На початок поливного періоду 2016 року площа зрошуваних земль в Миколаївській області, згідно форми 6а-зем, становить 190 тис. 321,8 га, у т.ч. сільськогосподарських угідь – 189 тис. 784,53 га (23 зрошувальні державні системи та ділянки «малого» зрошення в 19 районах). В 2015 році по Миколаївській області проведення поливів сільськогосподарських культур здійснювалось на загальній площі 26 тис. 42 га.

Для визначення якості води джерел зрошення, з яких за планом поточного року передбачається здійснювати полив, на хімічний аналіз було відібрано 16 проб води в 16 точках спостереження. Точки відбору проб води із джерел зрошення, з яких в 2016 році планується використовувати воду для поливу, попередньо узгоджені з керівництвом управлінь водного господарства, з врахуванням їх пропозицій.

Згідно вимог «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року №108, проби води відбирались безпосередньо в магістральних каналах, при наявності в них зрошувальних вод, або безпосередньо з джерел зрошення переважно біля головних насосних станцій зрошувальних систем, якщо магістральні канали на момент відбору проб не заповнені водою. Проби води відбирались 09 – 10 березня 2016 року.

Хімічний аналіз відібраних проб води здійснювався в лабораторії Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів.

Визначення якості води проводилось за ДСТУ 2730-94 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії» згідно якого під час оцінювання виділяють:

І клас – «Придатна»;
ІІ клас – «Обмежено придатна».

Вода більш низької якості, показники якої виходять за межі значень ІІ класу – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу.

Зрошувальна вода ІІ класу використовується за умови обов`язкового застосування комплексу заходів попередження деградації ґрунтів.

Нумерація та назва таблиць, що входять до «Інформації», наведені згідно додатку 2 до «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель» затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року №108.

Основними джерелами зрошення в Миколаївській області є ріки Інгулець та Дніпро, Південний Буг, Інгул, а також водосховища: Явкінське, Катеринівське, Щербанівське, Нечаянське, Таборівське та інші, ставки – накопичувачі поверхневого стоку на малих річках і балках.

На момент відбору ГНС Інгулецької та Явкінської зрошувальних систем ще не працювали, тому проба води відібрана в р. Інгулець біля ГНС.

В р. Інгулець (площа зрошення в 2015 році склала 11,547 тис.га) хімічний склад сульфатно-хлоридний зі значною перевагою хлоридів, магнієво-натрієвий зі значною перевагою натрію та калію з загальною мінералізацією 4, 555 г/дм³, водневий показник рН = 7,98. Вміст хлоридів складає 58,00 мг-екв/дм³ (2056,10 мг/дм³). Високі показники мінералізації та вмісту хлоридів пояснюються тим, що на момент відбору проби поливної води, поливний сезон ще не розпочався і подача дніпровської води в верхоріччі Інгульця для розбавлення інгулецької води до безпечних для поливу меж ще не здійснювалась.

Співвідношення частин дніпровської води, яка подається на протязі поливного періоду в верхоріччі Інгульця для розбавлення інгулецької води, та власне інгулецької води, яка поступає до створу головних насосних станцій робить склад води мінливим, залежним від співвідношення складових частин. В зв`язку з цим в УК ІЗС ведеться оперативний щоденний контроль за хімічним складом (зокрема за вмістом хлоридів) поданої на зрошення води.

Вміст токсичних солей в змішаних водах Інгулецького магістрального каналу, в середньому за поливний період становить близько 12 мг-екв/дм³, з відхиленням до 2 – 3 мг-екв/дм³ як в один, так і в інший бік, тобто склад визначається величиною об`єму поданої дніпровської води в верхоріччі Інгульця для розбавлення інгулецької води до безпечних для поливу меж. Головним забруднюючим фактором є скид шахтних вод в верхоріччі Інгульця з Кривбасу.

Води р. Південний Буг (площа зрошення в 2015 році склала 4,607 тис. га) хлоридно-сульфатно-гідрокарбонатні зі значною перевагою гідрокарбонатів в аніонному складі, натрієво-магнієво-кальцієві та магнієво-натрієво-кальцієві зі значною перевагою кальцію в катіонному складі. Загальна мінералізація складає від від 0,694 г/дм³ (біля с. Кам`яна Балка Вольнівська ЗС, системи «малого» зрошення), до 0,765 г/дм³ (біля с. Ковалівка Південнобузька ЗС) та 0,798 г/дм³ (біля м. Нова Одеса Новоодеська ЗС). Водневий показник рН = 7,91 – 8,23. За результатами спостережень минулих років хімічний склад та загальна мінералізація вод р. Прівденний Буг при цьому доволі стабільні.

В р. Інгул (площа зрошення в 2015 році склала 2,903 тис. га) води хлоридно-гідрокарбонатно-сульфатні та гідрокарбонатно-хлоридно-сульфатні зі значною перевагою сульфатів в аніонному складі (більше 50 %), кальцієво-магнієво-натрієві із загальною мінералізацією 1,624 – 1,722 г/дм³. Водневий показник рН = 8,30– 8,45.

В порівнянні з відповідними періодами минулих років відбуваються незначні зміни як в бік покращення так і в бік незначного погіршення окремих показників якості поливної води. В періоди паводків мінералізація зменшується за рахунок притоку маломінералізованих талих або атмосферних вод, а в посушливі періоди – підвищується за рахунок випаровування з водної поверхні джерела зрошення, і як наслідок, підвищення концентрації солей в водному розчині. Хімічний склад при цьому доволі стабільний і змінюється несуттєво.

В водосховищах (площа зрошення в 2015 році склала 6,985 тис.га) загальна мінералізація становить від 1,282 г/дм³ (Нечаянське водосховище) до 4,348 г/дм³ (Щербанівське водосховище), а іноді до 6,207 г/дм³ (Кам`янське водосховище). Показник рН в водосховищах становить від 7,76 (Бармашовський ставок) до 8,48 (Любинське в-ще). В порівнянні з відповідним періодом минулого року відбулися зміни в бік погіршення показників якості поливної води за рахунок випаровування з водної поверхні джерела зрошення в сухих, жарких погдних умовах другої половини поливного періоду 2015 року і, як наслідок, підвищення концентрації солей в водному розчині.

За критеріями оцінки якості поливних вод, на початок поливного періоду в джерелах зрошення Миколаївської області, поливна вода відноситься як до обмежено придатної (ІІ клас) за небезпекою вторинного засолення та осолонцювання ґрунту, небезпекою підлуження, негативного впливу на рослини, так і до непридатної для зрошення без попереднього поліпшення її складу.

Результати хімічних аналізів представлені у вигляді таблиці 2.20 в якій наведений хімічний склад зрошувальних вод. На основі результатів хімічного аналізу було проведено визначення якості води, яке проводилось за ДСТУ 2730-94 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії».

