чоловік, або 67,7%, сільського населення – 380,36 тисяч, або 32,3%.

В області налічується 120 великих, середніх та малих річок загальною довжиною в межах області 3609,34 км, в тому числі: Південний Буг (257 км в межах області), її притоки - середні річки: Кодима (59 км), Синюха (24 км), Чорний Ташлик (41 км), Чичиклея (86 км), Інгул (179 км), а також середні річки басейну р. Дніпро: р. Інгулець (96 км) з притокою р. Висунь ( 195 км).

В області побудовано 45 водосховищ загальною площею 7,1 тис. га, загальний об’єм яких складає 372,6 млн.м³ в т.ч. корисний 230,8 млн.м³ серед них об’ємом більше 10 млн.м³:- Ташлицьке водосховище об’єм 86 млн.м³, Софіївське (36 млн.м³), Октябрьське (31 млн.м³), Олександрівське (72,1 млн.м³), Щербанівське (15,7 млн.м³), Степовське (13,9 млн.м³), Катеринівське (10,8 млн.м³).

Загальна кількість ставків складає 1108 площею водного дзеркала 9869,0 га та об’ємом 97,1 млн.м^3. Водосховища і ставки використовуються для потреб енергетики, питного водопостачання, зрошення, риборозведення, харчової промисловості та побутових потреб населення. Водойми побудовані в період до 1985 року, мертвий об’єм яких замулений на 85%.

Потребують ремонту гідроспоруди на водосховищах (Воїнське та Нечаянське) на р. Березань в Миколаївському районі, Софіївське на р. Інгул в Новобузькому районі, Любинське водосховище на р.Верьовчина в Снігурівському районі. Загальний об’єм замулення водосховищ становить 42 млн. м³, а його відносна величина змінюється від 5 до 21 % об’єму водосховищ.

На території області знаходиться Березанський, Бейкуський, Бузький, Дніпровсько-Бузький, Карабушський (західна та східна частина), Тилігульський та Сосицький лимани.

В області налічується 26 озер, їх загальна площа 1379,18 га.

Площі, зайняті водними об’єктами, становлять 150,5 тис. га (6,1%) території області.

Для водного господарства області мають велике значення ресурси поверхневих і підземних вод.

В області поверхневі водні ресурси використовуються, в основному, для поливу сільськогосподарських культур, підземні води – для промислових потреб організацій та питних, побутових потреб населення і зрошення присадибних ділянок для вирощування городніх культур.

Місцеві водні ресурси області дуже обмежені, забезпечення водою здійснюється, в основному, за рахунок притоку з інших регіонів області.

За питомими показниками водних ресурсів (на одиницю площі і на одного мешканця) область посідає одне із останніх місць серед областей України. У межах області зазначені показники також значно відрізняються.

З підземних джерел питного водопостачання забезпечуються 4 міста, 17 селищ міського типу та 372 сільських населених пункти. Прогнозні запаси підземних вод в області становлять 441,6 тис. м3/добу, проте за обсягами розвіданих запасів підземних вод Миколаївська область є однією з найбідніших – експлуатаційні запаси води на одного мешканця становлять 0,09м3/добу

В області спостерігається стійка тенденція до погіршення якості підземних вод у зв’язку зі збільшенням жорсткості води та вмісту сухого залишку. Незважаючи на природну захищеність підземних джерел води, основним негативним фактором є нітратне забруднення (тваринницькі комплекси і ферми, поля фільтрації, склади мінеральних добрив та застосування їх на сільськогосподарських угіддях).

В цілому по Миколаївській області водозабір склав у 2011 році                   226,4 млн. м куб., у тому числі підземних вод – 13,4 млн. м куб., поверхневих – 213,0 млн. м. куб. Використано всього 188,6 млн м куб., у тому числі на господарсько-питні потреби – 47,4 млн м куб., на виробничі потреби – 95,5 млн м куб., на сільгоспводпостачання – 2,4 млн. м куб., на рибне господарство – 10,0 млн. м куб., на зрошення – 33,3 млн м куб.

Скид зворотних вод в поверхневі вод водойми склав 77,3 млн м куб., у тому числі недостатньо-очищені – 25,7 млн м куб., нормативно чисті  – 47,2 млн м куб., нормативно очищені – 1,1 млн м куб.

