Вступ
Снігурівська гідрогеолого-меліоративна партія в складі Миколаївського облводгоспу проводить комплекс спостережень та досліджень на зрошуваних і прилеглих до зрошуваних землях, а також в сільських населених пунктах, які знаходяться в зоні впливу меліорованих земель. Цей інформаційний звіт написаний на основі “ Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель”, затвердженою наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108. яка встановлює вимоги що до організації та проведення спостережень за станом зрошуваних та осушених угідь, а також прилеглих до них земель по гідрогеологічним, інженерно-геологічним, гідрохімічним показникам хімічного складу грунтів та технічного стану меліоративних систем, підтопленням сільських населених пунктів в межах зони дії меліоративних систем, а також до обробки, узагальнення та надання інформації з цих показників.
Вступ
Снігурівська гідрогеолого-меліоративна партія в складі Миколаївського облводгоспу проводить комплекс спостережень та досліджень на зрошуваних і прилеглих до зрошуваних землях, а також в сільських населених пунктах, які знаходяться в зоні впливу меліорованих земель. Цей інформаційний звіт написаний на основі “ Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель”, затвердженою наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108. яка встановлює вимоги що до організації та проведення спостережень за станом зрошуваних та осушених угідь, а також прилеглих до них земель по гідрогеологічним, інженерно-геологічним, гідрохімічним показникам хімічного складу грунтів та технічного стану меліоративних систем, підтопленням сільських населених пунктів в межах зони дії меліоративних систем, а також до обробки, узагальнення та надання інформації з цих показників.
Згідно Програми робіт Снігурівська ГГМП виконує спостереження за гідрогеолого-меліоративним станом на зрошуваних та прилеглих до них землях Миколаївської області на загальній площі 264,7 тис.га, з них 190,3 тис. га зрошувані і 56,9 тис.га - прилеглі землі.
В області з метою утримання задовільного меліоративного стану земель та захисту від підтоплення населених пунктів збудовані системи горизонтального дренажу на загальній площі 51,654 тис.га, з якої 46,992 тис.га – на зрошенні.
Площа можливого підтоплення у сільських населених пунктах складає 8,6 тис. га, де також ведуться спостереження .
І.Фактори, які впливають на меліоративний
стан та зміну рівнів грунтових вод на зрошуваних
та прилеглих до них землях.
І.І Кліматичні та водогосподарські умови.
Наведений нижче аналіз грунтується на метеорологічних даних Миколаївської гідрометобсерваторії.
За поливний період 2010 року (квітень - вересень) кількість опадів складає 297,5 мм з відхиленням в бік збільшення від значень минулого року та середньобагаторічних значень, відповідно на 53,4 та 40,4 мм. Випадали вони рівномірно (в середньому 65,5 мм. щомісяця). Це були опади зливового характеру, більша частина яких витрачалась на стік по поверхні грунту, а екстремально високі температури повітря приводили до посухи та пригнічення розвитку с-г культур. Таким чином, перша половина поливного періоду була забезпечена вологою достатньо, тому більшість водокористувачів відмовилась від поливу сільгоспкультур, а при збиранні ранніх зернових відмічались труднощі та втрати врожаю внаслідок вологих погодних умов. З серпня по вересень випало всього 86,5 мм опадів, які на фоні вкрай високих температур повітря незначно зволожували грунт, що приводило до грунтової засухи.
Середня за період температура повітря склала 20,2 0С та була на 0,8 0С вища ніж у 2009 році і на 3,1 0С вища норми. У квітні погода була прохолодною (+11,1 0С), що приводило до затримання розвитку більшості культур, за винятком озимих (озима пшениця, ячмінь, ріпак та інші). Починаючи з червня по вересень погода була спекотною (середня температура повітря була 24,8 0С) з перевагою суховіїв, що приводило до дефіциту вологи у кореневмісному шарі грунту та витратам грунтових вод на випаровування, особливо при близькому їх заляганні (до 3-х метрів).
