Софіївському водосховищу 50 років
Софіївське водосховище за місцем розташування знаходиться в північно-східній частині Миколаївської області. Гребля знаходиться на річці Інгул на відстані 0,5км північніше с.Софіївка Новобузького району.
Основне призначення Софіївського водосховища на момент будівництва: зрошення земель Новобузького і Баштанського районів, забезпечення безперебійної подачі води до водозаборів Новобузького і Баштанського водопроводів, водозабезпечення і обводнення прилеглих до Софіївського водосховища населених пунктів, тваринницьких ферм і пунктів безприв’язного утримування худоби.
Завдання на проектування Софіївського водосховища надано Миколаївським обласним управлінням водного господарства і узгоджено з Миколаївським облвиконкомом 02.06.1960р. . Проектне завдання на будівництво Софіївського водосховища розроблено Одеським філіалом інституту «Укрдіпроводгосп» і затверджено Держводгоспом УРСР в грудні1962 року. В листопаді 1966 року проектне завдання на будівництво водосховища по узгодженню з Держбудом УРСР перезатверджено Міністерством меліорації і водного господарства. Будівництво комплексу гідротехнічних споруд водосховища розпочалось в квітні 1964 року і було закінчене в грудні 1968 року. Генеральним підрядником будівництва являлось будівельно-монтажне управління 25 тресту Миколаївводбуд, яке виконало земляні, бетонні, залізобетонні і монтажні роботи по греблі, водоскидній і водоспускній спорудах, а також будівельно-монтажні роботи по експлуатаційній дільниці. В будівництві комплексу гідротехнічних споруд приймали участь і субпідрядні організації:
- Одеське спецуправління №583 спеціалізованого тресту Укрбудвод, яке виконало роботи по цементації основи греблі і порога оголовка водозливу, водоскидної споруди , Бориспільське СУМР-9 тресту Укргазбуд, що виконало буропідривні роботи по водоскидній споруді, основі греблі і водоспуску з підвідним і відвідним каналами.
Будівництво споруд гідровузла було закінчено в лютому 1968 року. Безпосередніми керівниками будівництва комплексу гідроспоруд були старші прораби Коротков Н.М., Бєдов В.В., Завірюха Г.І., прораби Соскін В.С.,Войтенко І.П. та ін..
В 1965 році майстром на будівництві працював новобужанин Логінов Борис Іванович, який в 1969 році очолив ПМК-138 тресту «Укрмеліорація». З перших днів будівництва ударно працювали на будові новобужани - машиністи екскаваторів Пікнер Павло Іванович, Занкевич Володимир Георгійович. За роки плідної роботи обидва приймали участь в будівництві гідротехнічних споруд водних об’єктів, водосховищ, зрошувальних систем, водопровідних мереж по багатьох районах Миколаївської області. Павло Іванович до виходу на пенсію працював машиністом екскаватора в ПМК 138 тресту «Миколаївводбуд», а Володимир Георгійович в свої 76 років працює машиністом екскаватора Новобузького міжрайонного управління водного господарства.
Першим керівником експлуатаційної дільниці Софіївського водосховища був новобужанин Гуц Іван Данилович (учасник бойових дій в 1941-1945 роках) Споруди гідровузла і ложа водосховища перед його заповненням були прийняті робочою комісією, призначеною наказом Міністерства меліорації і водного господарства від 15 лютого 1968 року.
До складу споруд гідровузла ввійшли:
- Земляна гребля – довжина по гребеню 284м, максимальна висота 21,0м, ширина по гребеню 10,0м. Кріплення верхового відкосу виконано накидкою із несортованого каменю товщиною 2,50м по піщано-гравійній підготовці товщиною 0,4м
- Траншейний водоскид – потужністю 1235 м3/сек. . Довжина водозливного фронту 250м, ширина водозбірної траншеї та відводящого каналу від 15м до 30м
- Донний водовипуск з металевими трубопроводами, прокладене ми в залізобетонній галереї поперечним перерізом 4,0х4,4м під тілом земляної греблі. Для попусків води в нижній б’єф прокладено дві нитки водоводу діаметром 800мм, для водо забезпечення м.Новий Буг одна нитка сталевого трубопроводу Ø400мм.
Під час реконструкції гідротехнічних споруд в 1984-1986 роках галерея була замонолічена бетоном і регулювання подачі води в річку Інгул і на водозабезпечення населення виконується в побудованій камері управління засувками.
