Аналітична довідка

Зміст

стор.

       Вступ ………………………………………………................……………………………….2

І.     Фактори, які впливають на меліоративний стан та зміну рівнів грунтових вод на 

        зрошуваних та прилеглих до них землях ………………….……...............………………3

І.1.   Кліматичні та водогосподарські умови…………. ……………………..............…………3

І.2.    Геоморфологічні умови………………………………………………………….................5

І.3.    Горизонтальний дренаж……………………..…………………………………..................7

ІІ.      Аналіз та оцінка гідрогеолого-меліоративної обстановки на меліорованих та

          прилеглих землях за період з 2003 по 2012 роки.…………………………….............… 7

ІІ.1.   Зміни положення рівнів грунтових вод на зрошуваних

          та прилеглих землях.……………………………………………………..………...............7

ІІ.2.   Зміни положення рівнів грунтових вод

          на ділянках горизонтального дренажу. ………….……….……………………...........…10

ІІ.3.   Аналіз підтоплення сільськогосподарських угідь та сільських населених пунктів

         (СНП)  в зоні впливу меліоративних систем за період з 2003 по 2012 роки. …….......11

ІІІ.    Мінералізація та хімічний склад грунтових вод………………………………...........…14

ІV.    Спостереження за якістю поливних вод…………………..…………………….............15

V.      Оцінка меліоративного стану зрошуваних земель.…….………………………............17

VІ.     Висновки та рекомендації.………………………………………….…………...........…20

 

Табличні додатки:

1.  Розподіл зрошуваних та прилеглих до них земель за глибиною залягання РГВ (рівнів грунтових вод) по Миколаївській області по даним на кінець поливного періоду 2003 - 2012 років.

2. Розподіл зрошуваних та прилеглих до них земель за глибиною залягання РГВ (рівнів грунтових вод) на дренажних ділянках по Миколаївській області по даним на кінець поливного періоду 2003 - 2012 років.

3. Меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області за період з 2003 по 2012 рр., тис. га.

 4. Підтоплені в зоні впливу меліоративних систем сільські населені пункти (протягом року) по Миколаївській області за період з 2003 по 2012 рр.

 5. Підтоплені в зоні впливу меліоративних систем сільські населені пункти станом на 1.04.2010 р. (чисельник) та станом на 1.10.2010 р. (знаменник) по Миколаївській області протягом 2010 р.

 

 

Вступ

 

          Снігурівська гідрогеолого-меліоративна партія в складі  Миколаївського обласного управління водних ресурсів  проводить комплекс спостережень та досліджень на зрошуваних і прилеглих до зрошуваних  землях, а також в сільських населених пунктах, які знаходяться в зоні впливу меліорованих земель та меліоративних систем. Ця довідка написана на основі «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108. яка встановлює  вимоги відносно організації та проведення спостережень за станом зрошуваних та осушених угідь, а також прилеглих до них земель по гідрогеологічним, інженерно-геологічним, гідрохімічним показникам хімічного складу грунтів та технічного стану меліоративних систем, підтопленням сільських населених пунктів в межах зони дії меліоративних систем, а також до обробки, узагальнення та надання інформації з цих показників.

 

            Основними завданнями Снігурівської ГГМП є:

1. Виконання комплексу досліджень з метою контролю, вивчення і оцінки   гідрогеолого-меліоративної обстановки на зрошуваних і прилеглих до них землях Миколаївської області.

2. Розробка рекомендацій і пропозицій, першочергових і перспективних заходів для покращення еколого-меліоративних умов на зрошуваних та прилеглих до них землях.

3. Ведення спостережень за станом водних об’єктів та земель водного фонду, експлуатація гідротехнічних споруд (свердловин, ділянок дренажу).

4. Участь у розробці і реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

5. Проведення заходів, пов'язаних з попередженням шкідливої дії води і ліквідацією її наслідків, включаючи захист населених пунктів від підтоплення.

6. Проведення спостережень, збирання, обробка,  зберігання первинних даних згідно з Положенням про державний моніторинг навколишнього природного  середовища.

             Основним керівництвом в роботі СГГМП є «Програма робіт партії», яка щорічно складається, виходячи з лімітів фінансування на наступний рік. «Програма» включає виконання основних видів робіт, необхідних для ведення моніторингу меліорованих земель. Після затвердження лімітів фінансування виконується корегування видів та обсягів робіт. 

           Згідно Програми робіт Снігурівська ГГМП виконує  спостереження за гідрогеолого-меліоративним станом  на зрошуваних та прилеглих до них землях Миколаївської області на загальній площі 264,7 тис.га, з них 190,3 тис. га зрошувані і 56,9 тис.га  - прилеглі землі.

            В області з метою утримання задовільного меліоративного стану земель та захисту від підтоплення населених пунктів збудовані системи горизонтального дренажу на загальній площі 51,654 тис.га, з якої 46,992 тис.га – на зрошенні.

            Площа можливого підтоплення у сільських населених пунктах складає 8,6 тис. га, де також ведуться спостереження.

            Загальна площа земель, що знаходилась під гідрогеолого-меліоративним контролем протягом останніх 10 років суттєво не змінювалась. Згідно «Програми робіт на здійснення моніторингу меліорованих та прилеглих до них земель по Снігурівській ГГМП на 2012 рік» площі меліорованих земель, що охоплені спостереженнями за рівнем ґрунтових вод, складають всього 236,7 тис.га (таблиця 1), у тому числі:

       179,7 тис.га – зрошувані землі;   

       157,8 тис.га – міжгосподарські системи;                                                                      

        21,9 тис.га – «мале зрошення».  

                                                                                                                                                              

                                                                                                                 Таблиця 1.

№№	Роки	Площі, які охоплені спостереженнями,га
		Разом	У т. ч. зрошувані землі
			Всього	міжгосподарські системи	«мале» зрошення
1	2	3	4	5	6
1	2003	229531	174553	159184	15369
2	2004	235127	179163	159002	20161
3	2005	235385	179130	159002	20128
4	2006	236643	179701	157869	21832
5	2007	236715	179771,9	157868	21903,9
6	2008	236715,5	179772,4	157868	21903,9
7	2009	236686	179742,9	157838,5	21904,4
8	2010	236686	179742,9	157838,5	21904,4
9	2011	236686	179742,9	157838,5	21904,4
10	2012	236670	179742,9	157838,5	21904,4

            

І. Фактори, які  впливають на меліоративний

стан та зміну рівнів грунтових вод на зрошуваних

та прилеглих до них землях.

 

І.1. Кліматичні та водогосподарські умови.

