На початок поливного періоду 2019 року, площа зрошуваних земель в Миколаївській області становила 190 тис. 321,8 га, у т.ч. сільськогосподарських угідь – 189 тис. 784,53 га (23 зрошувальні державні системи та ділянки «малого» зрошення в 19 районах). В 2019 році, за даними МУВГ, УВГ по Миколаївській області проведення поливів сільськогосподарських культур (станом на 01.10.2019 року) здійснювалось на загальній площі 32 тис. 953 га.
Для визначення якості води основних джерел зрошення, з яких за планом поточного року передбачалося здійснювати полив, на хімічний аналіз було відібрано 16 проб води в 16 основних точках спостереження.
З метою порівняння якості води в основних джерелах зрошення та безпосередньо в точках водовиділу, додатково були відібрані 6 проб поливних вод з розподільчих та магістральних каналів (за наявності в них поливних вод) крупних державних зрошувальних систем області – Південно-Бузької, Інгулецької, Явкінської, Білоусівської зрошувальних систем. Інформація по цим пунктам спостережень в таблицях даної інформаційної довідки наводиться до відома.
Точки відбору проб води із джерел зрошення, з яких в 2019 році планувалося використовувати воду для поливу, попередньо узгоджені з керівництвом управлінь водного господарства, з врахуванням їх пропозицій.
Згідно вимог «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року №108, проби води відбирались безпосередньо в магістральних каналах, при наявності в них зрошувальних вод, або безпосередньо з джерел зрошення переважно біля головних насосних станцій зрошувальних систем, якщо магістральні канали на момент відбору проб не були заповнені водою. В кінці поливного періоду проби води відбирались 27 – 29 серпня 2019 року.
Хімічний аналіз відібраних проб води здійснювався в лабораторії Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області.
Визначення якості води проводилось за національним стандартом України ДСТУ 2730 : 2015 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії», який розроблений на заміну ДСТУ 2730-94 та введений в дію з 01.07.2016 року. До агрономічних критеріїв оцінювання якості природної води належать:
- збереження і підвищення родючості ґрунтів, зокрема попередження процесів засолення, осолонцювання, злитизації і порушення біологічного режиму ґрунтів;
- забезпечення планової врожайності сільськогосподарських культур, зокрема продуктивності та інтенсивного розвитку;
- забезпечення необхідної якості сільськогосподарської продукції, зокрема повноцінності та доброякісності.
Згідно ДСТУ 2730 : 2015 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії» під час оцінювання якості зрошувальної води виділяють три класи її придатності:
- І клас – «Придатна»;
- ІІ клас – «Обмежено придатна»;
- ІІІ клас – «Непридатна».
Зрошувальна вода І класу – придатна для зрошення без обмежень.
Зрошувальну воду ІІ класу – використовують за умови обов`язкового застосування комплексу заходів щодо запобігання деградації ґрунтів або поліпшення води до показників І класу.
Зрошувальна вода ІІІ класу – вода, показники якої виходять за межі значень, що встановлені для зрошувальних вод ІІ класу – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу.
Основними джерелами зрошення в Миколаївській області є ріки Інгулець та Дніпро, Південний Буг, Інгул, а також водосховища: Явкінське, Катеринівське, Щербанівське, Нечаянське, Таборівське та інші, ставки – накопичувачі поверхневого стоку на малих річках і балках.
В змішаних водах Інгулецького магістрального каналу (площа зрошення в 2019 році склала 17928 га) хімічний склад гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридний при майже однаковому вмісту сульфатів та хлоридів, кальцієво-магнієво-натрієвий зі значною перевагою натрію з загальною мінералізацією 1,903 г/дм3, водневий показник рН = 7,66. Вміст хлоридів (станом на 27.08.2019 р.) складає 13,60 мг-екв/дм3 (482,12 мг/дм3). Вміст сульфатів складає 12,90 мг-екв/дм3. В розподільчому каналі Р-9 (ІЗС) біля с. Оленівка Вітовського району, хімічний склад гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатний, кальцієво-магнієво-натрієвий з загальною мінералізацією 2,045 г/дм3, водневий показник рН = 8,24. Вміст хлоридів (станом на 27.08.2019 р.) складає 13,60 мг-екв/дм3 (482,12 мг/дм3). Вміст сульфатів складає 14,99 мг-екв/дм3.
