Інститутом сталого розвитку при Чорноморському Державному університеті імені Петра Могили 19-20 жовтня 2010 року проведена щорічна Науково-практична конференція на тему: «Сталий розвиток Причорномор’я: проблеми теорії, методики і практики»
В науковій конференції прийняли участь викладачі та професори Чорноморського Державного університету імені Петра Могили, Миколаївського аграрного університету, Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова, фахівці Миколаївського облводгоспу, Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, Державної екологічної інспекції в Миколаївській області, громадські організації міста та студенти.
Від Миколаївського облводгоспу прийняли участь фахівці облводгоспу - начальник відділу водних ресурсів Сулима В.І. та провідний інженер відділу водних ресурсів Брагін А.В. На засіданні секції «Регіональні проблеми сталого розвитку» виступив Сулима В.І. з доповіддю на тему: «Проблеми водозабезпечення в Миколаївській області»
Виступ на конференцію
Вода – основа життя і вона є одним із чинних структурних елементів у побудові клітин та живого організму. Вона є одним із основних факторів формування здоров’я населення. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 80 % всіх захворювань людини пов’язано безпосередньо із вживання неякісної води як для задоволення питних потреб, так і для дотримання особистої гігієни людини.
Питання забезпечення населення достатньою кількістю доброякісної питної води залишається складним і невирішеним остаточно. Особливе занепокоєння викликає водопостачання сільського населення. Кількість сільського населення що охоплене централізованим водопостачанням складає лише 13,3 %. Лише 457 з 900 сільських населених пунктів забезпечені централізованим або децентралізованим водопостачанням. Протяжність існуючих водопровідних мереж у сільських населених пунктах складає 4496,1 км, в тому числі аварійних – 2729,8 км. Переважна більшість водопровідних мереж побудована у 70-80 –х роках, щорічно їх санітарно-технічний стан погіршується.
Починаючи з 1992 року в аграрному секторі здійснювались реформування взаємовідносин власності. До 1991 року пріоритет в управлінні економікою належав державі, суспільній власності і суспільному інтересу, то нині, згідно з Конституцією України, пріоритетом є розвиток людини з її правом власності й особистими інтересами.
Сільгоспводопостачання
Водопостачання сільських населених пунктів базується, в основному, на підземних водах. Ресурси підземних вод обмежені та не відповідають вимогам по показникам якості. Забезпеченість запасами підземних вод у жодному районі не досягає потреби, так 12 районів з 19 забезпечені менше ніж на 50% від потреби. Експлуатаційні запаси на одного мешканця становлять 0,09 м3/добу (в порівнянні: Одещина – 0,135 м3/добу, Херсонщина – 3,1 м3/добу). Біля 200 сільських населених пунктів користуються привізною питною водою.
Комплексною програмою першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням на 2006-2010 роки і прогноз до 2015 року було передбачено на 2006-2010 роки виділення коштів з державного бюджету в сумі 26,7 млн. грн., в тому числі в 2010 році – 11,0 млн. грн.
На даний час програма не фінансується.
Заходами щодо реалізації пріоритетного напрямку, поліпшення водопостачання сільських населених пунктів мають бути:
- будівництво розподільчих водопровідних мереж в 16 сільських населених пунктах з населенням 12,8 тис. чол. Казанківського району. Орієнтовна вартість будівництва розподільчих мереж складає 6,5 млн. грн.
На виконання заходів щодо виконання робіт з поліпшення питного водозабезпечення населених пунктів області необхідно передбачити щорічно виділення коштів з державного бюджету в обсязі 8-9 млн. гривень.
1. Поверхневі джерела питного водопостачання.
До поверхневих джерел питного водопостачання в області віднесені річки Південний Буг, Інгул, Інгулець, Синюха. Джерелом питного водопостачання обласного центру – м. Миколаєва є річка Дніпро.
Річка Південний Буг – є одним із джерел господарсько-питного водопостачання для міст Первомайська та Южноукраїнська.
Якість води р. Південний Буг в межах області, виходячи з органолептичних та бактеріологічних показників забруднення відноситься до третього класу поверхневих джерел водопостачання.
Існуючі водоочисні споруди на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства області, які були запроектовані на водовідбір води з поверхневих джерел першого класу, потребують реконструкції із повною заміною обладнання фільтрувальних станцій.
Річка Синюха, притока яка впадає в р. Південний Буг в межах м. Первомайська є питним водозабором міста, контролюється 10 км вище від гирла. Якість води в місці водозабору є задовільною. Іноді мають місце одиничні перевищення граничнодопустимих концентрацій по залізу загальному, але вони не призводять до перевищення середньорічних граничнодопустимих концентрацій.
Річка Інгул є одним із джерел господарсько-питного водопостачання м. Баштанка та окремих сільських населених пунктів.
