You are here

Вплив глобальних змін клімату на водні ресурси Миколаївщини

Submitted by elena on Пон, 02/03/2020 - 10:46

Вода є важливим стратегічним ресурсом для соціального та економічного розвитку Миколаївської області. Водні ресурси Миколаївської області складаються з поверхневих і підземних вод.Запаси поверхневих вод області визначаються середньобагаторічним стоком річок. Сумарний середньобагаторічний річковий стік області з врахуванням стоку із суміжних областей сягає 3,4 км3. Тоді як, місцевий річковий стік, який формується в межах області, у середній за водністю рік становить лише 0,57 км3.

      Тобто, переважна більшість поверхневих вод Миколаївської області формується за рахунок притоку води із суміжних областей по великій річці Південний Буг та середніх річок: Кодими, Синюхи, Чорного Ташлика, Чичиклеї, Інгула, Інгульця, Висуні. Стік з малих річок області мізерний і його неможливо використовувати для цілей водозабезпечення без створення водосховищ і ставків для регулювання стоку. В області 121 річок (довжиною більше 10 км) у межах басейнів Південного Бугу, Дніпра та Причорномор’я. Живляться середні і малі річки в основному за рахунок атмосферних опадів з помітною участю ґрунтових вод. Основна частина стоку проходить у весняну повінь. На малих річках відсутній постійний стік,  пересихання спостерігається від 240 до 335 діб на рік.

      Прогнозні експлуатаційні запаси підземних вод основних водоносних горизонтів і комплексів з мінералізацією до 3 г/дм3 (потребує доочистки) у межах Миколаївської області становлять 441,6 тис. м3/добу, у тому числі з мінералізацією до 1,5 г/дм3 – 349,87 м3/добу.

      За обсягами розвіданих запасів підземних вод питної якості Миколаївська область є найбіднішою на Україні. Експлуатаційні запаси води на одного мешканця становлять   0,09 м3/добу (у порівнянні: Одещина – 0,135 м3/добу або в 1,5 рази більше, Херсонщина – 3,1 м3/добу або в 34 рази більше).

       Останнім часом глобальні зміни клімату стають все більш відчутними для водних ресурсів області. Вже сьогодні ми спостерігаємо, як зими стають м’якшими та коротшими, а літо спекотнішим. Це призводить до відсутності формування весняного водопілля та виснаження поверхневих і підземних вод в меженний період.

      За прогнозами змін клімату на території України до 2050 року Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту очікується подальше підвищення максимальної та мінімальної температури за рік. Також відбудеться перерозподіл опадів – можливе збільшення майже на 20% опадів у січні, березні та квітні та зменшення влітку, що на фоні підвищення температури зумовить дефіцит вологи, особливо на півдні країни. У багатьох регіонах підвищення температури та посухи обмежать продуктивність сільського господарства, що є одним з найважливіших секторів економіки України. Одночасно стали частіше виникати небезпечні явища природи: посухи, дощові паводки, снігові замети та інші. В доповіді Міжурядової групи експертів про вплив змін клімату на водні ресурси планети прогнозується, що ті посухи, які сьогодні можливі раз на 100 років, будуть повторюватися кожні 10 років.

         За оцінкою можливих змін водних ресурсів місцевого стоку в Україні у ХХІ столітті очікується значне зменшення стоку в нижній течії річки Південний Буг (водпост Олександрівка) з поступовим досягненням до 2061-2080 років середньорічного стоку 18,7 м3/с при сьогоднішній нормі 91,4 м3/с. Зменшення стоку пов’язується з потеплінням та зменшенням кількості атмосферних опадів. 

          Внаслідок змін клімату по басейну Південного Бугу, в межах якого розташована найбільша частина Миколаївської області (59,5%),  спостерігається зростання інтенсивності років з маловодною та дуже малою водністю. При середньобагаторічній нормі по державному гідропосту Олександрівка 2800 млн.м3/рік, у 2007 році було сформовано лише  1830 млн.м3/рік,  у 2018 році – 1170 млн.м3/рік. Про визначальний вплив кліматичних факторів на висихання річки Південний Буг свідчить факт встановлення її найнижчої водності в 1921 році (середньорічна витрата була 28,1 м3/с), найменшої витрати води 8 квітня 1936 року (3,3 м3/с), ще до будівництва нині існуючих водосховищ і ставків, гідроелектростанцій, підприємств, зрошувальних систем.                                    

      Аномальна спека та нехарактерний для басейну Південного Бугу розподіл опадів у 2015, 2017 та 2019 роках призвели до виникнення на окремих ділянках річки Південний Буг та його притоках небезпечної ситуації природного характеру – маловоддя. Маловоддя – це формування водності річки з середньою місячною витратою води 20% та менше норми відповідного місяця, це небезпечне гідрологічне  явище, що може мати негативний вплив на різні сектори економіки і довкілля. 

        За даними Українського гідрометеорогічного центру водність Південного Бугу у вересні 2019 року знизилася навіть нижче критеріїв маловоддя на Південному Бузі у створі водпоста Олександрівка, де середня  витрата води  становила 16 – 19 %  норми. По державному водпосту Олександрівка в 2015 році проходили витрати води найнижчі за багаторічний період спостережень. Середньорічна витрата води за 2015 рік склала 32,8 м3/с. В останнє така низька водність спостерігалася в 1921 році. Маловодність річок сприяє їх замуленню русла, розростанню очерету, що призводить до застійних явищ, «цвітіння води», розповсюдження гнилистих бактерій та інших негативних наслідків.

       Проблему глобальних змін клімату, яка вже сьогодні впливає на водні ресурси, необхідно вирішувати на рівні свідомості кожної людини та міждержавному рівні. У грудні 2015 року на міждержавній конференції в Парижі була підписана Кліматична угода про вжиття заходів щодо зменшення викидів парникових газів з метою недопущення підвищення середньорічної температури планети Земля більше 2 °С і навіть зменшення до 1,5°С.  

       Враховуючи відчутний вплив глобальних змін клімату необхідно раціонально і ощадливо використовувати водні ресурси та зменшувати забруднення атмосфери парниковими газами.         

Туз Р.В.

начальник відділу техногенно-екологічної безпеки

РОВР у Миколаївській області