Вступ
Гідрогеолого-меліоративна партія в складі Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів проводить комплекс спостережень та досліджень на зрошуваних і прилеглих до зрошуваних землях, а також в сільських населених пунктах, які знаходяться в зоні впливу меліорованих земель. Цей інформаційний звіт написаний на основі «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108, яка встановлює вимоги щодо організації та проведення спостережень за станом зрошуваних та осушуваних угідь, а також прилеглих до них земель по гідрогеологічним, інженерно-геологічним, гідрохімічним показникам хімічного складу грунтів та технічного стану меліоративних систем, підтопленням сільських населених пунктів в межах зони дії меліоративних систем, а також до обробки, узагальнення та надання інформації з цих показників.
Згідно Програми робіт, ГГМП виконує спостереження за гідрогеолого-меліоративним станом на зрошуваних та прилеглих до них землях Миколаївської області на загальній площі 264,7 тис.га, з них 190,3 тис. га зрошувані і 56,9 тис.га – прилеглі землі.
В області з метою утримання задовільного меліоративного стану земель та захисту від підтоплення населених пунктів побудовані системи горизонтального дренажу на загальній площі 51,654 тис.га, з якої 46,992 тис.га – на зрошенні.
Площа можливого підтоплення у сільських населених пунктах складає 17,5 тис. га, де також ведуться спостереження.
І.Фактори, які впливають на меліоративний
стан та зміну рівнів грунтових вод на зрошуваних
та прилеглих до них землях.
І.1. Кліматичні та водогосподарські умови.
За середніми метеорологічними даними, по Миколаївській області за міжполивний період (жовтень 2017 р – лютий 2018 р) кількість опадів складає 179,7 мм, що на 47,5 мм менше від значень міжполивного періоду 2016 – 2017 років та на 14,7 мм більше середньобагаторічних значень. Випадали вони досить не рівномірно. В першій половині міжполивного періоду (жовтень – грудень 2017 року) випала більша частина опадів всього 104,5 мм опадів. Найбільше опадів випало у грудні – 49,2 мм. В жовтні та листопаді опадів випало – всього 24,6 та 30,7 мм. відповідно. Волога від цих опадів поступово накопичувалась в зоні аерації у вигляді води, яка поповнювала дефіцит вологи верхніх шарів ґрунтів, показники вологості яких, після жарких та сухих погодних умов другої половини поливного періоду 2017 року, знаходились на мінімальному рівні. В цей час відмічались стабілізація РГВ за рахунок їх перетоку в нижче розташовані шари та горизонтального розтікання (вирівнювання) по поверхні водоупору. В другій половині міжполивного періоду випала менша частина опадів за міжполивний період 2017 – 2018 років – всього 75,2 мм. У січні опадів випало 34,5 мм (у вигляді снігу та мокрого снігу). В лютому випало опадів всього 40,7 мм за місяць у вигляді снігу, а в теплі періоди – мокрого снігу.
Сніговий покрив за міжполивний період 2017 – 2018 рр. відмічався протягом січня, лютого та частково березня. На момент складання даної інформації грунт відтанув повністю в зв`язку з теплою погодою, яка відмічалась в кінці березня.
Середня за період температура повітря (жовтень 2017 р. – лютий 2018 р.) склала +3,54 0С і була на 1,9 0С вища від норми та на 2,72 0С вища ніж за той же період 2016 – 2017 рр. Мінусова середньомісячна температура відмічалась лише в січні та лютому. Грудень був доволі теплим з середньомісячною температурою +4,7 0С, що була на 5,1 0С вища за норму. В січні середньомісячна температура була -1,2 0С та була на 3,8 0С вища за норму для січня. Лютий також був порівняно теплим з середньомісячною температурою -1,1 0С, що була на 0,3 0С вища за норму для лютого. Це сприяло повільному сніготаненню, фільтрації вологи атмосферних опадів та акумуляції її в нижче розташованих горизонтах. Найбільш теплими за період місяцями були жовтень (+10,6 0С), листопад (+4,7 0С) та грудень (+4,7 0С).
Погодні умови які відмічались в міжполивний період, сприяли стабілізації РГВ в першій його половині, та не привели до підйому рівнів в другій половині міжполивного періоду в результаті живлення ґрунтових вод. Опади, які випадали в першій половині міжполивного періоду 2017 – 2018 рр. (жовтень – грудень) поступово насичували верхні шари майже сухого ґрунту, рівень вологи якого, після посушливих погодних умов другої половини поливного періоду 2017 року, знаходився на мінімальних відмітках, а також поповнювали запаси ґрунтових вод. В другій половині поливного періоду випадала менша кількість опадів, які після сніготанення витрачались, в основному, на поверхневий збіг в знижені елементи рельєфу і не приводили до значного підйому рівнів ГВ.
