Вступ
Снігурівська гідрогеолого-меліоративна партія в складі Миколаївського облводгоспу проводить комплекс спостережень та досліджень на зрошуваних і прилеглих до зрошуваних землях, а також в сільських населених пунктах, які знаходяться в зоні впливу меліорованих земель. Цей інформаційний звіт написаний на основі «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108, яка встановлює вимоги щодо організації та проведення спостережень за станом зрошуваних та осушуваних угідь, а також прилеглих до них земель по гідрогеологічним, інженерно-геологічним, гідрохімічним показникам хімічного складу грунтів та технічного стану меліоративних систем, підтопленням сільських населених пунктів в межах зони дії меліоративних систем, а також до обробки, узагальнення та надання інформації з цих показників.
Нумерація та назва таблиць, що входять до «Інформації» наведені згідно додатку 2 до «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108.
Згідно Програми робіт Снігурівська ГГМП виконує спостереження за гідрогеолого-меліоративним станом на зрошуваних та прилеглих до них землях Миколаївської області на загальній площі 264,7 тис.га, з них 190,3 тис. га зрошувані і 56,9 тис.га - прилеглі землі.
В області з метою утримання задовільного меліоративного стану земель та захисту від підтоплення населених пунктів побудовані системи горизонтального дренажу на загальній площі 51,654 тис.га, з якої 46,992 тис.га – на зрошенні.
Площа можливого підтоплення у сільських населених пунктах складає 17,5 тис. га, де також ведуться спостереження.
І.Фактори, які впливають на меліоративний
стан та зміну рівнів грунтових вод на зрошуваних
та прилеглих до них землях.
І.1. Кліматичні та водогосподарські умови.
За середніми метеорологічними даними, по Миколаївській області за міжполивний період (жовтень 2014 р – лютий 2015 р) кількість опадів складає 153 мм (таблиця 2.1), що на 45,5 мм більше від значень міжполивного періоду 2013 – 2014 років та на 12 мм менше середньобагаторічних значень. Випадали вони досить рівномірно. В першій половині міжполивного періоду найбільше опадів випало у грудні – 36,2 мм. В жовтні випало 35,8 мм., а в листопаді – 19,2 мм. Волога від цих опадів, поступово накопичувалась в зоні аерації у вигляді води, яка поповнювала дефіцит вологи верхніх шарів ґрунтів, показники вологості яких, знаходились на мінімальному рівні. В цей час відмічались стабілізація та незначне зниження РГВ за рахунок їх перетоку в нижче розташовані шари та горизонтального розтікання (вирівнювання) по поверхні водоупору. Зниження було незначним – до 0,1 – 0,2 м. В другій половині міжполивного періоду випала значна кількість опадів. У січні опадів випало 30,6 мм (у вигляді снігу та мокрого снігу). В лютому випало 31,6 мм за місяць (в основному у вигляді дощів). Середньомісячна температура лютого склала +0,7 0С. Опади січня (після сніготанення) та лютого поступово поглинались та акумулювалися в глибше розташованих горизонтах, поповнюючи запаси ґрунтових вод, що призвело до підйому їх рівня.
Сніговий покрив за міжполивний період 2014 – 2015 рр. відмічався в кінці листопада (ІІІ декада) висотою від 8 до 12 см., в грудні (І декада) висотою від 3 до 11 см., а також протягом січня висотою від 15 до 36 см. Максимально за період грунт промерзав на 9-10 см в лютому, та на момент складання даної інформації відтанув повністю в зв`язку з теплою погодою, яка відмічалась на прикінці лютого. Протягом зими відмічались декілька відлиг по 5 – 7 днів, коли сніг повністю танув, а талі води (на фоні плюсових температур) поступово вбиралися ґрунтами та фільтрувалися в нижче розташовані горизонти.
Середня за період температура повітря склала +2,36 0С і була на 0,7 0С вища від середньобагаторічних значень та на 0,7 0С нижча ніж за той же період 2013 – 2014 рр. Мінусова середньомісячна температура відмічалась у грудні (-0,3 0С) та в січні (-0,7 0С). Лютий був доволі теплим з середньомісячною температурою +0,7 0С, що сприяло фільтрації вологи від талих вод і атмосферних опадів та акумуляції її в нижче розташованих горизонтах. Найбільш теплими за період місяцями були жовтень (+8,8 0С) та листопад (+3,3 0С).
