18.04.2017 Інформація про якість зрошуваних земель на початок поливного періоду 2017 р.

Вступ

Снігурівська гідрогеолого-меліоративна партія в складі Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів проводить комплекс спостережень та досліджень на зрошуваних і прилеглих до зрошуваних землях, а також в сільських населених пунктах, які знаходяться в зоні впливу меліорованих земель. Цей інформаційний звіт написаний на основі «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108, яка встановлює вимоги щодо організації та проведення спостережень за станом зрошуваних та осушуваних угідь, а також прилеглих до них земель по гідрогеологічним, інженерно-геологічним, гідрохімічним показникам хімічного складу грунтів та технічного стану меліоративних систем, підтопленням сільських населених пунктів в межах зони дії меліоративних систем, а також до обробки, узагальнення та надання інформації з цих показників.

Нумерація та назва таблиць, що входять до «Інформації» наведені згідно додатку 2 до «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108.

Згідно Програми робіт Снігурівська ГГМП виконує спостереження за гідрогеолого-меліоративним станом на зрошуваних та прилеглих до них землях Миколаївської області на загальній площі 264,7 тис.га, з них 190,3 тис. га зрошувані і 56,9 тис.га – прилеглі землі.

В області з метою утримання задовільного меліоративного стану земель та захисту від підтоплення населених пунктів побудовані системи горизонтального дренажу на загальній площі 51,654 тис.га, з якої 46,992 тис.га – на зрошенні.

Площа можливого підтоплення у сільських населених пунктах складає 17,5 тис. га, де також ведуться спостереження.

І.Фактори, які впливають на меліоративний

стан та зміну рівнів грунтових вод на зрошуваних

та прилеглих до них землях.

І.1. Кліматичні та водогосподарські умови.

За середніми метеорологічними даними, по Миколаївській області за міжполивний період (жовтень 2016 р – лютий 2017 р) кількість опадів складає 227,2 мм, що на 43,5 мм більше від значень міжполивного періоду 2015 – 2016 років та на 62,2 мм більше середньобагаторічних значень. Випадали вони досить не рівномірно. В першій половині міжполивного періоду (жовтень – грудень 2016 року) випала більша частина опадів всього 179,9 мм. опадів. Найбільше опадів випало у жовтні – 102,7 мм. В листопаді та грудні опадів випало – всього 51,9 та 25,3 мм відповідно. Волога від цих опадів поступово накопичувалась в зоні аерації у вигляді води, яка поповнювала дефіцит вологи верхніх шарів ґрунтів, показники вологості яких, після жарких та сухих погодних умов другої половини поливного періоду 2016 року, знаходились на мінімальному рівні. В цей час відмічались стабілізація РГВ за рахунок їх перетоку в нижче розташовані шари та горизонтального розтікання (вирівнювання) по поверхні водоупору.

В другій половині періоду випала менша частина опадів за міжполивний період 2016 – 2017 років – всього 47,3 мм. У січні опадів випало 27,4 мм (у вигляді снігу та мокрого снігу). В лютому випало всього 19,9 мм за місяць.

Сніговий покрив за міжполивний період 2016 – 2017 рр. відмічався протягом січня та лютого. Максимально за період грунт промерзав на 30 – 40 см, та на момент складання даної інформації відтанув повністю в зв`язку з теплою погодою, яка відмічалась в кінці лютого на початку березня.

Середня за період температура повітря (жовтень 2016 р. – лютий 2017 р.) склала +0,82 ⁰С і була на 0,82 ⁰С нижча від норми та на 2,64 ⁰С нижча ніж за той же період 2015 – 2016 рр. Мінусова середньомісячна температура відмічалась в зимові місяці. В грудні середньомісячна температура була -1,2 ⁰С та була на 0,8 ⁰С нижча за норму. В січні середньомісячна температура була -5,0 ⁰С та була на 1,8 ⁰С нижча за норму для січня. Лютий був порівняно теплим з середньомісячною температурою -1,4 ⁰С, що була на 0,8 ⁰С вища за норму для лютого. Це сприяло фільтрації вологи атмосферних опадів та акумуляції її в нижче розташованих горизонтах. Найбільш теплими за період місяцями були жовтень (+8,2 ⁰С) та листопад (+3,5 ⁰С).

Погодні умови, які відмічались в міжполивний період, сприяли стабілізації РГВ в першій його половині, та не приводили до підйому рівнів в другій половині міжполивного періоду в результаті живлення ґрунтових вод. Опади, які випадали в першій половині міжполивного періоду 2016 – 2017 рр. (жовтень – грудень) поступово насичували верхні шари майже сухого ґрунту, рівень вологи якого, після посушливих погодних умов другої половини поливного періоду 2016 року, знаходився на мінімальних відмітках, а також поповнювали запаси ґрунтових вод. Друга половина періоду була більш сухою, опадів випало менше норми та менше ніж в аналогічному періоді минулого року.

Враховуючи фактичні запаси вологи в ґрунті на кінець осені, кількість опадів, що випали за зиму та погодні умови міжполивного періоду 2016 – 2017 рр., можна зробити висновок, що запасів вологи у метровому шарі ґрунту достатньо для весняного відновлення вегетації, начального (весняного) росту та розвитку озимих культур. З початком весняних польових робіт необхідно забезпечити своєчасне проведення всіх агротехнічних заходів по закриттю вологи в ґрунті та сівби ранніх ярових культур в стислі строки.

Дані по виконанню поливів зрошуваних земель Миколаївської області показують, що зрошення в 2016 році проводилось на площі 28,593 тис.га.

Зрошувальна норма склала від 2366 м³/га (Вітовське УВГ) до 230,9 м³/га (Баштанське МУВГ). По даним УВГ в 2016 році по Миколаївській області загальна водоподача на зрошення склала 43385,043 тис. м³.

В цілому по Миколаївській області негативний вплив зрошення в 2016 році, як і в 2015, на положення РГВ був незначним в зв`язку з посушливими погодними умовами другої половини поливного періоду 2016 року, коли майже вся подана на полив вода, витрачалась на сумарне випаровування та живлення сільськогосподарських культур і лиш незначна її кількість – на інфільтрацію в нижче розташовані горизонти. Винятком являються ділянки зрошуваних земель в окремих сільськогосподарських підприємствах, де на протязі та на прикінці поливного періоду 2016 року полив сільськогосподарських культур здійснювався значними зрошувальними нормами, проводилися пізні вегетаційні поливи. Це такі сільськогосподарські підприємства як сгп. «Баратівське», сгп. «Расвєт», сгп. «Інгулецьке», сгп. «Приозерне» та інш. в межах Інгулецької ЗС, а також сгп. ім. Дімітрова Грейгівської сільської ради в межах Явкінської ЗС.

