На початок поливного періоду 2016 року площа зрошення у Миколаївській області згідно до форми 6а-зем становить 190,32 тис. га, у т.ч. с/г угідь – 189,78 тис. га (23 зрошувальні державні системи та ділянки «малого» зрошення в 18 районах ).
Для визначення якості води джерел зрошення в кінці поливного періоду, з яких за планом поточного року передбачалося здійснювати полив, на хімічний аналіз було відібрано 16 проб води в 16 точках спостереження. Точки відбору проб води із джерел зрошення, з яких в 2016 році планувалося використовувати воду для поливу, попередньо узгоджені з керівництвом управлінь водного господарства, з врахуванням їх пропозицій.
Згідно вимог «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року №108, проби води відбирались безпосередньо в магістральних каналах, при наявності в них зрошувальних вод, або безпосередньо з джерел зрошення переважно біля головних насосних станцій зрошувальних систем, якщо магістральні канали на момент відбору проб не заповнені водою. В кінці поливного періоду проби води відбирались 31 серпня та 01 вересня 2016 року.
Хімічний аналіз відібраних проб води здійснювався в лабораторії Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів.
Визначення якості зрошувальних вод проводилось за ДСТУ 2730-94 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії» згідно якого під час оцінювання виділяють:
- І клас – «Придатна»;
- ІІ клас – «Обмежено придатна».
Вода більш низької якості, показники якої виходять за межі значень ІІ класу – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу.
Зрошувальна вода ІІ класу використовується за умови обов`язкового застосування комплексу заходів попередження деградації ґрунтів.
Основними джерелами зрошення в Миколаївській області є ріки Інгулець та Дніпро, Південний Буг, Інгул, а також водосховища: Явкінське, Катеринівське, Щербанівське, Нечаянське, Таборівське та інші, та ставки – накопичувачі поверхневого стоку на малих річках і балках.
В змішаних водах Інгулецького магістрального каналу (площа зрошення 10,417 тис.га) хімічний склад гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатний, кальцієво-магнієво-натрієвий зі значною перевагою натрію та калію з загальною мінералізацією 2,003 г/дм3, водневий показник рН = 7,78. Вміст хлоридів складає 12,20 мг-екв/дм3 (432,49 мг/дм3).
Співвідношення частин дніпровської води, яка подається в верхоріччі Інгульця для розбавлення інгулецької води, та власне інгулецької води, яка поступає до створу головних насосних станцій робить склад води мінливим, залежним від співвідношення складових частин. В зв`язку з цим в УК ІЗС ведеться оперативний щоденний контроль за хімічним складом поданої на зрошення води.
Вміст токсичних солей в змішаних водах Інгулецького магістрального каналу, в середньому за поливний період становить близько 12 мг-екв/дм3, з відхиленням до 2 – 3 мг-екв/дм3 як в один, так і в інший бік, тобто склад визначається величиною об`єму поданої дніпровської води в верхоріччі Інгульця для розбавлення інгулецької води до безпечних для поливу меж. Головним забруднюючим фактором є скид шахтних вод в верхоріччі Інгульця з Кривбасу.
Води р. Південний Буг (площа зрошення 4,624 тис. га) хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатні зі значним вмістом гідрокарбонатів (близько 50 % від суми всіх аніонів), кальцієво-магнієво-натрієві та магнієво-кальцієво-натрієві з майже однаковим процентним вмістом катіонів в катіонному складі. Загальна мінералізація складає від 0,714 г/дм3 (біля с. Кам`яна Балка Вольнівська ЗС, системи «малого» зрошення), до 0,946 г/дм3 (біля с. Себино, ГНС Кандибинської ЗС, Кандибинська ЗС). Водневий показник рН = 8,12 – 8,60. По спостереженням за минулі роки хімічний склад та загальна мінералізація при цьому доволі стабільні.
В р. Інгул (площа зрошення 3,125 тис. га) води гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридні та хлоридно-гідрокарбонатно-сульфатні, кальцієво-магнієво-натрієві із загальною мінералізацією 1,546 г/дм3 (біля с. Костянтинівка Інгульська ЗС, с-ми «малого» зрошення) та 1,598 г/дм3 (біля с. Костичі Костичівська ЗС). Водневий показник рН = 8,01 – 8,03.