Сучасний стан водопровідно-каналізаційного господарства області свідчить про необхідність вирішення питань його розвитку практично в кожному населеному пункті. Побудовані в 60-70-ті роки очисні споруди, насосні станції, мережі водопроводу і каналізації знаходяться у критичному технічному стані, працюють у форсованому режимі. Наслідком цього є зростання кількості пошкоджень, аварій на мережі та пошкодження обладнання, обмеженість можливостей в очищенні питної води і стоків.

Загальна протяжність каналізаційних мереж в області становить 507,2 км, з них 77,6 км (або 15,3%) знаходяться в аварійному стані. Із 73 каналізаційних насосних станцій 19 (або 26%) аварійних, основною причиною руйнування є газова корозія залізобетону

 

Миколаївська область є територією ризикованого землеробства, що позначається на результатах роботи сільського господарства. У посушливих умовах області виробництво сільськогосподарської продукції значною мірою залежить від вирішення проблеми штучного зрошення сільгоспугідь. У зв’язку з цим, починаючи з 60-х років ХХ століття, в області було розпочато великомасштабне спорудження меліоративних об’єктів, побудовано зрошувальні системи: Інгулецьку, Південно-бузьку, Явкінську, Спаську, Білоусівську.

Водогосподарський комплекс області налічує 519 км державної міжгосподарської зрошувальної мережі, з них магістральних трубопроводів – 174 км, міжгосподарських каналів (включаючи магістральні) – 345,3 км, колекторно-дренажна мережа протяжністю 413 км, 555 гідротехнічних споруд на міжгосподарській мережі, 104 державні насосні станції (97 зрошуваних, 7 дренажних та 4 на водопостачання), сумарною продуктивністю 188,4 куб.м/с та сумарною потужністю 147,1 тис. кВт/год. та інші об'єкти. Наявність дощувальних машин становить понад 200 одиниць.

Зрошувані землі Миколаївської області займають 190,3 тис. га, що складає 10%  у загальній площі сільськогосподарських угідь області, з яких державні – на площі 158 га (Явкінська зрошувальна система - 50,3 тис. га, Інгулецька зрошувальна система – 42,6 тис. га,  Спаська зрошувальна система – 10,2 тис. га, Південно-бузька зрошувальна система 10,3 та ін.), господарські – 32,3 тис. га,  

Під час реформування аграрного сектору економіки зрошуване землеробство зазнало втрат. Розпаювання земель, відсутність державного фінансування на реконструкцію зрошувальних систем, припинення виробництва дощувальної техніки, неправомірне розукомплектування внутрішньогосподарської меліоративної мережі призвело до скорочення використання площ сільгоспугідь. Якщо у 1993 році використовувалося 96% від наявного зрошення, то у 2012 році зрошення використовувалося лише на площі 21,2 тис.га, що на 88,5% менше ніж у 1993р. Негативна динаміка спостерігалась на протязі 2004-2010рр. і лише за останні 2 роки площа поливу дещо зросла.

Протягом останніх років в області впроваджуються сучасні методи та способи поливу сільгоспкультур, у тому числі краплинного зрошення, площі якого досягли 7 тис. га, що становить 33% від загальної политої площі у 2012 році і порівняно з 2003 роком (184 га) зросли у 38 разів.

Однією з основних проблем на шляху становлення високопродуктивного агропромислового виробництва є незадовільний технічний стан зрошувальних систем, спричинений недостатністю фінансування їх реконструкції та модернізації.

Неефективно спрацювала з цього питання в області схема передачі на баланс у спільну власність територіальних громад селищ та сіл внутрішньогосподарських меліоративних мереж, що призвело до розкрадання зрошувальних систем, включаючи трубопроводи та дощувальну техніку. Нині майже всі внутрішньогосподарські системи потребують повного відновлення чи капітального ремонту.

Підвищенню ефективності використання зрошуваних земель сприятимуть наступні заходи:

- розвиток і реконструкція зрошувальних систем;

- відновлення виробництва вітчизняної дощувальної техніки;

- моніторинг гідрогеологічної ситуації зрошуваних земель, мінімізація зрошувальних норм та оптимізація регіональної структури посівних площ на зрошенні;

- розширене впровадження водозберігаючих технологій зрошення, передусім крапельного, дрібнодисперсного, мікрозрошення;

- впровадженням ресурсозберігаючих технологій вирощування  сільськогосподарських культур.