Погодні умови, які відмічались в міжполивний період, сприяли стабілізації РГВ в першій його половині, та привели до підйому рівнів в другій половині міжполивного періоду в результаті живлення ґрунтових вод. Опади, які випадали протягом міжполивного періоду 2014 – 2015 рр. поступово насичували верхні шари майже сухого ґрунту, рівень вологи якого, після посушливих погодних умов другої половини поливного періоду 2014 року, знаходився на мінімальних відмітках, а також поповнювали запаси ґрунтових вод. Рівні ґрунтових вод на прикінці міжполивного періоду майже на всій площі мали приріст від 0,2 до 0,5 м., а іноді і до 0,8 м. при глибині їх залягання до 3-х метрів.
Враховуючи фактичні запаси вологи в ґрунті на кінець осені, кількість опадів, що випали за зиму та погодні умови міжполивного періоду 2014 – 2015 рр., запаси вологи у метровому шарі ґрунту станом на 08 березня 2015 року, в середньому, становили від 128 мм (на ораних полях) до 137 мм (на озимині) що, відповідно, на 22 та 13 мм нижче від найменшої польової вологоємності. Виходячи з цих даних, можна зробити висновок, що запасів вологи у метровому шарі ґрунту достатньо для весняного відновлення вегетації, начального (весняного) росту та розвитку озимих культур, а також для сівби ранніх ярових культур. З початком весняних польових робіт необхідно забезпечити своєчасне проведення всіх агротехнічних заходів по закриттю вологи в ґрунті та сівби ранніх ярових культур в стислі строки.
Дані по виконанню поливів зрошуваних земель Миколаївської області наведені в таблиці 2.2. З неї витікає, що зрошення в 2014 році проводилось на площі 25,467 тис.га.
Зрошувальна норма склала від 2011 м3/га (Снігурівське УВГ) до 101 м3/га (Березнегуватське УВГ). По даним УВГ в 2014 році по Миколаївській області загальна водоподача на зрошення склала 43096,351 тис. м3.
В цілому по Миколаївській області негативний вплив зрошення в 2014 році, як і в 2013, на положення РГВ був незначним в зв`язку з посушливими погодними умовами другої половини поливного періоду 2014 року, коли майже вся подана на полив вода, витрачалась на сумарне випаровування та живлення сільськогосподарських культур і лиш незначна її кількість – на інфільтрацію в нижче розташовані горизонти.
Запасів вологи в ґрунті на початок поливного періоду 2015 р. достатньо для посіву, начального росту та подальшого розвитку сільськогосподарських культур.
І.2. Геоморфологічні умови.
Північно-західна частина Миколаївської області в межріччі Дніпра й Південного Бугу відноситься до південного схилу Придніпровської височини, південна межа її збігається з границею поширення Українського кристалічного щита, складеного твердими породами – гранітами, гнейсами, кварцитами та іншими.
На заході до Придніпровської височини прилягає Волинсько-Подільська, яка має слабохвилясту поверхню з найбільш розчленованими частинами на заході й південному заході. Докембрійські тверді породи тут покриті шаром пісчано-глинистих відкладів Балтської свити, значно поширені також червоно-бурі глини.
На неогенових відкладах, а де їх немає, то безпосередньо на докембрійських породах, залягають четвертинні відкладення. На вододільних плато та їх схилах і на давніх терасах річок вони представлені лесами з 3-4 ярусів, а іноді навіть тільки з одного.
У річкових долинах і балках четвертинні відклади представлені стародавнім і сучасним алювієм та делювієм, переважно суглинкового механічного складу.
На схилах, а також у відслоненнях ярів, де четвертинні (леси) та неогенові породи розмиті, на денну поверхню виходять кристалічні породи, на продуктах звітрення яких теж утворюються грунти, як правило, щебенюваті.
