ІНФОРМАЦІЯ
ПРО ЕКОЛОГО-МЕЛІОРАТИВНИЙ СТАН
НА ЗРОШУВАНИХ І ПРИЛЕГЛИХ ЗЕМЛЯХ
ПО МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
НА ПОЧАТОК ВЕГЕТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ
2010 РОКУ.
Вступ
Снігурівська гідрогеолого-меліоративна партія в складі Миколаївського облводгоспу проводить комплекс спостережень та досліджень на зрошуваних і прилеглих до зрошуваних землях, а також в сільських населених пунктах, які знаходяться в зоні впливу меліорованих земель. Цей інформаційний звіт написаний на основі “ Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель”, затвердженою наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108 , яка встановлює вимоги що до організації та проведення спостережень за станом зрошуваних та осушуваних угідь, а також прилеглих до них земель по гідрогеологічним, інженерно-геологічним, гідрохімічним показникам хімічного складу грунтів та технічного стану меліоративних систем, підтопленням сільських населених пунктів в межах зони дії меліоративних систем, а також до обробки, узагальнення та надання інформації з цих показників.
Нумерація та назва таблиць, що входять до "Інформації" наведені згідно додатку 2 до "Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель", затвердженого наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108.
Згідно Програми робіт Снігурівська ГГМП виконує спостереження за гідрогеолого-меліоративним станом на зрошуваних та прилеглих до них землях Миколаївської області на загальній площі 264,7 тис.га, з них 190,3 тис. га зрошувані і 56,9 тис.га - прилеглі землі.
В області з метою утримання задовільного меліоративного стану земель та захисту від підтоплення населених пунктів збудовані системи горизонтального дренажу на загальній площі 51,654 тис.га, з якої 46,992 тис.га – на зрошенні.
Площа можливого підтоплення у сільських населених пунктах складає 8,6 тис. га, де також ведуться спостереження.
І.Фактори, які впливають на меліоративний
стан та зміну рівнів грунтових вод на зрошуваних
та прилеглих до них землях.
І.І Кліматичні та водогосподарські умови.
За міжполивний період (жовтень 2009 р – березень 2010 р) кількість опадів складає 379,8 мм (таблиця 2.1) з відхиленням від аналогічних значень 2008 – 2009 років та середньобагаторічних значень, відповідно , більше на –219,9 та –203,6 мм, тобто на 57,9 % та 53,6 % Випадали вони нерівномірно. Найбільша кількість їх приходиться на 3 зимових місяці (грудень , січень , лютий ) – 272,7 мм ( 71,8 % ) .
Випадали вони , в основному в вигляді снігу та мокрого снігу . Протягом зими відмічались 3 відлиги по 5 – 10 днів , коли сніг повністю танув , заповнюючи певні площі талою водою , котрі на початку – частково , а наприкінці – майже повністю вбиралася грунтами , які наприкінці поливного пероду мали великий дефіцтит вологи .
Рівні грунтових вод майже на всій площі мали приріст від 0,2 – 0,5 м до 2,5 – 3 та більше метрів . На площах з невеликою глибиною його ( 2 – 3 м ) вони досягли поверхні . На вододільних ділянках прирости РГВ були мінімальні ( 0,1 – 0,3 ) .
Середня за період температура повітря склала 2,6 0С і була на 2 0С вища норми , та нижча ніж за тойже період 2008 – 2009 р.р.на 1,2 0С Мінусова середньомісячна температура була у січні ( -4,7 0С ) та лютому ( -1,3 0С ) . Найбільш теплим був жовтень ( 12,2 0С ) та листопад ( 6,3 0С ) .
Такі погодні умови сприяли накопиченню вологи в зоні аерації та підвищенню РГВ при глибині їх залагання до 3-х м на 0,2 – 3,0 м , що привело до значного перерозподілу площ з різною глибиною залягання їх рівня .
Дані по виконанню поливів сільськогосподарських угідь наведені в таблиці 2.2. З неї витікає, що зрошення в 2009 році проводилось на площі 25573 га.
Зрошувальна норма склала від 932 ( Березнегуватське УВГ ) до 1729 ( Жовтневе УВГ ) м3/га. По даним УВГ в 2009 році, в області водоподача на зрошені склала 34011,486 тис. м3., що менше на 2971,22 тис м3 ( або на 8 % ) ніж в 2008 р.