Оцінка якості природних вод для зрошення показала наступне:

за небезпекою вторинного засолення ґрунтів, оцінка води проведена з урахуванням загальної концентрації токсичних іонів, відображених в еквівалентах хлору (таблиця 2.20.1).

Вода більшості джерел зрошення віднесена до ІІ класу (концентрація токсичних іонів від 5 до 25 мг-екв/дм³) і оцінюється як обмежено придатна з ризиком вторинного засолення ґрунтів.

Впродовж р. Південий Буг, поливні води віднесені до І класу, тобто придатна без обмежень Вміст токсичних солей складає від 3,04 до 3,68 мг-екв/дм³, що не перевищує верхній поріг (5 мг-екв/дм³) для води І класу.

Дуже високий вміст токсичних іонів відмічається до початку поливного періоду в водах р. Інгулець і складає 60,03 мг-екв/дм³, що в 2,4 рази перевищує верхній поріг інтервалу для води ІІ класу. Значне перевищення концентрації токсичних іонів (в 2 рази) за критеріями якості для води ІІ класу (50,43 мг-екв/дм³) відмічається в водах Кам`янського водосховища. Порівняно незначне перевищення концентрації токсичних іонів (вміст токсичних іонів 26,78 мг-екв/дм³) відмічається в водах Щербанівського водосховища. Води цих джерел зрошення за небезпекою вторинного засолення ґрунтів віднесені до непридатних для зрошення без попереднього поліпшення їх складу.

Стабільно високим вмістом токсичних іонів характеризуються води Любинського (15,15 мг-екв/дм³), Явкінського (14,88 мг-екв/дм³), Таборівського (10,39 мг-екв/дм³), Нечаянського (12,86 мг-екв/дм³) водосховищ, Бармашовського ставка (14,60 мг-екв/дм³) та р. Інгул (8,60 – 13,13 мг-екв/дм³). Порівняно незначне перевищення концентрації токсичних іонів відмічається в воді Катеринівського водосховища (6,66 мг-екв/дм³). Води цих джерел зрошення за небезпекою вторинного засолення ґрунтів віднесені до ІІ класу – обмежено придатні для зрошення.

Усе це свідчить про те, що зрошення такими водами буде завжди приводити до вторинного засолення ґрунтів і зниження врожаю сільськогосподарських культур на 10-25%. При близькому заляганні ґрунтових вод менше допустимих значень (в середньому 2 метра) і відсутності дренажу, зрошення водою з вмістом 10 – 25 мг-екв/дм³ токсичних солей взагалі недопустимо, тому що це приводить до швидкого засолення та деградації ґрунтів.

за небезпекою підлуження грунту, оцінка води проведена на основі комплексної оцінки показників рН, токсичної лужності (НСО₃-Са²⁺) і лужності від нормальних карбонатів (СО₃^2-) (таблиця 2.20.1).

Вода більшості джерел зрошення Миколаївської області віднесена до ІІ класу (обмежено придатна), в зв`язку з високим показником рН (від 8,06 в р. Південний Буг біля с. Ковалівка Південнобузька ЗС, до 8,48 в Любинському в-щі біля с. Червона Долина Спаська ЗС), а також до І класу – придатна без обмежень (таблиця 2.20.1).

В р. Південний Буг зрошувальна вода (станом на 10.03.16 р.) за небезпекою підлуження грунту оцінюється як обмежено придатна для зрошення показники якої, відносно рН, виходять за межі критеріїв для води І класу і фактично складають від 8,06 до 8,23 одиниць, за винятком води р. Південний Буг біля с. Себино (Кандибинська ЗС), яка віднесена до І класу (показник рН = 7,91).

В Кам`янському водосховищі, Бармашовському ставку, в р. Інгулець та в р. Південний Буг біля с. Себино (Кандибинська ЗС) зрошувальна вода оцінюється як придатна для зрошення без обмежень (І клас).

за небезпекою опіків листя і коренів рослин якість води оцінюється по вмісту загальної лужності, токсичної лужності, лужності від нормальних карбонатів і по вмісту хлору (таблиця 2.20.1).

По вмісту загальної лужності (НСО₃^- > 3,5 мг-екв/дм³), токсичної лужності (НСО₃^- - Са²⁺> 2 мг-екв/дм³), лужності від нормальних карбонатів (СО₃^2-> 0,1 мг-екв/дм³), вмісту хлору (Сl^- > 3 мг-екв/дм³) поливна вода більшості джерел зрошення віднесена до ІІ класу і оцінюється як обмежено придатна. Вода більшості джерел зрошення має високий вміст хлоридів за виключенням води ріки Південний Буг де вміст хлоридів не перевищує 1,96 мг-екв/дм³.

Води р. Південний Буг віднесені до ІІ класу і оцінюються як обмежено придатні по вмісту загальної лужності НСО₃^-, яка перевищує показник для води І класу (менше 3,5 мг-екв/дм³) і становить від 5,2 до 5,7 мг-екв/дм³.

В р. Інгулець, Кам`янському та Щербанівському водосховищах якість води, за рахунок вмісту хлору, знаходиться за межами значень для ІІ класу (вміст Сl^- для води ІІ класу від 3 до 15 мг-екв/дм³) і оцінюється як непридатна для зрошення. Вміст хлору в воді р. Інгулець складає 58,00 мг-екв/дм³ (2056,10 мг/дм³), що в 3,9 рази перевищує верхній поріг інтервалу для води ІІ класу. Значне перевищення концентрації токсичних іонів хлору за критеріями якості для води ІІ класу на протязі багатьох років відмічається в водах Кам`янського водосховища та на початку поливного періоду 2015 року складає 43,20 мг-екв/дм³. Порівняно незначне перевищення критеріїв вмісту хлоридів для води ІІ класу відмічається в водах Щербанівського водосховища (19,80 мг-екв/дм³).

В водах р. Інгулець вміст хлоридів складає 2056,10 мг/дм³, а у водах Кам`янського водосховища – 1531,44 мг/дм³ що, згідно ВБН 33-5.5-01-97 «Організація і ведення еколого-меліоративного моніторингу. Частина 1 – зрошувані землі» (додаток 2 таблиця 1. «Критерії оцінки показників забруднення грунтових, підземних, дренажно-скидних і зрошувальних вод»), у 3,43 та 2,55 рази – відповідно, перевищує верхній поріг умовного забруднення хлоридами (допустимі значення забруднення води хлоридами при зрошенні 250 – 600 мг/дм³). Порівняно незначне перевищення хлоридного забруднення відмічається у водах Щербанівського водосховища (вміст хлоридів у воді складає – 701,91 мг/дм³).

Все вищезазначене свідчить про те, що застосування таких вод для зрошення може негативно вплинути на сільськогосподарські рослини, особливо при поливі дощуванням у спекотний денний час. Потрібна попередня нейтралізація лужності і розведення води до безпечних меж.