 

      За поливний період  2012 року (квітень - вересень) кількість опадів складає 272,9 мм, що більше значень відповідного періоду минулого року на 91,4 мм та  більше від середньобагаторічних значень на 26,9 мм. Випадали вони нерівномірно. Більша їх кількість – 170,3 мм (62,4 %) випала у першій половині поливного періоду, що сприяло формуванню врожаю більшості с/г культур. У другій половині  дощів практично не було за винятком серпня, коли по області пройшли сильні зливові дощі (90,9 мм. при нормі 38 мм.) під час яких, в окремих місцях, випало по дві місячні норми опадів. Води цих дощів не відобразились на живленні ґрунтових вод та не привели до їх підйому тому що витрачались, в основному, на поверхневий стік по балках, схилах, ярах в зниження рельєфу. Також ці опади поповнили запаси вологи в кореневмісному шарі для росту та розвитку пізніх сільськогосподарських культур. В цілому, за другу половину поливного періоду дощів практично не було, що негативно відобразилося на розвитку с-г культур на фоні посушливої та жаркої погоди. Опади в липні (10,7 мм) носили освіжаючій характер чого було вкрай недостатньо для зволоження ґрунту. У вересні взагалі опадів майже не було, що призвело до дефіциту вологи для розвитку пізніх с-г культур та сівби озимих.

      Середня за період температура повітря склала 21,3 ⁰С та була вища на 2,1 ⁰С ніж у 2011 році і на 3,4 ⁰С вища норми. У квітні погода була теплою (+14,0 ⁰С), що позитивно відобразилось для сівби більшості ярових культур та весняного розвитку озимих (озима пшениця та ячмінь, ріпак та інші). Починаючи з липня по вересень  погода була жаркою та спекотною (середня температура повітря була 23,2⁰С) з перевагою суховіїв (в окремі дні температура досягала +38,5⁰С, а на поверхні грунту - +67,7 ⁰С), що приводило до дефіциту вологи у кореневмісному шарі ґрунту та витратам ґрунтових вод на випаровування, особливо при близькому їх заляганні (до 3-х метрів).                      

           Спекотні погодні умови та повітряні засухи, які останнім часом спостерігаються на півдні України, в котрий раз підтверджують необхідність зрошення орних земель, збереження існуючих полезахисних лісосмуг, використання ґрунтозахисних систем землеробства (чорні та зайняті пари, безвідвальний та мінімальний обробіток ґрунту) направлених на створення запасів вологи та збереження родючості ґрунтів для забезпечення сталих врожаїв сільськогосподарських культур.

             Дані про виконання  поливів сільськогосподарських угідь свідчать про те, що зрошення в 2012 році проводилось на площі 21,049 тис.га (11,1 % від загальної та 75,2 % від планової площі зрошення ).

            По даним УВГ в 2012 році по Миколаївській області водоподача на зрошення склала 47095,832 тис. м³., проти 32646,535 тис. м³ в 2011 році, що більше на 14449,297 тис. м³.

Зрошувальна норма склала від 1508 м³/га (Вознесенське МУВГ ) до 4500 м³/га (Березнегуватське УВГ).

            В цілому по області негативний вплив зрошення в 2012 році як і в 2011 на положення РГВ було незначним, що пов`язано з тим, що площа зрошення скорочена на 88,9 %, а також з посушливими погодними умовами другої половини поливного періоду 2012 року, коли майже вся подана на полив вода, витрачалась на сумарне випаровування та живлення сільськогосподарських культур і лиш незначна її кількість – на інфільтрацію в нижче розташовані горизонти.

            По матеріалам моніторингових робіт за період з 2003 по 2012 роки гідрогеолого-меліоративна обстановка змінюється щорічно в залежності від багатьох факторів основні з них такі:

• кількість опадів за рік (водність року).
• температурний режим року.
• площа поливу (по рокам).
• Кількість опадів за рік (водність року). Так, в багатоводні роки з великою кількістю опадів відмічається підвищення рівнів ґрунтових вод і навпаки, в маловодні, посушливі роки відмічається зниження рівнів ГВ за рахунок витрат на випаровування з поверхні грунту. В умовах високої температури в літні періоди та малосніжні зими рівні ґрунтових вод знижуються. В останні 2 роки відмічається скорочення площ з РГВ до 2 м та 2 - 3 м. і навпаки, збільшуються площі з РГВ 3-5 та більше 5  метрів. Можна відмітити два загальновідомі посушливі роки – 2007 та 2012 роки. В ці роки практично до мінімуму скоротились площі з РГВ 0-1 та 1-2 м. Також суттєво зменшились площі з РГВ від 1 до 1,5 м. Вплив атмосферних опадів на положення грунтових вод в багато чому залежить від інтенсивності опадів та їх характеру. Так ливневі дощі практично не впливають на положення РГВ так як швидко збігають по поверхні в зниження рельєфу по балкам та лощинам. Затяжні дощі та повені приводять до значного підйому рівнів ГВ, що веде до перезволоження та підтоплення сільськогосподарських угідь.
  • Температурний режим року. Під впливом високих температур протягом поливного періоду та відсутності, або малої кількості опадів, інтенсивно відбуваються процеси випаровування з поверхні грунтових вод, і як наслідок, зниження їх рівнів. Вода, що подається на зрошення с-г культур також інтенсивно витрачається на живлення рослин і практично повністю мінімізується фільтрація її в глибше розташовані горизонти.
  • Площа поливу по рокам (Діаграма 1). Зі скороченням площ поливу відбувається загальне скорочення площ з незадовільним станом по рівням грунтових вод за рахунок зниження їх рівнів. Це відбувається внаслідок меншої водоподачі на поля і навпаки при більшій водоподачі рівні ГВ підвищуються особливо на тих площах де використовується полив по борознам.

      На даний час, в умовах економії матеріальних, трудових та фінансових ресурсів водокористувачами, виробниками сільськогосподарської продукції застосовується крапельний спосіб поливу, який виключає, або мінімізує непродуктивні втрати поливної води на інфільтрацію в нижче розташовані горизонти і, як наслідок, виключає живлення грунтових вод від зрошення.

Діаграма 1. Площа поливів по Миколаївській області за період з 2003 по 2012 роки, тис. га.

      В цілому можна сказати що в останні роки спостерігається тенденція підвищення температурних показників на фоні зниження кількості опадів протягом останніх 2-х років і, як наслідок, загальне регіональне зниження рівнів грунтових вод на фоні скорочення площі та інтенсивності поливу.                                   

1.2. Геоморфологічні умови.

            Північно-західна частина Миколаївської області в межріччі Дніпра й Південного Бугу відноситься до південного схилу Придніпровської височини, південна межа її збігається з границею поширення Українського кристалічного щита, складеного твердими породами – гранітами, гнейсами, кварцитами та іншими.

            На заході до Придніпровської височини прилягає Волинсько-Подільська, яка має слабохвилясту поверхню з найбільш розчленованими частинами на заході й південному заході. Докембрійські тверді породи тут покриті шаром пісчано-глинистих відкладів Балтської свити, значно поширені також червоно-бурі глини.

            На неогенових відкладах, а де їх немає, то безпосередньо на докембрійських породах, залягають четвертинні відкладення. На вододільних плато та їх схилах і на давніх терасах річок вони представлені лесами з 3-4 ярусів, а іноді навіть тільки з одного.

            У річкових долинах і балках четвертинні відклади представлені стародавнім і сучасним алювієм та делювієм, переважно суглинкового механічного складу.