Спекотні погодні умови та повітряні засухи, які періодично спостерігаються на півдні України в котрий раз підтверджують необхідність зрошення орних земель, відновлення знищених та збереження існуючих полезахисних лісосмуг, використання грунтозахисних систем землеробства з метою збереження родючості грунтів, яка в останні роки значно погіршилась
Зрошення в 2010 році проводилось на площі 20,45 тис.га (10,7% від загальної та 61,2 % від планової площі зрошення ).
Зрошувальна норма склала від 1914 м3/га (Снігурівське УВГ ) до 677 м3/га (Миколаївське МУВГ ).
По даним УВГ в 2010 році в області водоподача на зрошення склала 23693,1 тис. м3., проти 34015,7 тис. м3 в 2009 році, що менше на 10322,6 тис. м3.(30,3 %).
В цілому по області негативний вплив зрошення в 2010 році як і в 2009 на положення РГВ було незначним, тому що частина поданої на полив води витрачалась на сумарне випаровування на фоні сухих погодних умов другої половини поливного періоду.
1.2. Геоморфологічні умови.
Північно-західна частина Миколаївської області в межріччі Дніпра й Південного Бугу відноситься до південного схилу Придніпровської височини, південна межа її збігається з границею поширення Українського кристалічного щита, складеного твердими породами – гранітами, гнейсами, кварцитами та іншими.
На заході до Придніпровської височини прилягає Волинсько-Подільська, яка має слабохвилясту поверхню з найбільш розчленованими частинами на заході й південному заході. Докембрійські тверді породи тут покриті шаром пісчано-глинистих відкладів Балтської свити, значно поширені також червоно-бурі глини.
На неогенових відкладах, а де їх немає, то безпосередньо на докембрійських породах, залягають четвертинні відкладення. На вододільних плато та їх схилах і на давніх терасах річок вони представлені лесами з 3-4 ярусів, а іноді навіть тільки з одного.
У річкових долинах і балках четвертинні відклади представлені стародавнім і сучасним алювієм та делювієм, переважно суглинкового механічного складу.
На схилах, а також у відслоненнях ярів, де четвертинні (леси) та неогенові породи розмиті, на денну поверхню виходять кристалічні породи, на продуктах звітрення яких теж утворюються грунти, як правило, щебенюваті.
За рельєфом поверхня цієї частини області являє собою хвилясту рівнину, розчленовану річковими долинами, ярами та балками на окремі вододільні плато. Загальний уклон території – з північного заходу на південний схід.
Абсолютна висота міжріччя Інгулу, Чорного Ташлика і Мертвоводу досягає 200 і більше метрів. Долини головних річок у межах описуваної території характеризуються значною глибиною (70-75 м).
У північно-західній частині Придніпровської височини, яка охоплює значну частину Вознесенського та Єланецького районів, рельєф слабохвилястий. Густота ерозійного розчленування 0,5-0,6 км на 1 кв. км. Середня крутизна схилів – 3-9, а місцями – 15 і більше градусів.
Надзаплавно-терасова, слабоеродована місцевість охоплює ділянки надзаплавних терас і в першу чергу Південного Бугу, де чітко виявлені три тераси (а четверта просліджується лише за допомогою нівеліювання). Третя тераса, з висотними відмітками над рівнем річки 28-30 м., сильно розмита і нечітко виявлена в рельєфі. Друга тераса, яка займає велику площу в Вознесенському районі нижче с. Олександрівки, складена давнім олювієм. Заплави Південного Бугу та інших річок, складені алювієм, переважно суглинкового механічного складу.
Південно-східна частина Придніпровської височини, яка охоплює східну частину Єланецького і більшу частину Новобузького та Казанківського районів, відноситься до південної межі поширення кристалічного щита. Для цього району характерним є заглиблення кристалічних порід і широке розповсюдження осадочних відкладів. Тут також добре розвинена гідрографічна і яружно-балочна мережа. Вододільні простори займають близько 75% загальної площі описуваного району. Найбільш розчленовані південна і південно-східна його частини. Тут річки і балки розділяють територію на вододіли з крутими, сильноеродованими схилами, які надають місцевості дуже хвилястого характеру.