Співвідношення частин дніпровської води, яка подається на протязі поливного періоду в верхоріччі Інгульця для розбавлення інгулецької води, та власне інгулецької води, яка поступає до створу головних насосних станцій робить склад води мінливим, залежним від співвідношення складових частин. В зв`язку з цим в Управлінні каналів річки Інгулець (УКРІ) ведеться оперативний щоденний контроль за хімічним складом (зокрема за вмістом хлоридів) поданої на зрошення води.
За багаторічними даними, вміст токсичних солей в змішаних водах Інгулецького магістрального каналу, в середньому за поливний період становить близько 12 – 14 мг-екв/дм3, з відхиленням до 2 – 4 мг-екв/дм3 як в один, так і в інший бік, тобто склад визначається величиною об`єму поданої дніпровської води в верхоріччі Інгульця для розбавлення інгулецької води до безпечних для поливу меж. Головним забруднюючим фактором є скид шахтних зворотних вод в верхоріччі Інгульця з Кривбасу.
Води р. Південний Буг (площа зрошення в 2019 році склала 3,965 тис. га) хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатні, магнієво-натрієво-кальцієві. Загальна мінералізація складає від 0,638 г/дм3 (біля с. Кам`яна Балка Вольнівська ЗС, системи «малого» зрошення) до 0,727 г/дм3 (біля с. Ковалівка Південнобузька ЗС, системи «малого» зрошення) та 0,690 г/дм3 (біля с. Себино Кандибинська ЗС). Водневий показник рН = 7,76 – 8,23. За результатами спостережень минулих років хімічний склад та загальна мінералізація вод р. Південний Буг при цьому доволі стабільні. В магістральному каналі Південно-Бузької ЗС (ПК 63+70), зрошувальні води мають мінералізацію 0,688 г/дм3 та показник рН = 8,18. Хімічний склад зрошувальних вод відповідає водам р. Південний Буг (біля с. Ковалівка Південнобузька ЗС, системи «малого» зрошення).
В р. Інгул (площа зрошення в 2019 році склала 2,077 тис. га) води хлоридно-гідрокарбонатно-сульфатні зі значною перевагою сульфатів в аніонному складі (більше 50 %), магнієво-кальцієво-натрієві із загальною мінералізацією 1,686 г/дм3 (біля с. Костянтинівка, Інгульська ЗС, с-ми «малого» зрошення) та 1,950 г/дм3 (біля с. Костичі, Костичівська ЗС). Водневий показник рН = 7,90–7,83. За результатами спостережень минулих років хімічний склад та загальна мінералізація вод р. Інгул доволі стабільні.
В порівнянні з відповідними періодами минулих років відбуваються незначні зміни як в бік покращення так і в бік незначного погіршення окремих показників якості поливної води. В періоди паводків та вологих періодів – мінералізація зменшується за рахунок притоку маломінералізованих талих або атмосферних вод, а в посушливі періоди – підвищується за рахунок випаровування з водної поверхні джерела зрошення, і як наслідок, підвищення концентрації солей в водному розчині. Хімічний склад при цьому змінюється несуттєво.
В водосховищах (площа зрошення в 2019 році склала 8,983 тис. га) загальна мінералізація становить від 1,307 г/дм3 (Катеринівське водосховище) до 4,589 г/дм3 (Щербанівське водосховище), а іноді до 7,376 г/дм3 (Кам`янське водосховище). Показник рН в водосховищах становить від 7,57 (Бармашовський ставок) до 8,00 (Нечаянське в-ще) та 8,43 (Катеринівське в-ще). В порівнянні з відповідним періодом минулого року відбулися зміни в бік незначного погіршення показників якості поливної води. В багатоводні періоди мінералізація зменшується за рахунок притоку маломінералізованих талих або атмосферних вод, а в посушливі періоди – підвищується за рахунок випаровування з водної поверхні джерела зрошення, і як наслідок, підвищення концентрації солей в водному розчині. Хімічний склад при цьому змінюється несуттєво.
За критеріями оцінки якості поливних вод, що регламентуються національним стандартом України ДСТУ 2730 : 2015 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії», на кінець поливного періоду 2017 року в джерелах зрошення Миколаївської області поливна вода відноситься як до ІІ класу – обмежено придатна за небезпекою вторинного засолення та осолонцювання ґрунту, небезпекою підлуження ґрунтів, негативного впливу на рослини за поливів дощуванням, так і до ІІІ класу – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу.
На основі результатів хімічного аналізу було проведено визначення якості води, яке проводилось за ДСТУ 2730 : 2015 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії».
Оцінка якості природних вод для зрошення показала наступне:
- за небезпекою вторинного засолення ґрунтів, оцінка води проведена з урахуванням загальної концентрації токсичних іонів, відображених в еквівалентах хлору.