            На схилах, а також у відслоненнях ярів, де четвертинні (леси) та неогенові породи   розмиті, на денну поверхню виходять кристалічні породи, на продуктах звітрення яких теж утворюються грунти, як правило, щебенюваті.

            За рельєфом поверхня цієї  частини області являє собою хвилясту рівнину, розчленовану річковими долинами, ярами та балками на окремі вододільні плато. Загальний уклон території – з північного заходу на південний схід.

            Абсолютна висота міжріччя Інгулу, Чорного Ташлика і Мертвоводу досягає 200 і більше метрів. Долини головних річок у межах описуваної території характеризуються значною глибиною (70-75 м).

            У північно-західній частині Придніпровської височини, яка охоплює значну частину Вознесенського та Єланецького районів, рельєф слабохвилястий. Густота ерозійного розчленування 0,5-0,6 км на 1 кв. км. Середня крутизна схилів – 3-9, а місцями – 15 і більше градусів.

            Надзаплавно-терасова, слабоеродована місцевість охоплює ділянки надзаплавних терас і в першу чергу Південного Бугу, де чітко виявлені три тераси (а четверта просліджується лише за допомогою нівеліювання). Третя тераса, з висотними відмітками над рівнем річки 28-30 м., сильно розмита і нечітко виявлена в рельєфі. Друга тераса, яка займає велику площу в Вознесенському районі нижче с. Олександрівки, складена давнім олювієм. Заплави Південного Бугу та інших річок, складені алювієм, переважно суглинкового механічного складу.

            Південно-східна частина Придніпровської височини, яка охоплює східну частину Єланецького і більшу частину Новобузького та Казанківського районів, відноситься до південної межі поширення кристалічного щита. Для цього району характерним є заглиблення кристалічних порід і широке розповсюдження    осадочних відкладів. Тут також добре розвинена  гідрографічна і яружно-балочна мережа. Вододільні простори займають близько 75% загальної площі описуваного району. Найбільш розчленовані південна і південно-східна його частини. Тут річки і балки розділяють територію на вододіли з крутими, сильноеродованими схилами, які надають місцевості дуже хвилястого характеру.

            На південь від Придніпровської і Волино-Подільської височин розташована Причорноморська низовина, яка характеризується нескладною геологічною будовою. Докембрійський кристалічний фундамент залягає тут на глибині 100 – 250 м у північній частині низовини  і на глибині 500 – 1000 м у південній. В цьому напрямку збільшується товща осадочних відкладів, які залягають на кристалічному фундаменті, відповідно знижується і сучасна поверхня.

            У будові поверхні Причорноморської низовини беруть участь відклади неогену і антропогену. З неогенових відкладів вище місцевого базису ерозії залягають утворення сарматського, міотичного і понтичного ярусів, представлені глинами з прошарками вапняків і мергелю, оолітовими вапняками та іншими осадочними відкладами.

            Неоднорідність механічного складу неогену обумовлює різноманітну будову схилів долин і балок. Покрівлю понтичних вапняків утворюють червоно-бурі глини, на яких залягають четвертинні відклади, представлені лесами з двома-трьома горизонтами похованих грунтів. Товща лесових відкладів досягає 20-30 м. У будові річкових долин беруть участь піщані алювіальні відклади і піскуваті лесоподібні суглинки. На схилах балок розповсюджені делювіальні лесоподібні суглинки, часто з домішкою щебенюватих продуктів вивітрювання вапняків.

             Лівобережжя Південного Бугу дренується річкою Інгул.

            Описувана територія являє собою широке вододільне плато з подовими зниженнями, які в рельєфі слабо виражені. Їх глибина коливається в межах від 2 до 4 м, площі – від 50 – 100 до 1000 і більше гектаров. Яружно-балкова місцевість займає невелику площу в долинах Інгулу, Інгульця, Південного Бугу та інших річок. Ширина еродованої смуги вздовж зазначених річок – близько 2-4 км. Відносна висота корінних схилів долин коливається між 20 і 40 м, крутизна схилів балок, які відкриваються до долин – від 1-5 до 15-300. Берегові яри короткі, але глибокі і часто врізуються в корінні вапнякові породи. Процеси ерозії в прирічковій смузі проходять досить інтенсивно, внаслідок чого тут часто червоно-бурі глини і вапняки виходять на денну поверхню, обумовлюючи щебенюватість  грунтів.

             Інгулецько-Бузьке межиріччя розчленовує, крім річки Інгулу, правобережна притока Інгульця річка Висунь і широкі балки Вірьовчина і Білозерска. Глибина врізу р.Висуні – близько 30-35 м. Схили її долини круті, складені вапняками і мергелями неогену із сильнозмитими  грунтами.

              Прибережна смуга Дніпровсько-Бузького лиману розчленована короткими, але широкими і глибокими балками. В долинах Південного Бугу, Інгулу, Інгульця перші надзаплавні піщані тераси зустрічаються невеликими окремими ділянками. Найбільші масиви їх поширені в долині Південного Бугу біля сіл Ковалівка, Ново-Петрівка та Гур'ївка і міста Вознесенськ, в долині Інгулу біля села Піски, в долині Інгульця біля сіл Євгенівка і Павлівка.

              Надзаплавні лесові тераси займають значні площі. Їх ширина в долині Південного Бугу становить 2-3 км, в долині Інгулу і Інгульця – близько 15-20 км. Грунти лесових терас відрізняються більш легким механічним складом. Ширина заплав у межах описуваної території – 1-2 км.

              Межиріччя Південного Бугу і Тилігульського  лиману охоплює Очаківський, Миколаївський та південно-західну частину Веселинівського району. За геологічною будовою відрізняється від попереднього товщиною шару осадочних порід, меншою розчленованістю поверхні, більш широкими вододільними плато. Середня густота долино-балкової мережі 0,3-0,4 км на 1 кв. км. Широкі  слабодреновані вододільні плато характеризуються розвитком замкнених знижень різної морфологічної виявленості. Найбільш розчленована поверхня рівнин середньої течії річки Тилігул та басейну річки Чичиклія. Тут ріки і балки врізались у корінні породи, й утворилися широкі та глибокі долини. На південь поверхня рівнини поступово знижується. 

 

І.3. Горизонтальний дренаж.

          Всього на зрошенні  та богарних землях Миколаївської області збудовано 117 автономних дренажних ділянок на загальній площі 51654 га, у тому числі: 49424 га – закритий, та 2230 га – відкритий горизонтальний. Відвід дренажних вод з 23 дренажних ділянок проводиться примусово за допомогою перекачувальних насосних станцій, а з інших дренажних ділянок скидні води відводяться  самоплинним способом.

        Дані обстеження дренажних ділянок показали, що дренаж в своїй більшості знаходиться в незадовільному технічному стані . Особливо непокоять ділянки дренажу з примусовою відкачкою дренажної води. ДНС розграбовані і розкомплектоване насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей.