На південь від Придніпровської і Волино-Подільської височин розташована Причорноморська низовина, яка характеризується нескладною геологічною будовою. Докембрійський кристалічний фундамент залягає тут на глибині 100 – 250 м у північній частині низовини і на глибині 500 – 1000 м у південній. В цьому напрямку збільшується товща осадочних відкладів, які залягають на кристалічному фундаменті, відповідно знижується і сучасна поверхня.
У будові поверхні Причорноморської низовини беруть участь відклади неогену і антропогену. З неогенових відкладів вище місцевого базису ерозії залягають утворення сарматського, міотичного і понтичного ярусів, представлені глинами з прошарками вапняків і мергелю, оолітовими вапняками та іншими осадочними відкладами.
Неоднорідність механічного складу неогену обумовлює різноманітну будову схилів долин і балок. Покрівлю понтичних вапняків утворюють червоно-бурі глини, на яких залягають четвертинні відклади, представлені лесами з двома-трьома горизонтами похованих грунтів. Товща лесових відкладів досягає 20-30 м. У будові річкових долин беруть участь піщані алювіальні відклади і піскуваті лесоподібні суглинки. На схилах балок розповсюджені делювіальні лесоподібні суглинки, часто з домішкою щебенюватих продуктів вивітрювання вапняків.
Лівобережжя Південного Бугу дренується річками Інгул та Висунь. Витрати води цих річок дуже малі.
Описувана територія являє собою широке вододільне плато з подовими зниженнями, які в рельєфі слабо виражені. Їх глибина коливається в межах від 2 до 4 м, площі – від 50 – 100 до 1000 і більше гектаров. Яружно-балкова місцевість займає невелику площу в долинах Інгулу, Інгульця, Південного Бугу та інших річок. Ширина еродованої смуги вздовж зазначених річок – близько 2-4 км. Відносна висота корінних схилів долин коливається між 20 і 40 м, крутизна схилів балок, які відкриваються до долин – від 1-5 до 15-300. Берегові яри короткі, але глибокі і часто врізуються в корінні вапнякові породи. Процеси ерозії в прирічковій смузі проходять досить інтенсивно, внаслідок чого тут часто червоно-бурі глини і вапняки виходять на денну поверхню, обумовлюючи щебенюватість грунтів.
Інгулецько-Бузьке межиріччя розчленовує, крім річки Інгулу, правобережна притока Інгульця річка Висунь і широкі балки Вірьовчина і Білозерска. Глибина врізу р.Висуні – близько 30-35 м. Схили її долини круті, складені вапняками і мергелями неогену із сильнозмитими грунтами.
Прибережна смуга Дніпровсько-Бузького лиману розчленована короткими, але широкими і глибокими балками. В долинах Південного Бугу, Інгулу, Інгульця перші надзаплавні піщані тераси зустрічаються невеликими окремими ділянками. Найбільші масиви їх поширені в долині Південного Бугу біля сіл Ковалівка, Ново-Петрівка та Гур'ївка і міста Вознесенськ, в долині Інгулу біля села Піски, в долині Інгульця біля сіл Євгенівка і Павлівка.
Надзаплавні лесові тераси займають значні площі. Їх ширина в долині Південного Бугу становить 2-3 км, в долині Інгулу і Інгульця – близько 15-20 км. Грунти лесових терас відрізняються більш легким механічним складом. Ширина заплав у межах описуваної території – 1-2 км.
Межиріччя Південного Бугу і Тилігульського лиману охоплює Очаківський, Миколаївський та південно-західну частину Веселинівського району. За геологічною будовою відрізняється від попереднього товщиною шару осадочних порід, меншою розчленованістю поверхні, більш широкими вододільними плато. Середня густота долино-балкової мережі 0,3-0,4 км на 1 кв. км. Широкі слабодреновані вододільні плато характеризуються розвитком замкнених знижень різної морфологічної виявленості. Найбільш розчленована поверхня рівнин середньої течії річки Тилігул та басейну річки Чичиклія. Тут ріки і балки врізались у корінні породи, й утворилися широкі та глибокі долини. На південь поверхня рівнини поступово знижується.