За рельєфом поверхня цієї частини області являє собою хвилясту рівнину, розчленовану річковими долинами, ярами та балками на окремі вододільні плато. Загальний уклон території – з північного заходу на південний схід.
Абсолютна висота межиріччя Інгулу, Чорного Ташлика і Мертвоводу досягає 200 і більше метрів. Долини головних річок у межах описуваної території характеризуються значною глибиною (70-75 м).
У північно-західній частині Придніпровської височини, яка охоплює значну частину Вознесенського та Єланецького районів, рельєф слабохвилястий. Густота ерозійного розчленування 0,5-0,6 км на 1 кв. км. Середня крутизна схилів – 3-9, а місцями – 15 і більше градусів.
Надзаплавно-терасова, слабоеродована місцевість охоплює ділянки надзаплавних терас і в першу чергу Південного Бугу, де чітко виявлені три тераси (а четверта просліджується лише за допомогою нівеліювання). Третя тераса, з висотними відмітками над рівнем річки 28-30 м., сильно розмита і нечітко виявлена в рельєфі. Друга тераса, яка займає велику площу в Вознесенському районі нижче с. Олександрівки, складена давнім олювієм. Заплави Південного Бугу та інших річок, складені алювієм, переважно суглинкового механічного складу.
Південно-східна частина Придніпровської височини, яка охоплює східну частину Єланецького і більшу частину Новобузького та Казанківського районів, відноситься до південної межі поширення кристалічного щита. Для цього району характерним є заглиблення кристалічних порід і широке розповсюдження осадочних відкладів. Тут також добре розвинена гідрографічна і яружно-балочна мережа. Вододільні простори займають близько 75% загальної площі описуваного району. Найбільш розчленовані південна і південно-східна його частини. Тут річки і балки розділяють територію на вододіли з крутими, сильноеродованими схилами, які надають місцевості дуже хвилястого характеру.
На південь від Придніпровської і Волино-Подільської височин розташована Причорноморська низовина, яка характеризується нескладною геологічною будовою. Докембрійський кристалічний фундамент залягає тут на глибині 100 – 250 м у північній частині низовини і на глибині 500 – 1000 м у південній. В цьому напрямку збільшується товща осадочних відкладів, які залягають на кристалічному фундаменті, відповідно знижується і сучасна поверхня.
У будові поверхні Причорноморської низовини беруть участь відклади неогену і антропогену. З неогенових відкладів вище місцевого базису ерозії залягають утворення сарматського, міотичного і понтичного ярусів, представлені глинами з прошарками вапняків і мергелю, оолітовими вапняками та іншими осадочними відкладами.
Неоднорідність механічного складу неогену обумовлює різноманітну будову схилів долин і балок. Покрівлю понтичних вапняків утворюють червоно-бурі глини, на яких залягають четвертинні відклади, представлені лесами з двома-трьома горизонтами похованих грунтів. Товща лесових відкладів досягає 20-30 м. У будові річкових долин беруть участь піщані алювіальні відклади і піскуваті лесоподібні суглинки. На схилах балок розповсюджені делювіальні лесоподібні суглинки, часто з домішкою щебенюватих продуктів вивітрювання вапняків.
Лівобережжя Південного Бугу дренується річкою Інгул.
Описувана територія являє собою широке вододільне плато з подовими зниженнями, які в рельєфі слабо виражені. Їх глибина коливається в межах від 2 до 4 м , площі – від 50 – 100 до 1000 і більше гектарів. Яружно-балкова місцевість займає невелику площу в долинах Інгулу, Інгульця, Південного Бугу та інших річок. Ширина еродованої смуги вздовж зазначених річок – близько 2-4 км. Відносна висота корінних схилів долин коливається між 20 і 40 м, крутизна схилів балок, які відкриваються до долин – від 1-5 до 15-300. Берегові яри короткі, але глибокі і часто врізуються в корінні вапнякові породи. Процеси ерозії в прирічковій смузі проходять досить інтенсивно, внаслідок чого тут часто червоно-бурі глини і вапняки виходять на денну поверхню, обумовлюючи щебенюватість грунтів.