        Підтвердженням цього являється меліоративна обстановка на початку поливних періодів 2006 та 2010 років, коли тала вода по дренах підтопила більшу частину дренованої площі, переливаючись з колодязів на поверхню в найбільш знижених місцях  (сгп. “Прогрес”, “Баратівське”, “Куйбишівське” Снігурівського та “Піонер”, ім.Шевченка Жовтневого районів та інші).

 

ІІ. Аналіз та оцінка гідрогеолого-меліоративної обстановки

на меліорованих та прилеглих землях за період з 2003 по 2012 роки.

          До початку зрошення на більшій території ґрунтові води в товщі четвертинних відкладень на водороздільному плато практично були відсутні і лише в окремі, сильно вологі роки формувалась “верховодка”, яка через деякий час зникала.

          Більш стабільним водоносний горизонт був в подових западинах і лощинах збігу, де рівень ґрунтових вод носив яскраво виражений сезонний характер з амплітудою коливань 3 – 5 м на рік.

           Під впливом зрошення на більшій території формувались ґрунтові води, режим яких визначається співвідношенням прибуткових складових балансу (інфільтрація від поливів та опадів, фільтрація з каналів, витрати із водорозбірної арматури та інш.), а також витратних складових (сумарне випаровування і відтік, розвантаження в балки, яри з витоком в річки та знижені елементи рельєфу).

ІІ.1. Зміни положення рівнів грунтових вод

на зрошуваних та прилеглих землях.

          На кінець поливного періоду 2012 року грунтові  води на різних інтервалах глибин залягають на такій площі:

• менше 2 м – всього: 752 га, в тому числі на зрошенні – 479 га;
• від 2 до 5 – 111430,33 га                  - “ -                         80052,33 га;
•  більше 5 м – 124503,67 га              - “ -                          99211,57 га.

            В порівнянні з аналогічним періодом 2011 р. відбулося, в основному, зниження на 0,5 – 0,7 м., що пов`язане з витратами ґрунтових вод на випаровування при посушливих, спекотних погодних умовах другої половини поливного періоду 2012 року. Більша частина площ з близьким заляганням  рівня ГВ (менше 2 м) розташовані в приканальних зонах каналів з незадовільним технічним станом, подових зниженнях,  лощинах збігу, заплавних землях річок, на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де насосно-силове обладнання демонтовано та розграбовано.

              Площі земель з глибиною залягання РГВ менше 1,0 м – відсутні. Земель з РГВ 1,0 – 1,5 м нараховується 10 га (0,004 % від загальної площі, яка знаходиться під контролем). Зрошуваних земель з РГВ 1,5-2,0 м - 479 га (0,27 % від загальної площі зрошуваних земель, які знаходяться під контролем, таблиця 2.3.1.).

             Найбільші площі зрошуваних земель з близьким заляганням РГВ мають місце в Снігурівському та Жовтневому р-нах (Інгулецька ЗС), а також Баштанському районі  (Інгульська ЗС) і віднесені вони, в основному, до поливних приканальних ділянок каналів з незадовільним технічним станом, подів,  лощин збігу, заплав річок.

              На прилеглих  до зрошуваних землях, які знаходяться в зоні впливу зрошувальних систем, площі з близьким заляганням РГВ (менше 2 м) складають всього 273 га,  які зменшились на 102 га в порівнянні з 2011 роком. Розміщуються вони переважно впродовж  постійно діючих каналів (Інгулецька ЗС ), в подах, лощинах збігу та балочках з постійним живленням ГВ.

 

           Розподіл зрошуваних та прилеглих до них земель за глибиною залягання РГВ (рівнів ґрунтових вод) по Миколаївській області (по даним на кінець поливного періоду) за період з 2003 по 2012 рр. наведений в діаграмах 2, 3, 4, 5 та в додатку 1.

            З аналізу режимних спостережень за рівнем ґрунтових вод більш ніж за 35-річний період можна зробити висновок, що гідрогеолого-меліоративна обстановка на зрошуваних землях визначається, в основному, погодними умовами та інтенсивністю зрошення.

            Про домінуючу роль кліматичного фактора в розподілі площ з різною глибиною залягання ґрунтових вод свідчать результати водно-балансових розрахунків.

            Так, розрахунок балансу ґрунтових вод для років з різним ступенем водозабезпеченості, показує, що у вологі роки баланс ґрунтових вод як за поливний, так і міжполивний періоди – позитивний, прихід перевищує витрати в середньому на 50 мм/рік, що при недостачі насичення почво-грунтів дає приріст рівня ґрунтових вод (РГВ) до 1,0 м.

           

В посушливі роки річний баланс негативний, витрата більше приходу, у середньому, на 20-40 мм (зниження РГВ на 0,4-0,8 м).

            В роки, коли опади випадають у межах норми, - баланс нульовий. Усе це дозволяє зробити висновок, що рівневий режим ґрунтових вод при глибині їхнього залягання до 5 м має сталий характер і коливання відбуваються в межах середніх багаторічних значень. Амплітуда коливання РГВ визначається співвідношенням складових водного балансу і змінюється в різні по водності роки від 3 до 5 метрів.

 

Режим ґрунтових вод у річному розрізі має наступний, типовий для більшості років, характер.

            На початку року (січень, лютий) відзначається найбільш низьке положення РГВ, викликане розтіканням і вирівнюванням лінз ГВ, а також перетоком у нижчрозташовані горизонти. У цей період йде накопичування вологи в зоні аерації за рахунок атмосферних опадів. У верхній її частині ґрунт промерзає й абсолютний вміст вологи нерідко перевищує граничну польову вологість (ГПВ). До середини березня ґрунт відтає і надлишок вологи йде на поповнення запасів ГВ. Як правило, у цей період випадають опади, які у безстічних ділянках також йдуть на живлення ґрунтових вод.

            У квітні-травні заповнюються канали і починається полив сільськогосподарських культур. У цей час відзначається посилена фільтрація з каналів, витік через гідроспоруди і та інш. Рівень ґрунтових вод різко підвищується і досягає свого максимального положення в квітні-червні.

            Починаючи з липня відзначається зниження дзеркала ґрунтових вод унаслідок витрати їх на сумарне випаровування, що продовжується до зими.

            У поливний період на інтенсивно зрошуваних ділянках відзначається короткочасне підвищення рівнів ґрунтових вод за рахунок інфільтрації поливних вод.

            В аномальні роки й окремі їх періоди приведена закономірність порушується.

            Режимні спостереження за РГВ показують, що перезволоження зрошуваних земель за рахунок підйому ґрунтових вод настає при глибині їхнього залягання на не дренованих ділянках – менше 2 м і на фоні дренажу – менше 1,5 м. У подових зниженнях підтоплення найчастіше відзначається за рахунок поверхневого затоплення при глибокому (більш 5 м) заляганні ґрунтових вод.

 

ІІ.2. Зміни положення рівнів грунтових вод

на ділянках горизонтального дренажу.

