Огляд преси

 До відома громадян! 

Криниці – це скарби…

     Криниці – це скарби, про які можна сказати: доки вони існують – існує життя на Землі. У продовж століть український народ  безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи  його своєрідними обрядами, ритуалами традиціями. Кожен, тільки почувши  слово «криниця» , бачить в уяві вербу, а під нею живе джерельце. Чарівність і привабливість українських криниць давно привертає увагу цінителів народної творчості. Безцінним даром природи,прісною водою в земних глибинах  розпочинається і закінчується життєвий круг людини. Кринична вода поруч з такими вічними поняттями, як земля, хліб,вогонь. « Доброго путі й свіжої води» - бажали односельці один одному на прощання. Тому й оберігають люди підземні діаманти криниць. Криниця – символ достатку,людської доброти,щирості. Вода – це не забаганка, а перша життєва необхідність. Відомо, що людина може значно довше прожити без їжі,ніж без води. Ковток прозорої джерельної води зцілює мандрівників, поновлює сили хліборобам  у спекотні жнив’яні дні.

Поважаючи закон, досягти взаєморозуміння

       Софіївське водосховище являється  водним об’єктом комплексного призначення і використовується для забезпечення  водопостачання населення  Новобузького і Казанківського районів якісною питною водою та забезпечення санітарних  попусків води в меженний  період з урахуванням потреб водокористувачів Баштанського та Жовтневого районів.
         В зв’язку з цим водосховище надано в постійне користування Миколаївському  обласному  управлінню  водного господарства. До того ж Софіївське водосховище входить до складу  регіонального ландшафтного парку  «Приінгульський». Водосховище використовується   також для безоплатного забезпечення  права громадян  на загальне водокористування (плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство), рекреаційних цілей.

Цього року Жовтневе УВГ знову зайняло 1 місце серед управлінь Миколаївського облводресурсів  по підсумкам діяльності водогосподарських організацій. Цю подію ,що припала до дня працівників водного господарства, вири шили відзначити  в одному із найпрекрасніших куточків Херсонщини «Зелені Хутори Таврії». Саме тут відроджуються традиції наших пращурів і фактично забуті ремесла.   Комплекс розташований на незайманій природі Таврійської лісостепової зони – це своєрідна Україна у своїй історичній та культурній мініатюрі. Зручним автобусом наш колектив  швидко доїхав до цього незвичайного місця. Зустрічали нас гостинні господарі з хлібом та сіллю. Ми ніби потрапили в давні часи. Наш екскурсовод  Лена розповіла багато про життя в давнину. Хутори мають цікаві назви: Ковальський, Гончарний, Козацький, Стрілецький, Свічкарства, Ляльки-мотанки, Лазоплетення. Кожна садиба створена відповідно до українських архітектурних традицій

Одним із напрямків роботи Жовтневого управління водного господарства є виховання молоді з метою дбайливого ставлення до водних об’єктів. Цьому сприяють численні публікації у ЗМІ,екологічні уроки,а також організація проведення щорічних  конкурсів,приурочених  до екологічних свят, до яких школярі готують малюнки та творчі роботи.

    Темою конкурсу цього року  стало «Вода джерело життя». До участі у конкурсі було представлено понад 100робіт учнів Корабельного та Жовтневого районів. Учні класів відобразили в малюнках своє бачення водних проблем та їх вирішення. 

День працівників водного господарства, професійне свято водників, працівники Баштанського міжрайонного управління водного господарства, на чолі з керівником Лебедєвим Віктором Івановичем, відзначають в Україні щорічно в червні, першого вихідного дня.

Нині всім добре відомо, що без води неможливий будь-який прояв життя. Це – найцінніший «мінерал життя». Вона забезпечує фізіологічні, біохімічні, хімічні процеси в організмі всієї живої природи.