В цілому по області негативний вплив зрошення в 2009 р. як і в 2008 р. був незначним . Запасів вологи в почво-грунтах на початок поливного періоду достатньо для посіву та подальшого розвитку с/г культур . Необхідно терміново проводити боронування почви для закриття вологи .
1.2. Геоморфологічні умови.
Північно-західна частина Миколаївської області в межріччі Дніпра й Південного Бугу відноситься до південного схилу Придніпровської височини, південна межа її збігається з границею поширення Українського кристалічного щита, складеного твердими породами – гранітами, гнейсами, кварцитами та іншими.
На заході до Придніпровської височини прилягає Волинсько-Подільська, яка має слабохвилясту поверхню з найбільш розчленованими частинами на заході й південному заході. Докембрійські тверді породи тут покриті шаром пісчано-глинистих відкладів Балтської свити, значно поширені також червоно-бурі глини.
На третинних відкладах, а де їх немає, то безпосередньо на докембрійських породах, залягають четвертинні відкладення. На вододільних плато та їх схилах і на давніх терасах річок вони представлені лесами з 3-4 ярусів, а іноді навіть тільки з одного.
У річкових долинах і балках четвертинні відклади представлені стародавнім і сучасним алювієм та делювієм, переважно суглинкового механічного складу.
На схилах, а також у відслоненнях ярів, де четвертинні (леси) та третинні породи розмиті, на денну поверхню виходять кристалічні породи, на продуктах звітрення яких теж утворюються грунти, як правило, щебенюваті.
За рельєфом поверхня цієї частини області являє собою хвилясту рівнину, розчленовану річковими долинами, ярами та балками на окремі вододільні плато. Загальний уклон території – з північного заходу на південний схід.
Абсолютна висота міжріччя Інгулу, Чорного Ташлика і Мертвоводу досягає 200 і більше метрів. Долини головних річок у межах описуваної території характеризуються значною глибиною (70-75 м).
У північно-західній частині Придніпровської височини, яка охоплює значну частину Вознесенського та Єланецького районів, рельєф слабохвилястий. Густота ерозійного розчленування 0,5-0,6 км на 1 кв. км. Середня крутизна схилів – 3-9, а місцями – 15 і більше градусів.
Надзаплавно-терасова, слабоеродована місцевість охоплює ділянки надзаплавних терас і в першу чергу Південного Бугу, де чітко виявлені три тераси (а четверта просліджується лише за допомогою нівеліювання). Третя тераса, з висотними відмітками над рівнем річки 28-30 м., сильно розмита і нечітко виявлена в рельєфі. Друга тераса, яка займає велику площу в Вознесенському районі нижче с. Олександрівки, складена давнім олювієм. Заплави Південного Бугу та інших річок, складені алювієм, переважно суглинкового механічного складу.
Південно-східна частина Придніпровської височини, яка охоплює східну частину Єланецького і більшу частину Новобузького та Казанківського районів, відноситься до південної межі поширення кристалічного щита. Для цього району характерним є заглиблення кристалічних порід і широке розповсюдження осадочних відкладів. Тут також добре розвинена гідрографічна і яружно-балочна мережа. Вододільні простори займають близько 75% загальної площі описуваного району. Найбільш розчленовані південна і південно-східна його частини. Тут річки і балки розділяють територію на вододіли з крутими, сильноеродованими схилами, які надають місцевості дуже хвилястого характеру.
На південь від Придніпровської і Волино-Подільської височин розташована Причорноморська низовина, яка характеризується нескладною геологічною будовою. Докембрійський кристалічний фундамент залягає тут на глибині 100 – 250 м у північній частині низовини і на глибині 500 – 1000 м у південній. В цьому напрямку збільшується товща осадочних відкладів, які залягають на кристалічному фундаменті, відповідно знижується і сучасна поверхня.
У будові поверхні Причорноморської низовини беруть участь відклади неогену і антропогену. З неогенових відкладів вище місцевого базису ерозії залягають утворення сарматського, міотичного і понтичного ярусів, представлені глинами з прошарками вапняків і мергелю, оолітовими вапняками та іншими осадочними відкладами.