І.2. Геоморфологічні умови.

Північно-західна частина Миколаївської області в межріччі Дніпра й Південного Бугу відноситься до південного схилу Придніпровської височини, південна межа її збігається з границею поширення Українського кристалічного щита, складеного твердими породами – гранітами, гнейсами, кварцитами та іншими.

На заході до Придніпровської височини прилягає Волинсько-Подільська, яка має слабохвилясту поверхню з найбільш розчленованими частинами на заході й південному заході. Докембрійські тверді породи тут покриті шаром пісчано-глинистих відкладів Балтської свити, значно поширені також червоно-бурі глини.

На неогенових відкладах, а де їх немає, то безпосередньо на докембрійських породах, залягають четвертинні відкладення. На вододільних плато та їх схилах і на давніх терасах річок вони представлені лесами з 3-4 ярусів, а іноді навіть тільки з одного.

У річкових долинах і балках четвертинні відклади представлені стародавнім і сучасним алювієм та делювієм, переважно суглинкового механічного складу.

На схилах, а також у відслоненнях ярів, де четвертинні (леси) та неогенові породи розмиті, на денну поверхню виходять кристалічні породи, на продуктах звітрення яких теж утворюються грунти, як правило, щебенюваті.

За рельєфом поверхня цієї частини області являє собою хвилясту рівнину, розчленовану річковими долинами, ярами та балками на окремі вододільні плато. Загальний уклон території – з північного заходу на південний схід.

Абсолютна висота межиріччя Інгулу, Чорного Ташлика і Мертвоводу досягає 200 і більше метрів. Долини головних річок у межах описуваної території характеризуються значною глибиною (70-75 м).

У північно-західній частині Придніпровської височини, яка охоплює значну частину Вознесенського та Єланецького районів, рельєф слабохвилястий. Густота ерозійного розчленування 0,5-0,6 км на 1 кв. км. Середня крутизна схилів – 3-9, а місцями – 15 і більше градусів.

Надзаплавно-терасова, слабоеродована місцевість охоплює ділянки надзаплавних терас і в першу чергу Південного Бугу, де чітко виявлені три тераси (а четверта просліджується лише за допомогою нівеліювання). Третя тераса, з висотними відмітками над рівнем річки 28-30 м., сильно розмита і нечітко виявлена в рельєфі. Друга тераса, яка займає велику площу в Вознесенському районі нижче с. Олександрівки, складена давнім олювієм. Заплави Південного Бугу та інших річок, складені алювієм, переважно суглинкового механічного складу.

Південно-східна частина Придніпровської височини, яка охоплює східну частину Єланецького і більшу частину Новобузького та Казанківського районів, відноситься до південної межі поширення кристалічного щита. Для цього району характерним є заглиблення кристалічних порід і широке розповсюдження осадочних відкладів. Тут також добре розвинена гідрографічна і яружно-балочна мережа. Вододільні простори займають близько 75% загальної площі описуваного району. Найбільш розчленовані південна і південно-східна його частини. Тут річки і балки розділяють територію на вододіли з крутими, сильноеродованими схилами, які надають місцевості дуже хвилястого характеру.

На південь від Придніпровської і Волино-Подільської височин розташована Причорноморська низовина, яка характеризується нескладною геологічною будовою. Докембрійський кристалічний фундамент залягає тут на глибині 100 – 250 м у північній частині низовини і на глибині 500 – 1000 м у південній. В цьому напрямку збільшується товща осадочних відкладів, які залягають на кристалічному фундаменті, відповідно знижується і сучасна поверхня.

У будові поверхні Причорноморської низовини беруть участь відклади неогену і антропогену. З неогенових відкладів вище місцевого базису ерозії залягають утворення сарматського, міотичного і понтичного ярусів, представлені глинами з прошарками вапняків і мергелю, оолітовими вапняками та іншими осадочними відкладами.

Неоднорідність механічного складу неогену обумовлює різноманітну будову схилів долин і балок. Покрівлю понтичних вапняків утворюють червоно-бурі глини, на яких залягають четвертинні відклади, представлені лесами з двома-трьома горизонтами похованих грунтів. Товща лесових відкладів досягає 20-30 м. У будові річкових долин беруть участь піщані алювіальні відклади і піскуваті лесоподібні суглинки. На схилах балок розповсюджені делювіальні лесоподібні суглинки, часто з домішкою щебенюватих продуктів вивітрювання вапняків.

Лівобережжя Південного Бугу дренується річкою Інгул.

Описувана територія являє собою широке вододільне плато з подовими зниженнями, які в рельєфі слабо виражені. Їх глибина коливається в межах від 2 до 4 м , площі – від 50 – 100 до 1000 і більше гектарів. Яружно-балкова місцевість займає невелику площу в долинах Інгулу, Інгульця, Південного Бугу та інших річок. Ширина еродованої смуги вздовж зазначених річок – близько 2-4 км. Відносна висота корінних схилів долин коливається між 20 і 40 м, крутизна схилів балок, які відкриваються до долин – від 1-5 до 15-30⁰. Берегові яри короткі, але глибокі і часто врізуються в корінні вапнякові породи. Процеси ерозії в прирічковій смузі проходять досить інтенсивно, внаслідок чого тут часто червоно-бурі глини і вапняки виходять на денну поверхню, обумовлюючи щебенюватість грунтів.

Інгулецько-Бузьке межиріччя розчленовує, крім річки Інгул, правобережна притока Інгульця річка Висунь і широкі балки Вірьовчина і Білозерка. Глибина врізу р.Висуні – близько 30-35 м. Схили її долини круті, складені вапняками і мергелями неогену із сильнозмитими грунтами.

Прибережна смуга Дніпровсько-Бузького лиману розчленована короткими, але широкими і глибокими балками. В долинах Південного Бугу, Інгулу, Інгульця перші надзаплавні піщані тераси зустрічаються невеликими окремими ділянками. Найбільші масиви їх поширені в долині Південного Бугу біля сіл Ковалівка, Ново-Петрівка та Гур'ївка і міста Вознесенськ, в долині Інгулу біля села Піски, в долині Інгульця біля сіл Євгенівка і Павлівка.

Надзаплавні лесові тераси займають значні площі. Їх ширина в долині Південного Бугу становить 2-3 км, в долині Інгулу і Інгульця – близько 15-20 км. Грунти лесових терас відрізняються більш легким механічним складом. Ширина заплав у межах описуваної території – 1-2 км.