В порівнянні з відповідними періодами минулих років відбулися незначні зміни в бік погіршення показників якості поливної. В періоди паводків мінералізація зменшується за рахунок притоку маломінералізованих талих або атмосферних вод, а в посушливі періоди – підвищується за рахунок випаровування з водної поверхні джерела зрошення, і як наслідок, підвищення концентрації солей в водному розчині. Хімічний склад при цьому змінюється несуттєво.
В водосховищах (площа зрошення 7,323 тис.га) загальна мінералізація становить від 1,216 г/дм3 (Нечаянське водосховище) до 4,056 г/дм3 (Щербанівське водосховище), а іноді до 6,281 г/дм3 (Кам`янське водосховище). Показник рН в водосховищах становить від 7,85 (Кам`янське водосховище) до 8,51 (Нечаянське водосховище). В порівнянні з відповідним періодом минулого року зміни незначні.
За критеріями оцінки якості поливних вод, на кінець поливного періоду в джерелах зрошення Миколаївської області, поливна вода відноситься як до обмежено придатної (ІІ клас) за небезпекою вторинного засолення та осолонцювання ґрунту, небезпекою підлуження, негативного впливу на рослини, так і до непридатної для зрошення без попереднього поліпшення її складу.
На основі результатів хімічного аналізу було проведено визначення якості води, яке проводилось за ДСТУ 2730-94 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії».
Оцінка якості природних вод для зрошення показала наступне:
- за небезпекою вторинного засолення ґрунтів, оцінка води проведена з урахуванням загальної концентрації токсичних іонів, відображених в еквівалентах хлору.
Вода більшості джерел зрошення віднесена до ІІ класу (концентрація токсичних іонів від 5 до 25 мг-екв/дм3) і оцінюється як обмежено придатна з ризиком вторинного засолення ґрунтів.
Впродовж р. Південий Буг, клас поливної води – І, тобто придатна без обмежень за винятком проб води, які були відібрані біля м. Вознесенськ (Вознесенська, Олександрівська ЗС, системи “малого” зрошення), та біля ГНС Кандибинської ЗС (Кандибинська ЗС) де вміст токсичних солей перевищує верхній поріг (5 мг-екв/дм3) для води І класу.
Стабільно високий вміст токсичних іонів постійно відмічається в змішаних водах Інгулецького магістрального каналу і складає 15,17 мг-екв/дм3, що в 3 рази перевищує нижній поріг інтервалу для води ІІ класу. Значне перевищення концентрації токсичних іонів за критеріями якості для води ІІ класу (верхній поріг) відмічається в водах Кам`янського водосховища (51,28 мг-екв/дм3). Води Кам`янського водосховища за небезпекою вторинного засолення ґрунтів віднесені до непридатних для зрошення без попереднього поліпшення їх складу. Стабільно високий вміст токсичних іонів постійно відмічається у водах Щербанівського водосховища (24,64 мг-екв/дм3).
Стабільно високим вмістом токсичних іонів характеризуються води Любинського (12,04 мг-екв/дм3), Явкінського (14,01 мг-екв/дм3), Таборівського (11,54 мг-екв/дм3), Нечаянського (10,94 мг-екв/дм3) водосховищ, Бармашовського ставка (14,53 мг-екв/дм3). Порівняно незначне перевищення концентрації токсичних іонів відмічається в водах р. Інгул біля с. Костянтинівка (7,81 мг-екв/дм3) та в водах Катеринівського водосховища (6,83 мг-екв/дм3). Води цих джерел зрошення за небезпекою вторинного засолення ґрунтів віднесені до ІІ класу – обмежено придатні для зрошення.
Усе це свідчить про те, що зрошення такими водами буде завжди приводити до вторинного засолення ґрунтів і зниження врожаю сільськогосподарських культур на 10-25%. При близькому заляганні ґрунтових вод менше допустимих значень (в середньому 2 метра) і відсутності дренажу, зрошення водою з вмістом 10-25 мг-екв/дм3 токсичних солей взагалі недопустимо, тому що це приводить до швидкого засолення та деградації ґрунтів.