Враховуючи фактичні запаси вологи в ґрунті на кінець осені, кількість опадів, що випали за зиму та погодні умови міжполивного періоду 2017 – 2018 рр., можна зробити висновок, що запасів вологи у метровому шарі ґрунту достатньо для весняного відновлення вегетації, начального (весняного) росту та розвитку озимих культур. З початком весняних польових робіт необхідно забезпечити своєчасне проведення всіх агротехнічних заходів по закриттю вологи в ґрунті та сівби ранніх ярових культур в стислі строки.
Дані по виконанню поливів зрошуваних земель Миколаївської області показують, що зрошення в 2017 році проводилось на площі 29970,5 га.
Зрошувальна норма склала від 2960 м3/га (Снігурівське УВГ) до 295 м3/га (Баштанське МУВГ). По даним УВГ в 2017 році по Миколаївській області загальна водоподача на зрошення склала 57852,285 тис. м3.
В цілому по Миколаївській області негативний вплив зрошення в 2017 році, як і в 2016, на положення РГВ був незначним в зв`язку з посушливими погодними умовами другої половини поливного періоду 2017 року, коли майже вся подана на полив вода, витрачалась на сумарне випаровування та живлення сільськогосподарських культур і лиш незначна її кількість – на інфільтрацію в нижче розташовані горизонти. Винятком являються ділянки зрошуваних земель в окремих сільськогосподарських підприємствах, де на протязі поливного періоду 2017 року полив сільськогосподарських культур здійснювався значними зрошувальними нормами, проводилися пізні вегетаційні поливи. Це такі сільськогосподарські підприємства як як сгп. «Баратівське», сгп. «Расвєт», сгп. «Інгулецьке», сгп. «Приозерне», сгп. «Маяк» та інш. в межах Інгулецької ЗС, а також сгп. ім. Дімітрова Грейгівської сільської ради в межах Явкінської ЗС.
І.2. Геоморфологічні умови.
Північно-західна частина Миколаївської області в межріччі Дніпра й Південного Бугу відноситься до південного схилу Придніпровської височини, південна межа її збігається з границею поширення Українського кристалічного щита, складеного твердими породами – гранітами, гнейсами, кварцитами та іншими.
На заході до Придніпровської височини прилягає Волинсько-Подільська, яка має слабохвилясту поверхню з найбільш розчленованими частинами на заході й південному заході. Докембрійські тверді породи тут покриті шаром пісчано-глинистих відкладів Балтської свити, значно поширені також червоно-бурі глини.
На неогенових відкладах, а де їх немає, то безпосередньо на докембрійських породах, залягають четвертинні відкладення. На вододільних плато та їх схилах і на давніх терасах річок вони представлені лесами з 3-4 ярусів, а іноді навіть тільки з одного.
У річкових долинах і балках четвертинні відклади представлені стародавнім і сучасним алювієм та делювієм, переважно суглинкового механічного складу.
На схилах, а також у відслоненнях ярів, де четвертинні (леси) та неогенові породи розмиті, на денну поверхню виходять кристалічні породи, на продуктах звітрення яких теж утворюються грунти, як правило, щебенюваті.
За рельєфом поверхня цієї частини області являє собою хвилясту рівнину, розчленовану річковими долинами, ярами та балками на окремі вододільні плато. Загальний уклон території – з північного заходу на південний схід.
Абсолютна висота межиріччя Інгулу, Чорного Ташлика і Мертвоводу досягає 200 і більше метрів. Долини головних річок у межах описуваної території характеризуються значною глибиною (70-75 м).
У північно-західній частині Придніпровської височини, яка охоплює значну частину Вознесенського та Єланецького районів, рельєф слабохвилястий. Густота ерозійного розчленування 0,5-0,6 км на 1 кв. км. Середня крутизна схилів – 3-9, а місцями – 15 і більше градусів.
Надзаплавно-терасова, слабоеродована місцевість охоплює ділянки надзаплавних терас і в першу чергу Південного Бугу, де чітко виявлені три тераси (а четверта просліджується лише за допомогою нівеліювання). Третя тераса, з висотними відмітками над рівнем річки 28-30 м., сильно розмита і нечітко виявлена в рельєфі. Друга тераса, яка займає велику площу в Вознесенському районі нижче с. Олександрівки, складена давнім олювієм. Заплави Південного Бугу та інших річок, складені алювієм, переважно суглинкового механічного складу.
