Водні ресурси

Площа, населення.

Миколаївська область займає площу 24,6 тис. км², що відповідно 4,07% від загальної площі території України.

Загальна чисельність населення Миколаївської області, за даними Всеукраїнського перепису населення, складала 1179 тис. людей. Чисельність міського населення склала 798,335 тис. чоловік, або 67,7%, сільського населення – 380,36 тисяч, або 32,3%.

Загальна чисельність постійного населення Миколаївської області, за станом на 1 грудня 2011 року, складала 1177,98 тис. людей, міське населення – 795,399 тис. людей, або 67,5%, сільське – 382,581 тис. людей, або 32,5%.

Розташування області/басейну.

Миколаївська область розташована в південній частині України, на півночі межує з Кіровоградською, на північному сході – з Дніпропетровською, на сході і південному сході – з Херсонською, на південному заході, заході і північному заході – з Одеською областями, розміщена в басейнах р. Південний Буг (59,5%), р. Дніпро (23,5%) і річок Причорномор’я (17%).

Річки області відносяться до рівнинних з швидкістю течії 0,1 – 0,3 м/сек. Живлення переважно атмосферне з помітною участю  ґрунтових вод. Основна частина стоку проходить у весняну повінь. Річки використовуються для побутового, промислового, сільськогосподарського водопостачання та транспорту.

За особливістю природних умов область розташована в межах двох фізико-географічних зон – лісостепової (Кривоозерський і західна половина Первомайського району) і степової (решта території).

В гідрологічному відношенні область відноситься до Причорноморського артезіанського басейну і частково в північній частині до Українського кристалічного масиву.

До поверхневих водних ресурсів області належать, окрім річок, лимани, озера, водосховища, ставки та болота.

Річки.

На території області налічується 121 річок та балок (довжиною більше              10 км) загальною довжиною 3619,84 км, з яких одна велика річка Південний Буг (257 км в межах області) та шість середніх річок: Кодима - 59 км, Синюха - 24 км, Чорний Ташлик - 41 км, Чичиклея - 86 км, Інгул - 179 км, Інгулець - 96 км, Висунь -195 км.

Озера.

В області обліковано 26 озер, їх загальна площа – 13,79 км²;                             з них 15 з площею водного дзеркала до 0,1 км² загальна площа – 0,86 км²,                7 з площею водного дзеркала від 0,11 до 0,5 км² загальна площа – 1,57 км²,             2 з площею водного дзеркала від 0,51 до 1,0 км² загальна площа – 1,50 км²,             1 з площею водного дзеркала від 1,1 до 5,0 км² площею – 1,86 км²;                           1 з площею водного дзеркала понад 5,0 км² площею – 8,0 км².

Штучні водойми

В області побудовано 45 водосховищ і 1153 ставки, які на 90 % розташовані на малих річках. За цільовим призначенням водосховища розділяються так: комплексне – 30 (загальний об’єм – 104,98 млн. м³), іригаційне – 8 (65,47 млн. м³), енергетичне – 4 (150,77 млн. м³), техводопостачання – 1 (3,93 млн. м³), водопостачання – 1 (31,0 млн. м³), спеціальне – 1 (1,47 млн.м³).

Моря

Довжина берегової смуги Чорного моря по Миколаївській області складає – 59,3 км у т.ч.:

- довжина від границі Одеської та Миколаївської області до Березанського лиману та 6,0 км від Березанського лиману до м. Очаків – 27,5 км;

- по Кінбурському півострову – 22,7 км;

- острів Березань – 2,0 км;

- острів Круглий – 0,7 км;

- острів Довгий – 7,4 км.

Довжина берегової смуги Ягорлицької затоки по Миколаївській області складає – 21,9 км у т.ч.:

- по Кінбурському півострову – 14,1 км;

- острів Круглий – 0,7 км;

- острів Довгий – 7,1 км.

