Сьогодні в Україні налічується близько 22,5 тисяч малих річок – понад 70 відсотків з них украй забруднені. І більшість річок потерпає саме через нас, людей… Річки зазвичай беруть свій початок із маленького джерельця, далі наповнюються великою водою, роздаються вшир та вглиб, утворюють швидку течію, грізні перекати, а потому – звужуються, міліють… і занепадають із часом. Вони, як люди, - і хворіють часто-густо, і потребують допомоги. Ми не завжди це розуміємо; більше того, не усвідомлюючи, самі вкорочуємо вік «річкового» життя, нищимо, по суті, наше багатство і не замислюємося над тим, що ми залишимо майбутнім поколінням. В прадавні часи вода завжди шанувалась нашими предками, адже вона Свята. Великим гріхом було засмічувати воду, плювати у неї, сквернословити біля джерел. Ті, хто не дотримується цього, вважали будуть покарані хворобами. Рікам, озерам, болотам поклонялись. На берегах рік здійснювались богослужбові обряди, адже, вважали, що ріки – це жили Землі, по яких тече вода, як у людини кров. Пересихання рік і зникнення вод сприймалось, як кара Божа. Згідно слов’янським традиціям вода покликана очищати та освячувати тіло і душу. Не випадково багато народних свят супроводжуються купанням або обливанням. Ми живемо у складний період, коли екологічні проблеми хоч і є досить гострими для суспільства і впливають на якість життя громадян, проте вирішенню яких на державному рівні не приділяється достатньої уваги. Молодь зростаючи, не бачачи позитивного досвіду поводження з природою, починає ставитися до забруднення навколишнього середовища як до норми.На Снігурівщині протікає річка Інгулець – права притока Дніпра. Ця річка є окрасою нашого краю, місцем риболовлі та відпочинку у вільний час. Але якщо колись вода в ній була чиста та прозора, водилося багато риби, раків, різної живності, то тепер, через людське втручання, вода стала брудна, а прибережні території і дно водної артерії Снігурівщини засмічене сміттям і відходами життєдіяльності людини. Сум викликає те, що люди давно привчились, що сміття, можна скидати в річку або вивозити у лісосмуги. Так тривало роками. І саме тому маємо сумний результат – гори сміття, скла, поліетилену та іншого непотребу на берегах Інгульця. Острах викликає те, що значна кількість сміття припадає на пластиковий посуд, поліетиленові пляшки та пакети на розкладання яких природним способом потрібні сотні років. Багато сміття на берегах Інгульця залишається після відпочивальників. Найголовнішою проблемою з врятування річки Інгулець є припинення варварського відношення мешканців прилеглих територій до її берегів, що пов`язане із висипанням сміття, господарських відходів як навколо річки, так і її берегів та прилеглої території. Стосується це не тільки річки, а й джерел, що наповнюють її водою. Річка потребує очищення від сміття та відходів і ми всією громадою маємо її врятувати. Потрібно зробити своїм особистим правилом дотримання чистоти не тільки у себе вдома, але й у своєму місті, населеному пункті, а також на березі річки і її околицях. Чистота нашого краю, красота нашого Інгульця залежить від совісті кожного з нас. Необхідним буде й вжиття адміністративних заходів до тих, хто забруднює навколишнє природне середовище. Треба щоб у всіх простих людей – боліло за кожну таку річку, як Інгулець. Адже поліпшення санітарного стану малих річок створить сприятливі умови для покращення екологічної безпеки, здорового способу життя та підвищення добробуту кожної людини. Головне - не бути байдужим та зробити все, що в наших силах з метою недопущення засмічення та забруднення навколишнього природного середовища. Збережемо для наступних поколінь нашу річку Інгулець чистою та мальовничою.
Головний гідрогеолог Снігурівської ГГМП Агеєнко Ф.В.