Південно-східна частина Придніпровської височини, яка охоплює східну частину Єланецького і більшу частину Новобузького та Казанківського районів, відноситься до південної межі поширення кристалічного щита. Для цього району характерним є заглиблення кристалічних порід і широке розповсюдження осадочних відкладів. Тут також добре розвинена гідрографічна і яружно-балочна мережа. Вододільні простори займають близько 75% загальної площі описуваного району. Найбільш розчленовані південна і південно-східна його частини. Тут річки і балки розділяють територію на вододіли з крутими, сильноеродованими схилами, які надають місцевості дуже хвилястого характеру.
На південь від Придніпровської і Волино-Подільської височин розташована Причорноморська низовина, яка характеризується нескладною геологічною будовою. Докембрійський кристалічний фундамент залягає тут на глибині 100 – 250 м у північній частині низовини і на глибині 500 – 1000 м у південній. В цьому напрямку збільшується товща осадочних відкладів, які залягають на кристалічному фундаменті, відповідно знижується і сучасна поверхня.
У будові поверхні Причорноморської низовини беруть участь відклади неогену і антропогену. З неогенових відкладів вище місцевого базису ерозії залягають утворення сарматського, міотичного і понтичного ярусів, представлені глинами з прошарками вапняків і мергелю, оолітовими вапняками та іншими осадочними відкладами.
Неоднорідність механічного складу неогену обумовлює різноманітну будову схилів долин і балок. Покрівлю понтичних вапняків утворюють червоно-бурі глини, на яких залягають четвертинні відклади, представлені лесами з двома-трьома горизонтами похованих грунтів. Товща лесових відкладів досягає 20-30 м. У будові річкових долин беруть участь піщані алювіальні відклади і піскуваті лесоподібні суглинки. На схилах балок розповсюджені делювіальні лесоподібні суглинки, часто з домішкою щебенюватих продуктів вивітрювання вапняків.
Лівобережжя Південного Бугу дренується річкою Інгул.
Описувана територія являє собою широке вододільне плато з подовими зниженнями, які в рельєфі слабо виражені. Їх глибина коливається в межах від 2 до 4 м , площі – від 50 – 100 до 1000 і більше гектарів. Яружно-балкова місцевість займає невелику площу в долинах Інгулу, Інгульця, Південного Бугу та інших річок. Ширина еродованої смуги вздовж зазначених річок – близько 2-4 км. Відносна висота корінних схилів долин коливається між 20 і 40 м, крутизна схилів балок, які відкриваються до долин – від 1-5 до 15-300. Берегові яри короткі, але глибокі і часто врізуються в корінні вапнякові породи. Процеси ерозії в прирічковій смузі проходять досить інтенсивно, внаслідок чого тут часто червоно-бурі глини і вапняки виходять на денну поверхню, обумовлюючи щебенюватість грунтів.
Інгулецько-Бузьке межиріччя розчленовує, крім річки Інгул, правобережна притока Інгульця річка Висунь і широкі балки Вірьовчина і Білозерка. Глибина врізу р.Висуні – близько 30-35 м. Схили її долини круті, складені вапняками і мергелями неогену із сильнозмитими грунтами.
Прибережна смуга Дніпровсько-Бузького лиману розчленована короткими, але широкими і глибокими балками. В долинах Південного Бугу, Інгулу, Інгульця перші надзаплавні піщані тераси зустрічаються невеликими окремими ділянками. Найбільші масиви їх поширені в долині Південного Бугу біля сіл Ковалівка, Ново-Петрівка та Гур'ївка і міста Вознесенськ, в долині Інгулу біля села Піски, в долині Інгульця біля сіл Євгенівка і Павлівка.
Надзаплавні лесові тераси займають значні площі. Їх ширина в долині Південного Бугу становить 2-3 км, в долині Інгулу і Інгульця – близько 15-20 км. Грунти лесових терас відрізняються більш легким механічним складом. Ширина заплав у межах описуваної території – 1-2 км.
Межиріччя Південного Бугу і Тилігульського лиману охоплює Очаківський, Миколаївський та південно-західну частину Веселинівського району. За геологічною будовою відрізняється від попереднього товщиною шару осадочних порід, меншою розчленованістю поверхні, більш широкими вододільними плато. Середня густота долино-балкової мережі 0,3-0,4 км на 1 кв. км. Широкі слабодреновані вододільні плато характеризуються розвитком замкнених знижень різної морфологічної виявленості. Найбільш розчленована поверхня рівнин середньої течії річки Тилігул та басейну річки Чичиклія. Тут ріки і балки врізались у корінні породи, й утворилися широкі та глибокі долини. На південь поверхня рівнини поступово знижується.