Інгулецько-Бузьке межиріччя розчленовує, крім річки Інгул, правобережна притока Інгульця річка Висунь і широкі балки Вірьовчина і Білозерка. Глибина врізу р.Висуні – близько 30-35 м. Схили її долини круті, складені вапняками і мергелями неогену із сильнозмитими грунтами.
Прибережна смуга Дніпровсько-Бузького лиману розчленована короткими, але широкими і глибокими балками. В долинах Південного Бугу, Інгулу, Інгульця перші надзаплавні піщані тераси зустрічаються невеликими окремими ділянками. Найбільші масиви їх поширені в долині Південного Бугу біля сіл Ковалівка, Ново-Петрівка та Гур'ївка і міста Вознесенськ, в долині Інгулу біля села Піски, в долині Інгульця біля сіл Євгенівка і Павлівка.
Надзаплавні лесові тераси займають значні площі. Їх ширина в долині Південного Бугу становить 2-3 км, в долині Інгулу і Інгульця – близько 15-20 км. Грунти лесових терас відрізняються більш легким механічним складом. Ширина заплав у межах описуваної території – 1-2 км.
Межиріччя Південного Бугу і Тилігульського лиману охоплює Очаківський, Миколаївський та південно-західну частину Веселинівського району. За геологічною будовою відрізняється від попереднього товщиною шару осадочних порід, меншою розчленованістю поверхні, більш широкими вододільними плато. Середня густота долино-балкової мережі 0,3-0,4 км на 1 кв. км. Широкі слабодреновані вододільні плато характеризуються розвитком замкнених знижень різної морфологічної виявленості. Найбільш розчленована поверхня рівнин середньої течії річки Тилігул та басейну річки Чичиклія. Тут ріки і балки врізались у корінні породи, й утворилися широкі та глибокі долини. На південь поверхня рівнини поступово знижується.
І.3. Горизонтальний дренаж.
Всього на зрошенні та богарних землях Миколаївської області збудовано 117 автономних дренажних ділянок на загальній площі 51654 га, у тому числі: 49424 га – закритий, та 2230 га – відкритий горизонтальний. Відвід дренажних вод з 23 дренажних ділянок проводиться примусово за допомогою перекачувальних насосних станцій, а з інших дренажних ділянок скидні води відводяться самоплинним способом.
Дані обстеження дренажних ділянок показали, що дренаж в своїй більшості знаходиться в незадовільному технічному стані. Особливо непокоять ділянки дренажу з примусовою відкачкою дренажної води, де по технічним причинам ДНС не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання та трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей).
Підтвердженням цього являється меліоративна обстановка на початку поливних періодів 2006 та 2010 років, коли тала вода по дренах підтопила більшу частину дренованої площі, переливаючись з колодязів на поверхню в найбільш знижених місцях (сгп. «Прогрес», «Баратівське», «Куйбишівське» Снігурівського району та «Піонер», ім.Шевченка Жовтневого району та інші). Аналогічна меліоративна обстановка відмічається і на початку поливного періоду 2015 року в Жовтневому р-ні в сільськогосподарських підприємствах «Восток», «Піонер», «Южне», «Авангард», ім. Шевченка та інш.
ІІ. Аналіз та оцінка змін гідрогеологічних
умов на зрошуваних і прилеглих землях.
Гідрогеологічні умови території Миколаївської області визначаються динамікою водоносних горизонтів зони активного водообміну, котра об’єднує в собі грунтові води в покровних четвертинних відкладах, річкових долинах та балках, а також водоносний горизонт на кристалічних породах.
Водоносний горизонт на кристалічних породах і в їх тріщинах залягає на вододільних плато на глибіні до 30-40 м. На схилах глибина їх зменшується до кількох метрів. Іноді води цього горизонту в балках виходять на поверхню, утворюючи джерела.
В річкових долинах і балках грунтові води залягають у давніх і сучасних алювіальних відкладах на глибині 2,5-8 метрів.
У межиріччі Інгульця і Південного Бугу грунтові води залягають у сарматських вапняках на глибині від 30 до 75 метрів. В міотичних і понтичних вапняках водоносний горизонт залягає на глибині 20-50 метрів.
