Інколи із назвами річок трапляються справжні чудасії. І винні в цьому самі люди. Назовуть і забудуть - а про що власне думали люди, коли ім'я давали?..
Сталося таке і з Інгулом. Спочатку звеличили його. Навіть місто що виникло наприкінці XVIII ст. у його гирлі, назвали на честь річки Усть-Інгульськ. Але швидко перейменували на Миколаїв. Сумували, мабуть, за назвою і на мапах тривалий час каліграфічно викреслювали: Інгул Великий. Дивно,але навіть «Географический Энциклопедический словарь» навіть і тепер визначає Інгул - Великим, а річку зі схожою назвою,що належить дніпровському сточищу – Інгулом Малим.
Парадокс полягає в тому, що Інгулець, тобто Інгул Менший має річище завдовжки 550 км, а власне Інгул - той, що Великий - 350 км! Сточище Інгульця складає 14 тис. кв. км а Інгулу - 9 тис. кв. км. Може завширшки Інгул переважає?Де там!.. Інгул у середній течії перестрибнути влітку можна, а Інгулець - потужна водна артерія, надає водогонам і питну воду для населення, і зрошувальну - на поля.
Інший казус - у тлумаченні назви. Вважали: якщо жили донедавна у нашому краї татари і турки, то і географічні назви залишали на кожному кроці. І дійсно - залишили Ташлик, Тузли, Аджигол, Кінбурн і багато інших. Шукали тюркського кореня і у слові «Інгул». Від Алтайських гір і до Карпат, від Монголії до Середземного моря поширені у тюркських мовах поняття «гол», або «гьоль», що означає «озеро». «Єні» - це «новий». Наприклад: Єні-Кале - Нова фортеця, Єнісан - Новий володар. Інгул і переклали буквальні Єні-Гел - Нове озеро.
Але до чого тут озеро, питаємо?.. Якщо Інгул «влітку перс стрибнути можна»?..
До того ж, ми знаємо, що назви річок - дуже давці А турецька назва «Нове озеро» нараховує чотири-п'ять століть - не більше. Перед тим часом туркам ці землі аж ніяк не належали. Спробуємо зазирнути в глиб віків.
У допомогу нам стає історія. Виявляємо, що території по якій протікав Інгул (Інгулець теж), називали давні слов’яни Онгол (Углом), або Вугластою. На географічній мапі цей «угол» легко знайти:це межиріччя Південного Бугу і Дніпра у їх нижніх течіях. Дніпро різко змінює свій «курс» на шляху до моря - із південно-східного напрямку на південно-західний.
У ІХ-Х ст. цю територію населяли слов’яни-уличі (д/слов. - «онлици»). Древнє слов’янське плем’я землеробів, вояків, мисливців і риболовів два століття невибагливо займалося своїми справами на цьому геопросторі.
І територію звали так, як вона їм уявлялась - Онгол. А по цій території протікали дві річки-два Онголи - Інгули. Яка з них Велика,а яка Мала - то вже розбиралися пізніше. У Лебедівському літописі про ці річки повідомляється: « …крымские улусы повоевали и под Очаков по реке Бугу и по Ингулу Большому и по Ингулу Меньшему». Завдяки таким древнім хронікам вчені вияснили,що всі три назви: території, племені і річки об’єднані одним слов’янським поняттям «Угол».