І.3. Горизонтальний дренаж.
Всього на зрошенні та богарних землях Миколаївської області збудовано 117 автономних дренажних ділянок на загальній площі 51654 га, у тому числі: 49424 га – закритий, та 2230 га – відкритий горизонтальний. Відвід дренажних вод з 23 дренажних ділянок проводиться примусово за допомогою перекачувальних насосних станцій, а з інших дренажних ділянок скидні води відводяться самоплинним способом.
Дані обстеження дренажних ділянок показали, що дренаж в своїй більшості знаходиться в незадовільному технічному стані. Особливо непокоять ділянки дренажу з примусовою відкачкою дренажної води де по технічним причинам ДНС не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання та трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей).
Підтвердженням цього являється меліоративна обстановка на початку поливних періодів 2006 та 2010 років, коли тала вода по дренах підтопила більшу частину дренованої площі, переливаючись з колодязів на поверхню в найбільш знижених місцях (сгп. «Прогрес», «Баратівське», «Куйбишівське» Снігурівського району та «Піонер», ім.Шевченка Вітовського району та інші).
ІІ. Аналіз та оцінка змін гідрогеологічних умов на зрошуваних і прилеглих землях.
Гідрогеологічні умови території Миколаївської області визначаються динамікою водоносних горизонтів зони активного водообміну, котра об’єднує в собі грунтові води в покровних четвертинних відкладах, річкових долинах та балках, а також водоносний горизонт на кристалічних породах.
Водоносний горизонт на кристалічних породах і в їх тріщинах залягає на вододільних плато на глибіні до 30-40 м. На схилах глибина їх зменшується до кількох метрів. Іноді води цього горизонту в балках виходять на поверхню, утворюючи джерела.
В річкових долинах і балках грунтові води залягають у давніх і сучасних алювіальних відкладах на глибині 2,5-8 метрів.
У межиріччі Інгульця і Південного Бугу грунтові води залягають у сарматських вапняках на глибині від 30 до 75 метрів. В міотичних і понтичних вапняках водоносний горизонт залягає на глибині 20-50 метрів.
На вододільному плато грунтові води залягають спорадично на глибині 15-20 метрів, а в подах – 5-10 метрів.
До початку зрошення на більшій території грунтові води в товщі четвертинних відкладів на вододільному плато практично були відсутні і лише в окремі, сильно вологі роки формувалась «верховодка», яка через деякий час зникала.
Більш стабільний водоносний горизонт був в подових западинах та лощинах збігу, де рівень грунтових вод носив яскраво виражений сезонний характер з амплітудою коливань 3-5 метрів на рік. Під впливом зрошення на більшій території формувались ґрунтові води, режим яких визначається співвідношенням прибуткових складових балансу (інфільтрація від поливів та опадів, фільтрація з каналів, витрати із водорозбірної арматури та інш.), а також витратних складових (сумарне випаровування і відтік).
ІІ.1. Зміни положення рівнів грунтових вод на зрошуваних та прилеглих землях.
На початок поливного періоду 2018 року, по Миколаївській області грунтові води на різних інтервалах глибин залягають на такій площі:
- менше 2 м – 2564 га, в тому числі на зрошуваних – 1952 га;
- від 2 до 3 м – 24334,33 га -"- 16672,33 га;
- від 3 до 5 м – 83578 га - “ - 60350 га;
- більше 5 м – 126209,67 га - “ - 100768,57 га.
Площі земель з глибиною залягання РГВ менше 2,0 м складають всього 2564 га, в т.ч. на зрошенні – 1952 га (1,09 % від загальної кількості зрошуваних площ, які знаходяться під контролем). Земель з РГВ 2-3 м нараховується на зрошенні 16672,33 га (9,28 %). Зрошуваних земель з РГВ 3-5 м – 60350 га (33,58 %).
В порівнянні з аналогічним періодом 2017 року площі з глибиною РГВ менше за 2 м зменшилися всього на 236,83 га, (на зрошенні – на 181,83 га). Площі з глибиною залягання РГВ 2-3 м збільшились всього на 95,83 га (на зрошенні – на 79,83 га.). Площі з глибиною залягання РГВ 3-5 м скоротилися всього на 342 га, (на зрошенні – на 115 га). Разом з тим, збільшились площі з глибиною залягання РГВ більше 5 м всього на 483 га, (на зрошенні – на 217 га) і вони переважають на більшості площ обслуговування.