            На кінець  поливного періоду 2012 року на ділянках горизонтального дренажу в області грунтові води залягають на глибині від 1,5 до 3-х  і більше метрів. В порівнянні з аналогічним періодом 2011 року відбулося  зниження рівнів ГВ на 0,3 – 0,5 м, що пояснюється витратами ґрунтових вод на випаровування при посушливих, спекотних погодних умовах другої половини поливного періоду 2012 року.

            Усього по області площі з рівнем грунтових вод менше 2 м на дренажних ділянках  становлять всього – 391 га, в т.ч. на зрошенні – 303 га, а менше 1,5 м (недопустима глибина) - відсутні. Ці площі розміщені на Інгульській ЗС (заплава р.Інгул),  Інгулецькій  ЗС та Південнобузькій ЗС (де неефективно працює дренаж).

          Розподіл площ за рівнями грунтових вод на дренажних ділянках Миколаївської області за період з 2003 по 2012 роки наведений в додатку 2.

ІІ.3. Аналіз підтоплення сільськогосподарських угідь та

сільських населених пунктів (СНП)  в зоні впливу меліоративних систем

за період з 2003 по 2012 роки.

 

          Програма захисту від шкідливої дії вод здійснюється відповідно до відомчого нормативного документу “Організація робіт по обстеженню та оцінці підтоплення сільськогосподарських угідь і сільських населених пунктів”. Він передбачає проведення обстеження з метою:

• визначення території підтоплених і потенційно підтоплюваних   меліорованих угідь, сільськогосподарських угідь в зоні впливу  меліоративних систем та сільських населених пунктів;
• встановлення типу підтоплення;
• встановлення основних причин та чинників, що зумовили або  можуть зумовити виникнення та розвиток підтоплення;
• розробку рекомендацій щодо ліквідації або попередження підтоплення сільгоспугідь та сільських населених пунктів.

       Програмою робіт партії передбачено обстеження таких об’єктів на загальній площі 17,5 тис. га.

       За критерій підтоплення сільських населених пунктів відповідно ВНД 33-5,5-0,7-99 «Організація робіт по обстеженню та оцінці підтоплення сільськогосподарських угідь і сільських населених пунктів» прийнята глибина залягання грунтових вод менше за 2 м в різні періоди року.

      Всього в зоні спостережень Снігурівської  ГГМП протягом останніх десяти років підтоплювалось від 5 (2007 р.) до 33 (2010 р.) сільських населених пунктів (таблиця  4).

                                                                                                                                        Таблиця 4

№№	Роки	Кількість підтоплених сільських населених пунктів, шт
		всього	у зоні впливу меліоративних систем	поза зоною впливу меліоративних систем	захищених дренажем
1	2	3	4	5	6
1	2003	23	23	0	11
2	2004	29	27	2	15
3	2005	26	24	2	15
4	2006	27	20	7	16
5	2007	5	5	0	4
6	2008	15	15	0	12
7	2009	13	13	0	10
8	2010	33	33	0	23
9	2011	30	30	0	17
10	2012	17	17	0	8

 

          Підтоплення в зоні впливу меліоративних систем змінюється в залежності від погодних умов року в якому проводились спостереження (діаграма 11). Так в посушливі роки з малою кількістю опадів підтоплення суттєво скорочується за рахунок виключення або зменшення живлення ґрунтових вод від атмосферних опадів. Відбувається зниження РГВ за рахунок витрат на випаровування в посушливих погодних умовах при високих температурах повітря. Витратні складові балансу  такі як  сумарне випаровування і відтік переважають над  прибутковими складовими балансу (інфільтрація від опадів).

          Дані про підтоплені, в зоні впливу меліоративних систем, сільські населені пункти (протягом року) по Миколаївській області за період з 2003 по 2012 рр. наведені в додатку 4.

            Підтоплення СНП в маловодні роки зберігається в тих населених пунктах, які прилягають до постійно діючих зрошувальних каналів де присутня фільтрація, в СНП, які розміщені в знижених елементах рельєфу (подових зниженнях, лощинах збігу, балках) і в яких відсутній захист від підтоплення, а також в СНП де побудований захист, а дренажні води раніше відкачувались примусово за допомогою дренажних насосних станцій, які на даний час знищені, а причини підтоплення не усунені.      

 

        Основними причинами підтоплення сільських населених пунктів Миколаївської області, на даний час, є незадовільний технічний стан дренажних споруд, приріст РГВ з причин втрат із систем водопостачання, відсутність впорядкованого відводу поверхневих вод при незадовільному стані захисних споруд, а також фільтрація води з каналів та інш.

     Погана експлуатація дренажу, а також безвідповідальність деяких жителів в селах, де вже проведений захист від підтоплення, призвели до виходу із ладу частини колекторно-дренажної системи в таких населених пунктах: Миколаївське, Шевченкове – Жовтневого району, Кисилівка – Снігурівського району та інші.

 

    По терміну дії підтоплення являється, в основному, сезонним і по розповсюдженню – локальним, тобто масштаб і характер підтоплення в різні пори року різний (діаграми 12, 13).

     Пік підтоплення, як правило, приходиться на лютий-квітень, коли відбувається живлення ґрунтових вод за рахунок танення снігу,  а в вересні-листопаді підтоплення практично не відмічається, за винятком ділянок з цілорічним живленням ґрунтових вод та їх розвантаженням в знижених формах рельєфу, де часто знаходяться житлові споруди.

    Масштаб підтоплення за останні десять років змінюється в залежності від погодних умов року (кількість та характер опадів, температурні умови року та інш.), а також від техногенних чинників (вплив меліоративних систем, незадовільна робота дренажу, витік із систем водозабезпечення та інш.).

Кількість підтоплюваних сільських населених пунктів за останні 10 років коливалася від 5 у 2007 році до 33 у 2010 році.      

Скорочення визначається, в основному, сухими погодними умовами і меншим впливом зрошення у зв’язку зі скороченням його інтенсивності. У поточному 2012 році підтоплення сільських населених пунктів протягом року відмічалося на площі 324,6 га в 17 СНП.

Підтопленими і потенційно підтоплюваними усього по області слід вважати 121 населений пункт, у тому числі в зоні зрошення – 38. Причини підтоплення та фактори, що його визначають, залишаються не усуненими, а захисні споруди в більшості сіл пошкоджені або знищені.

           Протягом 2012 року було підтоплено  1078 садиб на загальній площі 324,6 га.

           На 1 жовтня 2012 року порівняно зі станом на 1 квітня 2012 року підтоплення суттєво скоротилося. Підтоплено всього 8 населених пунктів на площі 85 га (270 садиб). По відношенню до відповідного періоду минулого року підтоплення скоротилося в зв`язку з сухими, спекотними погодними умовами та при відсутності опадів в другій половині 2012 року, коли грунтові води інтенсивно витрачались на випаровування.

В останні роки в зв’язку зі зменшенням інтенсивності поливу та скороченням площ, що поливаються, масштаб підтоплення сільськогосподарських угідь також значно скоротився.  При чому, це підтоплення сезонне, і землі, як правило, використовуються під посів пізніх культур (діаграма 14, 15)

Горизонтальний дренаж на зрошуваних і прилеглих до зрошення землях побудований на загальній площі 51,6 тис.га. Гідрогеолого-меліоративний стан тут, в основному, сприятливий (99,9 % площі) і ґрунтові води залягають на глибинах, більших за припустимі значення (1,5 м).