На вододільному плато грунтові води залягають спорадично на глибині 15-20 метрів, а в подах – 5-10 метрів.
До початку зрошення на більшій території грунтові води в товщі четвертинних відкладів на вододільному плато практично були відсутні і лише в окремі, сильно вологі роки формувалась «верховодка», яка через деякий час зникала.
Більш стабільний водоносний горизонт був в подових западинах та лощинах збігу, де рівень грунтових вод носив яскраво виражений сезонний характер з амплітудою коливань 3-5 метрів на рік. Під впливом зрошення на більшій території формувались ґрунтові води, режим яких визначається співвідношенням прибуткових складових балансу (інфільтрація від поливів та опадів, фільтрація з каналів, витрати із водорозбірної арматури та інш.), а також витратних складових (сумарне випаровування і відтік).
ІІ.1. Зміни положення рівнів грунтових вод
на зрошуваних та прилеглих землях.
На початок поливного періоду 2015 року, по Миколаївській області грунтові води на різних інтервалах глибин залягають на такій площі (таблиця 2.3.1):
- менше 2 м – 1802,83 га, в тому числі на зрошуваних – 1394,83 га;
- від 2 до 3 м – 23886,5 га -"- 16200,5 га;
- від 3 до 5 м – 84616 га - “ - 61097 га;
- більше 5 м – 126380,67 га - “ - 101050,57 га.
Площі земель з глибиною залягання РГВ менше 2,0 м складають всього 1802,83 га, в т.ч. на зрошенні – 1394,83 га (0,78 % від загальної кількості зрошуваних площ, які знаходяться під контролем). Земель з РГВ 2-3 м нараховується на зрошенні 16200,5 га (9,01 %). Зрошуваних земель з РГВ 3-5 м – 61097 га (33,99 % таблиця 2.3.1).
В порівнянні з аналогічним періодом 2014 року площі з глибиною РГВ менше за 2 м збільшилися всього на 1243,83 га, (на зрошенні – на 1018,83 га). Також збільшилися площі з глибиною залягання РГВ 2-3 м всього на 634,17 га (на зрошенні – на 894,17 га.). Разом з тим, скоротились площі з глибиною залягання РГВ 3-5 та більше 5 м і вони переважають на більшості площ обслуговування.
Ці зміни пов`язані, в основному, зі значною кількістю опадів в міжполивний період 2014 – 2015 рр., а особливо на прикінці періоду, коли вся волога від опадів в теплих погодних умовах витрачалась на живлення ґрунтових вод в результаті чого, майже на всій площі рівні ґрунтових вод мали приріст від 0,2 до 0,5 м., а іноді і до 0,8 м. при глибині їх залягання до 3-х метрів. В порівнянні з аналогічним періодом 2014 року відбулося, в основному, підвищення РГВ в середньому на 0,2 – 0,5 м.
Найбільші площі зрошуваних земель з близьким заляганням РГВ (менше 2 м.) мають місце в Жовтневому районі (Інгулецька та Явкінська ЗС), а також в Баштанському районі (Інгульська ЗС), Снігурівському районі (Інгулецька ЗС) в Вознесенському та Березнегуватському районах (системи «малого» зрошення) і віднесені вони, в основному, до ділянок з постійним живленням ґрунтових вод з боку каналів з незадовільним технічним станом (в поливний період), ділянок дренажу з неефективною роботою та незадовільним технічним станом де відмічається акумуляція дренажної води у зниженнях, де раніше велась примусова відкачка дренажних вод, а на цей час ДНС – не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей), ділянок з живленням грунтових вод від надмірних поливів сільськогосподарських культур, подів, балок, лощин збігу, заплав річок.
На Інгульській ЗС площа з РГВ менше 2 м – 271 га, в т.ч. на зрошенні – 207 га. Наявність цих площ пов`язана з відсутністю відкачки дренажних вод по типу польдерних систем. На Інгулецькій ЗС (Снігурівський та Жовтневий р-ни) площа з РГВ менше 2 м – 966 га, в т.ч. на зрошенні – 697 га. Наявність цих площ пов`язане з незадовільним станом дренажних споруд та мережі зрошувальних каналів Інгулецької ЗС.