Межиріччя Південного Бугу і Тилігульського лиману охоплює Очаківський, Миколаївський та південно-західну частину Веселинівського району. За геологічною будовою відрізняється від попереднього товщиною шару осадочних порід, меншою розчленованістю поверхні, більш широкими вододільними плато. Середня густота долино-балкової мережі 0,3-0,4 км на 1 кв. км. Широкі слабодреновані вододільні плато характеризуються розвитком замкнених знижень різної морфологічної виявленості. Найбільш розчленована поверхня рівнин середньої течії річки Тилігул та басейну річки Чичиклія. Тут ріки і балки врізались у корінні породи, й утворилися широкі та глибокі долини. На південь поверхня рівнини поступово знижується.

І.3. Горизонтальний дренаж.

Всього на зрошенні та богарних землях Миколаївської області збудовано 117 автономних дренажних ділянок на загальній площі 51654 га, у тому числі: 49424 га – закритий, та 2230 га – відкритий горизонтальний. Відвід дренажних вод з 23 дренажних ділянок проводиться примусово за допомогою перекачувальних насосних станцій, а з інших дренажних ділянок скидні води відводяться самоплинним способом.

Дані обстеження дренажних ділянок показали, що дренаж в своїй більшості знаходиться в незадовільному технічному стані. Особливо непокоять ділянки дренажу з примусовою відкачкою дренажної води де по технічним причинам ДНС не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання та трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей).

Підтвердженням цього являється меліоративна обстановка на початку поливних періодів 2006 та 2010 років, коли тала вода по дренах підтопила більшу частину дренованої площі, переливаючись з колодязів на поверхню в найбільш знижених місцях (сгп. «Прогрес», «Баратівське», «Куйбишівське» Снігурівського району та «Піонер», ім.Шевченка Жовтневого району та інші). Аналогічна меліоративна обстановка на дренажних ділянках відмічається і на початку поливного періоду 2017 року в Жовтневому р-ні в сільськогосподарських підприємствах «Піонер», «Восток», «Авангард» та інш.

ІІ. Аналіз та оцінка змін гідрогеологічних

умов на зрошуваних і прилеглих землях.

Гідрогеологічні умови території Миколаївської області визначаються динамікою водоносних горизонтів зони активного водообміну, котра об’єднує в собі грунтові води в покровних четвертинних відкладах, річкових долинах та балках, а також водоносний горизонт на кристалічних породах.

Водоносний горизонт на кристалічних породах і в їх тріщинах залягає на вододільних плато на глибіні до 30-40 м. На схилах глибина їх зменшується до кількох метрів. Іноді води цього горизонту в балках виходять на поверхню, утворюючи джерела.

В річкових долинах і балках грунтові води залягають у давніх і сучасних алювіальних відкладах на глибині 2,5-8 метрів.

У межиріччі Інгульця і Південного Бугу грунтові води залягають у сарматських вапняках на глибині від 30 до 75 метрів. В міотичних і понтичних вапняках водоносний горизонт залягає на глибині 20-50 метрів.

На вододільному плато грунтові води залягають спорадично на глибині 15-20 метрів, а в подах – 5-10 метрів.

До початку зрошення на більшій території грунтові води в товщі четвертинних відкладів на вододільному плато практично були відсутні і лише в окремі, сильно вологі роки формувалась «верховодка», яка через деякий час зникала.

Більш стабільний водоносний горизонт був в подових западинах та лощинах збігу, де рівень грунтових вод носив яскраво виражений сезонний характер з амплітудою коливань 3-5 метрів на рік. Під впливом зрошення на більшій території формувались ґрунтові води, режим яких визначається співвідношенням прибуткових складових балансу (інфільтрація від поливів та опадів, фільтрація з каналів, витрати із водорозбірної арматури та інш.), а також витратних складових (сумарне випаровування і відтік).

ІІ.1. Зміни положення рівнів грунтових вод

на зрошуваних та прилеглих землях.

На початок поливного періоду 2017 року, по Миколаївській області грунтові води на різних інтервалах глибин залягають на такій площі:

менше 2 м – 2800,83 га, в тому числі на зрошуваних – 2133,83 га;
від 2 до 3 м – 24238,5 га -"- 16592,5 га;
від 3 до 5 м – 83920 га - “ - 60465 га;
більше 5 м – 125726,67 га - “ - 100551,57 га.

В порівнянні з аналогічним періодом 2016 року площі з глибиною РГВ менше за 2 м збільшилися всього на 82 га, (на зрошенні – на 93 га). Площі з глибиною залягання РГВ 2-3 м скоротились всього на 293 га (на зрошенні – на 246 га.). Разом з тим, збільшились площі з глибиною залягання РГВ 3-5 та більше 5 м і вони переважають на більшості площ обслуговування.

Ці зміни пов`язані, в основному, з підняттям рівнів ґрунтових вод, зокрема на зрошуваних землях господарств в межах Інгулецької та Явкінської ЗС, в яких водоподача на протязі та на прикінці поливного сезону 2016 року була значною, а полив сільськогосподарських культур здійснювався значними зрошувальними нормами, проводилися пізні вегетаційні поливи. Це такі сільськогосподарські підприємства як сгп. «Баратівське», сгп. «Расвєт», сгп. «Інгулецьке», сгп. «Приозерне» та інш. в межах Інгулецької ЗС, а також сгп. ім. Дімітрова Грейгівської сільської ради в межах Явкінської ЗС. В вищезазначених господарствах, в останні роки вирощуються, в основному, овочеві культури та цукровий буряк, ведуться інтенсивні поливи значними поливними нормами внаслідок чого залягання РГВ на зрошуваних ділянках знаходяться на мінімальних глибинах (до 2 м.), що негативно відображається на гідрогеолого-меліоративній обстановці, а при настанні вологих періодів існуючий меліоративний стан значно погіршується.

Найбільші площі зрошуваних та прилеглих до них земель з близьким заляганням РГВ (менше 2 м.) мають місце в Снігурівському районі (Інгулецька ЗС), в Вітовському районі (Інгулецька, Явкінська ЗС та системи «малого» зрошення), в Баштанському районі (Інгульська ЗС), а також в Вознесенському та Березнегуватському районах (системи «малого» зрошення) і віднесені вони, в основному, до ділянок з постійним живленням ґрунтових вод з боку каналів з незадовільним технічним станом (в поливний період), ділянок дренажу з неефективною роботою та незадовільним технічним станом, де відмічається акумуляція дренажної води у зниженнях, де раніше велась примусова відкачка дренажних вод, а на цей час ДНС – не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей), ділянок з живленням грунтових вод від надмірних поливів сільськогосподарських культур, подів, балок, лощин збігу, заплав річок.

На Інгульській ЗС площа з РГВ менше 2 м – 278 га, в т.ч. на зрошенні – 214 га. Наявність цих площ пов`язана з відсутністю відкачки дренажних вод по типу польдерних систем. На Інгулецькій ЗС (Снігурівський та Вітовський р-ни) площа з РГВ менше 2 м – 1901 га, в т.ч. на зрошенні – 1370 га. Наявність цих площ пов`язане з незадовільним станом дренажних споруд та мережі зрошувальних каналів Інгулецької ЗС, а також з надмірними поливами сільськогосподарських культур.