за небезпекою осолонцювання грунтів, якість води оцінювалася на підставі співвідношення суми катіонів натрію і калію до суми всіх катіонів з урахуванням буферності і гранулометричного складу ґрунтів та врахуванням співвідношення в зрошувальній воді катіонів магнію до катіонів кальцію. При цьому враховується клас води по небезпеці засолення чи підлуження ґрунтів (таблиця 2.20.1).

Станом на 10.03.16 р. поливна вода в р. Інгулець, за небезпекою осолонцювання ґрунтів, оцінюється як непридатна для зрошення. Фактичне співвідношення суми катіонів натрію і калію до суми всіх катіонів складає 72,72%, а допустиме для ІІ класу – не більше 70%.

В р. Південий Буг зрошувана вода віднесена до І класу, тобто придатна для зрошення без обмежень. В інших джерелах зрошення – вода обмежено придатна (ІІ клас).

Тривалі спостереження свідчать про те, що на зрошуваних землях, які інтенсивно поливаються, розвиваються процеси осолонцювання ґрунтів, що веде до негативних наслідків – деградації ґрунтової структури, злитизації, зниження водопроникності, втрата гумусу і т.д. Для покращення меліоративного стану солонцюватих земель необхідно проводити комплекс меліоративних заходів основним з яких є гіпсування.

Розподіл зрошуваних площ по якості поливної води наведено в таблиці 2.19, з якої витікає, що поливна вода джерел зрошення Миколаївської області віднесена як до ІІ класу – обмежено придатна, так і до такої, показники якості якої виходять за межі значень для ІІ класу – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу.

Розподіл зрошуваних площ (26042 га) за якістю поливної води виглядає наступним чином:

Вода ІІ класу всього – 14495 га (55,66 %), в т.ч.:

за небезпекою вторинного засолення ґрунтів – 9888 га;
за небезпекою підлуження ґрунтів – немає;
за небезпекою токсичного впливу на рослини – 4607 га.

Вода непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу всього – 11547 га (44,34 %), в т.ч.:

за небезпекою вторинного засолення ґрунтів – 11547 га;
за небезпекою підлуження ґрунтів – немає;
за небезпекою токсичного впливу на рослини – немає.

По Кам`янському, Катеринівському, Щербанівському водосховищах розподіл зрошуваних площ в таблиці 2.19 не наводиться, тому що водозабору з вказаних джерел зрошення в поливний період 2015 року не було. Дані по цим пунктам відбору зрошувальних вод в таблицях 2.20, 2.21 наведені для відома.

При цьому, необхідно відмітити, що для більшості джерел зрошення (табл. 2.20.1) характерна негативна оцінка поливної води по більшості показників (ІІ клас – обмежено придатна) і в табл. 2.19 розподіл по переважній ознаці – досить умовний.

Таким чином, проведена оцінка якості зрошувальної води згідно ДСТУ 2730-94 «Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії» свідчить про те, що вода в джерелах зрошення Миколаївської області по більшості показників обмежено придатна (ІІ клас) (по небезпеці вторинного засолення і підлуження ґрунтів та внаслідок можливого опіку листя та коренів рослин через високий вміст загальної лужності, лужності від нормальних карбонатів і хлору), а в деяких випадках – непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу. Вона обмежено придатна внаслідок високого вмісту Nа⁺ + К⁺(більше 40 % від суми основ), що викликає осолонцювання ґрунтів і погіршення їх властивостей.

Усе вищезазначене вимагає більш уважного ставлення до використання води природних джерел зрошення для поливу сільськогосподарських культур, організації постійного контролю за показниками якості поливної води, проведення комплексу робіт по покращенню якості поливних вод та запобігання погіршення родючості ґрунтів.

Розрахунки по промивці р. Інгулець та доведенню показників якості поливної води в р. Інгулець на рівні ГНС ІЗС повинні базуватися на співвідношенні іонів хлору в підвідному каналі Дніпро-Кривий Ріг та р. Інгулець, тому що цей іон інертний, не вступає ні в які реакції. Відповідні обсяги води Дніпра повинні бути розраховані таким чином, щоб на рівні ГНС ІЗС змішані води Дніпра та Інгульця відповідали критеріям ДСТУ 2730-94 для поливної води І класу.

На площах сільськогосподарських угідь, для поливу яких використовуються поливні води ІІ класу (по небезпеці вторинного засолення та осолонцювання ґрунтів) необхідно застосовувати комплекс меліоративних, організаційних заходів та робіт із збереження та покращення родючості ґрунтів, основні з яких наступні:

впровадження в сівозміни посівів багаторічних трав (до 40%), насамперед люцерни, які покращують структурність, водно-фізичні властивості, сприяють накопиченню гумусу в ґрунтах;
внесення в ґрунти органічних добрива (від 40 до 80 т/га), проведення сидерації (заорювання зеленої маси);
застосовування раціональної техніки та технології поливу сільськогосподарських культур;
забезпечення дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур, додержування науковообгрунтованого водокористування з урахуванням глибин залягання та мінералізації ґрунтових вод;
хімічна меліорація (гіпсування) сільськогосподарських угідь, на яких розвиваються процеси вторинного засолення та осолонцювання ґрунтів.

Відповідно до ВНД 33-5,5-0,2-97 «Якість природної води для зрошення. Екологічні критерії» в відібраних пробах поливних вод визначався вміст різних форм азоту (NO₂, NO₃, NH₄) та фосфатів (РО₄), вміст мікроелементів (цинк, марганець, залізо, мідь), вміст БСК₅ – біологічне споживання кисню. Також визначались забруднюючі компоненти (СПАР, нафтопродукти) та важкі метали (нікель). В усіх відібраних пробах вміст загально-екологічних, еколого-гігієнічних та еколого-токсикологічних показників, визначених ВНД 33-5,5-0,2-97 «Якість природної води для зрошення. Екологічні критерії», не перевищє гранично допустимих концентрацій (ГДК). Поливні води джерел зрошення Миколаївської області по екологічним критеріям якості віднесені до І класу, тобто придатні без обмежень.

Вступ

Снігурівська гідрогеолого-меліоративна партія в складі Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів проводить комплекс спостережень та досліджень на зрошуваних і прилеглих до зрошуваних землях, а також в сільських населених пунктах, які знаходяться в зоні впливу меліорованих земель. Цей інформаційний звіт написаний на основі «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108, яка встановлює вимоги щодо організації та проведення спостережень за станом зрошуваних та осушуваних угідь, а також прилеглих до них земель по гідрогеологічним, інженерно-геологічним, гідрохімічним показникам хімічного складу грунтів та технічного стану меліоративних систем, підтопленням сільських населених пунктів в межах зони дії меліоративних систем, а також до обробки, узагальнення та надання інформації з цих показників.

Нумерація та назва таблиць, що входять до «Інформації» наведені згідно додатку 2 до «Інструкції з організації та здійснення моніторингу зрошуваних та осушуваних земель», затвердженої наказом Держводгоспу від 16 квітня 2008 року № 108.

