Відзначення Дня річки Південний Буг у третю суботу травня вже стало в нашій країні традицією, оскільки у 2017 році проводиться дев'ятий раз.
Південний Буг – найбільша після Дніпра і Дністра річка в Україні, єдина річка, водозбірна площа якої повністю розміщена на території нашої держави (в межах семи областей). Протяжність річки від витоку до гирла становить 806 км, площа басейну складає 63,7 тис. кв. км. У середній за водністю рік в басейні формується стік об’ємом близько 3,5 куб. км.
Річкова мережа басейну утворена понад 6,5 тисячами малих річок (згідно розподілу за площею водозбору) та 11 середніми річками. За своїм характером Південний Буг і більшість його приток – рівнинні річки і живлення їх здійснюється в основному за рахунок атмосферних опадів (талих, дощових вод), а також підземних вод.
Природні ресурси басейну мають велике господарське значення. Басейн річки є однією з основних водних систем України, в межах якої розміщено і забезпечується її водними ресурсами понад 4 мільйона людей, 4 обласні центри, великі енергетичні об'єкти, промислові підприємства, близько 140 тисяч гектарів зрошуваних земель, рибне і комунальне господарства. Щорічно в басейні відбирається для всіх потреб населення і галузей економіки в середньому 400 млн. куб. м води. Водозабезпеченість одного жителя на території басейну в середній за водністю рік становить 880 куб. м, в маловодний рік 75% забезпеченості – 550 куб. м.
Територія басейну Південного Бугу є однією із значних аграрних регіонів країни, тому сільськогосподарські угіддя в загальній площі басейну становлять біля 80 %, змінюючись на водозборах окремих річок в межах 72-90%. Найбільш освоєні басейни річок степової зони. Аграрне освоєння територій становить в основному біля 55%, а в окремих басейнах малих річок – до 78% та спричиняє антропогенний вплив на водні ресурси.
Основними чинниками, котрі впливають на кількісні та якісні показники водних ресурсів басейну є забори води, скиди стічних вод різної категорії якості та безповоротні втрати води.
У басейні Південного Бугу якість води контролюється лабораторіями водогосподарських організацій в 41-му пункті спостережень, в тому числі на десяти питних і двох технічних водозаборах, тринадцяти водосховищах, трьох зрошувальних системах.
В останні двадцять років у басейні Південного Бугу спостерігається тенденція до зменшення обсягів забору та використання води, а також до зменшення обсягів скидів стічних вод і, відповідно забруднюючих речовин. Забір води у басейні зменшився в декілька разів за рахунок зменшення у першу чергу забору води на виробничі потреби і на зрошення. Значне скорочення забору поверхневих вод призвело до відповідного зменшення скидів стічних вод різної категорії якості та безповоротних втрат. Разом з тим, незважаючи на певне зменшення антропогенного навантаження на басейн необхідно відмітити, що загальна гідроекологічна ситуація залишається достатньо проблемною, зокрема із-за незадовільного технічного стану каналізаційних очисних споруд ряду населених пунктів та значної зарегульованості стоку. В теперішній час в басейні Південного Бугу налічується 184 водосховища загальною площею водного дзеркала 30 тис. га і сумарним об'ємом 893 млн. куб. м, понад 10 тисяч ставків загальною площею водного дзеркала 57 тис. га і сумарним об'ємом 669 млн. куб. м.
Оскільки в 2016 році стік у басейні Південного Бугу становив 1,4 куб. км, що відповідає дуже маловодному року, водозабезпеченість одного жителя на території басейну склала лише 344 куб. м. Але незважаючи на низьку водність, населення та галузі економіки були повністю забезпечені водними ресурсами. Під координацією басейнового управління водних ресурсів були проведені попуски з водосховищ для підтримання належного санітарного стану річок басейну.
Вирішення еколого-економічних проблем басейну Південного Бугу необхідно здійснювати на якісно новому рівні відповідно до суттєвих змін характеру природокористування, концепції розвитку водного господарства, з урахуванням світового досвіду управління природними комплексами.
Д. Войтов, провідний інженер ПБ БУВР