Площі земель, прилеглих до зрошуваних, які знаходяться в зоні впливу зрошувальних систем, з близьким заляганням РГВ (менше 2 м) по Миколаївській області скоротились на 11 га в порівнянні з аналогічним періодом 2016 року і складають всього 667 га. Розміщуються вони переважно впродовж постійно діючих каналів (Інгулецька ЗС), в подах, лощинах збігу та балочках з постійним живленням ГВ, а також на ділянках дренажу який перебуває в незадовільному технічному стані.

ІІ.2. Зміни положення рівнів грунтових вод

на ділянках горизонтального дренажу.

На початок поливного періоду 2017 року, на дренажних ділянках площі з рівнем ґрунтових вод менше 1 м. та 1 – 1,5 м. (недопустима глибина) складають всього 156 га, в тому числі на зрошенні – 153 га. Усього площа з РГВ менше 2 м. складає – 1276 га, в тому числі на зрошенні – 1085 га. В порівнянні з аналогічним періодом 2015 – 2016 рр. площі з РГВ менше 2 м. збільшилися всього на 150 га (на зрошенні – на 158 га). Збільшення площ пов`язано з підвищенням РГВ на окремих дренажних ділянках в вологих погодних умовах та за значної кількості опадів, які випадали на початку міжполивного періоду 2016 – 2017 рр. Підняття РГВ обумовлено значною інтенсивністю поливів в окремих господарствах таких як сгп. «Баратівське», «Расвєт», «Прогрес» та інш. в межах Інгулецької ЗС. Наявність на дренажних ділянках площ з РГВ менше 2 м. в значній мірі обумовлена недоліками на колекторно-дренажній мережі, які на даний час не усунені (особливо на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де ДНС – не працюють). Це такі господарства як «Піонер», «Южне», «Восток», «Авангард» та інш. Вітовського району; «Баратівське», «Расвєт», «Прогрес» та інш. Снігурівського району.

Найбільші площі зрошуваних дренованих земель з близьким заляганням РГВ мають місце в Вітовському та Снігурівському районах (Інгулецька ЗС), а також в Баштанському районі (Інгульська ЗС) в Березнегуватському районі (Явкінська ЗС) та інш.

ІІІ. Мінералізація та хімічний склад

грунтових вод.

Згідно ВНД 33–5,5–0,4–98 мінералізація та хімічний склад грунтових вод області розглядається тільки в межах їх розповсюдження з глибиною залягання менше 2 м, де грунтові води впливають безпосередньо на сольовий режим грунтів і на врожайність сільськогосподарських культур.

Станом на 01 квітня 2017 року в Миколаївській області нараховується 2800,83 га земель з глибиною залягання грунтових вод менше за 2 м, із яких 2133,83 га – на зрошенні.

Води з мінералізацією менше 1,0 г/дм³ отримали розподіл на площі 292,83 га (на зрошенні – 287,83 га), котрі відносяться, в основному, до гідрокарбонатно-натрієвого типу і обумовлюють прояви содового засолення грунтів у випадку недостатньо промивного режиму у міжполивний період. Знаходяться вони в центральних частинах подових западин і відносяться до глейових грунтів, а також в лощинах збігу, де акумулюються поверхневі води.

Води хлоридного складу з мінералізацією 1-3 г/дм³ отримали розподіл на площі 2100 га, в т.ч. на зрошенні – 1528 га, а також з мінералізацією більше 3 г/дм³ отримали розподіл на площі 2 га, (всі на зрошенні), і розповсюджені вони, в основному, вздовж приканальних смуг Інгулецької, Явкінської ЗС та на ділянках «малого» зрошення в Снігурівському та Вітовському районах.

На площі 406 га. (у т.ч. 316 га – на зрошенні) розповсюджені грунтові води сульфатного та гідрокарбонатного складу з величиною мінералізації 1-5 г/дм³. Розповсюджені вони, в основному, на Інгульській, Інгулецькій та Південнобузькій ЗС

Залягання високомінералізованих грунтових вод на глибинах менше за 2 м веде до розвитку процесів засолення та осолонцювання грунтів і знижує врожайність сільськогосподарських культур, при цьому, чим вища мінералізація ГВ, тим інтенсивніше проявляються процеси засолення грунтів.

Зміни в мінералізації та хімічному складі відбуваються впродовж достатньо тривалого періоду (10, 20 і більше років) і під час аналізу річних змін на карті не відображаються. В цілому можна стверджувати, що в верхній частині водоносного горизонту при глибині РГВ менше за 3 м в приканальній смузі завширшки 50-200 м сформувались грунтові води однотипні за хімічним складом зі зрошувальними, тобто хлоридно-натрієві з мінералізацією до 1,5 г/дм³ (Інгулецька ЗС) та сульфатно-гідрокарбонатно-натрієві з мінералізацією до 0,5 г/дм³(Південно Бузька ЗС).

ІV. Оцінка меліоративного стану

зрошуваних земель.

Зведеними даними гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель є оцінка, виконана на основі ВНД 33-5.5-13-02 («Інструкція з обліку та оцінки меліорованих земель і меліоративних систем», м. Київ, 2002). За результатами спостережень, на початок поливного періоду 2017 року (станом на 01.04.17 р.) оцінка гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель виглядає таким чином:

добрий – 175406,9 га (97,59 % );
задовільний – 4218 га (2,35 % );
незадовільний, всього: – 118 га (0,06 % );

в тому числі:

з неприпустимою глибиною РГВ – 118 га.

Порівняльна характеристика меліоративного стану земель на початок поливного періоду 2016 та на початок поливного періоду 2017 року в цілому по Миколаївській області свідчить про покращення відносно незадовільного меліоративного стану, що пов’язане зі зниженням рівнів ГВ в жарких та сухих погодних умовах другої половини поливного періоду 2016 року, а також незначною кількістю опадів в другій половині міжполивного періоду 2016 – 2017 рр. Опади, які випадали в першій половині міжполивного періоду 2016 – 2017 рр. (жовтень – грудень) поступово насичували верхні шари майже сухого ґрунту, рівень вологи якого, після посушливих погодних умов другої половини поливного періоду 2016 року, знаходився на мінімальних відмітках, а також поповнювали запаси ґрунтових вод.

Аналіз характеристики меліоративного стану земель на початок поливного періоду 2017 р. свідчить про те, що площі з РГВ менше допустимих значень (незадовільний меліоративний стан) в порівнянні з аналогічним періодом 2016 року скоротились на 16 га. Площі з задовільним меліоративним станом збільшились на 117 га. Площі з добрим меліоративним станом скоротились на 101 га.