Згідно Програми робіт Снігурівська ГГМП виконує спостереження за гідрогеолого-меліоративним станом на зрошуваних та прилеглих до них землях Миколаївської області на загальній площі 264,7 тис.га, з них 190,3 тис. га зрошувані і 56,9 тис.га – прилеглі землі.

В області з метою утримання задовільного меліоративного стану земель та захисту від підтоплення населених пунктів побудовані системи горизонтального дренажу на загальній площі 51,654 тис.га, з якої 46,992 тис.га – на зрошенні.

Площа можливого підтоплення у сільських населених пунктах складає 17,5 тис. га, де також ведуться спостереження.

І.Фактори, які впливають на меліоративний

стан та зміну рівнів грунтових вод на зрошуваних

та прилеглих до них землях.

І.1. Кліматичні та водогосподарські умови.

За середніми метеорологічними даними, по Миколаївській області за міжполивний період (жовтень 2015 р – лютий 2016 р) кількість опадів складає 183,7 мм (таблиця 2.1), що на 30,7 мм більше від значень міжполивного періоду 2014 – 2015 років та на 18,7 мм більше середньобагаторічних значень. Випадали вони досить не рівномірно. В першій половині міжполивного періоду (жовтень – грудень 2015 року) випало всього 74,8 мм. опадів. Найбільше опадів випало у листопаді – 57,0 мм. В жовтні випало 14,0 мм. у вигляді обложних дощів, а в грудні опадів майже не було – всього 3,8 мм. Волога від цих опадів поступово накопичувалась в зоні аерації у вигляді води, яка поповнювала дефіцит вологи верхніх шарів ґрунтів, показники вологості яких, після спекотних погодних умов другої половини поливного періоду 2015 року, знаходились на мінімальному рівні. В цей час відмічались стабілізація та незначне зниження РГВ за рахунок їх перетоку в нижче розташовані шари та горизонтального розтікання (вирівнювання) по поверхні водоупору. Зниження було незначним – до 0,1 – 0,3 м. В другій половині міжполивного періоду випала більша кількість опадів за міжполивний період 2015 – 2016 років – всього 108,9 мм. У січні опадів випало 81,1 мм (у вигляді дощу, снігу та мокрого снігу). В лютому випало 27,8 мм за місяць (в основному у вигляді дощів). Середньомісячна температура лютого склала +3,6 ⁰С, що сприяло швидкому сніготаненню. Опади, що відмічались у січні (після сніготанення) та у лютому поступово поглинались та акумулювалися в глибше розташованих горизонтах, поповнюючи запаси ґрунтових вод, що привело до підйому їх рівня.

Сніговий покрив за міжполивний період 2015 – 2016 рр. відмічався протягом січня висотою від 13 до 23 см. Максимально за період грунт промерзав на 23 – 29 см в січні, та на момент складання даної інформації відтанув повністю в зв`язку з теплою погодою, яка відмічалась на протязі лютого.

Середня за період температура повітря (жовтень 2015 р. – лютий 2016 р.) склала +3,46 ⁰С і була на 1,8 ⁰С вища від норми та на 1,10 ⁰С вища ніж за той же період 2014 – 2015 рр. Мінусова середньомісячна температура відмічалась лише в січні (-4,4 ⁰С) та була на 1,2 ⁰С нижча за норму для січня. Лютий був доволі теплим з середньомісячною температурою +3,6 ⁰С, що сприяло фільтрації вологи атмосферних опадів та акумуляції її в нижче розташованих горизонтах. Найбільш теплими за період місяцями були жовтень (+9,1 ⁰С) та листопад (+6,8 ⁰С).

Погодні умови, які відмічались в міжполивний період, сприяли стабілізації РГВ в першій його половині, та привели до підйому рівнів в другій половині міжполивного періоду в результаті живлення ґрунтових вод. Опади, які випадали протягом міжполивного періоду 2015 – 2016 рр. поступово насичували верхні шари майже сухого ґрунту, рівень вологи якого, після посушливих погодних умов другої половини поливного періоду 2015 року, знаходився на мінімальних відмітках, а також поповнили запаси ґрунтових вод. Рівні ґрунтових вод на прикінці міжполивного періоду майже на всій площі мали приріст від 0,2 до 0,4 м., а іноді і до 0,7 – 0,8 м. при глибині їх залягання до 3-х метрів.

Враховуючи фактичні запаси вологи в ґрунті на кінець осені, кількість опадів, що випали за зиму та погодні умови міжполивного періоду 2015 – 2016 рр., запаси вологи у метровому шарі ґрунту станом на 15 березня 2016 року, в середньому, становили від 125 мм (на ораних полях) до 139 мм (на озимині) що, відповідно, на 25 та 11 мм нижче від найменшої польової вологоємності. Виходячи з цих даних можна зробити висновок, що запасів вологи у метровому шарі ґрунту достатньо для весняного відновлення вегетації, начального (весняного) росту та розвитку озимих культур, а також для сівби ранніх ярових культур. З початком весняних польових робіт необхідно забезпечити своєчасне проведення всіх агротехнічних заходів по закриттю вологи в ґрунті та сівби ранніх ярових культур в стислі строки.

Дані по виконанню поливів зрошуваних земель Миколаївської області наведені в таблиці 2.2. З неї витікає, що зрошення в 2015 році проводилось на площі 26,042 тис.га.

Зрошувальна норма склала від 2420 м³/га (Снігурівське УВГ) до 69,1 м³/га (Березнегуватське УВГ). По даним УВГ в 2015 році по Миколаївській області загальна водоподача на зрошення склала 42207,153 тис. м³.

В цілому по Миколаївській області негативний вплив зрошення в 2015 році, як і в 2014, на положення РГВ був незначним в зв`язку з посушливими погодними умовами другої половини поливного періоду 2015 року, коли майже вся подана на полив вода, витрачалась на сумарне випаровування та живлення сільськогосподарських культур і лиш незначна її кількість – на інфільтрацію в нижче розташовані горизонти. Винятком являються ділянки зрошуваних земель в окремих сільськогосподарських підприємствах, де на протязі та на прикінці поливного періоду 2015 року полив сільськогосподарських культур здійснювався значними зрошувальними нормами, проводилися пізні вегетаційні та вологозарядкові поливи. Це такі сільськогосподарські підприємства як сгп. «Маяк», сгп. «Расвєт», сгп. «Інгулецьке» та сгп. «Комунар» в межах Інгулецької ЗС, а також сгп. ім. Дімітрова Грейгівської сільської ради в межах Явкінської ЗС.

Запасів вологи в ґрунті на початок поливного періоду 2016 р. достатньо для посіву, начального росту та подальшого розвитку сільськогосподарських культур.

І.2. Геоморфологічні умови.

Північно-західна частина Миколаївської області в межріччі Дніпра й Південного Бугу відноситься до південного схилу Придніпровської височини, південна межа її збігається з границею поширення Українського кристалічного щита, складеного твердими породами – гранітами, гнейсами, кварцитами та іншими.