 

Не менш важливою проблемою в області є незадовільна якість питної води. Більше половини обладнання очисних споруд, водопровідних насосних станцій, каналізаційних насосних станцій відпрацювали нормативний строк експлуатації. Відсутність гідравлічних розрахунків систем, застосування невідповідного обладнання призводить до підвищення витрат електроенергії та собівартості виробництва, тому актуальним питанням є впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання.

Централізованим водопостачанням охоплена більша частини міського населення, дещо менше каналізацією. Основними проблемами житлово-комунального господарства є зношеність водопровідно-каналізаційної мережі, неефективна робота очисних споруд, що призводить до подачі споживачам води не відповідної якості і скид у водні об’єкти забруднених вод.

Водопостачання сільського населення здійснюється у більшості випадків зі свердловин, де якість води недостатньо контролюється і не завжди відповідає вимогам.

Залишається не вирішеним питання очистки зливових стоків, які формуються у межах каналізованих територій міст і селищ.

Особливе занепокоєння викликають сільські водопроводи, які мають слабо розвинуту вуличну мережу, низький рівень технічного та профілактичного обслуговування. Протяжність існуючих водопровідних мереж в сільських населених пунктах становить 4019,5 км, з яких 1501,2 км знаходяться у аварійному стані. Тому водопостачання базується переважно на підземних водах.

З метою централізованого водопостачання якісною питною водою Казанківського району в 1996 році був введений в експлуатацію Казанківський груповий водопровід. Згідно проекту передбачено забезпечення питною водою 49,9 тис. чол. В 71 населеному пункті району. Проектна потужність водопроводу 19,3 тис. м3/добу. На даний час використовується лише на 2% від передбаченої проектом потужності; фактично споживають воду 6 населених пунктів, в решту – питна вода не подається через відсутність розвідних мереж та руйнацію існуючих.

 

Рівнинний рельєф місцевості області, розташованої в басейні нижньої  течії рік Південний Буг, Інгул та Інгулець, уповільнює поверхневий стік, наявність замкнених безстічних територій, людська діяльність з втручанням в перерозподіл природного стоку для зрошення земель, незадовільний технічний стан дренажних мереж, зрошувальних систем й систем водовідведення призвели до підтоплення ряду населених пунктів області ґрунтовими водами, з підйомом  їх рівня місцями на 1.5-2.0 м від існуючого та виходом на окремих ділянках на поверхню землі.

Підтоплення сільських населених пунктів (далі СНП) в маловодні роки зберігається в тих населених пунктах, які прилягають до постійно діючих зрошувальних каналів де присутня фільтрація, в СНП, які розміщені в знижених елементах рельєфу (подових зниженнях, лощинах збігу, балках) і в яких відсутній захист від підтоплення, а також в СНП де побудований захист, а дренажні води раніше відкачувались примусово за допомогою дренажних насосних станцій, які на даний час знищені, а причини підтоплення не усунені.

Основними причинами підтоплення сільських населених пунктів Миколаївської області, на даний час, є незадовільний технічний стан дренажних споруд, приріст рівня ґрунтових вод з причин втрат із систем водопостачання, відсутність впорядкованого відводу поверхневих вод при незадовільному стані захисних споруд, а також фільтрація води з каналів та інші.

     Погана експлуатація дренажу, що знаходиться у комунальній власності, а також безвідповідальність деяких жителів в селах, де вже проведений захист від підтоплення, призвели до виходу із ладу частини колекторно-дренажної системи в таких населених пунктах: Миколаївське, Шевченкове – Жовтневого району, Кисилівка – Снігурівського району та інші.

Кількість підтоплюваних сільських населених пунктів за останні 10 років коливалася від 5 у 2007 році до 33 у 2010 році. У поточному 2012 році підтоплення сільських населених пунктів протягом року відмічалося на площі 324,6 га в 17 сільських населених пунктах, зокрема особливо важка ситуація склалася в Вознесенському, Жовтневому, Снігурівському  районах. Підтопленими і потенційно підтоплюваними усього по області слід вважати 121 населений пункт, у тому числі в зоні зрошення – 38.