І.3 Горизонтальний дренаж.
Всього на зрошенні та богарних землях Миколаївської області збудовано 117 автономних дренажних ділянок на загальній площі 51654 га, у тому числі: 49424 га – закритий, та 2230 га – відкритий горизонтальний. Відвід дренажних вод з 23 дренажних ділянок проводиться примусово завдяки перекачувальних насосних станцій, а з інших дренажних ділянок скидні води відводяться самоплинним способом.
Дані обстеження дренажних ділянок показали, що дренаж в своїй більшості знаходиться в незадовільному технічному стані . Особливо непокоять ділянки дренажу з примусовою відкачкою дренажної води. ДНС розграбовані і розкомплектоване насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акамулюючих ємкостей.
Підтвердженням цього являється меліоративна обстановка на початку поливних періодів 2006 та 2010 років, коли тала вода по дренах підтопила більшу частину дренованої площі, переливаючись з колодязів на поверхню в найбільш знижених місцях (сгп. “Прогрес”, “Баратівське”, “Куйбишівське” Снігурівського та “Піонер”, ім.Шевченка Жовтневого районів та інші).
ІІ. Аналіз та оцінка змін гідрогеологічних
умов на зрошуваних і прилеглих землях.
Гідрогеологічні умови території Миколаївської області визначаються динамікою водоносних горизонтів зони активного водообміну, котра об’єднує в собі грунтові води в покровних четвертинних відкладах, річкових долинах та балках, а також водоносний горизонт на кристалічних породах.
Водоносний горизонт на кристалічних породах і в їх тріщинах залягає на вододільних плато на глибіні до 30-40 м. На схилах глибина їх зменшується до кількох метрів. Іноді води цього горизонту в балках виходять на поверхню, утворюючи джерела.
В річкових долинах і балках грунтові води залягають у давніх і сучасних алювіальних відкладах на глибині 2,5-8 метрів.
У межиріччі Інгульця і Південного Бугу грунтові води залягають у сарматських вапняках на глибині від 30 до 75 метрів. В міотичних і понтичних вапняках водоносний горизонт залягає на глибині 20-50 метрів.
На вододільному плато грунтові води залягають спорадічно на глибіні 15-20 метрів, а в подах – 5-10 метрів.
До початку зрошення на більшій території грунтові води в товщі четвертинних відкладів на вододільному плато практично були відсутні і лише в окремі, сильно вологі роки формувалась “верховодка”, яка через деякий час зникала.
Більш стабільний водоносний горизонт був в подових западинах та лощинах збігу, де рівень грунтових вод носив яскраво виражений сезонний характер з амплітудою коливань 3-5 метрів на рік. Під впливом зрошення на більшій частині території формувались грунтові води, режим яких визначається співвідношенням прибуткових складових балансу (фільтрація від поливів та опадів, фільтрація з каналів, витрати із водорозбірної арматури і т.і.), а також – видаткових (сумарне випаровування і відтік ).
ІІ. 1 Зміни положення рівнів грунтових вод
на зрошуваних та прилеглих землях.
На кінець поливного періоду 2010 року грунтові води на різних інтервалах глибин залягають на такій площі:
-
менше 2 м – всього: 2953 га, в тому числі на зрошенні – 2103 га;
-
від 2 до 5 – 111131,33 га - “ - 79936,33 га;
-
більше 5 м – 122601,67 га - “ - 97703,57 га.