Неоднорідність механічного складу неогену обумовлює різноманітну будову схилів долин і балок. Покрівлю понтичних вапняків утворюють червоно-бурі глини, на яких залягають четвертинні відклади, представлені лесами з двома-трьома горизонтами похованих грунтів. Товща лесових відкладів досягає 20-30 м. У будові річкових долин беруть участь піщані алювіальні відклади і піскуваті лесоподібні суглинки. На схилах балок розповсюджені делювіальні лесоподібні суглинки, часто з домішкою щебенюватих продуктів вивітрювання вапняків.
Лівобережжя Південного Бугу дренується річками Інгул та Інгулець з притокою Висунь. Витрати води цих річок дуже малі, в окремі роки вони пересихають.
Описувана територія являє собою широке вододільне плато з подовими зниженнями, які в рельєфі слабо виражені. Їх глибина коливається в межах від 2 до 4 м , площі – від 50 – 100 до 1000 і більше гектаров. Яружно-балкова місцевість займає невелику площу в долинах Інгулу, Інгульця, Південного Бугу та інших річок. Ширина еродованої смуги вздовж зазначених річок – близько 2-4 км. Відносна висота корінних схилів долин коливається між 20 і 40 м, крутизна схилів балок, які відкриваються до долин – від 1-5 до 15-300. Берегові яри короткі, але глибокі і часто врізуються в корінні вапнякові породи. Процеси ерозії в прирічковій смузі проходять досить інтенсивно, внаслідок чого тут часто червоно-бурі глини і вапняки виходять на денну поверхню, обумовлюючи щебенюватість грунтів.
Інгулецько-Бузьке межиріччя розчленовує, крім річки Інгулу, правобережна притока Інгульця річка Висунь і широкі балки Вірьовчина і Білозерска. Глибина врізу р.Висуні – близько 30-35 м. Схили її долини круті, складені вапняками і мергелями неогену із сильнозмитими грунтами.
Прибережна смуга Дніпровсько-Бузького лиману розчленована короткими, але широкими і глибокими балками. В долинах Південного Бугу, Інгулу, Інгульця перші надзаплавні піщані тераси зустрічаються невеликими окремими ділянками. Найбільші масиви їх поширені в долині Південного Бугу біля сіл Ковалівка, Ново-Петрівка та Гур'ївка і міста Вознесенськ, в долині Інгулу біля села Піски, в долині Інгульця біля сіл Євгенівка і Павлівка.
Надзаплавні лесові тераси займають значні площі. Їх ширина в долині Південного Бугу становить 2-3 км, в долині Інгулу і Інгульця – близько 15-20 км. Грунти лесових терас відрізняються більш легким механічним складом. Ширина заплав у межах описуваної території – 1-2 км.
Межиріччя Південного Бугу і Тилігульського лиману охоплює Очаківський, Миколаївський та південно-західну частину Веселинівського району. За геологічною будовою відрізняється від попереднього товщиною шару осадочних порід, меншою розчленованістю поверхні, більш широкими вододільними плато. Середня густота долино-балкової мережі 0,3-0,4 км на 1 кв. км. Широкі слабодреновані вододільні плато характеризуються розвитком замкнених знижень різної морфологічної виявленості. Найбільш розчленована поверхня рівнин середньої течії річки Тилігул та басейну річки Чичиклія. Тут ріки і балки врізались у корінні породи, й утворилися широкі та глибокі долини. На південь поверхня рівнини поступово знижується.
І.3 Горизонтальний дренаж.
Всього на зрошенні та богарних землях Миколаївської області збудовано 117 автономних дренажних ділянок на загальній площі 51654 га, у тому числі: 49424 га – закритий, та 2230 га – відкритий горизонтальний. Відвід дренажних вод з 23 дренажних ділянок проводиться примусово завдяки перекачувальних насосних станцій, а з інших дренажних ділянок скидні води відводяться самоплинним способом.
Дані обстеження дренажних ділянок показали, що дренаж в своїй більшості знаходиться в незадовільному технічному стані . Особливо непокоять ділянки дренажу з примусовою відкачкою дренажної води. ДНС розграбовані і розкомплектоване насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акамулюючих ємкостей.
Підтвердженням цього являється меліоративна обстановка на початок поливного періоду 2010 року, коли тала вода по дренах підтопила більшу частину дренованої площі, переливаючись з колодязів на поверхню в найбільш знижених місцях (сгп. “Прогрес”, “Баратівське”, “Куйбишівське” Снігурівського та “Піонер”, ім.Шевченка Жовтневого районів та інші).
