Миколаївська область територіально належить до басейнів р. Південний Буг (59,5%), р. Дніпро (23,5%) і річок Причорномор’я (17%).
На території області налічується 142 річки (довжиною більше 10 км) загальною довжиною 3619,84 км, з яких одна велика річка - Південний Буг та сім середніх річок: Кодима (59,0 км), Синюха (24,0 км), Чорний Ташлик (41,0 км), Чичиклея (86,0 км), Інгул (179,0 км), Інгулець (96,0 км), Висунь (195 км).
Головна водна артерія регіону – річка Південний Буг, що є третьою за величиною і довжиною в Україні, протікає територією області і закінчується Бузьким лиманом.
Басейн р. Південний Буг в межах області нараховує 94 річки довжиною понад 10 км, а довжина самої річки в межах області становить 257 км.
Річки Миколаївщини відносяться до рівнинних зі швидкістю течії 0,1 – 0,3 м/сек. Річкова мережа слаборозвинута, середня густота її становить 0,15 - 0,16 км/км2 (середній по Україні показник – 0,25 км/км2).
Основними факторами формування стоку річок Миколаївщини є кліматичні: температура повітря і кількість опадів.
Згідно гідрологічного районування України більша частина Миколаївської області розташована в Нижньобузько-Дніпровській області недостатньої водності та Причорноморській області надзвичайно низької водності.
Живлення річок та струмків в зазначених зонах переважно снігове. Основна частина стоку проходить у весняну повінь. Максимальні витрати формуються навесні, проте в окремі роки на малих річках бувають дощові паводки, під час яких витрати води можуть значно перевищувати весняні. Найменші витрати спостерігаються влітку, коли значна кількість річок пересихає. У дуже маловодні роки пересихання може бути і в зимовий період. Деякі річки та струмки можуть мати стік лише в багатоводні роки.
Останні роки характеризуються відсутністю на річках області вираженого весняного водопілля та формуванням дуже низької водності через аномально теплу погоду.
Зими стають м’якшими та коротшими, а літо спекотнішим.
За оперативною інформацією Миколаївського обласного центру з гідрометеорології весняне водопілля 2025 року було слабо вираженим. Аномально тепла погода та відсутність до лютого метеорологічної зими обумовили відсутність основного чинника весняного стоку – снігових запасів. Коливання рівнів води відбувалось за рахунок випадіння опадів та зарегульованості річок Південний Буг, Синюха, Інгулець. Весняне водопілля проходило в межах русел річок.
Відповідно оперативної інформації Українського гідрометеорологічного центру про водність основних річок України з липня по вересень 2025 року на річках Південний Буг та Синюха в межах області встановилось маловоддя (водність менше 20% від норми).
Річки в області використовуються для побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання та транспорту.
За даними державного обліку водокористування за формою №2ТП - водгосп (річна) забір води із поверхневих водних об’єктів у 2024 році склав 180,213 млн.м3, використано 139,087 млн.м3 (в т. ч. на потреби: питні і санітарно-гігієнічні - 13,252 млн.м3, виробничі - 71,922 млн.м3, зрошення – 53,592 млн.м3, інші - 0,322 млн.м3). Скинуто в поверхневі водні об’єкти зворотних (стічних) вод всього 56,053 млн.м3, з них забруднених - 16,732 млн.м3 (в т. ч. недостатньо очищених стоків - 14,968 млн.м3, без очистки - 1,764 млн.м3), нормативно чистих - 38,958 млн.м3, нормативно очищених – 0,364 млн.м3.
26 водокористувачів здійснювали скид зворотних вод до поверхневих водних об’єктів області.
Основними підприємствами забруднювачами водних ресурсів області є комунальні підприємства.
Однією із головних причин такого становища є незадовільний технічний стан каналізаційних очисних споруд. Очисні споруди та каналізаційні мережі, які у більшості побудовані 30-40 років тому, є морально та фізично застарілими, частина з них знаходиться в аварійному стані.
Проблема забруднення вод в Миколаївській області додатково ускладняється через скид високомінералізованих шахтних вод Кривбасу до р. Інгулець.
Негативним антропогенним фактором, який значно впливає на стан річок області, є значна їх зарегульованість через створення великої кількості штучних водних об’єктів (ставків, водосховищ).