В кінці поливного періоду 2019 року вода більшості основних джерел зрошення за небезпекою вторинного засолення ґрунтів віднесена до І класу (концентрація токсичних іонів для важкосуглинкових ґрунтів, які переважають на зрошуваних землях Миколаївської області, менше 14 мг-екв/дм3) і оцінюється як придатна без обмежень.
Впродовж р. Південий Буг, поливні води віднесені до І класу, тобто придатні без обмежень Вміст токсичних солей складає від 2,74 до 3,18 мг-екв/дм3, що не перевищує верхній поріг (менше ніж 14 мг-екв/дм3) для води І класу. Впродовж р. Інгул, поливні води віднесені до І класу, тобто придатні без обмежень. Вміст токсичних солей складає від 9,19 до 9,99 мг-екв/дм3, що не перевищує верхній поріг (менше ніж 14 мг-екв/дм3) для води І класу. В водах Таборівського в-ща вміст токсичних солей складає 13,99 мг-екв/дм3, що також не перевищує верхній поріг для води І класу, а в водах Білоусівського МК біля с. Солдатське (Вознесенський р-н), вміст токсичних солей складає 14,84 мг-екв/дм3 і ця вода віднесена до ІІ класу, тобто обмежено придатна.
Води Явкінського в-ща (вміст токсичних солей 14,18 мг-екв/дм3), Магістрального каналу Явкінської ЗС (вміст токсичних солей 15,08 мг-екв/дм3), Катеринівського в-ща (14,27 мг-екв/дм3), Любинського в-ща (14,19 мг-екв/дм3), Бармашовського ставка (вміст токсичних солей 14,54 мг-екв/дм3), Магістрального каналу біля с. Воровське в сгп ім. Дімітрова (вміст токсичних солей 16,46 мг-екв/дм3) за небезпекою вторинного засолення ґрунтів віднесені до ІІ класу, тобто обмежено придатні.
Високий вміст токсичних іонів відмічається в кінці поливного періоду 2019 року в водах Інгулецького та Явкінського магістральних каналів і складає 15,99 мг-екв/дм3 та 16,17 мг-екв/дм3, відповідно. За небезпекою вторинного засолення ґрунтів, води Інгулецького та Явкінського магістральних каналів віднесені до ІІ класу, тобто обмежено придатні.
Дуже високий вміст токсичних іонів відмічається в водах Кам`янського водосховища і складає – 56,30 мг-екв/дм3, що більше ніж в 2 рази перевищує верхній поріг інтервалу концентрації токсичних іонів за критеріями якості для важкосуглинкових ґрунтів (від 14 до 24 мг-екв/дм3) для води ІІ класу. Високий вміст токсичних іонів (25,30 мг-екв/дм3) відмічається в водах Щербанівського водосховища. Води вищезазначених водосховищ за небезпекою вторинного засолення ґрунтів віднесені до непридатних для зрошення без попереднього поліпшення їх складу (ІІІ клас якості). Це свідчить про те, що зрошення такими водами буде завжди приводити до вторинного засолення ґрунтів і зниження врожаю сільськогосподарських культур на 40 – 60%. При близькому заляганні ґрунтових вод менше допустимих значень (в середньому 2 метра) і відсутності дренажу, зрошення водою з вмістом понад 24 мг-екв/дм3 токсичних солей взагалі недопустимо, тому що це приводить до швидкого засолення та деградації ґрунтів.
- за небезпекою підлуження грунту, оцінка води проведена на основі комплексної оцінки показників рН, токсичної лужності (НСО3-Са2+) і лужності від нормальних карбонатів (СО32-).
Вода джерел зрошення Миколаївської області за небезпекою підлуження ґрунту віднесена як до І класу (придатна без обмежень), так і до ІІ класу (обмежено придатна) в зв`язку з високим показником рН, від 8,07 в Явкінському в-щі біля с. Явкіно (Явкінська ЗС) до 8,43 в Катеринівському в-щі біля с. Катеринівка (Катеринівська ЗС, ділянки «малого» зрошення). До І класу – придатні без обмежень віднесені води Інгулецького МК де рН становить 7,66 одиниці, Явкінського МК (7,87 одиниці), Бармашовського ставка (7,57 одиниці), води р. Інгул (7,83 – 7,90), води Таборівського в-ща (7,68) та води р. Південний Буг (7,76 – 7,96).