В порівнянні з аналогічним періодом 2009 р. відбулося як підвищення на 0,5 – 0,8 м. за рахунок вологих погодних умов першої половини поливного періоду, так і зниження РГВ на 0,3 – 0,5 м., внаслідок випаровування та інфільтрації вологи в сухих умовах другої половини поливного періоду. Більша частина площ з близьким заляганням рівня ГВ (менше 2 м) розташовані на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де насосно-силове обладнання демонтовано та розграбовано.
Площ земель з глибиною залягання РГВ менше 1,0 м всього 65 га. Земель з РГВ 1,0-1,5 м нараховується 342 га (0,14 % від загальної кількості площ). Зрошуваних земель з РГВ 1,5-2,0 м - 1834 га (1,02 % ). При цьому необхідно врахувати, що внаслідок повного знищення режимної спостережної мережі свердловин, спостереженнями неохоплені ділянки “малого” зрошення на площі 12,3 тис.га.
Найбільші площі зрошуваних земель з близьким заляганням РГВ мають місце в Снігурівському та Жовтневому р-нах (Інгулецька ЗС ), а також Баштанському (Інгульська ЗС ) районі і віднесені в основному до поливних приканальних ділянок, подів, лощин збігу, заплав річок.
На прилеглих до зрошуваних землях, які знаходяться в зоні впливу зрошувальних систем, площі з близьким заляганням РГВ (менше 2 м ) складають всього 850 га, які незначно збільшились в порівнянні з 2009 роком. Розміщуються вони переважно впродовж постійно діючих каналів (Інгулецька ЗС ), в подах, лощинах збігу та балочках з постійним живленням ГВ.
ІІ. 2 Зміни положення рівнів грунтових вод
на ділянках горизонтального дренажу.
На кінець поливного періоду 2010 року на ділянках горизонтального дренажу в області грунтові води залягають на глибині від 1,5 до 3-х і більше метрів. В порівнянні з аналогічним періодом 2009 року відбулося підвищення рівнів ГВ на 0,3 – 0,5 м, що пояснюється акумуляцією поверхневих вод та відсутністю відводу дренажних вод.
Усього по області площа з рівнем грунтових вод менше 2 м становить 1593 га ), а менше 1,5 м (недопустима глибина) - 249 га. Це, в основному, Інгульська ЗС (заплава р.Інгул) та Інгулецька ЗС, (де неефективно працює дренаж).
ІІ.3 Зміни положення рівнів грунтових вод в
підтоплених сільських населених пунктах.
За критерій підтоплення сільських населених пунктів відповідно ВНД 33-5,5-0,7-99 прийнята глибина залягання грунтових вод менше за 2 м в різні періоди року.
З пов’язаних зі зрошенням причин (знаходяться в зоні впливу зрошувальних систем) підтоплюється 33 населених пункти,.
Основними причинами підтоплення населених пунктів є фільтрація води з каналів, які проходять поблизу житлових та господарчих будівель, вплив полів зрошення з високим положенням РГВ, приріст РГВ за рахунок поливів присадибних ділянок і витік із систем водозабезпечення, відсутність впорядкованого відводу поверхневих вод, незадовільний стан захисних споруд.
Погана експлуатація дренажу, а також безвідповідальність деяких жителів в селах, де вже проведений захист від підтоплення, призвели до виходу із ладу частини колекторно-дренажної системи в таких населених пунктах: Миколаївське, Шевченкове, Кисилівка та інші.
Протягом 2010 року було підтоплено 4686 садиб на загальній площі 1498 га.
По терміну дії підтоплення являється, в основному, сезонним і по розповсюдженню – локальним, тобто маштаб і характер підтоплення в різні пори року різний. Пік підтоплення, як правило, приходиться на лютий-квітень, а в вересні-листопаді підтоплення практично не відмічається, за винятком ділянок з цілорічним живленням грунтових вод та їх розвантаження в знижених формах рельефу, де часто знаходяться житлові споруди.
На 1 жовтня 2010 року порівняно зі станом на 1.04.2010 року підтоплення суттєво скоротилося. Підтоплено всього 17 населених пунктів на площі 506,5 га (1545 садиб). По відношенню до відповідного періоду минулого року підтоплення суттєво збільшилося за рахунок екстремальних погодних явищ (повінь, 2 – 3 –х місячна норма опадів та ін).