Протягом 2012 року були підтоплені 1078 садиб на загальній площі 324,6га.

Особливо гостро ситуація із затопленням поверхневими та як наслідок підтопленням ґрунтовими водами, виникає в ті роки, коли на території області випадає велика кількість опадів. Такими вони були у 1975, 1986, 1997 – 1998, 2004 – 2005, 2009 – 2010 роки, коли кількість опадів удвічі перевищувала середньорічну норму, а на окремих територіях та в населених пунктах – утричі.

Горизонтальний дренаж на зрошуваних і прилеглих до зрошення землях побудований на загальній площі 51,6 тис. га. Найбільш незадовільна обстановка відзначається на ділянках площинного дренажу з примусовою відкачкою дренажних вод на території Снігурівського, Жовтневого районів. Найбільш знижені ділянки виявляться підтопленими значну частину поливного періоду (до 70 % таких земель).

Таким чином, питання з підтопленням орних сільгоспугідь і сільських населених пунктів у Миколаївській області вимагає особливої уваги, а головне великих витрат по відновленню і реконструкції захисних споруд, розчищенню рік, та ремонту гідротехнічних споруд.

В підтоплених населених пунктах необхідно в першу чергу виконати профілактичні роботи по покращенню технічного стану захисних споруд, організувати роботу дренажних насосних станцій в автоматичному режимі, впорядкувати поверхневий водовідвід і продовжити роботи по їх захисту від підтоплення.

 

Важливою проблемою водогосподарського комплексу є визначення меж прибережних захисних смуг. За розрахунками згідно Водного кодексу України прибережна захисна смуга всіх водних об’єктів в межах Миколаївської області складає 28091 га, з них визначено проектною документацією – 13413 га, з них закріплено (встановлено) в натурі станом на 01.01.12р. складає 7495 га.

Подальша робота стримується практично відсутнім цільовим фінансуванням зазначених заходів і, значною мірою, недостатньою активністю місцевих органів влади щодо вирішення цього питання.

Для винесення тільки прибережних захисних смуг в області необхідно        5,2 млн. грн. Виконання даної Програми дасть можливість досягти екологічно безпечного використання водних ресурсів, що гарантуватиме екологічну безпеку водних об'єктів, забезпечить виконання робіт, пов'язаних із створенням та упорядкуванням водоохоронних зон і прибережних смуг, підтримуватиме  встановлений режим на територіях водоохоронних зон та прибережних смуг.

 

ІІ. Мета «Програми розвитку водного господарства Миколаївської області на період 2013-2021 років»  (далі - Програма)

 Комплексна програма розвитку водного господарства Миколаївської області на період до 2021 року (далі – Програма) розроблена з метою підвищення ефективності використання меліоративних систем області, відновлення ролі меліорованих земель у продовольчому та ресурсному забезпеченні держави, реалізації державної і регіональної політики у галузі водного господарства, забезпечення централізованим питним водопостачанням сільського населення, поліпшення екологічного стану сільських територій та умов проживання населення, задоволення потреби населення і галузей економіки області у водних ресурсах, оптимізації водоспоживання, запобігання та ліквідації наслідків шкідливої дії вод, визначення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, збереження і відтворення водних ресурсів.

IІІ. Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблеми,

строки та етапи виконання Програми

 

Оптимальним варіантом розв’язання поставленої проблеми є системна реалізація державної політики сталого інноваційно-інвестиційного розвитку водного господарства із залученням ресурсів регіону та приватного бізнесу і спрямуванням їх на значне підвищення ефективності управління водними ресурсами, їх використання і охорону від кількісного та якісного виснаження.

Основна увага приділяється розвитку меліорації земель і поліпшенню екологічного стану зрошуваних угідь, першочерговому забезпеченню централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, які користуються привізною водою, захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, поліпшенню якості питної води.