В Любинському, Явкінському, Нечаянському, Катеринівському та Щербанівському водосховищах; в р. Південний Буг біля ГНС Південно-Бузької ЗС в с. Ковалівка та в Магістральному каналі Південно-Бузької ЗС, зрошувальна вода в кінці поливного періоду 2019 року за небезпекою підлуження грунту, оцінюється як обмежено придатна для зрошення (ІІ клас) показники якої, відносно рН, токсичної лужності (НСО3-Са2+) і лужності від нормальних карбонатів (СО32-), виходять за межі критеріїв для води І класу.
- за небезпекою токсичного впливу на рослини за поливів дощуванням якість води оцінюється на основі комплексної оцінки показників рН, лужності від нормальних карбонатів (СО32-), вмісту хлору (Сl-) з врахуванням вмісту в зрошувальній воді токсичних іонів в еквівалентах хлору (е Сl-).
По вмісту лужності від нормальних карбонатів (СО32-), вмісту хлору (Сl-), показнику рН поливна вода більшості джерел зрошення віднесена до ІІ класу і оцінюється як обмежено придатна. Вода більшості джерел зрошення має високий вміст іонів хлору (від 5,60 до 13,60 мг-екв/дм3) за виключенням води ріки Південний Буг де вміст хлоридів не перевищує 1,60 мг-екв/дм3.
Води р. Південний Буг віднесені до ІІ класу і оцінюються як обмежено придатні по показнику рН, який перевищує верхній поріг інтервалу для води І класу (від 6,5 до 7,5 одиниць) і становить від 7,76 до 8,23 одиниць.
В Кам`янському та Щербанівському водосховищах якість води, за рахунок високого вмісту іонів хлору, знаходиться за межами значень для ІІ класу (вміст Сl- для води ІІ класу від 3 до 15 мг-екв/дм3) і оцінюється як непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу (ІІІ клас якості). Значне перевищення концентрації іонів хлору за критеріями якості для води ІІ класу на протязі багатьох років відмічається в водах Кам`янського водосховища та в кінці поливного періоду 2019 року складає 46,80 мг-екв/дм3 (перевищення в 3 рази). Незначне перевищення верхнього порогу вмісту хлоридів для води ІІ класу (перевищення в 1,15 рази) відмічається в водах Щербанівського водосховища (17,20 мг-екв/дм3).
В водах Кам`янського водосховища вміст хлоридів складає 1659,06 мг/дм3 що, згідно ВБН 33-5.5-01-97 «Організація і ведення еколого-меліоративного моніторингу. Частина 1 – зрошувані землі» (додаток 2 таблиця 1. «Критерії оцінки показників забруднення грунтових, підземних, дренажно-скидних і зрошувальних вод») у 2,8 рази перевищує верхній поріг умовного забруднення хлоридами (допустимі значення забруднення води хлоридами при зрошенні 250 – 600 мг/дм3). Порівняно незначне хлоридне забруднення (умовне) відмічається в водах Щербанівського водосховища, де вміст хлоридів у воді складає – 609,74 мг/дм3.
Все вищезазначене свідчить про те, що застосування таких вод для зрошення може негативно вплинути на сільськогосподарські рослини, особливо при поливі дощуванням у спекотний денний час. Потрібна попередня нейтралізація лужності і розведення води до безпечних (за вмістом хлорид-іонів) меж.
- за небезпекою осолонцювання грунтів, якість води оцінювалася на підставі співвідношення суми катіонів натрію і калію до суми всіх катіонів з урахуванням буферності і гранулометричного складу ґрунтів та врахуванням співвідношення в зрошувальній воді катіонів магнію до катіонів кальцію. При цьому враховується клас води за небезпекою підлуження ґрунтів.
В кінці поливного періоду 2019 року, поливна вода більшості джерел зрошення Миколаївської області за небезпекою осолонцювання ґрунтів оцінюється як обмежено придатна для зрошення (ІІ клас якості). В р. Південий Буг та в р. Інгул зрошувальні води віднесені до І класу, тобто придатні для зрошення без обмежень.
Тривалі спостереження свідчать про те, що на зрошуваних землях, які інтенсивно поливаються, розвиваються процеси осолонцювання ґрунтів, що веде до негативних наслідків – деградації ґрунтової структури, злитизації, зниження водопроникності, втрати гумусу і т.д. Для покращення меліоративного стану солонцюватих земель необхідно проводити комплекс меліоративних заходів основним з яких є – гіпсування ґрунтів.
Розподіл зрошуваних площ по якості поливної води показує, що вся поливна вода джерел зрошення Миколаївської області в кінці поливного періоду 2019 року віднесена до ІІ класу – обмежено придатна.