ІІІ. Мінералізація та хімічний склад
грунтових вод.
Згідно ВНД 33–5,5–0,4–98 мінералізація та хімічний склад грунтових вод області розглядається тільки в межах їх розповсюдження з глибиною залягання менше 2 м , де грунтові води впливають безпосередньо на соловий режим грунтів і на врожайність с/г культур.
Станом на 1 жовтня 2010 року в області нараховується 2953 га земель з глибиною залягання грунтових вод менше за 2 м , із яких 2103 га – на зрошенні.
Води з мінералізацією менше 1,0 г/дм3 отримали розподіл на площі, всього – 1102 га, в т.ч. на зрошенні – 847 га, котрі відносяться, в основному, до гідрокарбонатно-натрієвого типу і обумовлюють прояву содового засолення грунтів в випадку недостатнього поливного режиму у межполивний період. Знаходяться вони в центральних частинах подових западин і відносяться до глейових грунтів, а також – лощинах збігу, де акумулюються поверхневі води.
Води хлоридного складу отримали розподіл на площі 990 га, з них на зрошенні - 561 га, з мінералізацією 1-3 г/дм3 та розповсюджені вздовж приканальних смуг та заплавних ділянок Інгулецької та Інгульської ЗС.
На площі 845 га. (у т.ч. 683 га – зрошення) розповсюджені грунтові води сульфатного та гідрокарбонатного складу з величиною мінералізації 1-5 г/дм3 Залягання мінералізованих грунтових вод на глибинах менше за 2 м веде до розвитку процесів засолення та осолонцювання грунтів і знижує урожайність с/г культур. При цьому, чим вища мінералізація ГВ, тим інтенсивніше проявляються процеси засолення грунтів.
Зміни в мінералізації та хімічному складі відбуваються впродовж достатньо тривалого періоду ( 10, 20 і більше років ) і під час аналізу річних змін на карті не відображаються. В цілому можна стверджувати, що в верхній частині водоносного горизонту при глибині РГВ менше за 3 м в приканальній смузі завширшки 50-200 м сформувались грунтові води однотипні за хімічним складом зі зрошувальними, тобто хлоридно-натрієві з мінералізацією до 1,5 г/дм3 (Інгулецька ЗС )та сульфатно-гідрокарбонатно натрієві з мінералізацією до 0,5 г/дм3 (Південно Бузька ЗС ).
ІУ.Засолення та солонцюватість
зрошуваних земель.
По даних раніше проведених сольових зйомок та спостереженнях на сольових стаціонарах було встановлено, що в грунтах при інтенсивному зрошенні збільшується вміст солей, а в грунтово-поглинаючому шарі з часом підвищується вміст натрію та магнію при одночасному зниженні вмісту кальцію (особливо це характерно для Інгулецького масиву).
Одночасно з цим виникають процеси фізичного осолонцювання (ущільнення, зниження водопроникності, дезагрегації, збільшення кількості недоступної рослинам вологи, поява іригаційних корок та інше), що особливо яскраво проявляється на Інгулецькому масиві.
В 2003 році була проведена сольова зйомка на держсистемах (Інгулецька, Спаська та Явкінська ЗС) Жовтневого УВГ в Жовтневому районі на площі 25,894 тис. га.
Обробка результатів лабораторних досліджень виявила на Інгулецькій ЗС 2560 га засолених земель, в тому числі:
§
слабозасолені – 2299 га;
§
середньозасолені – 261 га;
§
сильнозасолені – не виявлено.
Наявність засолених земель на Інгулецькій ЗС пов`язане як зі зрошенням обмежено-придатною водою, так і з природним (первинним) засоленням грунтів Миколаївської області, а також незадовільним станом дренажних споруд.
На зрошуваних землях Спаської та Явкінської зрошуваних систем засолені грунти не виявлено.