Лимани

Дніпровсько-Бузький лиман є мілководною затокою Чорного моря, що відокремлений від нього Кінбурнською косою. Сполучається лиман з морем Кінбурнською протокою, через яку і здійснюється водообмін. Ширина протоки – близько 4 км. На сході лиман межує з гирлом Дніпра, на півночі поступово переходить у р. Південний Буг. За своїми розмірами лиман є найбільшим на Чорному морі, його площа становить 800 км², об’єм води – 3 км³; середня глибина – 3,5 – 4,0 м. Найбільша глибина в лимані дорівнює 5 м. Водночас слід зазначити, що фактичні глибини можуть бути і більшими, адже через лиман проходить два судноплавних канали – один на м. Миколаїв, другий на м. Херсон. Їх глибина становить відповідно 10 і 8 м.

Дніпровсько-Бузький лиман розглядають як дві водойми, але чіткої межі між ними нема. Мова йде лише про окремі частини однієї великої водойми.

На території Миколаївської області обліковано Березанський, Бейкуський, Бузький, Карабушський, Сосицький лимани та на межі з Одеською областю – Тилігульський лиман.

Довжина береговою смуги лиманів по Миколаївській області складає – 348,8 км у т.ч.:

- Тилигульський лиман – 61,2 км;

- Карабушський лиман – 4,5 км;

- Сосицький лиман – 24,0 км;

- Березанський лиман – 73,0 км;

- Бейкуський лиман – 6,0 км;

- Бугський лиман – 110,0 км;

- Дніпро-Бузький лиман – 70,1 км (острів Первомайський – 1,3 км).

Канали і водоводи

Інгулецька зрошувальна система – це одна з перших великих зрошувальних систем у країні, введена в експлуатацію в 1956-1963 рр. Система охоплює 55 господарств Снігурівського і Жовтневого районів Миколаївської області, Білозерського, Комсомольськго –Дніпровського районів Херсонської області.

З метою покращення якості води у річці Інгулець та Карачунівському водосховищі, а також на водозаборі Інгулецької зрошувальної в 2013 році було здійснено промивку річки Інгулець відповідно до Регламенту, який затверджений Держводагентством.

15 квітня 2013 року, для компенсації скидних витрат було розпочато роботу каналу "Дніпро - Інгулець" та промивку р. Інгулець і її загальне екологічне оздоровлення шляхом встановлення тривалих попусків води з Карачунівського водосховища з паралельним перепуском і водообміном води по каскаду водосховищ, розташованих на р. Інгулець. За весь період роботи каналу, а саме з 15.04. по 13.08.2013 р. загальний обсяг подачі води склав 120,2 млн.м³.

Під час виконання Регламенту відбувся водообмін води в Карачунівському водосховищі - джерелі питного водопостачання Кривбасу. Обсяг скиду води з водосховища склав 120 млн.м³ і виконаний в період з                 11 квітня по 5 серпня, середніми витратами 10 - 20 м³/сек.

Головної насосної станції Інгулецької зрошувальної системи продуктивністю 36 м³/с вода подається у магістральний канал двома напірними трубопроводами діаметром 2,8 м і довжиною 600 м.

Південно-Бузька зрошувальна система – меліоративна система у Миколаївському, Березанському, Очаківському і Веселинівському районах Миколаївської області. Будівництво здійснено у 1968-1975 рр. Площа зрошуваних земель – 20,6 тис. га.

Джерелом живлення системи є р. Південний Буг, воду з якого насосною станцією (продуктивність 6,5 м³/с) двома нитками напірного водоводу (довжина 2,24 км) подають на висоту 104,4 м у магістральний канал (довжина 16,6 км). Канал діє за схемою автоматичного водо регулювання «по верхньому б’єфу», що забезпечує надійний водо розподіл зверху вниз. Акумулювання технологічних скидів води здійснюється у водосховища, споруджених на р.Березань. Підвідні канали (загальна довжина – 19,3 км) від магістрального каналу до насосних станцій підкачування є водночас міжгосподарськими розподілювачами.

Явкінська зрошувальна система – меліоративна система у Снігурівському, Жовтневому, Баштанському, Березнегуватському та Новобузькому районах Миколаївської області. Будівництво розпочато 1974 р., першу чергу (25,1 тис.га) введено в дію 1984 р. Площа зрошуваних земель становить 50 тис.га.