ІІ. Аналіз та оцінка змін гідрогеологічних
умов на зрошуваних і прилеглих землях.
Гідрогеологічні умови території Миколаївської області визначаються динамікою водоносних горизонтів зони активного водообміну, котра об’єднує в собі грунтові води в покровних четвертинних відкладах, річкових долинах та балках, а також водоносний горизонт на кристалічних породах.
Водоносний горизонт на кристалічних породах і в їх тріщинах залягає на вододільних плато на глибіні до 30-40 м. На схилах глибина їх зменшується до кількох метрів. Іноді води цього горизонту в балках виходять на поверхність, утворюючи джерела.
В річкових долинах і балках грунтові води залягають у давніх і сучасних алювіальних відкладах на глибині 2,5-8 метрів.
У межиріччі Інгульця і Південного Бугу грунтові води залягають у сарматських вапняках на глибині від 30 до 75 метрів. В міотичних і понтичних вапняках водоносний горизонт залягає на глибині 20-50 метрів.
На вододільному плато грунтові води залягають спорадічно на глибіні 15-20 метрів, а в подах – 5-10 метрів.
До початку зрошення на більшій території грунтові води в товщі четвертинних відкладів на вододільному плато практично були відсутні і лише в окремі, сильно вологі роки формувалась “верховодка”, яка через деякий час зникала.
Більш стабільний водоносний горизонт був в подових западинах та лощинах збігу, де рівень грунтових вод носив яскраво виражений сезонний характер з амплітудою коливань 3-5 метрів на рік. Під впливом зрошення на більшій частині території формувались грунтові води, режим яких визначається співвідношенням прибуткових складових балансу (фільтрація від поливів та опадів, фільтрація з каналів, витрати із водорозбірної арматури і т.і.), а також – видаткових (сумарне випаровування і відтік ).
ІІ. 1 Зміни положення рівнів грунтових вод
на зрошуваних та прилеглих землях.
На початок поливного періоду 2010 року грунтові води на різних інтервалах глибин залягають на такій площі (таблиця 2.3.1):
- менше 2 м – 8839,83 га, в тому числі на зрошуваних – 6599,83 га;
- від 2 до 3 м – 27995,5 га -"- 20405,5 га;
- від 3 до 5 м – 78079 га - “ - 55911 га;
- більше 5 м – 121771,67 га - “ - 96826,57 га.
В порівнянні з аналогічним періодом 2009 р. відбулося підвищення РГВ на 0,2 – 2,5 м., що пов`язане з великою кількістю опадів, сніготаненням та інфільтраційним живленням грунтових вод поверхневими водами.
Площ земель з глибиною залягання РГВ менше 2,0 м всього 8839,33 га, в т.ч. на зрошенні – 6599,88 га (3,67 % від загальної кількості зрошуваних площ). Земель з РГВ 2-3 м нараховується на зрошенні 20405,5 га (11,4 % ). Зрошуваних земель з РГВ 3-5 м – 55911 га (31,1 % таблиця 2.3.1).
Найбільші площі зрошуваних земель з близьким заляганням РГВ мають місце на Інгулецькій ЗС ( Снігурівський та Жовтневий р-ни ), а також Баштанському ( Інгульська ЗС ) районі і віднесені в основному до поливних приканальних ділянок, подів, лощин збігу, заплав річок.
На Інгульській ЗС з РГВ менше 2 м – 390 га, в т.ч. на зрошенні – 256 га, що пов`язане з відсутністю відкачки дренажних вод по типу польдерних систем.
На прилеглих до зрошуваних землях, які знаходяться в зоні впливу зрошувальних систем, площі з близьким заляганням РГВ (менше 2 м ) збільшились на 1613 га і складають 2240 га, Розміщуються вони переважно впродовж постійно діючих каналів (Інгулецька ЗС ), в подах, лощинах збігу та балочках з постійним живленням ГВ та ділянках дренажу який перебуває в незадовільному технічному стані.
ІІ. 2 Зміни положення рівнів грунтових вод
на ділянках горизонтального дренажу.
На початок поливного періоду 2010 року на ділянках горизонтального дренажу в області грунтові води залягають на глибині від 0 до 3 і більше метрів. В порівнянні з аналогічним періодом 2009 року відбулося незначне підвищення рівнів ГВ на 0,2 – 1,5 м, що пояснюється великою водністю та інфільтрацією талих вод на рівень грунтових вод .. Недоліки на колекторно-дренажній мережі не усунені (особливо на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажної води), де розграбовано та розкомплектовано насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємкостей.