Ці зміни пов`язані, в основному, зі зниженням рівнів ґрунтових вод на площах з близьким їх заляганням (до 3-х метрів), що було обумовлено жаркими та сухими погодними умовами другої половини поливного періоду 2017 року. Опади, що відмічались на протязі міжполивного періоду поступово накопичувалась в зоні аерації у вигляді води, яка поповнювала дефіцит вологи верхніх шарів ґрунтів, показники вологості яких, після жарких та сухих погодних умов другої половини поливного періоду 2017 року, знаходились на мінімальному рівні. В цей час відмічались стабілізація РГВ за рахунок їх перетоку в нижче розташовані шари та горизонтального розтікання (вирівнювання) по поверхні водоупору.
Найбільші площі зрошуваних та прилеглих до них земель з близьким заляганням РГВ (менше 2 м.) мають місце в Снігурівському районі (Інгулецька ЗС), в Вітовському районі (Інгулецька, Явкінська ЗС та системи «малого» зрошення), в Баштанському районі (Інгульська ЗС), а також в Вознесенському та Березнегуватському районах (системи «малого» зрошення) і віднесені вони, в основному, до ділянок з постійним живленням ґрунтових вод з боку каналів з незадовільним технічним станом (в поливний період), ділянок дренажу з неефективною роботою та незадовільним технічним станом, де відмічається акумуляція дренажної води у зниженнях, де раніше велась примусова відкачка дренажних вод, а на цей час ДНС – не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей), ділянок з живленням грунтових вод від надмірних поливів сільськогосподарських культур, подів, балок, лощин збігу, заплав річок.
На Інгульській ЗС площа з РГВ менше 2 м – 273 га, в т.ч. на зрошенні – 210 га. Наявність цих площ пов`язана з відсутністю відкачки дренажних вод по типу польдерних систем. На Інгулецькій ЗС (Снігурівський та Вітовський р-ни) площа з РГВ менше 2 м – 1744 га, в т.ч. на зрошенні – 1258 га. Наявність цих площ пов`язане з незадовільним станом дренажних споруд та мережі зрошувальних каналів Інгулецької ЗС, а також з надмірними поливами сільськогосподарських культур.
Площі земель, прилеглих до зрошуваних, які знаходяться в зоні впливу зрошувальних систем, з близьким заляганням РГВ (менше 2 м) по Миколаївській області скоротились на 55 га в порівнянні з аналогічним періодом 2017 року і складають всього 612 га. Розміщуються вони переважно впродовж постійно діючих каналів (Інгулецька ЗС), в подах, лощинах збігу та балочках з постійним живленням ГВ, а також на ділянках дренажу, який перебуває в незадовільному технічному стані.
ІІ.2. Зміни положення рівнів грунтових вод на ділянках горизонтального дренажу.
На початок поливного періоду 2018 року, на дренажних ділянках площі з рівнем ґрунтових вод менше 1 м. та 1 – 1,5 м. (недопустима глибина) складають всього 82 га, в тому числі на зрошенні – 77 га. Усього площа з РГВ менше 2 м. складає – 1214 га, в тому числі на зрошенні – 1027 га. В порівнянні з аналогічним періодом 2016 – 2017 рр. площі з РГВ менше 2 м. скоротилися всього на 62 га (на зрошенні – на 58 га). Скорочення площ з близьким заляганням РГВ пов`язано зі зниженням рівнів ґрунтових вод, що було обумовлено жаркими та сухими погодними умовами другої половини поливного періоду 2017 року. Опади, що відмічались на протязі міжполивного періоду поступово накопичувалась в зоні аерації у вигляді води, яка поповнювала дефіцит вологи верхніх шарів ґрунтів, показники вологості яких, після жарких та сухих погодних умов другої половини поливного періоду 2017 року, знаходились на мінімальному рівні. В цей час відмічались стабілізація РГВ за рахунок їх перетоку в нижче розташовані шари та горизонтального розтікання (вирівнювання) по поверхні водоупору.
Наявність на дренажних ділянках площ з РГВ менше 2 м. в значній мірі обумовлена недоліками на колекторно-дренажній мережі, які на даний час не усунені (особливо на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де ДНС – не працюють). Це такі господарства як «Піонер», «Южне», «Восток», «Авангард» та інш. Вітовського району; «Баратівське», «Расвєт», «Прогрес» та інш. Снігурівського району.
