Криниці – це скарби…
Криниці – це скарби, про які можна сказати: доки вони існують – існує життя на Землі. У продовж століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи його своєрідними обрядами, ритуалами традиціями. Кожен, тільки почувши слово «криниця» , бачить в уяві вербу, а під нею живе джерельце. Чарівність і привабливість українських криниць давно привертає увагу цінителів народної творчості. Безцінним даром природи,прісною водою в земних глибинах розпочинається і закінчується життєвий круг людини. Кринична вода поруч з такими вічними поняттями, як земля, хліб,вогонь. « Доброго путі й свіжої води» - бажали односельці один одному на прощання. Тому й оберігають люди підземні діаманти криниць. Криниця – символ достатку,людської доброти,щирості. Вода – це не забаганка, а перша життєва необхідність. Відомо, що людина може значно довше прожити без їжі,ніж без води. Ковток прозорої джерельної води зцілює мандрівників, поновлює сили хліборобам у спекотні жнив’яні дні.
На Миколаївщині існує чи мало повір’їв – своєрідних заборон,пересторог пов’язаних з криницею – досвід багатьох поколінь:
- не можна лущити насіння, як ідеш по воду до криниці, бо на тебе люди плюватимуть;
- не можна йти в ночі до криниці і заглядати в неї, бо відьма поцілує;
- гріх не давати людям води із криниці;
- якщо в криниці зникла вода – чекай біди в домі.
Криниці люди вважають священними, як і воду. Біля них не можна проводити господарчі роботи, кричати, лаятись.
На жаль, у наш час, в час відходу від традиційної культури, йдучи за бездуховними споживацькими ідеалами, людство позбавило криницю сакрального змісту,і, як наслідок, вона втратила зв’язок з духовним світом і з розряду високої духовності потрапила в розряд другорядний – до технічних засобів водопостачання. Людство, мабуть думає,що природа вічна і вода нікуди не подінеться. Але це зовсім не так. На сьогоднішній день вчені заявляють, що кількість води у водоймищах значно зменшилась, а воду з деяких криниць пити взагалі заборонено, бо вода там брудна. У природі взагалі немає компромісів, а є тільки два варіанта: бережно ставитись до неї і насолоджуватись її дарами, або вона знищить нас. Тому, бережімо все, що дісталось нам у спадок. Криниці – чисте джерело пам’яті наших предків. Цей оберіг об’єднує різні покоління, адже криниці викопували наші прадіди, діди й батьки, а п’ємо з них і бережемо пам'ять родоводу ми – їхні діти внуки.
Миколаївське МУВГ