Така обстановка склалася внаслідок меншої водоподачі на дреновані площі (більшість з них взагалі не поливаються) та посушливими умовами двох останніх років. Виходячи з того, що це тимчасове явище, з настанням багатоводних років і періодів більшість цих площ виявляться підтопленими внаслідок вкрай незадовільного технічного стану захисних дренажних споруд.

Найбільш незадовільна обстановка буде відзначатися на ділянках площадного дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де насосні станції майже повністю зруйновані (сгп “Рассвєт”, “Приозерне”, “Баратівське”, “Прогрес”, “Дніпровське”, “Тернові Поди” Снігурівського району; ім. Шевченко, “Піонер”, “Південний” і НПО “Еліта” Жовтневого району та інші). Найбільш знижені ділянки виявляться підтопленими значну частину поливного періоду (до 70 % таких земель).

Таким чином, питання з підтопленням орних сільгоспугідь і сільських населених пунктів у Миколаївській області вимагає особливої уваги, а головне великих витрат по відновленню і реконструкції захисних споруд.

В підтоплених населених пунктах необхідно в першу чергу виконати профілактичні роботи по покращенню технічного стану захисних споруд, організувати роботу дренажних насосних станцій в автоматичному режимі, впорядкувати поверхневий водовідвід і продовжити роботи по їх захисту від підтоплення.

 

ІІІ. Мінералізація та хімічний склад

грунтових вод.

 

            Згідно ВНД 33–5,5–0,4–98 мінералізація та хімічний склад грунтових вод області розглядається тільки в межах їх розповсюдження з глибиною залягання менше 2 м, де грунтові води безпосередньо впливають на сольовий режим грунтів і, як наслідок, на врожайність сільськогосподарських культур.

             Станом на 1 жовтня 2012 року в області нараховується 752 га земель з глибиною залягання грунтових вод менше за 2 м (таблиця 2.4 ), із яких 479 га – на зрошенні.

             Води з мінералізацією менше 1,0 г/дм³ отримали розподіл на площі, всього – 6 га, в т.ч. на зрошенні – 6 га, котрі відносяться, в основному, до гідрокарбонатно-натрієвого типу і обумовлюють прояв содового засолення грунтів в випадку недостатнього промивного режиму в міжполивний період. Знаходяться вони в центральних частинах подових западин і приурочені до глейових грунтів, а також в лощинах збігу, де акумулюються поверхневі води.

           Води хлоридного складу отримали розподіл на площі 406 га, з них на зрошенні - 232 га, з мінералізацією 1-3 г/дм³ ( таблиця 2.4 ) та розповсюджені, в основному, вздовж приканальних смуг на Інгулецькій ЗС.

           На площі 340 га. (у т.ч. 241 га – зрошення) грунтові води сульфатного та гідрокарбонатного складу з  величиною мінералізації 1-5 г/дм³ (таблиця 2.4 ). Розповсюджені вони на заплавних ділянках Інгульської ЗС. 

          Залягання високомінералізованих грунтових вод на глибинах менше за 2 м веде до розвитку процесів засолення та осолонцювання грунтів і, як наслідок, зниження врожайності сільськогосподарських культур. При цьому, чим вища мінералізація ГВ, тим інтенсивніше проявляються процеси засолення грунтів.

           Зміни в мінералізації та хімічному складі відбуваються впродовж достатньо тривалого періоду (10 – 20 і більше років ) і під час аналізу річних змін на карті не відображаються. В цілому можна стверджувати, що в верхній частині водоносного горизонту при глибині РГВ менше за 3 м в приканальній смузі завширшки 50-200 м сформувались грунтові води однотипні за хімічним складом зі зрошувальними, тобто хлоридно-натрієві з мінералізацією до 1,5 г/дм³ (Інгулецька ЗС) та сульфатно-гідрокарбонатно натрієві з мінералізацією до 0,5 г/дм³ (Південно- Бузька ЗС).

 

ІV. Спостереження за якістю поливних вод.

         Всього в Миколаївській області підлягають спостереженню 16 основних джерел зрошення.  Проби поливної води (згідно нормативної документації) з метою оперативного контролю, відбираються тричі на рік – на початку, всередині та в кінці поливного періоду.

     Перше визначення (в квітні-травні місяці) дає оцінку за ступенем забрудненості по більшості  екологічних показників. Аналіз виконується по 22 компонентам.

    Наступні два опробування виконуються за 14-компонентним аналізом.

Оцінка якості води виконується за ДСТУ 2730-94 “Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії”.

   За підсумками 2012 року з 21049 га политої площі, водою  ІІ класу (обмежено придатна) полито всю площу 21049 га (100%).

Розподіл зрошуваних площ за 2003 – 2012 роки за якістю поливної води наведено в таблиці 3  та в діаграмі 9.                                

                                                                                                                             Таблиця 3

№№	Роки	Кількість обстежених джерел, шт	Розподіл площ за якістю поливної води, га
			І клас	ІІ клас	Непридатна для зрошення без попереднього поліпшення
1	2	3	4	5	6
1	2003	16	375	59774	0
2	2004	16	5921	42202	0
3	2005	16	0	45421	300
4	2006	16	0	50378	700
5	2007	15	23185	26525	0
6	2008	15	0	31304	0
7	2009	15	0	25573	0
8	2010	14	0	20749	0
9	2011	14	0	21805	0
10	2012	16	0	21049	0

з якої витікає, що поливна вода віднесена, в основному, до ІІ класу, тобто обмежено придатна. 

       З діаграми 9 видно, що якість протягом останніх 10 років практично незмінна. Практично вся поливна вода відноситься до ІІ класу – обмежено придатна. Застосування такої води може негативно відобразитися на грунтах та с-г культурах. Нижче наводиться діаграма 10 з розкриттям факторів негативного впливу на рослини та ґрунти при поливі водою ІІ класу.

 

Діаграма 10. Розподіл зрошуваних площ  за якістю поливної води ІІ класу по Миколаївській області за період з 2003 по 2012 роки, з розкриттям негативного впливу на грунти та рослини.

 

      З даних діаграми 10 можна сказати, що основний фактор негативного впливу на ґрунти та сільськогосподарські рослини є небезпека засолення ґрунтів при поливі такими водами, тобто більшість площ по Миколаївській області зрошуються водами ІІ класу по небезпеці вторинного засолення ґрунтів (згідно ДСТУ 2730 – 94). За небезпекою вторинного засолення відносяться води р. Інгулець, за небезпекою підлуження (високий рН) та токсичного впливу на рослини відносяться води р. Південний Буг.