Джерелом живлення – води Дніпра та Інгульця. Забір води здійснюють головною насосною станцією (продуктивність 25 м³/с), на внутрішнього-подарській мережі її розподіляють за допомогою 42 станцій підкачування. Протяжність магістральної мережі – 91,8 км, внутрішньогосподарської –           926,1 км, у тому числі закритої – 813,3 км.

Спаська зрошувальна система протяжність магістральної мережі складає 20,3 км.

Белоусівська зрошувальна система протяжність магістральної мережі складає– 24,7 км.

Загальна довжина зрошувальної мережі (магістральні і водопровідні канали) в області складає – 2445,1 км.

Землі водного фонду

Площі, зайняті водними об’єктами, становлять 182,44 тис. га (7,3 % території області), в тому числі під річками та струмками 19,8 тис. га; каналами, колекторами та канавами – 5,6 тис. га, озерами, замкнутими водоймами та лиманами – 90,1 тис. га, водосховищами, ставками та іншими штучними водоймами – 17,8 тис. га, болотами зайнято 21,1 тис. га, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами – 5,6 тис. га та прибережно-захисними смугами – 28,1 тис. га.

«До cвяткування всесвітнього дня води, який з 1992р. щорічно відзначається 22 березня, спеціалістами Баштанського МУВГ прочитано лекції на експлуатаційних дільницях управління та в навчальних закладах за темами водно-екологічних проблем та відтворення водних ресурсів.

Працівниками з водних ресурсів проведені відкриті уроки в навчальних закладах Баштанського району, присвячені раціональному використанню та охороні водних ресурсів:  20 березня – у 8-А класі ЗОШ № 1, 22 березня – у 7 класі Явкинської ЗОШ та в актовому залі ЗОШ с.Костичі на загальношкільному тематичному заході. В с.Лоцкине провели тематичну зустріч з дітьми дошкільного закладу.

Дітей ознайомили з інформацією про те, коли був заснований цей день, яка його світова значимість. Також розповіли про діяльність управління, показали фото та відео вже проведених заходів та акцій, в яких брали участь працівники БМУВГ  та учні загальноосвітніх  шкіл.

22 березня 2013 року на базі Баштанського кінотеатру, спільно з учнями  6-В класу  ЗОШ № 1, який працює над екологічним проектом «Добро починається з тебе», і Будинком дитячої та юнацької творчості «Юність», було проведено міський захід до Всесвітнього дня води для всіх 6 класів учбових закладів міста. Діти представили підготовлену до Всесвітнього дня води тематичну презентацію та взяли участь  у вікторині. Переможці вікторини отримали призи. Спеціалісти управління  підготували та продемонстрували фільми  про воду та про роботу управління з розчистки джерел, догляду за водними об’єктами, криницями. Розповіли про підприємство  та висвітлили проблемні питання сьогодення.

Інколи із назвами річок трапляються справжні чудасії. І винні в цьому самі люди. Назовуть і забудуть - а про що власне думали люди, коли ім'я давали?..

  Сталося таке і з Інгулом. Спочатку звеличили його. Навіть місто що виникло наприкінці XVIII ст. у його гирлі, назвали на честь річки Усть-Інгульськ. Але швидко перейменували на Миколаїв. Сумували, мабуть, за назвою і на мапах тривалий час каліграфічно викреслювали: Інгул Великий. Дивно,але навіть «Географический Энциклопедический словарь» навіть і тепер визначає Інгул - Великим, а річку зі схожою назвою,що належить дніпровському сточищу – Інгулом Малим.

06.12.12 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок і зміни їх цільового призначення» № 5395-17 від 02.10.2012, яким внесено зміни до ст. 186-1 Земельного кодексу України.Згідно з новою редакцією  ст. 186-1, скасовуються комісії з питань погодження документації із землеустрою, що функціонують при районних державних адміністраціях та міських радах міст обласного значення.Замість цього, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок узгоджуються окремо органом земельних ресурсів - у всіх випадках та відповідно до п. 2 цієї статті, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах водного фонду підлягає також погодженню з органом водного господарства.Розробник подає на погодження до відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів виконавчої влади, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Відповідно до змін в законодавстві видано наказ Миколаївського облводресурсів № 88 від 17.12.2012 року «Про розгляд питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою щодо земель водного фонду”