На прилеглих до зрошуваних землях, які знаходяться в зоні впливу зрошувальних систем, площі з близьким заляганням РГВ (менше 2 м) збільшились на 225 га і складають всього 408 га, Розміщуються вони переважно впродовж постійно діючих каналів (Інгулецька ЗС), в подах, лощинах збігу та балочках з постійним живленням ГВ, а також на ділянках дренажу який перебуває в незадовільному технічному стані.
ІІ.2. Зміни положення рівнів грунтових вод
на ділянках горизонтального дренажу
На початок поливного періоду 2015 року на дренажних ділянках (таблиця 2.3.2) площа з рівнем ґрунтових вод менше 1 м. та 1 – 1,5 м. (недопустима глибина) складають всього 19 га, в тому числі на зрошенні – 18 га. Усього площа з РГВ менше 2 м. складає – 935 га , в тому числі на зрошенні – 756 га. В порівнянні з аналогічним періодом 2013 – 2014 рр. площі з РГВ менше 2 м. збільшилися всього на 658 га (на зрошенні – на 545 га). Збільшення площ пов`язано з підвищенням РГВ в вологих погодних умовах та за значної кількості опадів, які випадали в міжполивний період 2014 – 2015 рр. Найбільші площі зрошуваних земель з близьким заляганням РГВ мають місце в Жовтневому та Снігурівському районах (Інгулецька ЗС), а також в Баштанському районі (Інгульська ЗС) в Березнегуватському районі (Явкінська ЗС) та інш. Наявність цих площ обумовлена недоліками на колекторно-дренажній мережі, які на даний час не усунені (особливо на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де ДНС – не працюють).
ІІІ. Мінералізація та хімічний склад
грунтових вод.
Згідно ВНД 33–5,5–0,4–98 мінералізація та хімічний склад грунтових вод області розглядається тільки в межах їх розповсюдження з глибиною залягання менше 2 м, де грунтові води впливають безпосередньо на сольовий режим грунтів і на врожайність сільськогосподарських культур.
Станом на 01 березня 2015 року в Миколаївській області нараховується 1802,83 га земель з глибиною залягання грунтових вод менше за 2 м (таблиця 2.4 ), із яких 1394,83 га – на зрошенні.
Води з мінералізацією менше 1,0 г/дм3 отримали розподіл на площі 230,83 га (всі на зрошенні), котрі відносяться, в основному, до гідрокарбонатно-натрієвого типу і обумовлюють прояви содового засолення грунтів у випадку недостатньо промивного режиму у міжполивний період. Знаходяться вони в центральних частинах подових западин і відносяться до глейових грунтів, а також в лощинах збігу, де акумулюються поверхневі води.
Води хлоридного складу з мінералізацією 1-3 г/дм3 отримали розподіл на площі 1220 га, в т.ч. на зрошенні – 909 га, а також з мінералізацією більше 3 г/дм3 отримали розподіл на площі 2 га, (всі на зрошенні), і розповсюджені вони, в основному, вздовж приканальних смуг Інгулецької ЗС та на заплавних ділянках «малого» зрошення в Березнегуватському районі.
На площі 350 га. (у т.ч. 253 га – на зрошенні) розповсюджені грунтові води сульфатного та гідрокарбонатного складу з величиною мінералізації 1-5 г/дм3 (таблиця 2.4 ). Розповсюджені вони, в основному, на Інгульській та Південнобузькій ЗС
Залягання високомінералізованих грунтових вод на глибинах менше за 2 м веде до розвитку процесів засолення та осолонцювання грунтів і знижує урожайність сільськогосподарських культур. При цьому, чим вища мінералізація ГВ, тим інтенсивніше проявляються процеси засолення грунтів.