Усього по області площа з рівнем грунтових вод менше 2-х м становить 3974 га (таблиця 2.3.2), а менше 1,5 м ( недопустима глибина ) - 1656 га. Це, в основному, Інгулецька ЗС, (де неефективно працює дренаж).
ІІІ. Мінералізація та хімічний склад
грунтових вод.
Згідно ВНД 33–5,5–0,4–98 мінералізація та хімічний склад грунтових вод області розглядається тільки в межах їх розповсюдження з глибиною залягання менше 2 м , де грунтові води впливають безпосередньо на сольовий режим грунтів і на врожайність с/г культур.
Станом на 1 квітня 2010 року в області нараховується 8839,83 га земель з глибиною залягання грунтових вод менше за 2 м (таблиця 2.4 ), із яких 6599,83 га – на зрошенні.
Води з мінералізацією менше 1,0 г/дм3 отримали розподіл на площі відповідно 2030,83 та 1700,83 га, котрі відносяться, в основному, до гідрокарбонатно-натрієвого типу і обумовлюють прояву содового засолення грунтів в випадку недостатнього поливного режиму у межполивний період. Знаходяться вони в центральних частинах подових западин і відносяться до глейових грунтів, а також – лощинах збігу, де акумулюються поверхневі води.
Води хлоридного складу отримали розподіл на площі 3665 та 2599 га, з мінералізацією 1-3 г/дм3 та 45 і 32 га з мінералізацією більше 3 г/м3 ( таблиця 2.4 ) та розповсюджені вздовж приканальних смуг та заплавних ділянок Інгулецької та Інгульської ЗС.
На площі 3099 га. (у т.ч. 2268 га – зрошення) розповсюджені грунтові води сульфатного та гідрокарбонатного складу з величиною мінералізації 1-5 г/дм3 (таблиця 2.4 ).
Залягання мінералізованих грунтових вод на глибинах менше за 2 м веде до розвитку процесів засолення та осолонцювання грунтів і знижує урожайність с/г культур. При цьому, чим вища мінералізація ГВ, тим інтенсивніше проявляються процеси засолення грунтів.
Зміни в мінералізації та хімічному складі відбуваються впродовж достатньо тривалого періоду ( 10, 20 і більше років ) і під час аналізу річних змін на карті не відображаються. Вцілому можна стверджувати, що в верхній частині водоносного горизонту при глибині РГВ менше за 3 м в приканальній смузі завширшки 50-200 м сформувались грунтові води однотипні за хімічним складом зі зрошувальними, тобто хлоридно-натрієві з мінералізацією до 1,5 г/дм3 (Інгулецька ЗС )та сульфатно-гідрокарбонатно- натрієві з мінералізацією до 0,5 г/дм3 (Південно Бузька ЗС ).
ІУ.Засоленість та солонцюватість
зрошуваних земель.
В 2003 - 2006 роках була проведена сольова зйомка на держсистемах (Інгулецька, Спаська та Явкінська ЗС) Жовтневого УВГ в Жовтневому районі на площі 25,893 тис. га.
Обробка результатів лабораторних досліджень виявила на Інгулецькій ЗС 2560 га засолених земель (таблиця 2.5), в тому числі:
§ слабозасолені – 2299 га;
§ середньозасолені – 261 га;
§ сильнозасолені – не виявлено.
Найбільші площі середньозасолених земель знаходяться на території землекористування Котляревської сільради в сгп. "Южне" (80 га), Мирнівської в сгп. "Мирне" (36 га), Новомиколаївської – сгп. "Дружба" (33 га), Шевченківської – сгп. ім. Шевченка (24 га) та на території Жовтневої райради в сгп. ім. Карла Маркса (35 га) та інших.
Слабозасолені грунти виявлені у всіх сільськогосподарських підприємствах за винятком сільгосппідприємств: "Лиманське", "Жовтневе", "Еліта", "Агротехніка", ім. Жукова та сгп ім. Чкалова.
Найбільше слабозасолених земель в господарствах: ім. Карла Маркса – 489 га; "Авангард" - 403 га; "Дружба" - 245 га; "Южне" - 220 га; "Славутич" - 174 га; "Восток" - 172 га; "Мирне" - 147 га; "Піонер" - 140 га та інших.