У сучасних умовах згідно з обробленими даними інвентаризації водних об’єктів та їх актуалізації в поточному році на території Миколаївської області встановлено:
- 1194 водойм, з них 44 водосховищ і 1150 ставків;
- з можливістю регулювання стоку води – 317 водойм (або 26,5% від наявних);
- не регулюється (глухі греблі) – 877 водойм (або 73,0% від наявних).
- наданих в оренду 268 водойм (або 23,5%) та в постійному користуванні перебувають 53 водойми;
- з наявних 1191 гребель/дамб безхазяйними залишаються 981 од. (або 82,4% від наявних).
Переважна більшість ставків наповнені водою частково або зовсім сухі. Низька наповненість ставків зумовлена головним чином формуванням низької водності річок в останні роки та незадовільним станом річок внаслідок екстенсивного сільськогосподарського використання земель та порушення природоохоронних вимог під час здійснення сільськогосподарської діяльності.
А в Баштанському та Миколаївському районах додатковою причиною висихання ставків є те, що дані ставки в основному наповнювалися за рахунок значного розвитку зрошення в результаті здійснення значних скидів води із зрошувальних каналів в осінньо-зимовий період при їх опорожненні для технічного обслуговування. Або наповнювалися орендаторами із зрошувальних каналів у весінній період. Також значне зрошення призводило до підвищення ґрунтових вод, які підживлювали річки, струмки та ставки.
Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області щорічно надсилає листи головам територіальних громад про необхідність забезпечення вжиття заходів щодо набуття права власності на безхазяйні гідроспоруди згідно зі статтею 335 Цивільного кодексу України та законодавчих актів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
22 травня 2024 року проведено онлайн-засідання з представниками територіальних громад з питання: «Гідротехнічні споруди на штучних водних об’єктах Миколаївської області: сучасний стан, алгоритм набуття права власності, знесення (ліквідації, демонтажу)».
На вищевказаному засіданні зазначено, що переважна кількість ставків була побудована в 60-70 х роках минулого століття, більша частина ставків мають глухі греблі без можливості регулювання стоку та перешкоджають регулюванню та раціональному використанню річкового стоку. Мають площу водної поверхні до 5 га і глибину 0,5-1,5 м. При таких глибинах ставки значно прогріваються та інтенсивно заростають.
Тому, з метою зменшення зарегульованості річок наголошено на необхідності вжиття територіальними громадами заходів зі знесення (ліквідації, демонтажу) гребель на річках подальша експлуатація яких не доцільна.
Наступним негативним антропогенним фактором є екстенсивне сільськогосподарське використання земель та недотримання природоохоронних вимог під час здійснення сільськогосподарської діяльності: розорювання полів до водного дзеркала, розорювання схилів та русел пересихаючих малих річок і струмків, недотриманні вимог законодавства щодо водоохоронних зон і прибережних захисних смуг.
Гідрологічні умови річок за таких обставин особливо погіршуються під час літніх злив, коли разом з дощовими водами до річок потрапляють величезні маси змитого ґрунту, що призводить до їх замулення.
Для збереження малих річок заборонено (ст. 80 Водного кодексу України) змінювати рельєф басейну річки; руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки; випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків, перепусків чи акведуків; зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну річки; розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації; проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених ділянках та урочищах у верхів’ях річок; надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.
Згідно ст. 10 Водного кодексу України до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.
Керуючись вищенаведеним, РОВР у Миколаївській області щорічно надсилаються листи головам територіальних громад про необхідність забезпечення охорони малих річок (струмків) згідно вимог діючого законодавства України.
Більшість річок в районі, у зв’язку з тим, що замулені та заболочені, потребують проведення робіт з розчистки русел, впровадження заходів щодо відновлення їх природної водності та поліпшення санітарно-епідеміологічного стану.
Однак, слід врахувати, що проблема замулення річок шляхом їх розчищення не вирішиться на довгостроковий період без усунення прямих причин їх замулення, а саме - розорення прибережних захисних смуг та знищення у заплавах, на схилах долин і на водозбірних площах річкових басейнів чагарниково-деревної та лучно-степової природної рослинності внаслідок екстенсивного сільськогосподарського використання земель.