      Таким чином оцінка якості зрошувальної води згідно ДСТУ 2730-94 свідчить про те, що якість води в джерелах зрошення Миколаївської області по більшості показників є обмежено придатними (по небезпеці вторинного засолення і підлуження ґрунтів), застосування їх небезпечне внаслідок можливого опіку листя та коренів рослин через високий вміст загальної лужності, токсичної лужності і хлору.  Води обмежено придатні внаслідок високого вмісту Nа⁺ + К⁺  ( більше 40 % від суми основ), що викликає осолонцювання ґрунтів і погіршення їх властивостей.

             Усе вищезазначене вимагає більш уважного ставлення до використання води для поливу сільськогосподарських культур, організації спеціальної служби в складі УВГ по поліпшенню якості поливної води і проведенню комплексу робіт із запобігання погіршення родючості ґрунтів.

            При цьому, необхідно відмітити, що для більшості джерел зрошення характерна негативна оцінка поливної води по декількох показниках (ІІ клас – обмежено придатна) і розподіл площ по переважній ознаці досить умовний.

 

V. Оцінка меліоративного стану

зрошуваних земель.

       Зведеними даними гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель є оцінка, виконана на основі ВНД 33-5,5-13-02 «Інструкція з обліку та оцінки стану меліорованих земель і меліоративних систем».

        За результатами спостережень в поливний період 2012 року (діаграма 6) вона виглядає наступним чином (на кінець поливного періоду 2012 року):

• сприятливий – 174991,9 га (97,36 % );
• задовільний – 4674 га (2,60 % );
• несприятливий, всього – 77 га (0,04 % ),

в тому числі:

• з неприпустимою глибиною залягання РГВ – 77 га.       

       В цілому гідрогеолого-меліоративна обстановка на меліорованих і прилеглих землях за 2012 рік оцінюється як стабільна завдяки як природно-кліматичним умовам, так і завдяки заходам, які проводяться водогосподарськими організаціями з попередження та усунення причин та наслідків шкідливої дії ґрунтових вод.

         Порівняльна характеристика меліоративного стану земель за поливні періоди 2011 та 2012 років свідчить про покращення, що пов’язане зі скороченням площ з неприпустимою глибиною залягання РГВ на 77 га. Скорочення цих площ відбулося внаслідок зниження РГВ на 0,5 – 0,7 м., що пов`язане з витратами ґрунтових вод на випаровування при посушливих, спекотних погодних умовах другої половини поливного періоду 2012 року.

         В оцінці не враховані дані про засолені і солонцюваті  землі, сольова зйомка на яких зроблена в 2007 році на держсистемах Миколаївського МУВГ в Новоодеському районі на площі 6363 га., так як згідно “Керівництва по організації та виконанню моніторингу меліорованих і прилеглих до них земель ” (ВНД 33-5.5-04-98, м. Київ, 1998 р.), результати сольових зйомок, проведених на зрошуваних землях дійсні на протязі не більше п`яти років після їх проведення.

           Загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області сприятливий  та задовільний (99,96 %), що дає змогу отримувати заплановані врожаї с/г культур.

          Незадовільний стан відмічається на зрошуваних землях в Снігурівському районі – 55 га та в Жовтневому районі – 22 га (Інгулецька ЗС).

          Землі з РГВ менше критичних значень знаходяться на Інгулецькій зрошувальній системі вздовж господарських та розподільчих каналів з незадовільним технічним станом. На діаграмі показаний загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області по даним на кінець поливного періоду 2012 року.

     Дані про гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель за 2003-2012 роки наведено в таблиці 2.

                                                                                                                                          Таблиця 2

№№	роки	Кількість землекорис- тувачів	Меліоративний стан, га
			сприят- ливий	задовіль- ний	несприятливий
					всього	у тому числі
						по РГВ	по засо- ленню та солонцюв	РГВ + засол. та солонц.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
1	2003	6936	170645	3206	702	702	0	0
2	2004	6936	174656	4104	403	403	0	0
3	2005	17437	172942	4252	1936	698	1159	79
4	2006	15807	169042	4025	7258	495	6716	47
5	2007	15807	170112,9	2685	6974	211	6735	28
6	2008	15807	174257,4	3511	2004	240	1694	70
7	2009	14679	173539,9	3954	2249	221	1959	69
8	2010	14679	172063,9	4993	2686	664	1848	174
9	2011	14679	174284,9	5040	418	154	264	0
10	2012	14679	174991,9	4674	77	77	0	0

з якої видно, що площі земель із сприятливим станом становлять в 2012 році 174991,9 га, з задовільним – 4674 га і з несприятливим – 77 га, що у відсотковому вигляді від площі зрошуваних земель області, які обслуговуються, становить 97,36%; 2,6%  і  0,04% відповідно.  

        Протягом останніх десяти років меліоративний стан змінювався несуттєво і цілком визначався погодними умовами. Всього площі з несприятливим меліоративним станом змінювались від  77 га  (2012р.) до 6974 га (2007 р.)  

            Аналізуючи дані таблиці 2 та діаграми 7 можна зробити висновок, що меліоративний стан зрошуваних земель Миколаївської області за останні 10 років стабільний та, в основному – добрий. З 2005 року та по 2011 роки в розподілі площ приймають участь дані сольових зйомок проведених на зрошуваних землях Жовтневого УВГ (Інгулецька ЗС) в 2003 році та дані сольової зйомки, проведеної в 2007 році на землях Миколаївського МУВГ в Новоодеському районі  в результаті яких були виявлені засолені та солонцюваті землі. Після проходження терміну п`яти років дані цих сольових зйомок в оцінці не враховуються, так як вони вважаються, згідно нормативних документів – застарілими.

 

      З діаграми 8 видно, що землі з  незадовільним меліоративним станом в 2012 році досягли мінімуму. В зв`язку з посушливим роком  площі з незадовільним станом по РГВ скоротилися, та складають всього 77 га. Також в сухий 2007 рік площа з незадовільним станом по РГВ складає – 211 га.

     Як було відмічено вище, з 2005 року та по 2011 роки в розподілі площ приймають участь дані сольових зйомок, проведених на зрошуваних землях Жовтневого УВГ (Інгулецька ЗС) в 2003 році та дані сольової зйомки, проведеної в 2007 році на зрошуваних землях Миколаївського МУВГ в Новоодеському районі  в результаті яких були виявлені засолені та солонцюваті землі. З 2012 року дані цих сольових зйомок в оцінці не враховуються.

       Меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області за період з 2003 по 2012 рр. в розрізі районів наведений в додатку 3.

VІ. Висновки та рекомендації.

           По даним метеослужби за поливний період 2012 року кількість опадів складає 272,9 мм., що більше значень відповідного періоду минулого року на 91,4 мм. Середня за період температура повітря склала 21,3 ⁰С та була вища на 2,1 ⁰С ніж у 2011 році.

          Такі погодні умови сприяли скороченню площ з рівнем грунтових вод менше 2 м всього на 462 га, в тому числі на зрошенні – на 360 га внаслідок витрат грунтових вод на сумарне випаровування в посушливих, спекотних погодних умовах другої половини поливного періоду 2012 року..