Зміни в мінералізації та хімічному складі відбуваються впродовж достатньо тривалого періоду (10, 20 і більше років) і під час аналізу річних змін на карті не відображаються. В цілому можна стверджувати, що в верхній частині водоносного горизонту при глибині РГВ менше за 3 м в приканальній смузі завширшки 50-200 м сформувались грунтові води однотипні за хімічним складом зі зрошувальними, тобто хлоридно-натрієві з мінералізацією до 1,5 г/дм3 (Інгулецька ЗС) та сульфатно-гідрокарбонатно-натрієві з мінералізацією до 0,5 г/дм3 (Південно Бузька ЗС).
ІV. Оцінка меліоративного стану
зрошуваних земель.
Зведеними даними гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель є оцінка, виконана на основі ВНД 33-5.5-13-02 («Інструкція з обліку та оцінки меліорованих земель і меліоративних систем», м. Київ, 2002). За результатами спостережень, на початок поливного періоду 2015 року (станом на 01.03.15 р.) оцінка гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель виглядає таким чином (таблиця 2.7):
- добрий – 175839,9 га (97,83 % );
- задовільний – 3861 га (2,15 % );
- незадовільний, всього: – 42 га (0,02 % );
в тому числі:
- з неприпустимою глибиною РГВ – 42 га.
Порівняльна характеристика меліоративного стану земель на початок поливного періоду 2014 та на початок поливного періоду 2015 року свідчить про погіршення, що пов’язане з підвищенням рівнів ГВ в вологих погодних умовах та за значної кількості опадів в міжполивний період 2014 – 2015 рр.
Аналізуючи таблицю 2.7 на початок поливного періоду 2015 р., можна сказати, що площі з РГВ менше допустимих значень в порівнянні з аналогічним періодом 2014 року збільшились на 30 га. Площі з задовільним меліоративним станом також збільшились на 302 га. Відповідно скоротились площі з добрим меліоративним станом на 332 га.
На початок поливного періоду 2015 року незадовільний стан (всього – 42 га) відмічається на Інгулецькій ЗС – 14 га (Снігурівський та Жовтневий р-ни), Новоодеській ЗС – 4 га (Новоодеський р-н), Явкінській ЗС та на ділянках “малого” зрошення (Жовтневий р-н) – всього 24 га.
Незадовільний технічний стан та неефективна робота дренажних ділянок, відсутність відкачки дренажної води насосними станціями, надмірні поливи сільськогосподарських культур приводять до різкого погіршення гідрогеолого-меліоративного стану на дренованих і прилеглих землях з настанням вологих років і періодів.
V. Висновки та рекомендації.
За середніми метеорологічними даними, по Миколаївській області за міжполивний період (жовтень 2014 р – лютий 2015 р) кількість опадів складає 153 мм (таблиця 2.1), що на 45,5 мм більше від значень міжполивного періоду 2013 – 2014 років та на 12 мм менше середньобагаторічних значень.
Середня за період температура повітря склала +2,36 0С і була на 0,7 0С вища від середньобагаторічних значень та на 0,7 0С нижча ніж за той же період 2013 – 2014 рр. Мінусова середньомісячна температура відмічалась у грудні (-0,3 0С) та в січні (-0,7 0С). Лютий був доволі теплим з середньомісячною температурою +0,7 0С. Найбільш теплими за період місяцями були жовтень (+8,8 0С) та листопад (+3,3 0С).
Сніговий покрив за міжполивний період 2014 – 2015 рр. відмічався в кінці листопада (ІІІ декада) висотою від 8 до 12 см., в грудні (І декада) висотою від 3 до 11 см., а також протягом січня висотою від 15 до 36 см. Максимально за період грунт промерзав на 9-10 см в лютому, та на момент складання даної інформації відтанув повністю в зв`язку з теплою погодою, яка відмічалась на прикінці лютого.
Запасів вологи в ґрунті на початок поливного періоду 2015 р. достатньо для посіву, начального росту та подальшого розвитку сільськогосподарських культур.