На початок поливного періоду 2017 року незадовільний меліоративний стан (за глибиною залягання РГВ) відмічається на Інгулецькій ЗС (Снігурівський та Вітовський р-ни) – всього 104 га, Явкінській ЗС та на ділянках «малого» зрошення (Вітовський р-н) – всього 14 га.

Землі з РГВ менше допустимих значень в Снігурівському районі розташовані в межах Інгулецької ЗС на території землекористування Снігурівської райради в сгп. «Расвєт» - 20 га та сгп. «Інгулецьке» - 32 га; Новопетрівської сільської ради в сгп. «Комунар» - 10 га; Горохівської сільської ради в сгп. «Маяк» - 9 га; Баратівської сільської ради в сгп. «Баратівське» - 5 га; Олександрівської сільської ради в сгп. «Прогрес» - 11 га та на території землекористування Афанасіївської сільської ради в сгп. «Приозерне» - 4 га.

Землі з РГВ менше допустимих значень в Вітовському районі розташовані на території землекористування Зеленогайської сільської ради в сгп. «Восток» - 7 га; Котляревської сільської ради в сгп. «Южний» - 7 га; Миколаївської сільської ради в сгп. «Піонер» - 4 га та на території Грейгівської сільської ради в сгп. ім. Дімітрова – 9 га.

Незадовільний технічний стан та неефективна робота дренажних ділянок, надмірні поливи сільськогосподарських культур, незадовільний технічний стан мережі зрошувальних каналів приводять до різкого погіршення гідрогеолого-меліоративного стану на зрошуваних, дренованих і прилеглих землях з настанням вологих років і періодів.

V. Висновки та рекомендації.

Запасів вологи в ґрунті на початок поливного періоду 2017 р. достатньо для відновлення вегетації, начального (весняного) росту та розвитку озимих культур.

Погодні умови, які відмічались в міжполивний період, сприяли стабілізації РГВ в першій його половині, та не приводили до підйому рівнів в результаті незначної кількості опадів в другій половині міжполивного періоду. Опади, які випадали протягом міжполивного періоду 2016 – 2017 рр. поступово накопичувалась в зоні аерації у вигляді води, яка поповнювала дефіцит вологи верхніх шарів майже сухого ґрунту, рівень вологи якого, після посушливих погодних умов другої половини поливного сезону 2016 року, знаходився на мінімальних відмітках, а також поповнили запаси ґрунтових вод.

Площі земель з глибиною залягання РГВ менше 2,0 м складають всього 2800,83 га, в т.ч. на зрошенні – 2133,83 га (1,19 % від загальної кількості зрошуваних площ, які знаходяться під контролем). Земель з РГВ 2-3 м нараховується на зрошенні 16592,5 га (9,23 %). Зрошуваних земель з РГВ 3-5 м – 60465 га (33,64 % ). Грунтові води на переважаючій площі зрошуваних та прилеглих до зрошення земель знаходяться на глибинах 3-5 та більше 5 метрів.

В порівнянні з аналогічним періодом 2016 року в цілому по Миколаївській області відбулося, в основному, зниження РГВ на 0,2 – 0,3, а іноді і до 0,5 м. при глибині їх залягання до 3-х метрів. Підняття рівнів ґрунтових вод (на 0,2 – 0,4 м., а іноді і до 1,0 м) спостерігалось лише на зрошуваних землях окремих господарств в межах Інгулецької та Явкінської ЗС, в яких водоподача на протязі та на прикінці поливного сезону 2016 року була значною, а полив сільськогосподарських культур здійснювався значними зрошувальними нормами, проводилися пізні вегетаційні поливи. В зазначених господарствах, в останні роки вирощуються, в основному, овочеві культури та цукровий буряк, ведуться інтенсивні поливи внаслідок чого залягання РГВ на зрошуваних ділянках знаходяться на мінімальних глибинах (до 2 м.), що негативно відображається на гідрогеолого-меліоративній обстановці, а при настанні вологих періодів існуючий меліоративний стан значно погіршується.

На ділянках горизонтального дренажу відбулося підвищення рівнів ГВ на окремих зрошуваних ділянках в господарствах, де ведуться інтенсивні поливи сільськогосподарських культур, а також на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де ДНС – не працюють. Наявність на дренажних ділянках площ з РГВ менше за 2,0 м. обумовлена недоліками на колекторно-дренажній мережі, які на даний час не усунені (особливо на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де ДНС – не працюють). В цілому самоплинний дренаж сприяє відводу поверхневих та ґрунтових вод.

Таким чином гідрогеолого-меліоративний стан на зрошуваних та прилеглих землях на початок поливного періоду 2017 року порівняно з початком поливного періоду 2016 року в цілому по Миколаївській області покращився відносно площ з незадовільним меліоративним станом.

Збільшення зрошуваних площ, що поливаються, підвищення інтенсивності зрошення сільськогосподарських культур, а також гідрогеолого-меліоративна обстановка, що склалася на початок поливного періоду 2017 року по Миколаївській області свідчить про необхідність подальших спостережень за РГВ на зрошуваних та прилеглих землях, а також забезпечення постійного та повного контролю за гідрогеолого-меліоративною обстановкою з метою запобігання підтоплення територій, погіршення родючості грунтів і, як результат, отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур.

Загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області сприятливий та задовільний (99,94 %), що дає змогу отримувати сталі врожаї сільськогосподарських культур.

Для покращення гідрогеолого-меліоративного стану необхідно провести ремонтні роботи направлені на зменшення фільтраційних втрат на мережі каналів Інгулецької ЗС. На дренажних ділянках з неефективною роботою та незадовільним технічним станом необхідно провести капітально-відновлювальні роботи.

На зрошуваних землях, для збереження та покращення їх родючості необхідно:

впроваджувати в сівозміни посіви багаторічних трав (до 40%), насамперед люцерни, які покращують структурність, водно-фізичні властивості, сприяють накопиченню гумусу в ґрунтах;
вносити в грунт підвищені норми органічних добрив від 40 до 80 т/га, проводити заорювання зеленої маси (сидерацію);
застосовувати раціональну техніку поливу;
забезпечувати дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур, додержуватись науковообгрунтованого водокористування з урахуванням глибин залягання та мінералізації ґрунтових вод.

На початок поливного періоду 2017 року площа зрошуваних земель в Миколаївській області становить 190 тис. 321,8 га, у т.ч. сільськогосподарських угідь – 189 тис. 784,53 га (23 зрошувальні державні системи та ділянки «малого» зрошення в 19 районах). В 2016 році по Миколаївській області проведення поливів сільськогосподарських культур здійснювалось на загальній площі 28 тис. 593 га.