- за небезпекою підлуження грунту, оцінка води проведена на основі комплексної оцінки показників рН, токсичної лужності (НСО3-Са2+) і лужності від нормальних карбонатів (СО32-).
Вода більшості джерел зрошення Миколаївської області віднесена до ІІ класу (обмежено придатна) в зв`язку з високим показником рН (від 8,11 в Любинському водосховищі до 8,51 в Нечаянському водосховищі та 8,60 в р. Південний Буг біля м. Вознесенськ), а також до І класу (придатна без обмежень).
В Таборівському, Катеринівському, Кам`янському водосховищах, в Бармашовському ставку та в Інгулецькому магістральному каналі зрошувальна вода, за небезпекою підлуження грунту, оцінюється як придатна для зрошення без обмежень (І клас).
- за небезпекою опіків листя і коренів рослин якість води оцінюється по вмісту загальної, токсичної лужності, лужності від нормальних карбонатів і по вмісту хлору.
По вмісту загальної лужності (НСО3- > 3,5 мг-екв/дм3), токсичної лужності (НСО3- - Са2+ > 2 мг-екв/дм3), лужності від нормальних карбонатів (СО32- > 0,1 мг-екв/дм3), вмісту хлору (Сl- > 3 мг-екв/дм3) поливна вода більшості джерел зрошення віднесена до ІІ класу і оцінюється як обмежено придатна. Вода більшості джерел зрошення має високий вміст хлоридів за виключенням води ріки Південний Буг де вміст хлоридів не перевищує 2,80 мг-екв/дм3.
В Кам`янському та Щербанівському водосховищах якість води, за рахунок високого вмісту хлору, знаходиться за межами значень для ІІ класу (вміст Сl- для води ІІ класу від 3 до 15 мг-екв/дм3) і оцінюється як непридатна для зрошення. Значне перевищення концентрації токсичних іонів хлору за критеріями якості для води ІІ класу (верхній поріг) на протязі багатьох років відмічається в водах Кам`янського водосховища та складає (на кінець поливного періоду 2016 року) – 44,00 мг-екв/дм3. Порівняно незначне перевищення критеріїв вмісту хлоридів для води ІІ класу (верхній поріг) відмічається в водах Щербанівського водосховища (17,60 мг-екв/дм3).
Порівняно незначне перевищення порогу вмісту хлоридів для води І класу (вміст Сl- для води І класу менше 3 мг-екв/дм3) відмічається в Катеринівському водосховищі (4,00 мг-екв/дм3), в Нечаянському водосховищі (4,80 мг-екв/дм3) та в р. Інгул біля с. Костянтинівка (4,40 мг-екв/дм3).
Все вищезазначене свідчить про те, що застосування таких вод для зрошення може негативно вплинути на сільськогосподарські рослини, особливо при поливі дощуванням у спекотний денний час. Потрібна попередня нейтралізація лужності і розведення води до безпечних меж.
- за небезпекою осолонцювання грунтів, якість води оцінювалася на підставі співвідношення суми катіонів натрію і калію до суми всіх катіонів з урахуванням буферності і гранулометричного складу ґрунтів та врахуванням співвідношення в зрошувальній воді катіонів магнію до катіонів кальцію. При цьому враховується клас води по небезпеці засолення чи підлуження ґрунтів.
На кінець поливного періоду 2016 року поливна вода більшості джерел зрошення по Миколаївській області за небезпекою осолонцювання ґрунтів, оцінюється як обмежено придатна для зрошення (ІІ клас). Фактичне співвідношення суми катіонів натрію і калію до суми всіх катіонів складає більше 40 % (межі значень для води ІІ класу від 40 до 70%).
В р. Південний Буг зрошувана вода віднесена до І класу, тобто придатна для зрошення без обмежень за винятком проб води, які були відібрані біля м. Нова Одеса, ГНС «Новоодеська» (Новоодеська ЗС) та біля ГНС Кандибинської ЗС (Кандибинська ЗС) де співвідношення суми катіонів натрію і калію до суми всіх катіонів складає 40,58 та 44,78 % відповідно.