Проблему передбачається розв’язати завдяки вжиттю таких заходів:

- сталого розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану меліорованих угідь шляхом відновлення функціонування гідромеліоративного комплексу, реконструкції і модернізації меліоративних систем та їх споруд, впровадження нових способів зрошення земель, застосування водо- та енергозберігаючих екологічно безпечних режимів зрошування і водорегулювання;

- задоволення потреб сільського населення і галузей економіки якісною водою за рахунок підвищення технологічного рівня водокористування, застосування нових нормативів водокористування, будівництва, реконструкції і модернізації систем водопостачання і водовідведення;

- запобігання шкідливої дії вод шляхом виконання берегоукріплення та регулювання русел річок, будівництва та реконструкції гідротехнічних споруд, захисних дамб, розчищення русел річок, удосконалення методів та технічних приладів щодо прогнозування виникнення небезпечних паводкових ситуацій, розробка технічної документації зон можливого затоплення;

- здійснення заходів по охороні поверхневих вод, охорони земельних ресурсів, упорядкування водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, відновлення і збереження зелених насаджень, лісових ресурсів, впровадження сучасного обладнання для спостереження за станом вод, розвитку та розширення територій природно-заповідного фонду, відтворення і охорона рибних запасів та біоресурсів.

 

Виконання Програми здійснюється двома етапами в період з 2013 до          2021 року:

І етап  – 2013 – 2016 роки;

ІІ етап – 2017 – 2021 роки.

 

На І етапі передбачається:

         - провести в області інвентаризацію і паспортизацію наявних водних об’єктів місцевого та загальнодержавного значення; 

- передати з комунальної до державної власності об’єкти інженерної інфраструктури внутрішньогосподарських меліоративних систем зрошуваного землеробства та віднести до державної власності безхазяйні об’єкти інженерної інфраструктури внутрішньогосподарських меліоративних систем зрошуваного землеробства. При цьому, для врахування інтересів інвесторів та їх захисту, які інвестували свої кошти у реконструкцію та відновлення внутрішньогосподарських меліоративних систем до моменту передачі їх у державну власність, передбачати укладання відповідних угод згідно з Законом України «Про державно-приватне партнерство»;

- відновити функціонування внутрішньогосподарських меліоративних систем шляхом проведення реконструкції і модернізації їх інженерної інфраструктури, що перебувають у незадовільному технічному стані, але не втратили свого потенціалу, на загальній площі 21,8 тис. га, у тому числі збільшення площ краплинного зрошення на 2,5 тис. га, забезпечити ефективне використання зрошуваних земель на загальній площі 66,7 тис. га
з подачею води на полив від державних зрошувальних систем, у тому числі доведення площ краплинного зрошення до 9,5 тис. га.

- забезпечити за рахунок впровадження новітніх технологій вирощування сільськогосподарських культур, дотримання науково обґрунтованої структури посівних площ, щорічне нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції на зрошуваних землях;

- створювати умови для сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності з користування земельними ділянками, прилеглими до державних зрошувальних каналів.

- реконструювати існуючі розвідні мережі та завершити будівництво ІІ черги Казанківського групового водопроводу для забезпечення централізованим якісним водопостачанням 32 сільських населених пунктів.

- виконати роботи із захисту від шкідливої дії вод сіл Таборівка, Воронівка, Болгарка Вознесенського району, сіл Шевченкове та Миколаївське Жовтневого району,

- здійснити першочергові заходи щодо відновлення і підтримання сприятливого гідрологічного режиму та екологічного стану регіону, проведення реконструкція водоскидних споруд Любинського та Софіївського  водосховища з метою попередження наслідків шкідливої дії вод
у 15 сільських населених пунктах;

- забезпечити відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану 16,2 км малих річок;

- визначити межі водоохоронних зон та винести на місцевості межі прибережних захисних смуг згідно з проектами землеустрою, насамперед, на водних об’єктах, що є джерелом питного водопостачання або мають природоохоронне чи рекреаційне значення;

• здійснити будівництво та реконструкцію систем водовідведення в населених пунктах;

- створити систему державного контролю за водокористуванням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, а також моніторингом вод і меліорованих земель.

На ІІ етапі передбачається:

- відновити функціонування внутрішньогосподарських меліоративних систем шляхом проведення реконструкції і модернізації їх інженерної інфраструктури на загальній площі 35,2 тис. га, у тому числі збільшення площ краплинного зрошення на 2,5 тис. га, забезпечити ефективне використання зрошуваних земель на загальній площі 101,1 тис. га, у тому числі доведення площ краплинного зрошення до 12 тис. га.