Розподіл зрошуваних площ (32953 га) за якістю поливної води виглядає наступним чином:
- Вода ІІ класу – обмежено придатна всього – 32953 га (100 %), в т.ч.:
- за небезпекою вторинного засолення ґрунтів – 21229 га ;
- за небезпекою підлуження ґрунтів – 453 га;
- за небезпекою токсичного впливу на рослини за поливів дощуванням – 8725 га;
- за небезпекою осолонцювання ґрунтів – 2546 га.
По Катеринівському, Кам`янському, Щербанівському водосховищах та р. Інгул біля с. Костичі (Костичівська ЗС) розподіл зрошуваних площ не наводиться, тому що водозабору з вказаних джерел зрошення в поливний період 2019 року не було. Дані по цим пунктам відбору зрошувальних вод наведені для відома.
При цьому, необхідно відмітити, що для більшості джерел зрошення характерна негативна оцінка поливної води по більшості показників (ІІ клас – обмежено придатна) і розподіл по переважній ознаці – досить умовний.
Таким чином, проведена оцінка якості зрошувальної води згідно національного стандарту України ДСТУ 2730 : 2015 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії» свідчить про те, що вода в джерелах зрошення Миколаївської області по більшості показників обмежено придатна (ІІ клас) за небезпекою іригаційного засолення та підлуження ґрунтів та внаслідок можливого токсичного впливу на рослини за поливів дощуванням через високий показник рН, високий вміст іонів хлору, високий вміст токсичних іонів в еквівалентах хлору, а в деяких випадках – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу (ІІІ клас якості). Вода обмежено придатна внаслідок високого вмісту Nа+ + К+ (більше 45 % від суми основ), що викликає осолонцювання ґрунтів і погіршення їх властивостей.
Усе вищезазначене вимагає більш уважного ставлення до використання води природних джерел зрошення для поливу сільськогосподарських культур, організації постійного контролю за показниками якості поливної води, проведення комплексу робіт по покращенню якості поливних вод та запобігання погіршення родючості ґрунтів.
Розрахунки по промивці р. Інгулець та доведенню показників якості поливної води на рівні ГНС Управління каналів річки Інгулець (УКРІ), повинні базуватися на співвідношенні іонів хлору в підвідному каналі Дніпро-Кривий Ріг та р. Інгулець, тому що цей іон інертний, не вступає ні в які реакції. Відповідні обсяги води Дніпра повинні бути розраховані таким чином, щоб на рівні ГНС Управління каналів річки Інгулець (УКРІ), змішані води Дніпра та Інгульця відповідали критеріям ДСТУ 2730 : 2015 для поливної води І класу.
На площах сільськогосподарських угідь, для поливу яких використовуються поливні води ІІ класу (по небезпеці вторинного засолення та осолонцювання ґрунтів) необхідно застосовувати комплекс меліоративних, організаційних заходів та робіт із збереження та покращення родючості ґрунтів, основні з яких наступні:
- впровадження в сівозміни посівів багаторічних трав (до 40%), насамперед люцерни, які покращують структурність, водно-фізичні властивості, сприяють накопиченню гумусу в ґрунтах;
- внесення в ґрунти органічних добрив (від 40 до 80 т/га), проведення сидерації (заорювання зеленої маси);
- застосовування раціональної техніки та технології поливу сільськогосподарських культур;
- забезпечення дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур, додержування науковообгрунтованого водокористування з урахуванням глибин залягання та мінералізації ґрунтових вод;
- хімічна меліорація (гіпсування) сільськогосподарських угідь, на яких розвиваються процеси вторинного засолення та осолонцювання ґрунтів.
Відповідно до ВНД 33-5,5-0,2-97 «Якість природної води для зрошення. Екологічні критерії» в відібраних пробах поливних вод визначався вміст різних форм азоту (NO2, NO3, NH4) та фосфатів (РО4), вміст мікроелементів (цинк, марганець, залізо, мідь), вміст БСК5 – біологічне споживання кисню. Також визначались забруднюючі компоненти (СПАР, нафтопродукти) та важкі метали (нікель). В усіх відібраних пробах вміст загально-екологічних, еколого-гігієнічних та еколого-токсикологічних показників, визначених ВНД 33-5,5-0,2-97 «Якість природної води для зрошення. Екологічні критерії», не перевищує гранично допустимих концентрацій (ГДК). Поливні води джерел зрошення Миколаївської області по екологічним критеріям якості віднесені до І класу, тобто придатні без обмежень