Для визначення якості води джерел зрошення, з яких за планом поточного року передбачається здійснювати полив, на хімічний аналіз було відібрано 16 проб води в 16 точках спостереження. Точки відбору проб води із джерел зрошення, з яких в 2017 році планується використовувати воду для поливу, попередньо узгоджені з керівництвом управлінь водного господарства, з врахуванням їх пропозицій.

Згідно вимог «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року №108, проби води відбирались безпосередньо в магістральних каналах, при наявності в них зрошувальних вод, або безпосередньо з джерел зрошення переважно біля головних насосних станцій зрошувальних систем, якщо магістральні канали на момент відбору проб не заповнені водою. Проби води відбирались 22 березня 2017 року.

Хімічний аналіз відібраних проб води здійснювався в лабораторії Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів.

Визначення якості води проводилось за національним стандартом України ДСТУ 2730 : 2015 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії», який розроблений на заміну ДСТУ 2730-94 та введений в дію з 01.07.2016 року. До агрономічних критеріїв оцінювання якості природної води належать:

збереження і підвищення родючості ґрунтів, зокрема попередження процесів засолення, осолонцювання, злитизації і порушення біологічного режиму ґрунтів;
забезпечення планової врожайності сільськогосподарських культур, зокрема продуктивності та інтенсивного розвитку;
забезпечення необхідної якості сільськогосподарської продукції, зокрема повноцінності та доброякісності.

Згідно ДСТУ 2730 : 2015 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії» під час оцінювання якості зрошувальної води виділяють три класи її придатності:

І клас – «Придатна»;
ІІ клас – «Обмежено придатна»;
ІІІ клас – «Непридатна».

Зрошувальна вода І класу – придатна для зрошення без обмежень.

Зрошувальну воду ІІ класу – використовують за умови обов`язкового застосування комплексу заходів щодо запобігання деградації ґрунтів або поліпшення води до показників І класу.

Зрошувальна вода ІІІ класу – вода, показники якої виходять за межі значень, що встановлені для зрошувальних вод ІІ класу – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу.

Основними джерелами зрошення в Миколаївській області є ріки Інгулець та Дніпро, Південний Буг, Інгул, а також водосховища: Явкінське, Катеринівське, Щербанівське, Нечаянське, Таборівське та інші, ставки – накопичувачі поверхневого стоку на малих річках і балках.

На момент відбору ГНС Інгулецької та Явкінської зрошувальних систем ще не працювали, тому проба води відібрана в р. Інгулець біля ГНС.

В р. Інгулець (площа зрошення в 2016 році склала 13,521 тис. га) хімічний склад сульфатно-хлоридний зі значною перевагою хлоридів, магнієво-натрієвий зі значною перевагою натрію та калію з загальною мінералізацією 3,064 г/дм³, водневий показник рН = 8,28. Вміст хлоридів складає 26,00 мг-екв/дм³ (921,70 мг/дм³). Високі показники мінералізації та вмісту хлоридів пояснюються тим, що на момент відбору проби поливної води, поливний сезон ще не розпочався і подача дніпровської води в верхоріччі Інгульця для розбавлення інгулецької води до безпечних для поливу меж ще не здійснювалась.

Співвідношення частин дніпровської води, яка подається на протязі поливного періоду в верхоріччі Інгульця для розбавлення інгулецької води, та власне інгулецької води, яка поступає до створу головних насосних станцій робить склад води мінливим, залежним від співвідношення складових частин. В зв`язку з цим в УК ІЗС ведеться оперативний щоденний контроль за хімічним складом (зокрема за вмістом хлоридів) поданої на зрошення води.

Вміст токсичних солей в змішаних водах Інгулецького магістрального каналу, в середньому за поливний період становить близько 12 мг-екв/дм³, з відхиленням до 2 – 3 мг-екв/дм³ як в один, так і в інший бік, тобто склад визначається величиною об`єму поданої дніпровської води в верхоріччі Інгульця для розбавлення інгулецької води до безпечних для поливу меж. Головним забруднюючим фактором є скид шахтних вод в верхоріччі Інгульця з Кривбасу.

Води р. Південний Буг (площа зрошення в 2016 році склала 4,624 тис. га) хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатні зі значною перевагою гідрокарбонатів в аніонному складі, натрієво-магнієво-кальцієві та магнієво-натрієво-кальцієві зі значною перевагою кальцію в катіонному складі. Загальна мінералізація складає від від 0,713 г/дм³ (біля с. Кам`яна Балка Вольнівська ЗС, системи «малого» зрошення), до 0,767 г/дм³ (біля с. Ковалівка Південнобузька ЗС та біля с. Себино Кандибинська ЗС) та 0,758 г/дм³ (біля м. Вознесенськ Вознесенська, Олександрівська ЗС, системи «малого» зрошення). Водневий показник рН = 8,18 – 8,28. За результатами спостережень минулих років хімічний склад та загальна мінералізація вод р. Південний Буг при цьому доволі стабільні.

В р. Інгул (площа зрошення в 2016 році склала 3,125 тис. га) води хлоридно-гідрокарбонатно-сульфатні зі значною перевагою сульфатів в аніонному складі (більше 50 %), магнієво-кальцієво-натрієві із загальною мінералізацією 1,640 г/дм³ (біля с. Костянтинівка Інгульська ЗС, с-ми «малого» зрошення) та 1,685 г/дм³ (біля с. Костичі Костичівська ЗС). Водневий показник рН = 8,15– 8,45. За результатами спостережень минулих років хімічний склад та загальна мінералізація вод р. Інгул доволі стабільні.

В порівнянні з відповідними періодами минулих років відбуваються незначні зміни як в бік покращення так і в бік незначного погіршення окремих показників якості поливної води. В періоди паводків мінералізація зменшується за рахунок притоку маломінералізованих талих або атмосферних вод, а в посушливі періоди – підвищується за рахунок випаровування з водної поверхні джерела зрошення, і як наслідок, підвищення концентрації солей в водному розчині. Хімічний склад при цьому змінюється несуттєво.

В водосховищах (площа зрошення в 2016 році склала 7,323 тис. га) загальна мінералізація становить від 1,202 г/дм³ (Катеринівське водосховище) до 3,753 г/дм³ (Щербанівське водосховище), а іноді до 6,174 г/дм³ (Кам`янське водосховище). Показник рН в водосховищах становить від 7,12 (Явкінське в-ще) до 8,11 (Щербанівське в-ще). В порівнянні з відповідним періодом минулого року відбулися зміни в бік покращення показників якості поливної води за рахунок притоку до джерел зрошення маломінералізованих талих вод та вод атмосферних опадів в вологих погодних умовах міжполивного періоду 2016 - 2017 рр. і, як наслідок, зниження концентрації солей в водному розчині.