По р. Інгул від межі з Кіровоградською областю до м. Миколаєва майже по всіх пунктах спостережень спостерігається незначне
Збільшення концентрації завислих речовин та сухого залишку.
Річка Інгулець – є одним із джерел господарсько-питного водопостачання Снігурівка та сільських населених пунктів Снігурівського району з населенням понад 47 тис. Існує постійна загроза виникнення епідемічних ускладнень нанесення шкоди здоров’ю населення з причини наявності в воді різних хімічних інгредієнтів, мікробного та вірусного забруднення.
Контроль проводиться по створу між м. Снігурівка та с. Євгенівка. Період скиду вод з накопичувачів гірничо-збагачувальних комбінатів Кривбасу спостерігається значне перевищення концентрації хлоридів, мінералізації завислих речовин, заліза загального, металів-міді, цинку, нікелю, показники групи азоту.
Основним джерелом питної води для обласного центра – міста Миколаєва р. Дніпро. Водозабір потужністю 280 тис. м3/добу знаходиться в районі села Нікольське Херсонської області, звідки по водоводу «Дніпро-Миколаїв» протяжністю 73 км непідготовлена вода транспортується на міські очисні споруди, потужністю 190 тис.м3/добу.
Згідно з екологічною комплексною оцінкою якості поверхневих вод гідрохімічними показниками, яка включає шість класів (дуже чиста – 1 клас, надзвичайно забруднена – 6 клас), вода в басейні р. Дніпро, практично розподіляється за всіма класами якості.
У зв’язку з погіршенням якості води у поверхневих джерелах водопостачання, потребують реконструкції із застосуванням сучасних технологій очисні споруди водопроводу, які проектувалися і збудовані в минулому сторіччі і не були розраховані на погіршення якості води у джерелах питного водопостачання.
Контроль за якістю поверхневих вод, у тому числі в місцях питних водозаборів, здійснює лабораторія Миколаївського регіонального управління водних ресурсів басейнового управління водними ресурсами річки Південний Буг.
2. Підземні джерела питного водопостачання.
Прогнозні експлуатаційні запаси підземних вод основних водоносних горизонтів і комплексів з 3 мінералізацією до 3 г/дм3 (потребує доочистки) +в межах Миколаївської області складають 441,6 тис. м3/добу, у тому числі з мінералізацією до 1,5 г/дм – 349,87 тис. м3/добу. Загальний водовідбір підземних вод із прогнозних ресурсів в 2007 році по області склав 123,7 тис. м3/добу, в тому числі 71,4 тис. м3/добу з мінералізацією до 1,5 г/дм3.
На території області налічується 8 родовищ підземних вод, з яких інтенсивно розробляються: Возненсенське, Очаківське, Матросівське, Врадіївське; не достатньо освоєні Доманівське, Новоодеське, Кривоозерське та Коблево-Рибаківське родовища ( в межах сел. Тузли, Вікторівка, Лимани).
На даний час в області нараховується 2967 експлуатаційних свердловин з яких працюють на водозабезпечення населення 948. Розподіл водозаборів по площі дуже нерівномірний. В середньому по області на 8,3 км2 площі доводиться 1 свердловина для господарсько-питного водопостачання. Найменше навантаження в Єланецькому районі – 1 споруда на 52,6 км2, а найбільше Березанському – 1 експлуатаційна свердловина на 5,0 км2. Загальна кількість водокористувачів – суб’єктів господарювання, складає близько 870, з них біля 50 відбирають більше 300 м3/добу.
Прісні підземні води з мінералізацією до 1,0 г/дм3 поширені в Кривоозерському, ІВрадієвському і Доманівському районах Миколаївської області (в зоні контакту Українського басейну тріщин них вод і Причорноморського артезіанського басейну); в районі міст Вознесенськ та Нова Одеса (долина р. Південний Буг, Вознесенське і Новоодеське родовища підземних вод).
Українською Державно. Комісією з запасів корисних копалин в межах Миколаївської області затверджені експлуатаційні запаси прісних і слабо солонуватих вод з мінералізацією до 1,5 мг/дм3, які використовуються для господарсько-питного та виробничо-технічного водопостачання в розмірі 86,,31 тис. м3/добу, або 19,5% від прогнозних запасів.
Одним з головних чинників, які істотно впливають на стан підземних вод,є локальна концентрація водозаборів і різке збільшення їх використання на окремих ділянках, що призводять до зниження рівнів і напорів експлуатаційних водоносних горизонтів, погіршення якості вод і продуктивності свердловин.
До районів, де найбільш інтенсивно експлуатуються підземні води, відносяться Березанський, Очаківський, Братський, Врадіїівський, Веселинівський і Жовтневий райони, де сучасний водозабір дорівнює або перевищує прогнозні експлуатаційні запаси підземних вод.