Тривалі спостереження свідчать про те, що на зрошуваних землях, які інтенсивно поливаються, розвиваються процеси осолонцювання ґрунтів, що веде до негативних наслідків – деградації ґрунтової структури, злитизації, зниження водопроникності, втрата гумусу і т.д. Для покращення меліоративного стану солонцюватих земель необхідно проводити комплекс меліоративних заходів основним з яких є гіпсування.
Розподіл зрошуваних площ по якості поливної води свідчить, що вся поливна вода джерел зрошення Миколаївської області в кінці поливного періоду 2016 року віднесена до ІІ класу – обмежено придатна.
Розподіл зрошуваних площ (25 489 га) за якістю поливної води виглядає наступним чином:
- Вода ІІ класу всього – 25 489 га (100 %), в т.ч.:
- за небезпекою вторинного засолення ґрунтів – 20 478 га;
- за небезпекою підлуження ґрунтів – 3 239 га;
- за небезпекою токсичного впливу на рослини – 1 772 га.
По Кам`янському та Щербанівському водосховищах розподіл зрошуваних площ не наводиться, тому що водозабору з вказаних джерел зрошення в поливний період 2016 року не було.
Таким чином, проведена оцінка якості зрошувальної води згідно ДСТУ 2730-94 свідчить про те, що вода в джерелах зрошення Миколаївської області по більшості показників обмежено придатна ІІ клас (по небезпеці вторинного засолення і підлуження ґрунтів та внаслідок можливого опіку листя та коренів рослин через високий вміст загальної лужності, лужності від нормальних карбонатів і хлору). Вона обмежено придатна внаслідок високого вмісту Nа+ + К+ (більше 40 % від суми основ), що викликає осолонцювання ґрунтів і погіршення їх властивостей.
Усе вищезазначене вимагає більш уважного ставлення до використання води природних джерел зрошення для поливу сільськогосподарських культур, організації постійного контролю за якістю поливної води, проведення комплексу робіт по покращенню якості поливних вод та запобігання погіршення родючості ґрунтів.
Розрахунки по промивці р. Інгулець та доведенню показників якості поливної води в р. Інгулець на рівні ГНС ІЗС повинні базуватися на співвідношенні іонів хлору в підвідному каналі Дніпро-Кривий Ріг та р. Інгулець, тому що цей іон інертний, не вступає ні в які реакції. Відповідні обсяги води Дніпра повинні бути розраховані таким чином, щоб на рівні ГНС ІЗС змішані води Дніпра та Інгульця відповідали критеріям ДСТУ 2730-94 для поливної води І класу.
На площах сільськогосподарських угідь, для поливу яких використовуються поливні води ІІ класу (по небезпеці вторинного засолення та осолонцювання ґрунтів) необхідно застосовувати комплекс меліоративних, організаційних заходів та робіт із покращення родючості ґрунтів, основні з яких наступні:
- впровадження в сівозміни посівів багаторічних трав (до 40%), насамперед люцерни, які покращують структурність, водно-фізичні властивості, сприяють накопиченню гумусу в ґрунтах;
- внесення в ґрунти органічних добрива (від 40 до 80 т/га), проведення сидерації (заорювання зеленої маси);
- застосовування раціональної техніки та технології поливу;
- забезпечення дотримання технологій вирощування с-г культур, додержування науковообгрунтованого водокористування з урахуванням глибин залягання та мінералізації ґрунтових вод;
- хімічна меліорація (гіпсування) сільськогосподарських угідь, на яких розвиваються процеси вторинного засолення та осолонцювання ґрунтів.
Відповідно до ВНД 33-5,5-0,2-97 «Якість природної води для зрошення. Екологічні критерії» в відібраних пробах поливних вод визначався вміст різних форм азоту (NO2, NO3, NH4) та фосфатів (РО4). В усіх відібраних пробах вміст забруднюючих компонентів не перевищує гранично допустимих значень. Поливні води джерел зрошення Миколаївської області по екологічним критеріям якості віднесені до І класу, тобто придатні без обмежень.