За критеріями оцінки якості поливних вод, що регламентуються національним стандартом України ДСТУ 2730 : 2015 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії», на початок поливного періоду 2017 року в джерелах зрошення Миколаївської області поливна вода відноситься як до ІІ класу – обмежено придатна за небезпекою вторинного засолення та осолонцювання ґрунту, небезпекою підлуження ґрунтів, негативного впливу на рослини за поливів дощуванням, так і до ІІІ класу – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу.

На основі результатів хімічного аналізу було проведено визначення якості води, яке проводилось за ДСТУ 2730 : 2015 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії».

Оцінка якості природних вод для зрошення показала наступне:

за небезпекою вторинного засолення ґрунтів, оцінка води проведена з урахуванням загальної концентрації токсичних іонів, відображених в еквівалентах хлору.

Вода більшості джерел зрошення віднесена до І класу (концентрація токсичних іонів для важкосуглинкових ґрунтів, які переважають на зрошуваних землях Миколаївської області, менше 14 мг-екв/дм³) і оцінюється як придатна без обмежень.

Впродовж р. Південий Буг, поливні води віднесені до І класу, тобто придатні без обмежень Вміст токсичних солей складає від 2,51 до 3,56 мг-екв/дм³, що не перевищує верхній поріг (менше ніж 14 мг-екв/дм³) для води І класу. Впродовж р. Інгул, поливні води віднесені до І класу, тобто придатні без обмежень Вміст токсичних солей складає від 8,13 до 11,84 мг-екв/дм³, що не перевищує верхній поріг (менше ніж 14 мг-екв/дм³) для води І класу. В водах Любинського в-ща (вміст токсичних солей 10,86 мг-екв/дм³), Явкінського в-ща (11,97 мг-екв/дм³), Нечаянського в-ща (9,33 мг-екв/дм³), Катеринівського в-ща (6,61 мг-екв/дм³), Таборівського в-ща (11,95 мг-екв/дм³) та Бармашовського ставка (10,91 мг-екв/дм³) вміст токсичних солей також не перевищує верхній поріг для води І класу.

Дуже високий вміст токсичних іонів відмічається до початку поливного періоду в водах р. Інгулець і складає 29,30 мг-екв/дм³, що в 1,22 рази перевищує верхній поріг інтервалу для важкосуглинкових ґрунтів (від 14 до 24 мг-екв/дм³) для води ІІ класу. Значне перевищення (в 2 рази) верхнього порогу інтервалу концентрації токсичних іонів за критеріями якості для важкосуглинкових ґрунтів для води ІІ класу відмічається в водах Кам`янського водосховища (фактичний вміст токсичних іонів – 47,99 мг-екв/дм³). Високий вміст токсичних іонів (21,94 мг-екв/дм³) відмічається до початку поливного періоду в водах Щербанівського водосховища. Води р. Інгулець та Кам`янського водосховища за небезпекою вторинного засолення ґрунтів віднесені до непридатних для зрошення без попереднього поліпшення їх складу (ІІІ клас якості). Води Щербанівського водосховища за небезпекою вторинного засолення ґрунтів віднесені до обмежено придатних для зрошення (ІІ клас якості). Це свідчить про те, що зрошення такими водами буде завжди приводити до вторинного засолення ґрунтів і зниження врожаю сільськогосподарських культур на 10-25%. При близькому заляганні ґрунтових вод менше допустимих значень (в середньому 2 метра) і відсутності дренажу, зрошення водою з вмістом понад 20 мг-екв/дм³ токсичних солей взагалі недопустимо, тому що це приводить до швидкого засолення та деградації ґрунтів.

за небезпекою підлуження грунту, оцінка води проведена на основі комплексної оцінки показників рН, токсичної лужності (НСО₃-Са²⁺) і лужності від нормальних карбонатів (СО₃^2-). Вода більшості джерел зрошення Миколаївської області за небезпекою підлуження ґрунту віднесена до ІІ класу (обмежено придатна) в зв`язку з високим показником рН, від 8,03 в Кам`янському в-щі біля с. Жовтень (Кам`янська ЗС) до 8,45 в р. Інгул біля с. Костянтинівка (Інгульська ЗС, ділянки «малого» зрошення), а також до І класу – придатна без обмежень.

В р. Південний Буг зрошувальна вода (станом на 01.04.17 р.) за небезпекою підлуження грунту оцінюється як обмежено придатна для зрошення (ІІ клас) показники якої, відносно рН, виходять за межі критеріїв для води І класу (менше 8,0) і фактично складають від 8,18 до 8,28 одиниць.

В Любинському, Явкінському, Нечаянському, Катеринівському водосховищах та Бармашовському ставку зрошувальна вода за небезпекою підлуження ґрунту оцінюється як придатна для зрошення без обмежень (І клас).

за небезпекою токсичного впливу на рослини за поливів дощуванням якість води оцінюється на основі комплексної оцінки показників рН, лужності від нормальних карбонатів (СО₃^2-), вмісту хлору (Сl^-) з врахуванням вмісту в зрошувальній воді токсичних іонів в еквівалентах хлору (е Сl^-).

По вмісту лужності від нормальних карбонатів (СО₃^2-), вмісту хлору (Сl^-), показнику рН поливна вода більшості джерел зрошення віднесена до ІІ класу і оцінюється як обмежено придатна. Вода більшості джерел зрошення має високий вміст іонів хлору за виключенням води ріки Південний Буг де вміст хлоридів не перевищує 2,00 мг-екв/дм³.

Води р. Південний Буг віднесені до ІІ класу і оцінюються як обмежено придатні по показнику рН, який перевищує верхній поріг інтервалу для води І класу (від 6,5 до 7,5 одиниць) і становить від 8,18 до 8,28 одиниць.

В р. Інгулець, Кам`янському та Щербанівському водосховищах якість води, за рахунок високого вмісту іонів хлору, знаходиться за межами значень для ІІ класу (вміст Сl^- для води ІІ класу від 3 до 15 мг-екв/дм³) і оцінюється як непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу (ІІІ клас якості). Вміст хлору в воді р. Інгулець складає 26,00 мг-екв/дм³ (921,70 мг/дм³), що в 1,73 рази перевищує верхній поріг інтервалу для води ІІ класу. Значне перевищення концентрації іонів хлору за критеріями якості для води ІІ класу на протязі багатьох років відмічається в водах Кам`янського водосховища та на початку поливного періоду 2017 року складає 40,80 мг-екв/дм³. Порівняно незначне перевищення критеріїв вмісту хлоридів для води ІІ класу відмічається в водах Щербанівського водосховища (15,80 мг-екв/дм³).