Найбільші площі зрошуваних дренованих земель з близьким заляганням РГВ мають місце в Вітовському та Снігурівському районах (Інгулецька ЗС, системи «малого» зрошення), а також в Баштанському районі (Інгульська ЗС) та в Березнегуватському районі (Явкінська ЗС) та інш.
ІІІ. Мінералізація та хімічний склад грунтових вод.
Згідно ВНД 33–5,5–0,4–98 мінералізація та хімічний склад грунтових вод області розглядається тільки в межах їх розповсюдження з глибиною залягання менше 2 м, де грунтові води впливають безпосередньо на сольовий режим грунтів і на врожайність сільськогосподарських культур.
Станом на 01 квітня 2018 року в Миколаївській області нараховується 2564 га земель з глибиною залягання грунтових вод менше за 2 м, із яких 1952 га – на зрошенні.
Води з мінералізацією менше 1,0 г/дм3 отримали розподіл на площі 277 га (на зрошенні – 272 га) і вони відносяться, в основному, до гідрокарбонатно-натрієвого типу і обумовлюють прояви содового засолення грунтів у випадку недостатньо промивного режиму у міжполивний період. Знаходяться вони в центральних частинах подових западин і відносяться до глейових грунтів, а також в лощинах збігу, де акумулюються поверхневі води.
Води хлоридного складу з мінералізацією 1-3 г/дм3 отримали розподіл на площі 1916 га, в т.ч. на зрошенні – 1394 га, а також з мінералізацією більше 3 г/дм3 отримали розподіл на площі 2 га, (всі на зрошенні), і розповсюджені вони, в основному, вздовж приканальних смуг Інгулецької, Явкінської ЗС та на ділянках «малого» зрошення в Снігурівському, Вітовському та Березнегувуатському районах.
На площі 369 га. (у т.ч. 284 га – на зрошенні) розповсюджені грунтові води сульфатного та гідрокарбонатного складу з величиною мінералізації 1-5 г/дм3. Розповсюджені вони, в основному, на Інгульській, Інгулецькій та Південнобузькій ЗС
Залягання високомінералізованих грунтових вод на глибинах менше за 2 м веде до розвитку процесів засолення та осолонцювання грунтів і знижує врожайність сільськогосподарських культур, при цьому, чим вища мінералізація ГВ, тим інтенсивніше проявляються процеси засолення грунтів.
Зміни в мінералізації та хімічному складі відбуваються впродовж достатньо тривалого періоду (10, 20 і більше років) і під час аналізу річних змін на карті не відображаються. В цілому можна стверджувати, що в верхній частині водоносного горизонту при глибині РГВ менше за 3 м в приканальній смузі завширшки 50-200 м сформувались грунтові води однотипні за хімічним складом зі зрошувальними, тобто хлоридно-натрієві з мінералізацією до 1,5 г/дм3 (Інгулецька ЗС) та сульфатно-гідрокарбонатно-натрієві з мінералізацією до 0,5 г/дм3 (Південно Бузька ЗС).
ІV. Оцінка меліоративного стану зрошуваних земель.
Зведеними даними гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель є оцінка, виконана на основі ВНД 33-5.5-13-02 («Інструкція з обліку та оцінки меліорованих земель і меліоративних систем», м. Київ, 2002). За результатами спостережень, на початок поливного періоду 2018 року (станом на 01.04.18 р.) оцінка гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель виглядає таким чином:
- добрий – 175486,9 га (97,63 % );
- задовільний – 4177 га (2,33 % );
- незадовільний, всього: – 79 га (0,04 % );
в тому числі:
- з неприпустимою глибиною РГВ – 79 га.
Порівняльна характеристика меліоративного стану земель на початок поливного періоду 2018 року з початком поливного періоду 2017 року в цілому по Миколаївській області свідчить про покращення меліоративного стану зрошуваних земель. Ці зміни пов’язані зі зниженням рівнів ГВ в жарких та сухих погодних умовах другої половини поливного періоду 2017 року, а також на початку міжполивного періоду 2017 – 2018 років. Опади, які випадали в міжполивний період 2017 – 2018 рр. поступово насичували верхні шари майже сухого ґрунту, рівень вологи якого, після посушливих погодних умов другої половини поливного періоду 2017 року, знаходився на мінімальних відмітках.
