Ностальгія по великому зрошенню.
Як швидко плине час... Нинішня молодь на тлі глобальної комп’ютеризації навіть вже не пам’ятає, як їх батьки “розважались“ у саморобних палатках, встановлених на дощувальних машинах, прислуховуючись до монотонного постукування рукотворного дощу...
Краплинки його, підхоплені вітерцем, освіжали обличчя навіть на відстані від зрошуваних ділянок. Над полями створювався штучний мікроклімат. Сотні “коравел” протистояли гарячим вітрам і посухі. Лише у колишньому радгоспі “Рассвет“ у нічну зміну працювало 16 – 18 дощувальних машин ДДА-100МА. Це була гарантія того, що кістлява рука суховія не застане зненацька селянина і він за будь-яких умов отримує високий врожай на поливі.
Минулорічне тривале бездощів’я – перший дзвіночок можливих пилових бур. Щоб уникнути їх та інших природних негараздів, потрібно відроджувати зрошення в обсягах, котрі існували за радянських часів. Альтернативи йому на півдні України просто не існує.
За поливний сезон 2011 року (квітень-вересень) випало лише 181,5 мм опадів. Це на 110 мм менше проти попереднього року і на 82 мм нижче середньобагаторічних значень. До того ж дощі проходили вкрай нерівномірно. Більша їх частина (75,8 % ) випала у першій половині вегетаційного періоду, що сприяло формуванню врожаю ранніх сільгоспкультур. Врятувати від спраги овочі вдалося лише завдяки поливу. У другій половині року дощів практично не було. За серпень випало тільки 6 мм і до 20 мм у вересні, що вкрай недостатньо для належного зволоження грунту.
За поливний період температура повітря склала 19,2 0С та була нижча на 1,0 0С ніж у 2010 році і на 2,0 0С вища норми. Квітень видався прохолодним (+10,0 0С), що затримало розвиток більшості культур, за винятком озимих. Починаючи з липня, встановилася спекотна погода. Середня температура повітря сягнула + 22,0 0С. В окремі дні вона піднімалася до +36,8 0С, а поверхня грунту пропікалася до + 67,7 0С. Це поверталося дефіцитом вологи у кореновмісному шарі грунту та втратами грунтових вод на випаровування, особливо при близькому їх заляганні (до 3-х метрів), що негативно позначилося на вегетації пізніх культур та підготовці грунту під посів озимих.
Полив у 2011 році здійснювався на 4052 га, що складає 8,5 % від загальної площі зрошення. Кожний гектар отримав 2465 куб метрів води. За даними Снігурівського управління водного господарства на 1 жовтня водоподача на полив землі сягнула 9988 тис.куб. метрів, що на 51,9 % більше ніж у 2010 році.
В цілому негативний вплив зрошення на рівні грунтових вод за останні 2 роки майже не спостерігався. На кінець поливного сезону РГВ склав: менше 2-х метрів на 262 га, від 2 до 5 метрів – 24384 га і більше 5 метрів – 23274,9 га.
У порівнянні з кінцем поливного періоду 2010 року площі з глибиною залягання грунтових вод менше 2 метри на зрошенні зменшились на 227 га, що пов’язано з посухою.
На дренажних ділянках такої ж глибини становить 169 га. Це зумовлено їх вкрай незадовільним технічним станом.
Мінералізація грунтових вод не перевищує 5 г/л. В цілому можна стверджувати, що в верхній частині водоносного горизонту при глибині РГВ менше 3-ох м і в приканальній смузі завширшки до 200 м сформувались грунтові води однотипні за хімічним складом з поливними, тобто хлоридно-натрієві з мінералізацією до 1,5 г/л.
За результатами спостережень в поливний період 2011 року гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель виглядає таким чином: у доброму стані перебуває 45264,9 га (94,4 %), задовільному – 2574 га (5,4 %) і не задовільному – 82 га (0,2 %). Останнє зафіксовано на Інгулецькій зрошуваній системі зокрема на території землекористування Баратівської сільської ради – 8 га, Олександрівській - 30 га, Новопетрівській – 20 га, Міськради – 2 га та інші.
Більша частина земель з РГВ менше допустимих значень розташовані на ділянках прилеглих до розподільчих і господарських каналів.
Тепер стосовно підтоплених населених пунктів, які знаходяться у зоні впливу зрошуваних систем. Таких в районі тринадцять. Головні причини цих негараздів – фільтрація каналів, які проходять поблизу житла, вплив полів зрошення з високим рівнем залягання грунтових вод, приріст РГВ в результаті поливів присадибних ділянок і витоків із системи водопостачання, незадовільний технічний стан дренажних споруд.
Протягом поточного року підтоплювалось 698 садиб загальною площею 273 га. Пік підтоплення, як правило, припадає на лютий – квітень. У вересні – листопаді воно практично не відмічається. Виняток складають ділянки з цілорічним живленням грунтових вод. Проти позаминулого року масштаб підтоплень дещо зменшився. Таким чином, гідрогеолого-меліоративний стан (ГГМС) на зрошуваних та прилеглих землях району за рівнем залягання грунтових вод поліпшився. Відбулося зниження РГВ на 0,1-0,3 м, що пов’язано з їх інтенсивним випаровуванням в аномально спекотний період. 99,8% поливних земель по СУВГ характеризуються як задовільні, що дає реальні можливості для вирощування сталих та високих врожаїв сільгоспкультур.
Для покращення ГГМ необхідно прискорити комплексну реконструкцію Інгулецької та Спаської ЗС. На дренажних ділянках треба провести капітально відновлювальні роботи.
Міністерство меліорації та водного господарства за радянських часів займало друге місце після оборонного комплексу по капіталовкладенням в будівництво нових об’єктів. До початку 80 –х років в області поливалося 193 тис. га, у тому числі на Снігурівщині - 47 тис. га.
Перевага нашого району над іншими полягає в тому, що ми маємо Інгулецьку зрошувану систему – першу в Україні самоплинну, з ручним поливом . Після усіх руйнацій за останні 20 років вона таки збереглася і її можна реанімувати з мінімальними витратами. І тут потрібна державна підтримка на ремонт мережі. У такому разі вона ще не одне десятиріччя служитиме аграріям. Капітальний ремонт та перебудова системи ще можуть трішки зачекати, поки держава не стане міцнішою. Зрошенню – бути! Йдеться, зрештою, про гарантію продовольчої небезпеки України в майбутньому.
Головний гідрогеолог Снігурівської ГГМП В.В.Мільошин