Річки Снігурівки.
Інколи з назвами річок трапляються справжні чудеса і винні в цьому самі люди. Назвуть і забудуть – а про що власне думали люди, коли ім’я давали?
Сталося таке і з нашим Інгульцем. “Географический Энциклопедический словарь“ навіть і тепер визначає Інгулець – Інгулом Малим, а річку зі схожою назвою Інгул – Великим.
Парадокс полягає в тому, що Інгулець, тобто Інгул Менший має річище завдовжки 550 км, а власне Інгул, той, що Великий – 350 км! Сточище Інгульця складає 14 тис.км2, а Інгулу – 9 тис.км2.
Інший казус – у тлумаченні назви. Донедавна вважали: якщо жили у нашому краї татари і турки, то і географічні назви залишили на кожному кроці. І дійсно – залишили Ташлик, Тузли, Аджигоп, кінбурн і багато інших. У тюркських мовах поняття “гол”, або “гьоль“ - означає “озеро“. Інгул і переклали буквально Єні-Гел – Нове озеро. Але до чого тут озеро?..
До того ж назви річок дуже давні. А турецька назва “Нове озеро” нараховує чотири-п’ять століть. А між тим туркам ці землі ніколи не належали.
У допомогу нам стає історія. Виявляємо, що територію, по якій протікав Інгулець (Інгул теж), називали давні слов’яни Онгол (Углом), або Вугластою. На географічній мапі цей “угол” легко знайти: це міжріччя Південного Бугу і Дніпра у їх нижніх течіях. Дніпро різко змінює свій “курс” на шляху до моря – із південно-східного напрямку на південно-західний.
У ІХ–Хст. цю територію населяли слов’яни-уличі (давньослов’янською – “онлици”). Давнє слов’янське племя два століття на цьому геопросторі невибагливо займалося землеробством, полюванням та риболовством. І територію звали так, як вона їм уявлялась – Онгол. А по цій території протікали дві річки – два Онголи – Інгули. Яка з них Велика, а яка Мала – то вже розбиралися пізніше.
Завдяки давнім хронікам, які дійшли до нас, вчені з’ясували, що всі три назви: території, племені і річки об’єднані одним слов’янським поняттям “Угол”.