Основною стратегією покращення водності та боротьби із замуленням русел річок насамперед має бути раціональне ведення сільського господарства, відновлення та збереження у заплавах, на схилах долин і на водозбірних площах річкових басейнів чагарниково-деревної та лучно-степової природної рослинності, широке і своєчасне втілення комплексних протиерозійних і водоохоронних заходів, зменшення зарегульованості річок, оптимізації структури площ сільськогосподарських угідь за рахунок ревіталізації (відновлення) русел малих річок та струмків, встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, що в цілому забезпечували б нормальне функціонування екосистеми водозбору.
Тому, для покращення стану річок області вкрай важливим є виконання заходів Планів управління річковими басейнами Дніпра, Південного Бугу та річок Причорномор’я на 2025-2030 роки, які затверджені розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2024 року №№ 1077-р, 1078-р та 1079-р.
У 2025 році Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної військової адміністрації спільно з РОВР у Миколаївській області підготовлений та направлений лист територіальним громадам про необхідність включення ними заходів планів управління річковими басейнами до документів короткострокового та середньострокового планування, інших документів, виконання заходів у частині їхньої компетенції.
З метою досягнення доброго екологічного стану масивів поверхневих та підземних вод, а також доброго екологічного потенціалу штучних або істотно змінених масивів поверхневих вод необхідно забезпечити виконання наступних заходів спрямованих на вирішення головних водно-екологічних проблем на території Миколаївської області:
1. Будівництво нових, реконструкція та модернізація діючих очисних споруд каналізації комунальних та промислових підприємств з метою недопущення забруднення водних об’єктів області органічними, біогенними та небезпечними речовинами, які погіршують якість води, спричиняють евтрофікацію вод та інші негативні наслідки.
2. Створення суб’єктами господарювання комплексів безстічних і замкнутих систем водоспоживання, запровадження підприємствами питного водопостачання та централізованого водовідведення водооборотних циклів та повторного використання нормативно очищених вод та дощових вод (після очищення) для технічних потреб.
3. Будівництво очисних споруд дощової каналізації у місті Миколаєві та інших населених пунктів області;
4. Встановлення уловлюючих решіток на усіх видах зливової каналізації, не обладнаних системами попереднього очищення.
5. Запровадження систем попереднього (локального) очищення на суб’єктах господарювання, в установах та організаціях, що здійснюють скидання забруднюючих речовин у складі стічних вод у міські системи централізованого водовідведення; впровадження біогазових установок у процесі очищення міських і промислових стічних вод, а також відходів, виробниками яких є сільськогосподарські підприємства.
6. Запобігання забрудненню із сільськогосподарських джерел шляхом затвердження (визначення) зон, уразливих до накопичення нітратів; правил щодо забезпечення родючості ґрунтів і застосування окремих агрохімікатів; плану заходів щодо поетапного зниження рівня забруднення поверхневих та підземних вод нітратами із сільськогосподарських джерел, зокрема зон, уразливих до (накопичення) нітратів; обов’язкових планів заходів для всіх сільськогосподарських виробників, які працюють у зонах, уразливих до накопичення нітратів сільськогосподарського походження.
7. Здійснення комплексних заходів екологічного оздоровлення та ревіталізації (відновлення) річок та струмків області з метою збереження їх водності та охорони від забруднення, засмічення: очищення русла річок, роздамбування, заліснення берегів, берегоукріплення, ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ, несанкціонованих скидів стічних вод, благоустрій пляжних зон та прибережних захисних смуг тощо.
8. Відновлення гідроморфологічного стану водних екосистем та заплавних земель шляхом відновлення безперервності течії, поліпшення проточності, попередження та ліквідація замулення водойм, поступова ліквідація гребель, ставків, строк експлуатації яких завершився; інвентаризації існуючих гідротехнічних споруд, їх відновлення, ремонту, модернізації або демонтажу.
9. Винесення в натуру прибережних захисних смуг та водоохоронних зон, дотримання режиму їх охорони; забезпечення відновлення та належного облаштування водоохоронних зон, у тому числі шляхом їх залуження та заліснення; запровадження системи заходів із запобігання розвитку ерозійно-гідрологічних процесів.
10. Створення на суспільному телебаченні цільових програм, соціальної реклами та роликів, спрямованих на роз’яснення прав і ролі кожної людини в охороні природних водних екосистем, з метою формування небайдужого ставлення до нагальних екологічних проблем і боротьби з порушенням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
11. Проведення постійних інформаційних заходів з метою підвищення екологічної освіти у частині ощадливого використання та охорони від забруднення водних об’єктів.