Сильнозасолені грунти на території Інгулецької ЗС в Жовтневому районі сольовою зйомкою не виявлені.
Наявність засолених земель на Інгулецькій ЗС пов`язане як зі зрошенням обмежено-придатною водою, так і з природним (первинним) засоленням грунтів Миколаївської області, а також незадовільним станом дренажних споруд.
На зрошуваних землях Спаської та Явкінської зрошуваних систем засолені грунти не виявлено.
Наряду з оцінкою характеру засолення, визначались масштаби і ступінь солонцюватості грунтів. Ступінь солонцюватості грунтів визначався по максимальному вмісту обмінного натрію в грунтово-вбиральному комплексі (ГВК) в будь-якому із інтервалів (0-25 та 25-50 см.).
Дані про розподіл зрошуваних земель за ступенем солонцюватості грунтів приведені в таблиці 2.6.
По цим даним на Інгулецькій ЗC виявлено 5206 га солонцюватих земель, в тому числі:
§ слабосолонцюваті – 4170 га;
§ середньосолонцюваті -1020 га;
§ сильносолонцюваті – 16 га.
Найбільші площі слабосолонцюватих земель знаходяться в господарствах: "Авангард" - 506 га (Українківська с/р); "Восток" - 371 га (Зеленогайська с/р); ім. Жукова – 356 га (Шевченківська с/р); "Мирне" - 334 га (Мирнівська с/р); "Прибузьке", "Зоря" - 340 га (Прибузька с/р); "Дружба" - 311 га (Новомиколаївська с/р); "Южне" - 309 га (Котляревська с/р) та інші.
Землі з середнім ступенем солонцюватості розповсюджені в більшості господарств на території Інгулецької зрошувальної системи. Найбільші площі середньосолонцюватих земель знаходяться на території землекористування Прибузької сільради в сгп "Прибузьке", "Зоря" (200 га), Лиманівської - сгп "Лиманське" (193 га), Котляревської - сгп "Еліта" (170 га), Мирнівської - сгп "Мирне" (133 га), Партизанської - сгп "Славутич" (103 га), Зеленогайської - сгп "Восток" (90 га), Миколаївської сільради в сгп "Піонер" (72 га) та інші.
Також на Інгулецькій ЗС виявлено 16 га сильносолонцюватих земель які знаходяться в сгп "Садове" (Первомайська с/р).
На Спаській ЗC виявлено 1356 га солонцюватих земель, в тому числі:
§ слабосолонцюваті – 1122 га;
§ середньосолонцюваті – 234 га;
§ сильносолонцюваті – не виявлено.
Слабосолонцюваті земелі виявлені в господарствах: "Бармашово" - 916 га (Бармашівська с/р) та "Славутич" - 206 га (Партизанська с/р). Середньосолонцюваті землі знаходяться в сгп "Бармашово" та складають 234 га (Бармашівська с/р).
На Явкінській ЗC виявлено 1735 га солонцюватих земель, в тому числі:
§ слабосолонцюваті – 1425 га;
§ середньосолонцюваті – 301 га;
§ сильносолонцюваті – 9 га.
Слабо-, середньо- та сильносолонцюваті землі виявлені на території землекористування Грейгівської с/р в сгп "Дімітрова" і сгп "Україна" та відповідно складають всього 1425, 301 та 9 га.
Наявність солонцюватих земель на зрошувальних системах Жовтневого району Миколаївської області пов`язане як із зрошенням обмежено придатною водою на протязі тривалого періоду, так і з природною солонцюватістю грунтів. Зрошення обмежено придатною водою на протязі тривалого часу приводить до накопичення поглиненого натрію в ґрунтах і, як наслідок, підвищення солонцюватості грунтів, що викликає негативний вплив на водно-фізичні властивості грунтів.
Необхідно відмітити, що солонцюваті ґрунти розкидані по всій території зрошуваних масивів ділянками різної площі, тобто виявити будь-які закономірності їх розповсюдження не вдалося, тому можна припустити, що солонцюваті ґрунти виявлені на полях, де порушувались режими і норми поливів, науковообгрунтовані сівозміни та агротехніка, або де мала місце природна солонцюватість.
У. Оцінка меліоративного стану
зрошуваних земель.