Наряду з оцінкою характеру засолення, визначались масштаби і ступінь солонцюватості грунтів. Ступінь солонцюватості грунтів визначався по максимальному вмісту обмінного натрію в грунтово-вбиральному комплексі (ГВК) в будь-якому із інтервалів (0-25 та 25-50 см.).
По цим даним на Інгулецькій ЗC виявлено 5206 га солонцюватих земель, в тому числі:
§
слабосолонцюваті – 4170 га;
§
середньосолонцюваті -1020 га;
§
сильносолонцюваті – 16 га.
На Спаській ЗC виявлено 1356 га солонцюватих земель, в тому числі:
§
слабосолонцюваті – 1122 га;
§
середньосолонцюваті – 234 га;
§
сильносолонцюваті – не виявлено.
На Явкінській ЗC виявлено 1735 га солонцюватих земель, в тому числі:
§
слабосолонцюваті – 1425 га;
§
середньосолонцюваті – 301 га;
§
сильносолонцюваті – 9 га.
В 2007 році на держсистемах Миколаївського МУВГ в Новоодеському районі була проведена сольова зйомка на площі 6363 га.
За результатами обробки лабораторних досліджень засолені землі на зрошуваних системах Новоодеського району не виявлені.
Ступінь солонцюватості грунтів визначався по максимальному вмісту обмінного натрію і калію в грунтово-вбиральному комплексі (ГВК) в будь-якому із інтервалів (0-25 та 25-50 см.).
По результатам лабораторних досліджень виявлено 3536 га солонцюватих земель , в тому числі:
§
слабосолонцюваті – 3272 га;
§
середньосолонцюваті – 264 га;
§
сильносолонцюваті – не виявлено.
Наявність солонцюватих земель на зрошувальних системах Жовтневого та Новоодеського району Миколаївської області пов`язане як із зрошенням обмежено придатною водою на протязі тривалого періоду, яка по небезпекі осолонцювання та негативного впливу на рослини віднесена до ІІ класу (обмежено придатна), так і з природною солонцюватістю грунтів. Зрошення обмежено придатною водою на протязі тривалого часу приводить до накопичення поглиненого натрію в ґрунтах і, як наслідок, підвищення солонцюватості грунтів, що викликає негативний вплив на водно-фізичні властивості грунтів.
Необхідно відмітити, що солонцюваті ґрунти розкидані по всій території зрошуваних масивів ділянками різної площі, тобто виявити будь-які закономірності їх розповсюдження не вдалося, тому можна припустити, що солонцюваті ґрунти виявлені на полях, де порушувались режими і норми поливів, науковообгрунтовані сівозміни та агротехніка, або де мала місце природна солонцюватість.
По даним раніше проведених зйомок і спостережень на сольових стаціонарах при тривалому, інтенсивному зрошенні водою низької якості в грунтах збільшується вміст солей, а в грунтово-поглинаючому шарі на зрошуваних землях з часом збільшується вміст натрію та магнію при одночасному зниженні вмісту кальцію.
Одночасно з цим виникають процеси фізичного осолонцювання (ущільнення, зниження водопроникності, дезагрегації, збільшення кількості недоступної рослинам вологи, поява іригаційних корок та інше).
У. Оцінка меліоративного стану
зрошуваних земель.
Зведеними даними гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель є оцінка, виконана на основі ВНД 33-5,5–13-02 ( “Інструкція з обліку та оцінка стану меліорованих земель і меліоративних систем” м.Київ, 2002 р.) За результатами спостережень в поливний період 2010 року вона виглядає таким чином ;
-
сприятлива 172063,9 га (95,7 % );
-
задовільна 4993 га (2,8 % );
-
несприятлива, всього 2686 га (1,5 % );
у тому числі:
-
з неприпустимою глибиною РГВ - 664 га;
-
засолення та солонцюватості – 1848 га;
-
неприпустимої глибини РГВ, засолення та солонцюватості – 174 га.