Незважаючи на гострий дефіцит в підземних водах питної якості в Доманівському та Березанському районах до цих пір не достатньо освоєні Доманівське (с.Зброшкове) та Коблево-Рибаківське (с.Тузли,Вікторівка,Лимани) родовища прісних підземних вод; Новоодеське та Кривоозерське родовища.
В прибережній смузі Чорного моря на ділянках водозабору ( від м.Очакова до с. Коблеве), а також по обидва береги р. Інгул, відзначається підвищення мінералізації підземних вод від 0,8 г/дм3 до 2,6 г/дм3.
В області спостерігається стійка тенденція до погіршення якості підземних вод через збільшення жорсткості води та вмісту сухого залишку. Незважаючи на природну захищеність підземних джерел води, основним негативним фактором забруднення є нітратне (тваринницькі комплекси і ферми, поля фільтрації, склали мінеральних добрив та застосування їх на сільськогосподарських угіддях).
Враховуючи гострий дефіцит у воді питної якості і тенденцію до підвищення мінералізації підземних вод, для поліпшення водопостачання населення необхідні реконструкція існуючих і будівництво нових джерел водопостачання із застосуванням установок для очищення та опріснення води.
В області розроблена та затверджена програма«Питна вода Миколаївщини на період до 2020 року»
Метою Програми є:
- попереднє опрацювання базових аналітичних даних щодо потенційних запасів питної води на території області, місцевих «Програм питна вода на період до 2020 року», розроблених спеціалістами райдержадміністрацій, міськвиконкомів;
- залучення спеціалізованої науково-дослідної організації для детального визначення економічно обґрунтованих напрямків забезпечення населення питним водопостачанням в розрізі адміністративно-територіальних одиниць області та уточнення заходів обласної програми «Питна вода Миколаївщини на період до 2020 року»
- опрацювання і погодження організаційних, технічних заходів по перспективній реалізації завдань щодо поліпшення питного водопостачання населених пунктів області.
Завдання:
- продовжити подальшу роботу щодо завершення наявного стану об’єктів водопровідно-каналізаційного господарства та створення їх реєстрів;
- провести технічний та енергетичний аудит споруд та систем водопровідно-каналізаційного господарства;
- вдосконалити структурну схему управління водопровідно-каналізаційним господарством області;
- передбачити в обласному бюджеті видатки на розробку науково-обґрунтованих напрямків Програми спеціалізованим науково-дослідним інститутом;
- орієнтувати місцеві бюджети на подальші роки на реалізацію Програмних заходів.
Відповідальним за виконання Прогарами є:
- Управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації – у міській місцевості;
- Головне управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації – у сільській місцевості.
На 1 липня 2010 року в Миколаївської області 154 сільських населених пунктів, з 55,7 тис. чол., користуються привізною водою.
Миколаївському облводгоспу підпорядкована Новобузька дільниця групового водопроводу для водопостачання Новобуського, Казанківського та Березнегаватського районів. В 2010 році водопроводом проведена дезінфекція на очисних спорудах і напірному трубопроводі від НС-ІІ до НС-ІІІ, а також проведена дезінфекція споруд і напірних водоводів від НС-ІІІ до смт. Казанка і від смт. Казанка до НС-ІV підйому с. Новофедорівка. Для проведення дезінфекції було використано
Обеззаражування питної води виконується гіпохлорідом натрію, запас якого забезпечує роботу водопроводу в трьохмісячний термін.
Лабораторія моніторингу вод Новобузької дільниці групового водопроводу, має свідоцтво про атестацію і відповідає критеріям атестації й атестована на право проведення вимірювань в сфері поширення державного метрологічного нагляду та виконує вимірювання показників хімічного складу, фізико-хімічних, бактеріологічних властивостей поверхневих, зворотних (стічних) і питних вод. Районна СЕС контролює лабораторію водопроводу по хімічним і бактеріологічним показникам. Контроль також здійснюють лабораторії Держстандарту та Миколаївського регіонального управління водних ресурсів.
Хімлабораторія групового водопроводу виконує санітарно-мікробіологічні дослідження води її хімічний, органометричний та токсілогічний склад питної води, а також гідрохімічний контроль за станом вод Софіївського водосховища, який проводиться 2 рази на добу, а по деяким показникам погодинно. Графік відбору проб і регулярність аналізів затверджується головним санітарним лікарем Казанківської рай СЕС.
Якість питної води відповідає вимогам ДЕСТУ 2874-82 «Вода питна» та СанПіНу «Вода питна» № 383 від 23.12.1996 р.
Санітарно – гігієнічна обстановка на груповому водопроводі задовільна. Претензій відносно якості води з боку СЕС немає.
Закінчилась щорічна Науково-практична конференція обговоренням доповідей та проекту рішення конференції.