Зведеними даними гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель є оцінка, виконана на основі ВНД 33-5,5–13-02 ( “Інструкція з обліку та оцінка стану меліорованих земель і меліоративних систем” м.Київ, 2002 р.) За результатами спостережень за поливний період 2009 року вона виглядає таким чином (таблиця 2.7 ):
- сприятлива 173545,9 га ( 96,55 % );
- задовільна 3954 га ( 2,20 % );
- несприятлива, всього 2243 га ( 1,25 % );
у тому числі:
- з неприпустимою глибиною РГВ - 221 га;
- засолення та солонцюватості – 1953 га;
- неприпустимої глибини РГВ, засолення та солонцюватості – 69 га.
Внаслідок повного знищення режимної спостережуваної мережі свердловин на площі 10,6 тис.га оцінка не виконана ( в основному – ділянки “малого” зрошення ).
Порівняльна характеристика меліоративного стану земель за поливні періоди 2008 та 2009 років свідчить про погіршення, що пов’язане з виявленням в результаі сольової зйомки 2003 - 2006 років на Інгулецькій ЗС ( Жовтневий район ) та держсистемах Ново-Одеського району засолених та солонцюватих земель.
Найбільш незадовільний стан відмічається в Жовтневому районі (всього 1893 га) у тому числі на Інгулецькій ЗС – 1349 га, на Явкінській – 310 га, Спаській ЗС – 234 га.
Більша частина земель з РГВ менше критичних значень знаходиться на Інгулецькій системі вздовж каналів, по яких із-за зменшеного водозабору іноді відмічається втрати із-за їх незадовільного технічного стану.
УІ. Висновки та рекомендації.
Таким чином гідрогеолого-меліоративний стан на зрошених та прилеглих землях на початок поливного періоду 2010 року порівняно з початком поливного періоду 2009 року змінився в бік погіршення, що пов’язане з виявленими в результаі сольової зйомки засолених (2560 га) та солонцюватих (8303 га) земель, а також відбулося підвищення РГВ в зв`язку з великою кількістю опадів в міжполивний період 2009 – 2010 років.
Відбулося, в основному підвищення РГВ на 0,2 - 2,5 м, внаслідок інфільтрації талих вод на рівень грунтових вод після сніготанення .
Середня за період температура повітря склала 2,6 0С і була на 2 0С вища норми , та нижча ніж за той же період 2008 – 2009 р.р.на 1,2 0С . Мінусова середньомісячна температура була у січні ( -4,7 0С ) та лютому ( -1,3 0С ) . Найбільш теплим був жовтень ( 12,2 0С ) та листопад ( 6,3 0С ) .
Площі з РГВ менше 2 м на зрошенні складає – 6599,83 га (3,67 % від загальної площі зрошення), на прилеглих землях – 2240 га (3,93 %). Розташовані вони вздовж каналів (Інгулецька ЗС), в подах, в лощинах збігу, в балочках та заплавах.
На ділянках горизонтального дренажу також відбулося підвищення рівнів ГВ на 0,2 – 1,5 м, що пояснюється акумуляцією поверхневих вод на безстічних ділянках дренажу з примусовою відкачкою, яка не ведеться в зв`язку з тим, що насосно-силове обладнання знищено. Вцілому самоплинний дренаж сприяє відводу дренажних вод та пониженню РГВ в пікові періоди навантаження на нього.
Загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області сприятливий та задовільний (98,75 %), що дає змогу отримувати сталі врожаї с/г культур.
Для покращення ГГМ стану необхідно прискорити комплексну реконструкцію Інгулецької ЗС, яка в останні роки не ведется. На інших ЗС потрібно виконати ремонтні роботи на іригаційний мережі.
На засолених та солонцюватих зрошуваних землях необхідно:
- проводити хімічну меліорацію (гіпсування) нормами гіпсу від 2 до 5 т/га;
- застосовувати плантажні та ярусні оранки раз в 3 – 5 років;
- впроваджувати в сівозміни посіви багаторічних трав, насамперед люцерни;
- вносити в грунт підвищенні норми органічних добрив від 40 до 80 т/га , проводити заорювання зеленої маси (сідерацію);
- застосовувати раціональну техніку поливу;
- додержуватись науково-обгрунтованого водокоритсування з урахуванням глибин залягання та мінералізації грунтових вод.