Разом з будівництвом гідроспоруд виконувались роботи і по підготовці ложе майбутнього водосховища, які включали в себе археологічні роботи в зоні затоплення виконані інститутом археології АНУРСР, відселення людей із зони затоплення, ліквідацію плодових садів і сільськогосподарських будівель, тампонаж колодязів питної води, будівництво нагорних каналів, ліквідацію гноєсховищ, виконання в другому поясі санітарної охорони суворих протиепідемічних заходів.
В період з 29 лютого по 3 березня 1968 року були закінчені роботи по перекриттю р.Інгул і побудовані гідроспоруди були поставлені під навантаження. До 20 березня 1968 року Софіївське водосховище було заповнено до відмітки нормального підпертого рівня і вода весняної повені скидалась через траншейний водоскид. Всі напірні споруди гідровузла за період тимчасової експлуатації працювали добре, відхилень від нормальної експлуатації не відбулось.
Особливо слід відмітити високу якість виконуваних робіт. Будівельно-монтажні роботи по будівництву комплексу споруд Софіївського водосховища виконані на відмінно, з слідкуючою оцінкою окремих об’єктів: гребля, донний водовипуск, цементаційні роботи, експлуатаційна дільниця – відмінно, водоскидна споруда, підготовка ложа водосховища – добре. 9-10 грудня 1968 року державна приймальна комісія прийняла в експлуатацію закінчене будівництво Софіївського водосховища на р.Інгул.
Гідротехнічні споруди Софіївського водосховища з честю витримали проходження весняної повені 1969 року. Максимальна потужність повені 15.03.1969 року склала 525 м3/сек. Приміром в останні роки потужність весняної повені рідко коли перевищує 25 м3/сек. За роки існування на гідротехнічних спорудах проводились декілька реконструкцій. В 1972 – 1975 роках для збільшення корисної водовіддачі для потреб зрошення земель та водо забезпечення населення висота греблі була нарощена на 1,5м, що дозволило збільшити водовіддачу на 10,5 млн.м3. В 1985-1987 роках в зв’язку з будівництвом Новобузького міжгосподарського та Казанківського групового водопроводів була побудована камера управління засувками для подачі води для водо забезпечення та санітарних попусків в р.Інгул, самотічний трубопровід діаметром 1200мм для подачі питної води на очисні споруди обох водопроводів. В 2004-2011 роках в процесі реалізації проекту «Підтримання в належному стані протипаводкових споруд Софіївського водосховища» виконано будівельно-монтажних робіт на суму 4,207 млн.грн. .
До комплексу виконаних робіт ввійшли: будівництво під’їзної дороги до гідровузла, укріплення верхового відкосу греблі кам’яною накидкою, заміна електрообладнання в камері управління засувками, благоустрій території гідровузла, укріплення водозливної стінки і оголовка траншейного водоскиду монолітним залізобетоном. В зв’язку з відсутністю фінансування роботи по укріпленню водоскиду повністю не завершено.
Персоналом гідровузла постійно проводиться контроль за рівнем води у водосховищі, огляд всіх споруд та необхідні доглядові роботи. Контроль якості поверхневої води в водосховищі проводять атестовані лабораторії моніторингу вод Новобузького міжрайонного управління водного господарства і Південо-Бузького басейнового управління водних ресурсів. Підтриманням належного санітарного стану в прибережно-захисній смузі водойми в основному займаються працівники Новобузького МУВГ, РЛП «Приінгульський», члени громадського об’єднання «Інгул», учні загальноосвітніх шкіл.
За роки експлуатації ложе водосховища вкрилось товстим шаром мулу. До 1987 року потужність весняної повені складала в окремі роки до 700 м3/сек., а значить і кількість осаду в чаші водосховища щороку збільшувалась. В результаті погіршилась якість поверхневої води і зменшився корисний об’єм водосховища. На початку 90-х років минулого століття мали розпочатися роботи по очистці чаші водосховища від мулу, але розвал великої країни не дав цим планам здійснитися. На даний час водосховище потребує нашої допомоги. Необхідні інвестиційні кошти для проведення очистки водосховища від мулу. На превеликий жаль на погіршення якості поверхневої води має вплив і людський фактор. Тисячі відпочиваючих та рибалок-любителів залишають після себе цілі сміттєзвалища в прибережній захисній смузі, а взимку на поверхні водойми. Важливо знати, що тверді побутові відходи розкладаються дуже повільно: папір – 2-5 місяців, недопалок 1-12 років, упаковка – 50 років, пивна банка 200-400 років. Деякі відходи залишаються у водних об’єктах вічно – скло, пластмаса.
Хочеш зберегти чисті прибережні смуги і насолоджуватися якісною водою – не залишай після себе сміття на берегах водойм, вчи цьому дітей, вимагай від оточуючих людей.
В. Яремчук, Начальник відділу водних ресурсів