З текстом Закону можна ознайомитись тут -

zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5395-17

Додаток:Наказ Миколаївського облводресурсів від 17.12.2012 р № 88 «Про розгляд питань, пов’язаних з погодженням документації із землеустрою щодо земель водного фонду»

V Миколаївські міські екологічні читання «Збережемо для нащадків»

Щорічно, починаючи з 2008 року, проводяться Миколаївські міські екологічні читання «Збережемо для нащадків». Ці читання проводяться з метою привернути увагу громадськості міста до проблеми збереження навколишнього природнього середовища, унікальних природніх об’єктів рідного краю, виховання екологічної культури, поваги до культурної та історичної  спадщини.

Так і в цьому році з 27 по 28 листопада пройшли екологічні читання під гаслом: «Участь громадськості у збереженні навколишнього середовища міста Миколаєва: від минулого до майбутнього». Місце проведення: Центральна бібліотека ім. М.Л. Кропівницького.

V Миколаївські міські екологічні читання відбулися під патронатом Миколаївського міського голови В.Д. Чайка та за підтримки департаменту житлово-комунального Миколаївської ради та програми МАТРА-КАП Посольства Королівства Нідерландів в Україні. В організації та проведенні читань взяли участь Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради, Громадська рада з екологічної безпеки та благоустрою при Миколаївському міському голові, Міський центр екологічної інформації та культури на базі бібліотеки-філіалу №2 Централізованої бібліотечної системи для дорослих м. Миколаєва, Миколаївський міський фонд ЛАСКА, Миколаївський міський благодійний фонд МЕТА, Регіональна чорноморська мережа громадських організацій, тощо.

В екологічних читаннях взяли участь представники обласного управління водних ресурсів: А. Брагін – заступник начальника відділу водних ресурсів і В. Свердлик – інженер І категорії відділу водних ресурсів, також представники державних природоохоронних органів, установ та органів місцевого самоврядування, об’єктів господарчої діяльності, закладів культури (бібліотек, музеїв), громадських організацій, міжнародних фондів, науковці, викладачі вищих навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл, позашкільних закладів, журналісти та всі зацікавлені.

Як починалася річка Висунь?

Тече степом річка Висунь, некваплива й тихоплинна - до Інгульця. Із численними ярками та балками з обох боків. Завдяки цим яркам і балочкам річка виникла - одна із багатьох у південноукраїнському степу.

Життєдайну енергію надають річкам маленькі та середні струмки, джерела, весняні потоки, літні зливи, талий сніг, ґрунтові води. По балках і ярках стікає вода у річище, і залежить водність річки від кліматичних умов у різні історич­ні часи. Наприклад, за атлантичного періоду зволоженості (5-3 тис. літ тому) все пониззя заливала вода, яка заплаву перетворювала на суцільне водне дзеркало.

Річковий режим залежить від базису ерозії. Якщо він ста­лий, як у степовій зоні, то води у долині вистачає, а течія нешвидка.

За періоду посушливості (суббореальний період, 3 тис. літ тому - тепер) річки втрачали повноводність і частину ма­леньких приток, які перетворились на яри і балки. Крім того існують цикли різної тривалості, залежно від сонячної активності та інших факторів, які змінюють природні екосередовищні стани.

Заплава Висуні навесні нагадує нам про періодичні зміни, що відбувалися з річкою. На перший погляд, поверхня заплави здається плоскою, рівнинною, але, придивившись, помічаємо перешкоди, що річка залишила на своєму шляху. Піщані бугри, гриви, навіть вали межують із пониженнями, що були колись старицями - вони іноді ще заповнені водою. Річкова вода, відступаючи, залишала родючий, насичений гумусом мул.

Дуже важливими для життя річки є тектонічні рухи, тобто коливання земної кори. Причорноморська низовина тепер повільно опускається. Тут, у зоні тектоніч­ного зниження, знаходяться гирла Дніпра, Південного Бугу, Дністра та інших річок. Стан водного компонента у природному середовищі Нижнього Дніпра (із Інгульцем включно) залежить від сучасних тектонічних зрушень. Згідно з ними притоки переважно течуть із північного за­ходу на південний схід.