На заході до Придніпровської височини прилягає Волинсько-Подільська, яка має слабохвилясту поверхню з найбільш розчленованими частинами на заході й південному заході. Докембрійські тверді породи тут покриті шаром пісчано-глинистих відкладів Балтської свити, значно поширені також червоно-бурі глини.

На неогенових відкладах, а де їх немає, то безпосередньо на докембрійських породах, залягають четвертинні відкладення. На вододільних плато та їх схилах і на давніх терасах річок вони представлені лесами з 3-4 ярусів, а іноді навіть тільки з одного.

У річкових долинах і балках четвертинні відклади представлені стародавнім і сучасним алювієм та делювієм, переважно суглинкового механічного складу.

На схилах, а також у відслоненнях ярів, де четвертинні (леси) та неогенові породи розмиті, на денну поверхню виходять кристалічні породи, на продуктах звітрення яких теж утворюються грунти, як правило, щебенюваті.

За рельєфом поверхня цієї частини області являє собою хвилясту рівнину, розчленовану річковими долинами, ярами та балками на окремі вододільні плато. Загальний уклон території – з північного заходу на південний схід.

Абсолютна висота межиріччя Інгулу, Чорного Ташлика і Мертвоводу досягає 200 і більше метрів. Долини головних річок у межах описуваної території характеризуються значною глибиною (70-75 м).

У північно-західній частині Придніпровської височини, яка охоплює значну частину Вознесенського та Єланецького районів, рельєф слабохвилястий. Густота ерозійного розчленування 0,5-0,6 км на 1 кв. км. Середня крутизна схилів – 3-9, а місцями – 15 і більше градусів.

Надзаплавно-терасова, слабоеродована місцевість охоплює ділянки надзаплавних терас і в першу чергу Південного Бугу, де чітко виявлені три тераси (а четверта просліджується лише за допомогою нівеліювання). Третя тераса, з висотними відмітками над рівнем річки 28-30 м., сильно розмита і нечітко виявлена в рельєфі. Друга тераса, яка займає велику площу в Вознесенському районі нижче с. Олександрівки, складена давнім олювієм. Заплави Південного Бугу та інших річок, складені алювієм, переважно суглинкового механічного складу.

Південно-східна частина Придніпровської височини, яка охоплює східну частину Єланецького і більшу частину Новобузького та Казанківського районів, відноситься до південної межі поширення кристалічного щита. Для цього району характерним є заглиблення кристалічних порід і широке розповсюдження осадочних відкладів. Тут також добре розвинена гідрографічна і яружно-балочна мережа. Вододільні простори займають близько 75% загальної площі описуваного району. Найбільш розчленовані південна і південно-східна його частини. Тут річки і балки розділяють територію на вододіли з крутими, сильноеродованими схилами, які надають місцевості дуже хвилястого характеру.

На південь від Придніпровської і Волино-Подільської височин розташована Причорноморська низовина, яка характеризується нескладною геологічною будовою. Докембрійський кристалічний фундамент залягає тут на глибині 100 – 250 м у північній частині низовини і на глибині 500 – 1000 м у південній. В цьому напрямку збільшується товща осадочних відкладів, які залягають на кристалічному фундаменті, відповідно знижується і сучасна поверхня.

У будові поверхні Причорноморської низовини беруть участь відклади неогену і антропогену. З неогенових відкладів вище місцевого базису ерозії залягають утворення сарматського, міотичного і понтичного ярусів, представлені глинами з прошарками вапняків і мергелю, оолітовими вапняками та іншими осадочними відкладами.

Неоднорідність механічного складу неогену обумовлює різноманітну будову схилів долин і балок. Покрівлю понтичних вапняків утворюють червоно-бурі глини, на яких залягають четвертинні відклади, представлені лесами з двома-трьома горизонтами похованих грунтів. Товща лесових відкладів досягає 20-30 м. У будові річкових долин беруть участь піщані алювіальні відклади і піскуваті лесоподібні суглинки. На схилах балок розповсюджені делювіальні лесоподібні суглинки, часто з домішкою щебенюватих продуктів вивітрювання вапняків.

Лівобережжя Південного Бугу дренується річкою Інгул.

Описувана територія являє собою широке вододільне плато з подовими зниженнями, які в рельєфі слабо виражені. Їх глибина коливається в межах від 2 до 4 м , площі – від 50 – 100 до 1000 і більше гектарів. Яружно-балкова місцевість займає невелику площу в долинах Інгулу, Інгульця, Південного Бугу та інших річок. Ширина еродованої смуги вздовж зазначених річок – близько 2-4 км. Відносна висота корінних схилів долин коливається між 20 і 40 м, крутизна схилів балок, які відкриваються до долин – від 1-5 до 15-30⁰. Берегові яри короткі, але глибокі і часто врізуються в корінні вапнякові породи. Процеси ерозії в прирічковій смузі проходять досить інтенсивно, внаслідок чого тут часто червоно-бурі глини і вапняки виходять на денну поверхню, обумовлюючи щебенюватість грунтів.

Інгулецько-Бузьке межиріччя розчленовує, крім річки Інгул, правобережна притока Інгульця річка Висунь і широкі балки Вірьовчина і Білозерка. Глибина врізу р.Висуні – близько 30-35 м. Схили її долини круті, складені вапняками і мергелями неогену із сильнозмитими грунтами.

Прибережна смуга Дніпровсько-Бузького лиману розчленована короткими, але широкими і глибокими балками. В долинах Південного Бугу, Інгулу, Інгульця перші надзаплавні піщані тераси зустрічаються невеликими окремими ділянками. Найбільші масиви їх поширені в долині Південного Бугу біля сіл Ковалівка, Ново-Петрівка та Гур'ївка і міста Вознесенськ, в долині Інгулу біля села Піски, в долині Інгульця біля сіл Євгенівка і Павлівка.

Надзаплавні лесові тераси займають значні площі. Їх ширина в долині Південного Бугу становить 2-3 км, в долині Інгулу і Інгульця – близько 15-20 км. Грунти лесових терас відрізняються більш легким механічним складом. Ширина заплав у межах описуваної території – 1-2 км.

Межиріччя Південного Бугу і Тилігульського лиману охоплює Очаківський, Миколаївський та південно-західну частину Веселинівського району. За геологічною будовою відрізняється від попереднього товщиною шару осадочних порід, меншою розчленованістю поверхні, більш широкими вододільними плато. Середня густота долино-балкової мережі 0,3-0,4 км на 1 кв. км. Широкі слабодреновані вододільні плато характеризуються розвитком замкнених знижень різної морфологічної виявленості. Найбільш розчленована поверхня рівнин середньої течії річки Тилігул та басейну річки Чичиклія. Тут ріки і балки врізались у корінні породи, й утворилися широкі та глибокі долини. На південь поверхня рівнини поступово знижується.