Аналіз таблиці 2.7 на початок поливного періоду 2018 р. свідчить про те, що площі з РГВ менше допустимих значень (незадовільний меліоративний стан) в порівнянні з аналогічним періодом 2017 року скоротились на 39 га. Площі з задовільним меліоративним станом також скоротились на 41 га. Площі з добрим меліоративним станом, відповідно, збільшились на 80 га.
На початок поливного періоду 2018 року незадовільний меліоративний стан (за глибиною залягання РГВ) відмічається на Інгулецькій ЗС (Снігурівський та Вітовський р-ни) – всього 72 га, на Явкінській ЗС та на ділянках «малого» зрошення (Вітовський р-н) – всього 7 га.
Землі з РГВ менше допустимих значень в Снігурівському районі розташовані в межах Інгулецької ЗС на території землекористування Снігурівської райради в сгп. «Расвєт» - 15 га та сгп. «Інгулецьке» - 19 га; Новопетрівської сільської ради в сгп. «Комунар» - 10 га; Горохівської сільської ради в сгп. «Маяк» - 7 га; Баратівської сільської ради в сгп. «Баратівське» - 3 га; Олександрівської сільської ради в сгп. «Прогрес» - 4 га та на території землекористування Афанасіївської сільської ради в сгп. «Приозерне» - 3 га.
Землі з РГВ менше допустимих значень в Вітовському районі розташовані на території землекористування Зеленогайської сільської ради в сгп. «Восток» - 4 га, на території землекористування Котляревської сільської ради в сгп. «Южний» - 6 га, на території землекористування Миколаївської сільської ради в сгп. «Піонер» - 3 га та на території Грейгівської сільської ради в сгп. ім. Дімітрова – 5 га.
Незадовільний технічний стан та неефективна робота дренажних ділянок, надмірні поливи сільськогосподарських культур, незадовільний технічний стан мережі зрошувальних каналів приводять до різкого погіршення гідрогеолого-меліоративного стану на зрошуваних, дренованих і прилеглих землях з настанням вологих років і періодів.
V. Висновки та рекомендації.
За середніми метеорологічними даними, по Миколаївській області за міжполивний період (жовтень 2017 р – лютий 2018 р) кількість опадів складає 179,7 мм, що на 47,5 мм менше від значень міжполивного періоду 2016 – 2017 років та на 14,7 мм більше середньобагаторічних значень.
Середня за період температура повітря (жовтень 2017 р. – лютий 2018 р.) склала +3,54 0С і була на 1,9 0С вища від норми та на 2,72 0С вища ніж за той же період 2016 – 2017 рр. Грудень був доволі теплим з середньомісячною температурою +4,7 0С, що була на 5,1 0С вища за норму. В січні середньомісячна температура була -1,2 0С та була на 3,8 0С вища за норму для січня. Лютий також був порівняно теплим з середньомісячною температурою -1,1 0С, що була на 0,3 0С вища за норму для лютого. Це сприяло повільному сніготаненню, фільтрації вологи атмосферних опадів та акумуляції її в нижче розташованих горизонтах. Найбільш теплими за період місяцями були жовтень (+10,6 0С), листопад (+4,7 0С) та грудень (+4,7 0С).
Погодні умови які відмічались в міжполивний період, сприяли стабілізації РГВ в першій його половині, та не привели до підйому рівнів в другій половині міжполивного періоду в результаті живлення ґрунтових вод. Опади, які випадали в першій половині міжполивного періоду 2017 – 2018 рр. (жовтень – грудень) поступово насичували верхні шари майже сухого ґрунту, рівень вологи якого, після посушливих погодних умов другої половини поливного періоду 2017 року, знаходився на мінімальних відмітках, а також поповнювали запаси ґрунтових вод. В другій половині поливного періоду випадала менша кількість опадів, які після сніготанення витрачались, в основному, на поверхневий збіг в знижені елементи рельєфу і не приводили до значного підйому рівнів ГВ.
Запасів вологи в ґрунті на початок поливного періоду 2018 р. достатньо для відновлення вегетації, начального (весняного) росту та розвитку озимих культур, а також для сівби ярових культур.
Площі земель з глибиною залягання РГВ менше 2,0 м складають всього 2564 га, в т.ч. на зрошенні – 1952 га (1,09 % від загальної кількості зрошуваних площ, які знаходяться під контролем). Земель з РГВ 2-3 м нараховується на зрошенні 16672,33 га (9,28 %). Зрошуваних земель з РГВ 3-5 м – 60350 га. Грунтові води на переважаючій площі зрошуваних та прилеглих до зрошення земель знаходяться на глибинах 3-5 та більше 5 метрів.