          На прилеглих до зрошуваних землях площі з близьким заляганням РГВ (менше 2 м) складають всього 273 га. Розташовані вони впродовж постійно діючих каналів (Інгулецька ЗС), в подах, лощинах збігу, балочках та заплавах.

          На ділянках горизонтального дренажу відбулося  зниження рівнів ГВ на 0,5 – 0,7 м, що пояснюється інтенсивними витратами на випаровування з поверхні грунтових вод. В цілому, самоплинний дренаж сприяє відводу дренажних вод та зниженню РГВ в пікові періоди навантаження на нього.

          Таким чином гідрогеолого-меліоративний стан на зрошених та прилеглих землях на кінець поливного періоду 2012  року  порівняно з кінцем  поливного періоду 2011 року покращився.

          Відбулося, в основному, зниження  РГВ на 0,5 – 0,7 м., внаслідок випаровування з поверхні грунтових вод  в сухих, спекотних погодних умовах другої половини поливного періоду 2012 року.

          Загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області сприятливий  та задовільний (99,96 %), що дає змогу отримувати заплановані врожаї с/г культур.

          Всього в області в зоні впливу меліоративних систем з початку року було підтоплено 17 сільських населених пунктів. Масштаб підтоплення на 1 жовтня 2012 року суттєво скоротився і складає 8 населених пунктів, що пов’язано з посушливими погодними умовами 2012 року, а також зі зменшенням впливу меліоративних систем.

 

          Виходячи з даних, отриманих в результаті проведеного аналізу позитивних та негативних процесів, які відбуваються протягом останнього десятиріччя на меліорованих землях та прилеглих територіях в Миколаївській області можна зробити наступні висновки:

• Гідрогеолого-меліоративна обстановка на зрошуваних землях визначається, в основному, погодними умовами та інтенсивністю зрошення і змінюється щорічно в залежності від багатьох факторів основні з них -  кількість опадів за рік (водність року), температурний режим року, площа поливу (по рокам).

       Так, в багатоводні роки з великою кількістю опадів відмічається підвищення рівнів ґрунтових вод і навпаки, в маловодні, посушливі роки відмічається зниження рівнів ГВ за рахунок витрат на випаровування з поверхні ґрунту. Під впливом високих температур протягом поливного періоду та відсутності, або малої кількості опадів, інтенсивно відбуваються процеси випаровування з поверхні ґрунтових вод, і як наслідок, зниження їх рівнів. Зі скороченням площ поливу та зменшенням інтенсивності зрошення відбувається загальне скорочення площ з незадовільним меліоративним станом по рівням ґрунтових вод за рахунок зниження їх рівнів.

         В останні роки спостерігається тенденція підвищення температурних показників на фоні зниження кількості опадів протягом останніх 2-х років і, як наслідок, загальне регіональне зниження рівнів ґрунтових вод на фоні скорочення площі та інтенсивності поливу.

          В цілому гідрогеолого-меліоративна обстановка на меліорованих і прилеглих землях за 2012 рік оцінюється як стабільна завдяки як природно-кліматичним умовам, так і завдяки заходам, які проводяться водогосподарськими організаціями з попередження та усунення причин та наслідків шкідливої дії ґрунтових вод.

• Гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель за останні 10 років стабільний та, в основному – добрий. Землі з  незадовільним меліоративним станом протягом останніх 10 років змінювались з 6974 га – в 2007 р. до  77 га  в 2012 році.  Загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області на кінець поливного періоду 2012 року сприятливий  та задовільний (99,96 %), що дає змогу отримувати заплановані врожаї с/г культур. Незадовільний стан відмічається на зрошуваних землях в Снігурівському районі – 55 га та в Жовтневому районі – 22 га (Інгулецька ЗС).

          Землі з РГВ менше критичних значень знаходяться на Інгулецькій зрошувальній системі вздовж постійно працюючих господарських та розподільчих каналів з незадовільним технічним станом.

          Для покращення ГГМ стану необхідно прискорити комплексну реконструкцію Інгулецької ЗС, яка в останні роки не ведется. На інших зрошувальних системах області потрібно виконати ремонтні роботи на іригаційний мережі. 

         На засолених та солонцюватих  зрошуваних землях для покращення їх родючості необхідно:

-      проводити хімічну меліорацію (гіпсування) нормами гіпсу від 2 до 5 т/га;

-      застосовувати  плантажні та ярусні оранки раз в 3 – 5 років;

-      впроваджувати в сівозміни посіви багаторічних трав, насамперед  люцерни;

-      вносити в грунт підвищенні норми органічних добрив від 40 до 80 т/га ,   проводити заорювання зеленої маси (сідерацію);

-      застосовувати раціональну техніку поливу;

-      додержуватись науково-обгрунтованого водокоритсування з урахуванням глибин залягання та мінералізації грунтових вод.

• Якість зрошувальних вод протягом останніх 10 років практично незмінна. Оцінка якості зрошувальної води згідно ДСТУ 2730-94 свідчить про те, що якість води в джерелах зрошення Миколаївської області по більшості показників є обмежено придатною (по небезпеці вторинного засолення і підлуження ґрунтів), застосування її небезпечне внаслідок можливого опіку листя та коренів рослин через високий вміст загальної лужності, токсичної лужності і хлору.  Води обмежено придатні внаслідок високого вмісту Nа+ + К+  ( більше 40 % від суми основ), що викликає осолонцювання ґрунтів і погіршення їх властивостей.

           Вищезазначене вимагає більш уважного ставлення до використання води для поливу сільськогосподарських культур, організації спеціальної служби в складі УВГ по поліпшенню якості поливної води і проведенню комплексу робіт із запобігання погіршення родючості ґрунтів.

• Всього в зоні спостережень Снігурівської  ГГМП протягом останніх десяти років підтоплювалось від 5 (2007 р.) до 33 (2010 р.) сільських населених пунктів.

         Підтоплення в зоні впливу меліоративних систем змінюється в залежності від погодних умов року. Так в посушливі роки з малою кількістю опадів підтоплення суттєво скорочується за рахунок виключення або зменшення живлення ґрунтових вод від атмосферних опадів і навпаки в багатоводні роки відмічається максимальне збільшення підтоплення за рахунок живлення ґрунтових вод від атмосферних опадів.

         Основними причинами підтоплення сільських населених пунктів Миколаївської області є незадовільний технічний стан дренажних споруд, приріст РГВ з причин втрат із систем водопостачання, відсутність впорядкованого відводу поверхневих вод при незадовільному стані захисних споруд, а також фільтрація води з каналів та інш.

         По терміну дії підтоплення являється, в основному, сезонним і по розповсюдженню – локальним, тобто масштаб і характер підтоплення в різні пори року різний. В підтоплених населених пунктах необхідно в першу чергу виконати профілактичні роботи по покращенню технічного стану захисних споруд, організувати роботу дренажних насосних станцій в автоматичному режимі, впорядкувати поверхневий водовідвід і продовжити роботи по їх захисту від підтоплення.

 

Головний гідрогеолог Снігурівської ГГМП ______________________ Ф.В. Агеєнко.