Погодні умови, які відмічались в міжполивний період, сприяли стабілізації РГВ в першій його половині, та привели до підйому рівнів в другій половині міжполивного періоду в результаті живлення ґрунтових вод. Опади, які випадали протягом міжполивного періоду 2014 – 2015 рр. поступово насичували верхні шари майже сухого ґрунту, рівень вологи якого, після посушливих погодних умов другої половини поливного періоду 2014 року, знаходився на мінімальних відмітках, а також поповнювали запаси ґрунтових вод. Рівні ґрунтових вод на прикінці міжполивного періоду майже на всій площі мали приріст від 0,2 до 0,5 м., а іноді і до 0,8 м. при глибині їх залягання до 3-х метрів.
Площі земель з глибиною залягання РГВ менше 2,0 м складають всього 1802,83 га, в т.ч. на зрошенні – 1394,83 га (0,78 % від загальної кількості зрошуваних площ, які знаходяться під контролем). Найбільші площі зрошуваних земель з близьким заляганням РГВ мають місце в Жовтневому районі (Інгулецька та Явкінська ЗС), а також в Баштанському районі (Інгульська ЗС), Снігурівському районі (Інгулецька ЗС) в Вознесенському та Березнегуватському районах (системи «малого» зрошення) і віднесені вони, в основному, до ділянок з постійним живленням ґрунтових вод з боку каналів з незадовільним технічним станом (в поливний період), ділянок дренажу з неефективною роботою та незадовільним технічним станом де відмічається акумуляція дренажної води у зниженнях, де раніше велась примусова відкачка дренажних вод, а на цей час ДНС – не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей), ділянок з живленням грунтових вод від надмірних поливів сільськогосподарських культур, подів, балок, лощин збігу, заплав річок.
Земель з РГВ 2-3 м нараховується на зрошенні 16200,5 га (9,01 % від загальної кількості зрошуваних площ, які знаходяться під контролем). Зрошуваних земель з РГВ 3-5 м – 61097 га (33,99 %).
В порівнянні з аналогічним періодом 2014 року відбулося, в основному, підвищення РГВ на 0,2 – 0,5 м, а іноді до 0,8 м при близькому їх заляганні (до 3-х метрів) за рахунок живлення ґрунтових вод в вологих погодних умовах міжполивного періоду 2014 – 2015 рр.
На ділянках горизонтального дренажу також відбулося підвищення рівнів ГВ в середньому на 0,2 – 0,5 м, що пов`язано з підвищенням РГВ в вологих погодних умовах та за значної кількості опадів, які випадали в міжполивний період 2014 – 2015 рр., а наявність їх обумовлена недоліками на колекторно-дренажній мережі, які на даний час не усунені (особливо на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де ДНС – не працюють). В цілому самоплинний дренаж сприяє відводу поверхневих та ґрунтових вод.
Таким чином гідрогеолого-меліоративний стан на зрошуваних та прилеглих землях на початок поливного періоду 2015 року порівняно з початком поливного періоду 2014 року погіршився.
Відбулося в основному, підвищення РГВ, внаслідок живлення грунтових вод в вологих погодних умовах та за значної кількості опадів, які випадали в міжполивний період 2014 – 2015 рр.
Грунтові води на переважаючій площі зрошуваних та прилеглих до зрошення земель знаходяться на глибинах 3-5 та більше 5 метрів.
Загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області сприятливий та задовільний (99,98 %), що дає змогу отримувати сталі врожаї сільськогосподарських культур.
Для покращення гідрогеолого-меліоративного стану необхідно провести ремонтні роботи направлені на зменшення фільтраційних втрат на мережі каналів Інгулецької ЗС. На дренажних ділянках з неефективною роботою та незадовільним технічним станом необхідно провести капітально-відновлювальні роботи.
На зрошуваних землях, для збереження та покращення їх родючості необхідно:
- впроваджувати в сівозміни посіви багаторічних трав (до 40%), насамперед люцерни, які покращують структурність, водно-фізичні властивості, сприяють накопиченню гумусу в ґрунтах;
- вносити в грунт підвищенні норми органічних добрив від 40 до 80 т/га, проводити заорювання зеленої маси (сидерацію);
- застосовувати раціональну техніку поливу;
- забезпечувати дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур, додержуватись науковообгрунтованого водокористування з урахуванням глибин залягання та мінералізації ґрунтових вод.