В водах р. Інгулець вміст хлоридів складає 921,70 мг/дм³, а у водах Кам`янського водосховища – 1446,36 мг/дм³ що, згідно ВБН 33-5.5-01-97 «Організація і ведення еколого-меліоративного моніторингу. Частина 1 – зрошувані землі» (додаток 2 таблиця 1. «Критерії оцінки показників забруднення грунтових, підземних, дренажно-скидних і зрошувальних вод»), у 1,54 та 2,41 рази – відповідно, перевищує верхній поріг умовного забруднення хлоридами (допустимі значення забруднення води хлоридами при зрошенні 250 – 600 мг/дм³). Порівняно незначне хлоридне забруднення (умовне) відмічається в водах Щербанівського водосховища (вміст хлоридів у воді складає – 560,11 мг/дм³).

Все вищезазначене свідчить про те, що застосування таких вод для зрошення може негативно вплинути на сільськогосподарські рослини, особливо при поливі дощуванням у спекотний денний час. Потрібна попередня нейтралізація лужності і розведення води до безпечних (за вмістом хлорид-іонів) меж.

за небезпекою осолонцювання грунтів, якість води оцінювалася на підставі співвідношення суми катіонів натрію і калію до суми всіх катіонів з урахуванням буферності і гранулометричного складу ґрунтів та врахуванням співвідношення в зрошувальній воді катіонів магнію до катіонів кальцію. При цьому враховується клас води за небезпекою підлуження ґрунтів.

Станом на 01.04.17 р. поливна вода більшості джерел зрошення Миколаївської області за небезпекою осолонцювання ґрунтів оцінюється як обмежено придатна для зрошення (ІІ клас якості). В р. Південий Буг та в р. Інгул зрошувальна вода віднесена до І класу, тобто придатна для зрошення без обмежень.

Тривалі спостереження свідчать про те, що на зрошуваних землях, які інтенсивно поливаються, розвиваються процеси осолонцювання ґрунтів, що веде до негативних наслідків – деградації ґрунтової структури, злитизації, зниження водопроникності, втрати гумусу і т.д. Для покращення меліоративного стану солонцюватих земель необхідно проводити комплекс меліоративних заходів основним з яких є – гіпсування ґрунтів.

Розподіл зрошуваних площ по якості поливної води свідчить про те, що поливна вода джерел зрошення Миколаївської області віднесена як до ІІ класу – обмежено придатна, так і до такої, показники якості якої виходять за межі значень, що встановлені для зрошувальних вод ІІ класу – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу – ІІІ клас якості.

Розподіл зрошуваних площ (28593 га) за якістю поливної води виглядає наступним чином:

Вода ІІ класу – обмежено придатна всього – 15072 га (52,71 %), в т.ч.:

за небезпекою вторинного засолення ґрунтів – немає;
за небезпекою підлуження ґрунтів – 6938 га;
за небезпекою токсичного впливу на рослини – 5873 га;
за небезпекою осолонцювання ґрунтів – 2261 га.

Вода ІІІ класу непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу всього – 13521 га (47,29 %), в т.ч.:

за небезпекою вторинного засолення ґрунтів – 13521 га;
за небезпекою підлуження ґрунтів – немає;
за небезпекою токсичного впливу на рослини – немає;
за небезпекою осолонцювання ґрунтів – немає.

При цьому, необхідно відмітити, що для більшості джерел зрошення характерна негативна оцінка поливної води по більшості показників (ІІ клас – обмежено придатна) і розподіл по переважній ознаці – досить умовний.

Таким чином, проведена оцінка якості зрошувальної води згідно національного стандарту України ДСТУ 2730 : 2015 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії» свідчить про те, що вода в джерелах зрошення Миколаївської області по більшості показників обмежено придатна (ІІ клас) за небезпекою іригаційного засолення та підлуження ґрунтів та внаслідок можливого токсичного впливу на рослини за поливів дощуванням через високий показник рН, високий вміст іонів хлору, високий вміст токсичних іонів в еквівалентах хлору, а в деяких випадках – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу (ІІІ клас якості). Вода обмежено придатна внаслідок високого вмісту Nа⁺ + К⁺(більше 45 % від суми основ), що викликає осолонцювання ґрунтів і погіршення їх властивостей.

Усе вищезазначене вимагає більш уважного ставлення до використання води природних джерел зрошення для поливу сільськогосподарських культур, організації постійного контролю за показниками якості поливної води, проведення комплексу робіт по покращенню якості поливних вод та запобігання погіршення родючості ґрунтів.

Розрахунки по промивці р. Інгулець та доведенню показників якості поливної води в р. Інгулець на рівні ГНС ІЗС повинні базуватися на співвідношенні іонів хлору в підвідному каналі Дніпро-Кривий Ріг та р. Інгулець, тому що цей іон інертний, не вступає ні в які реакції. Відповідні обсяги води Дніпра повинні бути розраховані таким чином, щоб на рівні ГНС ІЗС змішані води Дніпра та Інгульця відповідали критеріям ДСТУ 2730 : 2015 для поливної води І класу.

На площах сільськогосподарських угідь, для поливу яких використовуються поливні води ІІ класу (по небезпеці вторинного засолення та осолонцювання ґрунтів) необхідно застосовувати комплекс меліоративних, організаційних заходів та робіт із збереження та покращення родючості ґрунтів, основні з яких наступні:

впровадження в сівозміни посівів багаторічних трав (до 40%), насамперед люцерни, які покращують структурність, водно-фізичні властивості, сприяють накопиченню гумусу в ґрунтах;
внесення в ґрунти органічних добрива (від 40 до 80 т/га), проведення сидерації (заорювання зеленої маси);
застосовування раціональної техніки та технології поливу сільськогосподарських культур;
забезпечення дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур, додержування науковообгрунтованого водокористування з урахуванням глибин залягання та мінералізації ґрунтових вод;
хімічна меліорація (гіпсування) сільськогосподарських угідь, на яких розвиваються процеси вторинного засолення та осолонцювання ґрунтів.

Відповідно до ВНД 33-5,5-0,2-97 «Якість природної води для зрошення. Екологічні критерії» в відібраних пробах поливних вод визначався вміст різних форм азоту (NO₂, NO₃, NH₄) та фосфатів (РО₄), вміст мікроелементів (цинк, марганець, залізо, мідь), вміст БСК₅ – біологічне споживання кисню. Також визначались забруднюючі компоненти (СПАР, нафтопродукти) та важкі метали (нікель). В усіх відібраних пробах вміст загально-екологічних, еколого-гігієнічних та еколого-токсикологічних показників, визначених ВНД 33-5,5-0,2-97 «Якість природної води для зрошення. Екологічні критерії», не перевищє гранично допустимих концентрацій (ГДК). Поливні води джерел зрошення Миколаївської області по екологічним критеріям якості віднесені до І класу, тобто придатні без обмежень.

You are here

ІІ.2. Зміни положення рівнів грунтових вод