Тече степом річка Висунь, некваплива й тихоплинна - до Інгульця. Із численними ярками та балками з обох боків. Завдяки цим яркам і балочкам річка виникла - одна із багатьох у південноукраїнському степу.
Життєдайну енергію надають річкам маленькі та середні струмки, джерела, весняні потоки, літні зливи, талий сніг, ґрунтові води. По балках і ярках стікає вода у річище, і залежить водність річки від кліматичних умов у різні історичні часи. Наприклад, за атлантичного періоду зволоженості (5-3 тис. літ тому) все пониззя заливала вода, яка заплаву перетворювала на суцільне водне дзеркало.
Річковий режим залежить від базису ерозії. Якщо він сталий, як у степовій зоні, то води у долині вистачає, а течія нешвидка.
За періоду посушливості (суббореальний період, 3 тис. літ тому - тепер) річки втрачали повноводність і частину маленьких приток, які перетворились на яри і балки. Крім того існують цикли різної тривалості, залежно від сонячної активності та інших факторів, які змінюють природні екосередовищні стани.
Заплава Висуні навесні нагадує нам про періодичні зміни, що відбувалися з річкою. На перший погляд, поверхня заплави здається плоскою, рівнинною, але, придивившись, помічаємо перешкоди, що річка залишила на своєму шляху. Піщані бугри, гриви, навіть вали межують із пониженнями, що були колись старицями - вони іноді ще заповнені водою. Річкова вода, відступаючи, залишала родючий, насичений гумусом мул.
Дуже важливими для життя річки є тектонічні рухи, тобто коливання земної кори. Причорноморська низовина тепер повільно опускається. Тут, у зоні тектонічного зниження, знаходяться гирла Дніпра, Південного Бугу, Дністра та інших річок. Стан водного компонента у природному середовищі Нижнього Дніпра (із Інгульцем включно) залежить від сучасних тектонічних зрушень. Згідно з ними притоки переважно течуть із північного заходу на південний схід.
Чим більше опадів - тим більше води отримає річка. Однак вологість клімату - це не тільки опади, а й ступінь випаровування, їх співвідношення, або баланс, і створює певний зміст зволоженості. В Україні найвищий показник балансу - цілорічно позитивний - спостерігають у Поліссі, найнижчий, цілорічно від'ємний - у степовій зоні.
Влітку дощі у степу переважно зливові, а отже - бурхливі потоки зносять із ланів гумус і замулюють річище. Це і добре, і погано. Негативний сенс зрозумілий: зникає родючість ґрунтів. А позитив убачаємо саме...у повені.
У степовій ландшафтній зоні, зокрема сухостеповій, -із від'ємним балансом вологи - частка ґрунтових вод у загальному об'єму живлення річки збільшена. Через те посилене засолення ґрунтів; ґрунтові води відтяжені солончаками до поверхневого рівня і підвержені випаровуванню. А повені, які мають місце після злив, засолені ґрунти покривають шаром родючого мулу і чорнозему.
І заплава Висуні забезпечує чудові умови для садів, городів і бахчі.
А коли виникла ця річка?.. Про яку тривалість життя Висуні йдеться?..
Важливішими для нас є дві складові: кліматичні умови у минулому і стан Чорного моря.
«Клімат України протягом останніх двох з половиною тисяч років не зазнав якихось серйозних змін, за винятком деякого зволоження в античні часи», - запевняють кліматологи. Отже, за часів Геродота із Висунню-річкою все було гаразд.
«Що стосується степової частини України, то, вочевидь, коливання клімату були згладженішими за останні 10 тисяч років. У степу існувала рослинність, подібна до сучасної», - такими є палеокліматичні висновки.
Із цього часу почався період життя, який називають голоценом, впродовж нього й виникла у сучасному вигляді Висунь. Найвірогідніше, це було на межі VI і V тисячоліть до н. е. - за «доби підвищеної зволоженості», і тривала вона понад тисячу років.
І саме у цей час виникло Чорне море, яким ми звикли його бачити, і куди прямують усі головні річки. Воно створює базис ерозії та опосередковано формує мережу приток основних річок.