   - забезпечити за рахунок впровадження новітніх технологій вирощування сільськогосподарських культур, дотримання науково обґрунтованої структури

посівних площ, щорічне нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції на зрошуваних землях;

- створювати умови для сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності з користування земельними ділянками,

- продовжити роботи по будівництву Казанківського групового водопроводу по забезпеченню централізованим водопостачанням 39 сільських населених пунктів;

- провести роботи по захисту від шкідливої дії вод 14 сільських населених пунктів ;

- забезпечити відродження та підтримання сприятливого гідрологічного стану 21,7 км малих річок;

- розробити та впровадити комп’ютерні технології водорозподілу та ефективні методи управління водогосподарським комплексом;

- здійснити будівництво та реконструкцію систем водовідведення в населених пунктах;

- забезпечити відтворення рибних та інших водних живих ресурсів;

ІV. Напрямки діяльності і заходи Програми

         З метою забезпечення системної реалізації в області державної політики в галузі водного господарства, використання водних ресурсів та підвищення ефективності їх регіонального управління у Програмі визначено наступні напрямки діяльності:

1. У напрямку розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних угідь:

         - забезпечення сталого функціонування та утримання водогосподарського меліоративного комплексу;

         - здійснення заходів по реконструкції і модернізації меліоративних систем і споруд, в тому шляхом впровадження нових способів поливу, із застосуванням водо- та енергозберігаючих безпечних режимів зрошення та водорегулювання;

         - розширення площ впровадження краплинного зрошення, особливо на ділянках вирощування овоче-баштанних та багаторічних насаджень;

         - ведення інтенсивного зрошуваного землеробства,

- дотримання технологічної і майнової цілісності внутрішньогосподарських зрошувальних систем в умовах передачі їх у державну власність, забезпечення захисту прав та інтересів інвесторів, які інвестували кошти на реконструкцію і обслуговування,  шляхом укладання відповідних угод згідно із Законом України «Про державно-приватне партнерство»;

         - дотримання технологічної і майнової цілісності внутрішньогосподарських зрошувальних систем в умовах передачі їх у державну власність;

         - поліпшення позитивного інвестиційного клімату шляхом залучення коштів інвесторів та сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності до використання зрошуваних земель;

         - забезпечення сучасною поливною технікою;

         - приведення у відповідність з науковими рекомендаціями та умовами господарювання структуру посівних площ на зрошуваних землях та режимів зрошення сільськогосподарських культур;

2. У напрямі першочергового забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою:

- реконструкція розвідних мереж Казанківського групового водопроводу, що забезпечить питним водопостачанням 71 сільський населений пункт.

3. У напрямі захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод:

- реконструкція та капітальний ремонт гідротехнічних споруд, захисних дамб, берегоукріплювальних споруд, розчищення русел річок і водойм, створення самопливних колекторів та мережі по відведенню поверхневих вод з сільгоспугідь та населених пунктів.

Завдання і заходи з виконання Програми наведені у додатку 2.

V. Очікувані результати та ефективність виконання Програми

Виконання Програми дасть можливість забезпечити:

- розвиток меліорації земель і поліпшення екологічного стану сільськогосподарських угідь, зокрема, функціонування водогосподарського комплексу, реконструкції і модернізації меліоративних систем і споруд, впровадження нових способів зрошення земель, застосування водо- та енергозберігаючих безпечних режимів зрошення і водорегулювання;

- реконструкцію інженерної інфраструктури зрошувальних систем на площі 57,0 тис. га та доведення площ використання зрошуваних земель до 101,1 тис. га.