І.3. Горизонтальний дренаж.

Всього на зрошенні та богарних землях Миколаївської області збудовано 117 автономних дренажних ділянок на загальній площі 51654 га, у тому числі: 49424 га – закритий, та 2230 га – відкритий горизонтальний. Відвід дренажних вод з 23 дренажних ділянок проводиться примусово за допомогою перекачувальних насосних станцій, а з інших дренажних ділянок скидні води відводяться самоплинним способом.

Дані обстеження дренажних ділянок показали, що дренаж в своїй більшості знаходиться в незадовільному технічному стані. Особливо непокоять ділянки дренажу з примусовою відкачкою дренажної води, де по технічним причинам ДНС не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання та трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей).

Підтвердженням цього являється меліоративна обстановка на початку поливних періодів 2006 та 2010 років, коли тала вода по дренах підтопила більшу частину дренованої площі, переливаючись з колодязів на поверхню в найбільш знижених місцях (сгп. «Прогрес», «Баратівське», «Куйбишівське» Снігурівського району та «Піонер», ім.Шевченка Жовтневого району та інші). Аналогічна меліоративна обстановка на дренажних ділянках відмічається і на початку поливного періоду 2016 року в Жовтневому р-ні в сільськогосподарських підприємствах «Піонер», «Восток», «Авангард» та інш.

ІІ. Аналіз та оцінка змін гідрогеологічних

умов на зрошуваних і прилеглих землях.

Гідрогеологічні умови території Миколаївської області визначаються динамікою водоносних горизонтів зони активного водообміну, котра об’єднує в собі грунтові води в покровних четвертинних відкладах, річкових долинах та балках, а також водоносний горизонт на кристалічних породах.

Водоносний горизонт на кристалічних породах і в їх тріщинах залягає на вододільних плато на глибіні до 30-40 м. На схилах глибина їх зменшується до кількох метрів. Іноді води цього горизонту в балках виходять на поверхню, утворюючи джерела.

В річкових долинах і балках грунтові води залягають у давніх і сучасних алювіальних відкладах на глибині 2,5-8 метрів.

У межиріччі Інгульця і Південного Бугу грунтові води залягають у сарматських вапняках на глибині від 30 до 75 метрів. В міотичних і понтичних вапняках водоносний горизонт залягає на глибині 20-50 метрів.

На вододільному плато грунтові води залягають спорадично на глибині 15-20 метрів, а в подах – 5-10 метрів.

До початку зрошення на більшій території грунтові води в товщі четвертинних відкладів на вододільному плато практично були відсутні і лише в окремі, сильно вологі роки формувалась «верховодка», яка через деякий час зникала.

Більш стабільний водоносний горизонт був в подових западинах та лощинах збігу, де рівень грунтових вод носив яскраво виражений сезонний характер з амплітудою коливань 3-5 метрів на рік. Під впливом зрошення на більшій території формувались ґрунтові води, режим яких визначається співвідношенням прибуткових складових балансу (інфільтрація від поливів та опадів, фільтрація з каналів, витрати із водорозбірної арматури та інш.), а також витратних складових (сумарне випаровування і відтік).

ІІ.1. Зміни положення рівнів грунтових вод

на зрошуваних та прилеглих землях.

На початок поливного періоду 2016 року, по Миколаївській області грунтові води на різних інтервалах глибин залягають на такій площі (таблиця 2.3.1):

менше 2 м – 2718,83 га, в тому числі на зрошуваних – 2040,83 га;
від 2 до 3 м – 24531,5 га -"- 16838,5 га;
від 3 до 5 м – 83651 га - “ - 60262 га;
більше 5 м – 125784,67 га - “ - 100601,57 га.

В порівнянні з аналогічним періодом 2015 року площі з глибиною РГВ менше за 2 м збільшилися всього на 916 га, (на зрошенні – на 646 га). Також збільшилися площі з глибиною залягання РГВ 2-3 м всього на 645 га (на зрошенні – на 638 га.). Разом з тим, скоротились площі з глибиною залягання РГВ 3-5 та більше 5 м і вони переважають на більшості площ обслуговування.

Ці зміни пов`язані, в основному, з підняттям рівнів ґрунтових вод, що обумовлено значною кількістю опадів в міжполивний період 2015 – 2016 рр., а особливо в другій половині періоду, коли вся волога від опадів в теплих погодних умовах витрачалась на живлення ґрунтових вод в результаті чого, майже на всій площі відмічався приріст РГВ в середньому від 0,2 до 0,4 м., а іноді і до 0,7 – 0,8 м. при глибині їх залягання до 3-х метрів. Приріст РГВ також відмічався на зрошуваних землях господарств, де на протязі та на прикінці поливного періоду 2015 року полив сільськогосподарських культур здійснювався значними зрошувальними нормами, проводилися пізні вегетаційні та вологозарядкові поливи за рахунок чого зрошувальні канали були заповнені водою майже до кінця жовтня. Це такі сільськогосподарські підприємства як сгп. «Маяк», сгп. «Расвєт», сгп. «Інгулецьке» та сгп. «Комунар» в межах Інгулецької ЗС, а також сгп. ім. Дімітрова Грейгівської сільської ради в межах Явкінської ЗС. В вищезазначених господарствах, в останні роки вирощуються, в основному, овочеві культури та цукровий буряк, ведуться інтенсивні поливи значними поливними нормами внаслідок чого залягання РГВ на зрошуваних ділянках знаходяться на мінімальних глибинах (до 2 м.), що негативно відображається на гідрогеолого-меліоративній обстановці, а при настанні вологих періодів існуючий меліоративний стан значно погіршується.

Найбільші площі зрошуваних земель з близьким заляганням РГВ (менше 2 м.) мають місце в Снігурівському районі (Інгулецька ЗС), в Жовтневому районі (Інгулецька, Явкінська ЗС та системи «малого» зрошення), в Баштанському районі (Інгульська ЗС), а також в Вознесенському та Березнегуватському районах (системи «малого» зрошення) і віднесені вони, в основному, до ділянок з постійним живленням ґрунтових вод з боку каналів з незадовільним технічним станом (в поливний період), ділянок дренажу з неефективною роботою та незадовільним технічним станом, де відмічається акумуляція дренажної води у зниженнях, де раніше велась примусова відкачка дренажних вод, а на цей час ДНС – не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей), ділянок з живленням грунтових вод від надмірних поливів сільськогосподарських культур, подів, балок, лощин збігу, заплав річок.

На Інгульській ЗС площа з РГВ менше 2 м – 298 га, в т.ч. на зрошенні – 231 га. Наявність цих площ пов`язана з відсутністю відкачки дренажних вод по типу польдерних систем. На Інгулецькій ЗС (Снігурівський та Жовтневий р-ни) площа з РГВ менше 2 м – 1718 га, в т.ч. на зрошенні – 1192 га. Наявність цих площ пов`язане з незадовільним станом дренажних споруд та мережі зрошувальних каналів Інгулецької ЗС, а також з надмірними поливами сільськогосподарських культур.