Порівняльна характеристика меліоративного стану земель за поливні періоди 2009 та 2010 років свідчить про погіршення, що пов’язане з проходженням повені та більш вологими погодними умовами першої половини поливного періоду 2010 року.
Найбільш незадовільний стан відмічається в Жовтневому районі (всього 2274 га) у тому числі на Інгулецькій ЗС – 1700 га, на Явкінській – 340 га, Спаській ЗС – 234 га.
Більша частина земель з РГВ менше критичних значень знаходиться на Інгулецькій системі вздовж каналів. Площі з неприпустимою глибиною РГВ збільшились на 443 га внаслідок вологих погодних умов.
УІ. Висновки та рекомендації.
Таким чином гідрогеолого-меліоративний стан на зрошених та прилеглих землях на кінець поливного періоду 2010 року порівняно з кінцем поливного періоду 2009 року суттєво погіршився.
Відбулося як підвищення на 0,5 – 0,8 м. за рахунок вологих погодних умов першої половини поливного періоду, так і зниження РГВ на 0,3 – 0,5 м., внаслідок випаровування та інфільтрації вологи в сухих умовах другої половини поливного періоду.
По даним метеослужби за поливний період 2010 року кількість опадів складає 297,5 мм. Збільшення в порівнянні з минулим роком на 53,4 мм. Середня за період температура повітря склала 20,2 0С та була на 0,8 0С вища ніж у 2009 році.
Такі погодні умови сприяли як підвищенню – за рахунок акумуляції на дренажних ділянках так і зниженню рівня грунтових вод внаслідок їх витрат на сумарне випаровування.
Підвищення рівнів грунтових вод привело до збільшення кількості зрошуваних площ з глибиною залягання РГВ менше 2,0 м. до 2103 га (1,17 % від загальної площі зрошення).
На прилеглих до зрошуваних землях площі з близьким заляганням РГВ (менше 2 м) складають 850 га. Розташовані вони впродовж каналів (Інгулецька ЗС), в подах, лощинах збігу, балочках та заплавах.
На ділянках горизонтального дренажу також відбулося підвищення рівнів ГВ на 0,3 – 0,8 м, що пояснюється акумуляцією поверхневих вод на безстічних ділянках дренажу з примусовою відкачкою, яка не ведеться в зв`язку з тим, що насосно-силове обладнання знищено. В цілому самоплинний дренаж сприяє відводу дренажних вод та пониженню РГВ в пікові періоди навантаження на нього.
Загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області сприятливий та задовільний (98,5 %), що дає змогу отримувати заплановані врожаї с/г культур.
Всього в області в зоні впливу меліоративних систем було підтоплено 33 сільських населених пунктів. Маштаб підтоплення суттєво збільшився, що пов’язано з проходженням повені 2010 року, а також вкрай незадовільним технічним станом захисних дренажних споруд.
Для покращення ГГМ стану необхідно прискорити комплексну реконструкцію Інгулецької ЗС, яка в останні роки не ведется. На інших ЗС потрібно виконати ремонтні роботи на іригаційний мережі.
В підтоплених населених пунктах необхідно в першу чергу виконати профілактичні роботи по покращенню технічного стану захисних споруд, організувати роботу насосних станцій в автоматичному режимі, впорядкувати поверхневий водовідвід і продовжити роботи по їх захисту від підтоплення.
На засолених та солонцюватих зрошуваних землях необхідно:
-
проводити хімічну меліорацію (гіпсування) нормами гіпсу від 2 до 5 т/га;
-
застосовувати плантажні та ярусні оранки раз в 3 – 5 років;
-
впроваджувати в сівозміни посіви багаторічних трав, насамперед люцерни;
-
вносити в грунт підвищенні норми органічних добрив від 40 до 80 т/га , проводити заорювання зеленої маси (сідерацію);
-
застосовувати раціональну техніку поливу;
-
додержуватись науково-обгрунтованого водокоритсування з урахуванням глибин залягання та мінералізації грунтових вод.