- довести площі впровадження систем краплинного зрошення для поливу овоче-баштанних культур та багаторічних насаджень до 12 тис. га;

- сучасною поливною технікою для поливу сільськогосподарських культур в кількості 258 одиниць;

- дотримання технологічної і майнової цілісності внутрішньогосподарських зрошувальних систем в умовах передачі їх у державну власність;

- приведення у відповідність з науковим рекомендаціями та умовами господарювання структуру посівних площ на зрошуваних землях;

- якісною питною водою від Казанківського групового водопроводу додатково 71 населений пункт Миколаївської області;

- захист від шкідливої дії вод 29 сільських населених пунктів, виконня робіт по реконструкції водоскидних споруд Софіївського, Нечаянського та Любинського водосховищ;

- виконання робіт з розчищення та врегулювання русел річок і водойм протяжністю 33,5 км;

- здійснення робіт по створенню та упорядкуванню водоохоронних зон і прибережних смуг водних об’єктів на площі 21 тис. га;

- інвентаризацію та паспортизацію 280 водних об’єктів;

Основні очікувані результати від виконання Програми наведені в            додатку 3.

VІ. Обсяги та джерела фінансування Програми

Фінансування заходів Програми здійснюється за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також інших джерел. Обсяги фінансування з державного та місцевого бюджетів визначаються щороку під час їх складання на відповідний рік, або у ході їх виконання в межах наявних фінансових ресурсів.

Орієнтований обсяг потреби в коштах на фінансування заходів Програми становить 1931,82 млн. грн., зокрема за рахунок державного бюджету –  935,28 млн. грн., місцевого бюджету – 406,81 млн. грн., інших джерел - 589,73 млн. грн., у тому числі за напрямками:

- забезпечення розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних угідь –1713,62 млн. грн.;

- першочергове забезпечення централізованим водопостачанням сільських населених пунктів, що користуються привізною водою – 165,24 млн. грн.;

- захист сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод – 52,96 млн. грн.;

VІІ. Координація та контроль за ходом виконання Програми

Координація дій між виконавцями виконання Програми буде здійснюватися Миколаївським обласним управлінням водних ресурсів, що контролює її виконання, визначає порядок взаємного інформування (із зазначенням конкретних строків), готує раз на рік узагальнену інформацію про стан її виконання та звіт.

У разі потреби Миколаївське обласне управління водних ресурсів розробляє пропозиції щодо доцільності продовження тих чи інших заходів, включення додаткових заходів і завдань, уточнення показників, обсягів і джерел фінансування, переліку виконавців, строків виконання Програми та окремих заходів і завдань тощо.

Додаток №1

 

КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА

 розвитку водного господарства Миколаївської області

на період до 2021  року

(проект)

ПАСПОРТ

обласної цільової програми

1.	Програму схвалено  розпорядженням голови облдержадміністрації	від________№_______ ________________________________________________
2.	Програму затверджено: рішенням обласної ради	від ____________№______________________
3.	Ініціатор розроблення Програми	Миколаївське обласне управління водних ресурсів
4.	Розробник Програми	Миколаївське обласне управління водних ресурсів
5.	Відповідальний виконавець Програми	Миколаївське обласне управління водних ресурсів
6.	Учасники Програми	Миколаївське обласне управління водних ресурсів, Головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, Головне управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації, Головне управління економіки облдержадміністрації, Управління ЗНС та СЗНЧК облдержадміністрації, Головне управління Держкомзему у Миколаївській області, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області, Управління МНС України в Миколаївській області, Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Миколаївській області, Регіональне управління водних ресурсів.
7.	Термін реалізації Програми	2013 – 2021 роки

 

 

8.  Прогнозні обсяги та джерела фінансування

 

Джерела фінансування	Орієнтовний обсяг фінансування, млн. гривень		У тому числі за роками, млн. грн.
			2013	2014	2015	2016		2017	2018		2019		2020	2021
Державний бюджет	935,280		76,840	84,860	93,820	97,620		104,900	109,410		117,110		118,070	132,650
Місцевий бюджет	269,743		9,388	10,525	17,350	25,245		31,585	41,430		43,100		44,130	46,990
Інші джерела	643,204		35,654	47,079	67,377	81,099		85,994	97,318		87,126		78,792	62,761
Разом за програмою:	1848,228		121,882	142,464	178,548	203,964		222,479	248,158		247,336		240,992	242,401
Ініціатор : Миколаївське обласне управління водних ресурсів
Начальник облводресурсів		_________________________						С.М. Письменний
(посада)				(підпис)					(ініціали та прізвище)

 

 

 

                                               Додаток 5