Площі земель, прилеглих до зрошуваних, які знаходяться в зоні впливу зрошувальних систем, з близьким заляганням РГВ (менше 2 м) по Миколаївській області збільшились на 270 га в порівнянні з аналогічним періодом 2015 року і складають всього 678 га. Розміщуються вони переважно впродовж постійно діючих каналів (Інгулецька ЗС), в подах, лощинах збігу та балочках з постійним живленням ГВ, а також на ділянках дренажу який перебуває в незадовільному технічному стані.

ІІ.2. Зміни положення рівнів грунтових вод

на ділянках горизонтального дренажу.

На початок поливного періоду 2016 року, на дренажних ділянках (таблиця 2.3.2) площі з рівнем ґрунтових вод менше 1 м. та 1 – 1,5 м. (недопустима глибина) складають всього 62 га, в тому числі на зрошенні – 59 га. Усього площа з РГВ менше 2 м. складає – 1126 га, в тому числі на зрошенні – 927 га. В порівнянні з аналогічним періодом 2014 – 2015 рр. площі з РГВ менше 2 м. збільшилися всього на 191 га (на зрошенні – на 171 га). Збільшення площ пов`язано з підвищенням РГВ в вологих погодних умовах та за значної кількості опадів, які випадали в міжполивний період 2015 – 2016 рр. Підняття РГВ на окремих дренажних ділянках обумовлено значною інтенсивністю поливів в окремих господарствах таких як сгп. «Маяк», «Расвєт», «Інгулецьке» та «Комунар» в межах Інгулецької ЗС. Найбільші площі зрошуваних дренованих земель з близьким заляганням РГВ мають місце в Жовтневому та Снігурівському районах (Інгулецька ЗС), а також в Баштанському районі (Інгульська ЗС) в Березнегуватському районі (Явкінська ЗС) та інш. Наявність цих площ обумовлена недоліками на колекторно-дренажній мережі, які на даний час не усунені (особливо на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де ДНС – не працюють).

ІІІ. Мінералізація та хімічний склад

грунтових вод.

Згідно ВНД 33–5,5–0,4–98 мінералізація та хімічний склад грунтових вод області розглядається тільки в межах їх розповсюдження з глибиною залягання менше 2 м, де грунтові води впливають безпосередньо на сольовий режим грунтів і на врожайність сільськогосподарських культур.

Станом на 01 березня 2016 року в Миколаївській області нараховується 2718,83 га земель з глибиною залягання грунтових вод менше за 2 м (таблиця 2.4 ), із яких 2040,83 га – на зрошенні.

Води з мінералізацією менше 1,0 г/дм³ отримали розподіл на площі 349,83 га (всі на зрошенні), котрі відносяться, в основному, до гідрокарбонатно-натрієвого типу і обумовлюють прояви содового засолення грунтів у випадку недостатньо промивного режиму у міжполивний період. Знаходяться вони в центральних частинах подових западин і відносяться до глейових грунтів, а також в лощинах збігу, де акумулюються поверхневі води.

Води хлоридного складу з мінералізацією 1-3 г/дм³ отримали розподіл на площі 1885 га, в т.ч. на зрошенні – 1322 га, а також з мінералізацією більше 3 г/дм³ отримали розподіл на площі 2 га, (всі на зрошенні), і розповсюджені вони, в основному, вздовж приканальних смуг Інгулецької, Явкінської ЗС та на ділянках «малого» зрошення в Жовтневому районі.

На площі 482 га. (у т.ч. 367 га – на зрошенні) розповсюджені грунтові води сульфатного та гідрокарбонатного складу з величиною мінералізації 1-5 г/дм³ (таблиця 2.4 ). Розповсюджені вони, в основному, на Інгульській, Інгулецькій та Південнобузькій ЗС

Залягання високомінералізованих грунтових вод на глибинах менше за 2 м веде до розвитку процесів засолення та осолонцювання грунтів і знижує врожайність сільськогосподарських культур, при цьому, чим вища мінералізація ГВ, тим інтенсивніше проявляються процеси засолення грунтів.

Зміни в мінералізації та хімічному складі відбуваються впродовж достатньо тривалого періоду (10, 20 і більше років) і під час аналізу річних змін на карті не відображаються. В цілому можна стверджувати, що в верхній частині водоносного горизонту при глибині РГВ менше за 3 м в приканальній смузі завширшки 50-200 м сформувались грунтові води однотипні за хімічним складом зі зрошувальними, тобто хлоридно-натрієві з мінералізацією до 1,5 г/дм³ (Інгулецька ЗС) та сульфатно-гідрокарбонатно-натрієві з мінералізацією до 0,5 г/дм³(Південно Бузька ЗС).

ІV. Оцінка меліоративного стану

зрошуваних земель.

Зведеними даними гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель є оцінка, виконана на основі ВНД 33-5.5-13-02 («Інструкція з обліку та оцінки меліорованих земель і меліоративних систем», м. Київ, 2002). За результатами спостережень, на початок поливного періоду 2016 року (станом на 01.03.16 р.) оцінка гідрогеолого-меліоративного стану зрошуваних земель виглядає таким чином (таблиця 2.7):

добрий – 175507,9 га (97,64 % );
задовільний – 4101 га (2,28 % );
незадовільний, всього: – 134 га (0,08 % );

в тому числі:

з неприпустимою глибиною РГВ – 134 га.

Порівняльна характеристика меліоративного стану земель на початок поливного періоду 2015 та на початок поливного періоду 2016 року в цілому по Миколаївській області свідчить про погіршення гідрогеолого-меліоративної обстановки, що пов’язане з підвищенням рівнів ГВ в вологих погодних умовах та за значної кількості опадів в міжполивний період 2015 – 2016 рр. на фоні підвищення інтенсивності зрошення сільськогосподарських угідь, збільшення водоподачі на поля в окремих господарствах області.

Аналіз таблиці 2.7 на початок поливного періоду 2016 р. свідчить про те, що площі з РГВ менше допустимих значень в порівнянні з аналогічним періодом 2015 року збільшились на 92 га. Площі з задовільним меліоративним станом також збільшились на 240 га. Разом з тим, скоротились площі з добрим меліоративним станом на 332 га і вони складають – 175507,9 га.

На початок поливного періоду 2016 року незадовільний меліоративний стан (за глибиною залягання РГВ) відмічається на Інгулецькій ЗС (Снігурівський та Жовтневий р-ни) – всього 99 га, Новоодеській ЗС (Новоодеський р-н) – 5 га, Явкінській ЗС та на ділянках «малого» зрошення (Жовтневий р-н) – всього 30 га.

