Всесвітній день води, дата якого припадає на 22 березня, святкує вся планета. На думку організаторів, головне завдання цього дня - нагадати кожному жителю планети про величезну важливість водних ресурсів для підтримання життя на Землі. Ідея проведення такого свята вперше виникла на конференції ООН, яка була присвячена розвитку та охороні навколишнього середовища. Ця подія відбулася в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Свято «День води» проводиться, в першу чергу, для залучення суспільної уваги до даної проблеми. Це дозволяє залучити до її вирішення велику кількість країн і прийняти відповідні заходи щодо забезпечення питною водою жителів країн, які цього потребують.
В своїй резолюції ООН рекомендує всім країнам 22 березня проводити спеціальні заходи, спрямовані на освоєння та збереження водних ресурсів. Крім того, запропоновано щороку присвячувати це свято якійсь певній темі. Так, період з 2005 по 2015 року оголошено десятиліттям «Вода для життя».
А в 2015 році відзначення Всесвітнього дня води пройде під гаслом «Вода і сталий розвиток».
Семимільярдна сім'я людей до 2050 року, ймовірно, збільшиться до 9 млрд. При цьому спостерігається стрімке зростання попиту на невідновлювані природні ресурси. Водночас, збільшується розрив у рівні доходів. Це означає, що потрібно шукати більш ефективні шляхи розвитку.
Концепція сталого розвитку широке розповсюдження набула після виходу публікації докладу «Наше майбутнє» (1987 р.), який підготувала комісія ООН з навколишнього середовища та розвитку («комісія Брундтланд»), – саме її висновки склали концептуальну основу рішень, прийнятих в рамках конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку в 1992 р. у Ріо-де-Жанейро.
Сталий розвиток (англ. sustainable development) – це розвиток суспільства, що дозволяє задовольняти потреби нинішнього покоління, не наносячи при цьому шкоди можливостям майбутніх поколінь для задоволення їхніх власних потреб.
Концепція сталого (збалансованого) розвитку складається з трьох нерозривно пов’язаних складових – економічної, екологічної та соціальної.
З 1992 року Україна офіційно підтримує концепцію сталого розвитку – збалансованої взаємодії суспільства і природи. Проте дотепер на законодавчому рівні ці прагнення не були задекларованими. Політична частина Угоди про асоціацію з ЄС поставила перед Україною низку завдань, одне з яких – визначення орієнтирів і пріоритетів розвитку країни.
В 2015 році Президентом України виданий указ Про Стратегію сталого розвитку "Україна - 2020". Стратегія сталого розвитку України на період до 2020 року визначає цілі та показники їх досягнення, а також напрямки і пріоритети розвитку країни. Метою реформ визначено досягнення європейських стандартів життя та гідного місця України в світі.
На сучасному етапі розвитку національної економіки України актуальним є завдання переходу до сталого розвиту країни вцілому та для кожного її регіону. Збалансований розвиток регіонів країни має бути орієнтований на забезпечення умов, які дозволять кожному регіону країни мати необхідні та достатні ресурси для забезпечення гідних умов життя населення, комплексного розвитку та підвищення конкурентоспроможності економіки.
Утім, аналізуючи ситуацію, можна визначити, що про такий розвиток можна говорити лише тоді, коли економічне зростання, матеріальне виробництво та споживання, інші види суспільної діяльності відбуваються в межах, визначених здатністю екологічних систем до відновлення. Концептуальними засадами стійкого розвитку передусім передбачається екологізація економіки, гуманізація, запровадження певної системи принципових підходів до питань суспільної діяльності.
Водні ресурси в системі забезпечення сталого розвитку України є стратегічним і життєвоважливим природним ресурсом. До недавнього часу водні ресурси вважалися невичерпною та безкоштовною природною сировиною. У зв’язку з цим необґрунтована стратегія водоспоживання при відсутності чітких екологічних нормативів та критеріїв, незадовільне будівництво й експлуатація водогосподарських систем спричинили гострі соціально-економічні та екологічні проблеми на території більшості регіонів нашої держави.
Тому на сучасному етапі виникла необхідність формування і здійснення державної політики сталого водокористування, яка дасть змогу у визначені терміни вирішити комплекс нагальних проблем. З одного боку, як і раніше, слід забезпечувати задоволення життєво важливих потреб галузей економіки і населення у водних ресурсах, з іншого – ці потреби повинні відповідати можливостям природи. Крім того, державна політика покликана сприяти скоординованій та узгодженій діяльності всіх учасників водних відносин (державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств- водокористувачів та ін.) у розв’язанні проблем водоресурсної сфери, у тому числі реформування і розвитку водогосподарського комплексу.
Вода є рушійною силою сталого розвитку, включаючи цілісність довкілля і ліквідацію злиднів та голоду, вона абсолютно необхідна для забезпечення здоров’я і благополуччя людини.
Найбільш ефективною стратегією охорони водних об’єктів є не боротьба з існуючим забрудненням довкілля, а упередження виникнення забруднення на початкових стадіях процесу виробництва через ефективний організаційно-економічний механізм шляхом стимулювання водокористувачів до раціонального використання водних ресурсів.
Використання води, згідно з принципом сталого розвитку, збереже водні ресурси для майбутніх поколінь, а також відновить екологічну рівновагу водойм. Управління водними ресурсами, а також водопостачання і санітарія мають стати пріоритетними напрямками політики в галузі сприяння економічному розвитку держави.
Сталий розвиток має стати «двигуном» суспільного та політичного прогресу, адже може забезпечити гідне життя людині сьогодні та одночасно зберегти природний спадок для нащадків як на локальному, так і на глобальному рівнях. Для України важливо запозичувати позитивний досвід та впроваджувати принципи сталого розвитку, адже це запорука розвинутого і збалансованого майбутнього нашої держави.
Провідний інженер відділу водних
об’єктів та використання водних ресурсів
С. Любицька