Найбільші площі зрошуваних та прилеглих до них земель з близьким заляганням РГВ (менше 2 м.) мають місце в Снігурівському районі (Інгулецька ЗС), в Вітовському районі (Інгулецька, Явкінська ЗС та системи «малого» зрошення), в Баштанському районі (Інгульська ЗС), а також в Вознесенському та Березнегуватському районах (системи «малого» зрошення) і віднесені вони, в основному, до ділянок з постійним живленням ґрунтових вод з боку каналів з незадовільним технічним станом (в поливний період), ділянок дренажу з неефективною роботою та незадовільним технічним станом, де відмічається акумуляція дренажної води у зниженнях, де раніше велась примусова відкачка дренажних вод, а на цей час ДНС – не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей), ділянок з живленням грунтових вод від надмірних поливів сільськогосподарських культур, подів, балок, лощин збігу, заплав річок.
В порівнянні з аналогічним періодом 2017 року в цілому по Миколаївській області відбулося, в основному, зниження РГВ при глибині їх залягання до 3-х метрів. Стабільно високі рівні ґрунтових вод (до 2 м.) спостерігаються на зрошуваних землях окремих господарств в межах Інгулецької та Явкінської ЗС в яких водоподача на протязі поливного сезону 2017 року була значною, а полив сільськогосподарських культур здійснювався значними зрошувальними нормами, проводилися пізні вегетаційні поливи. В цих господарствах в останні роки вирощуються, в основному, овочеві культури та цукровий буряк, ведуться інтенсивні поливи внаслідок чого залягання РГВ на зрошуваних ділянках знаходяться на мінімальних глибинах (до 2 м.), що негативно відображається на гідрогеолого-меліоративній обстановці, а при настанні вологих періодів існуючий меліоративний стан значно погіршується.
На ділянках горизонтального дренажу відбулося скорочення площ з близьким заляганням РГВ, що було пов`язано зі зниженням рівнів ґрунтових вод. Ці зміни були обумовлені жаркими та сухими погодними умовами другої половини поливного періоду 2017 року. Наявність на дренажних ділянках площ з РГВ менше за 2,0 м. обумовлена недоліками на колекторно-дренажній мережі, які на даний час не усунені (особливо на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де ДНС – не працюють). В цілому самоплинний дренаж сприяє відводу поверхневих та ґрунтових вод.
Таким чином, порівняльна характеристика меліоративного стану земель на початок поливного періоду 2018 року з початком поливного періоду 2017 року в цілому по Миколаївській області свідчить про покращення меліоративного стану зрошуваних земель. Ці зміни пов’язані зі зниженням рівнів ГВ в жарких та сухих погодних умовах другої половини поливного періоду 2017 року, а також на початку міжполивного періоду 2017 – 2018 років. Опади, які випадали в міжполивний період 2017 – 2018 рр. поступово насичували верхні шари майже сухого ґрунту, рівень вологи якого, після посушливих погодних умов другої половини поливного періоду 2017 року, знаходився на мінімальних відмітках.
Збільшення зрошуваних площ, що поливаються, підвищення інтенсивності зрошення сільськогосподарських культур, а також гідрогеолого-меліоративна обстановка, що склалася на зрошуваних землях на початук поливного періоду 2018 року по Миколаївській області свідчить про необхідність подальших спостережень за РГВ на зрошуваних та прилеглих землях, а також забезпечення постійного та повного контролю за гідрогеолого-меліоративною обстановкою з метою запобігання підтоплення територій, погіршення родючості грунтів і, як результат, отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур.
Загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області сприятливий та задовільний (99,96 %), що дає змогу отримувати сталі врожаї сільськогосподарських культур.
Для покращення гідрогеолого-меліоративного стану необхідно провести ремонтні роботи направлені на зменшення фільтраційних втрат на мережі каналів Інгулецької ЗС. На дренажних ділянках з неефективною роботою та незадовільним технічним станом необхідно провести капітально-відновлювальні роботи.
На зрошуваних землях, для збереження та покращення їх родючості необхідно:
- впроваджувати в сівозміни посіви багаторічних трав (до 40%), насамперед люцерни, які покращують структурність, водно-фізичні властивості, сприяють накопиченню гумусу в ґрунтах;
- вносити в грунт підвищені норми органічних добрив від 40 до 80 т/га, проводити заорювання зеленої маси (сидерацію);
- застосовувати раціональну техніку поливу;
- забезпечувати дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур, додержуватись науковообгрунтованого водокористування з урахуванням глибин залягання та мінералізації ґрунтових вод.