Землі з РГВ менше допустимих значень в Снігурівському районі розташовані в межах Інгулецької ЗС на території землекористування Снігурівської райради в сгп. «Расвєт» - 20 га та сгп. «Інгулецьке» - 32 га; Новопетрівської сільської ради в сгп. «Комунар» - 12 га; Горохівської сільської ради в сгп. «Маяк» - 21 га та на території землекористування Афанасіївської сільської ради в сгп. «Приозерне» - 5 га.

Землі з РГВ менше допустимих значень в Жовтневому районі розташовані на території землекористування Зеленогайської сільської ради в сгп. «Восток» – 7 га, на території землекористування Котляревської сільської ради в сгп. «Южний» – 7 га, а також на території Грейгівської сільської ради в сгп. ім. Дімітрова – 25 га (Явкінська ЗС).

Зрошувані землі землі з РГВ менше допустимих значень в Новоодеському районі знаходяться на території землекористування Новопетровської сільської ради в сгп. «Новоодеське», пп «Влад» - 5 га (Новоодеська ЗС).

Незадовільний технічний стан та неефективна робота дренажних ділянок, надмірні поливи сільськогосподарських культур, незадовільний технічний стан мережі зрошувальних каналів приводять до різкого погіршення гідрогеолого-меліоративного стану на зрошуваних, дренованих і прилеглих землях з настанням вологих років і періодів

V. Висновки та рекомендації.

За середніми метеорологічними даними, по Миколаївській області за міжполивний період (жовтень 2015 р – лютий 2016 р) кількість опадів складає 183,7 мм, що на 30,7 мм більше від значень міжполивного періоду 2014 – 2015 років та на 18,7 мм більше середньобагаторічних значень.

Площі земель з глибиною залягання РГВ менше 2,0 м складають всього 2718,83 га, в т.ч. на зрошенні – 2040,83 га (1,14 % від загальної кількості зрошуваних площ, які знаходяться під контролем). Земель з РГВ 2-3 м. нараховується на зрошенні 16838,5 га (9,37 % від загальної кількості зрошуваних площ, які знаходяться під контролем). Зрошуваних земель з РГВ 3-5 м – 60262 га (33,53 %). Грунтові води на переважаючій площі зрошуваних та прилеглих до зрошення земель знаходяться на глибинах 3-5 та більше 5 метрів.

Найбільші площі зрошуваних земель з близьким заляганням РГВ (менше 2 м.) мають місце в Снігурівському районі (Інгулецька ЗС), в Жовтневому районі (Інгулецька, Явкінська ЗС та системи «малого» зрошення), в Баштанському районі (Інгульська ЗС), а також в Вознесенському та Березнегуватському районах (системи «малого» зрошення). Віднесені вони, в основному, до ділянок з постійним живленням ґрунтових вод з боку каналів з незадовільним технічним станом (в поливний період), ділянок дренажу з неефективною роботою та незадовільним технічним станом, де відмічається акумуляція дренажної води у зниженнях, де раніше велась примусова відкачка дренажних вод, а на цей час ДНС – не працюють (відсутнє насосно-силове обладнання, трансформаторні підстанції, вириті сталеві трубопроводи, вирізані труби аванкамер та акумулюючих ємностей), ділянок з живленням грунтових вод від надмірних поливів сільськогосподарських культур, подів, балок, лощин збігу, заплав річок.

В порівнянні з аналогічним періодом 2015 року відбулося, в основному, підвищення РГВ при близькому їх заляганні (до 3-х метрів) в середньому на 0,2 – 0,4 м. іноді до 0,7 – 0,8 м., а на деяких зрошуваних ділянках в окремих господарствах області і до 1,0 м., що пов`язане з живленням ґрунтових вод в вологих погодних умовах, при значній кількості опадів в міжполивний період 2015 – 2016 рр. на фоні підвищення інтенсивності зрошення сільськогосподарських угідь, збільшення водоподачі на поля, проведення пізніх вегетаційних та вологозарядкових поливів.

На ділянках горизонтального дренажу також відбулося підвищення рівнів ГВ в середньому на 0,2 – 0,6 м, а наявність на дренажних ділянках площ з РГВ менше за 2,0 м. обумовлена недоліками на колекторно-дренажній мережі, які на даний час не усунені (особливо на ділянках дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод, де ДНС – не працюють). В цілому самоплинний дренаж сприяє відводу поверхневих та ґрунтових вод.

Таким чином гідрогеолого-меліоративний стан на зрошуваних та прилеглих землях на початок поливного періоду 2016 року порівняно з початком поливного періоду 2015 року погіршився.

Відбулося підвищення РГВ при близькому їх заляганні (до 3-х метрів) внаслідок живлення грунтових вод в вологих погодних умовах та за значної кількості опадів, які випадали в міжполивний період 2015 – 2016 рр. на фоні підвищення інтенсивності зрошення сільськогосподарських угідь, збільшення водоподачі на поля, проведення пізніх вегетаційних та вологозарядкових поливів в окремих сільськогосподарських підприємствах області.

Збільшення зрошуваних площ, що поливаються, підвищення інтенсивності зрошення сільськогосподарських культур, а також гідрогеолого-меліоративна обстановка, що склалася на початок поливного періоду 2016 року по Миколаївській області свідчить про необхідність подальших спостережень за РГВ на зрошуваних та прилеглих землях, а також забезпечення постійного та повного контролю за гідрогеолого-меліоративною обстановкою з метою запобігання підтоплення територій, погіршення родючості грунтів і, як результат, отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур.

Загальний гідрогеолого-меліоративний стан зрошуваних земель по Миколаївській області сприятливий та задовільний (99,92 %), що дає змогу отримувати сталі врожаї сільськогосподарських культур.

Для покращення гідрогеолого-меліоративного стану необхідно провести ремонтні роботи направлені на зменшення фільтраційних втрат на мережі каналів Інгулецької ЗС. На дренажних ділянках з неефективною роботою та незадовільним технічним станом необхідно провести капітально-відновлювальні роботи.

На зрошуваних землях, для збереження та покращення їх родючості необхідно:

впроваджувати в сівозміни посіви багаторічних трав (до 40%), насамперед люцерни, які покращують структурність, водно-фізичні властивості, сприяють накопиченню гумусу в ґрунтах;
вносити в грунт підвищенні норми органічних добрив від 40 до 80 т/га, проводити заорювання зеленої маси (сидерацію);
застосовувати раціональну техніку поливу;
забезпечувати дотримання технологій вирощування сільськогосподарських культур, додержуватись науковообгрунтованого водокористування з урахуванням глибин залягання та мінералізації ґрунтових вод.

You are here

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЯКІСТЬ ЗРОШУВАЛЬНИХ ВОД ПО МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ НА ПОЧАТОК ПОЛИВНОГО ПЕРІОДУ 2016 РОКУ. (25.03.2016)

ІІ. Аналіз та оцінка змін гідрогеологічних

ІІ.1. Зміни положення рівнів грунтових вод

ІІ.2. Зміни положення рівнів грунтових вод