Нажаль, аналізуючи дані багаторічних спостережень за станом водних ресурсів в південних регіонах України, вчені пришли до висновку, що через 50 років, за умов збереження існуючих тенденцій, річка південний Буг буде мати стік на рівні р.Інгул, а Інгул – взагалі пересохне і перетвориться на балку!

Баштанський район – не виняток. Аналізуючи стан водності нашого району, неможливо не помітити того факту, що води у водних об’єктах з року в рік все меншає, клімат на нашій території поступово приходить до свого природного стану – того, який був колись: випалені сонцем степи без краю, дерева тільки в глибоких балках, вода – величезна цінність, криниці та джерела – осередки життя.

Найпівденніші райони Миколаївщини з давніх-давен були і залишаються сьогодні зоною ризикованого землеробства. Тож і не дивно, що освоєння їх розпочалося трохи більше, ніж 40 років тому. За ці два століття люди переконалися в тому, що лише наявність джерел води може вберегти і примножити результати роботи тих, хто працює на землі, і живе з плодів своєї праці.

В умовах економічних негараздів, що виникли останнього часу, подача води повинна здійснюватися в зазначені терміни. Тому Жовтневе управління водного господарства робить все можливе для виконання цих зобов’язань.

Жовтневим УВГ підписано у 2015 році договорів на послуги з подачі води на зрошення з водокористувачами у кількості 10 шт. на загальну площу  5014 га.

Сьогодні в Україні налічується близько 22,5 тисяч малих річок – понад 70 відсотків з них украй забруднені. І більшість річок потерпає саме через нас, людей… Річки зазвичай беруть свій початок із маленького джерельця, далі наповнюються великою водою, роздаються вшир та вглиб, утворюють швидку течію, грізні перекати, а потому –  звужуються, міліють… і занепадають із часом. Вони, як люди, - і хворіють часто-густо, і потребують допомоги. Ми не завжди це розуміємо; більше того, не усвідомлюючи, самі вкорочуємо вік «річкового» життя, нищимо, по суті, наше багатство і не замислюємося над тим, що ми залишимо майбутнім поколінням. В прадавні часи вода завжди шанувалась нашими предками, адже вона Свята. Великим гріхом було засмічувати воду, плювати у неї, сквернословити біля джерел. Ті, хто не дотримується цього, вважали будуть покарані хворобами. Рікам, озерам, болотам поклонялись. На берегах рік здійснювались богослужбові обряди, адже, вважали, що ріки – це жили Землі, по яких тече вода, як у людини кров. Пересихання рік і зникнення вод сприймалось, як кара Божа. Згідно слов’янським традиціям вода покликана очищати та освячувати тіло і душу. Не випадково багато народних свят супроводжуються купанням або обливанням.Ми живемо у складний період, коли екологічні проблеми хоч і є досить гострими для суспільства і впливають на якість життя громадян, проте вирішенню яких на державному рівні не приділяється достатньої уваги. Молодь зростаючи, не бачачи позитивного досвіду поводження з природою, починає ставитися до забруднення навколишнього середовища як до норми.

Щоб  нащадки не дорікали нам

Всесвітній день води проводиться щорічно з метою привернення уваги до важливості збереження і сталого використання прісноводних ресурсів.

Ідея святкування Всесвітнього дня водних ресурсів була започаткована у 1992  році на Конференції ООН по навколишньому середовищу і розвитку в Ріо-де-Жанейро. У своїй резолюції від 22 грудня 1992 року Генеральна асамблея ООН постановила: оголосити 22 березня кожного року Міжнародним днем водних ресурсів, який пізніше був перейменований  у Всесвітній день водних ресурсів.

Чиста вода на нашій планеті в цілому і в Україні зокрема є одним з найцінніших природних ресурсів. Сьогодні, як ніколи раніше, люди усвідомлюють обмеженість та вразливість водних ресурсів.  Усе більше громадян беруть  участь у діяльності, спрямованій на охорону навколишнього природного середовища, проблеми екології більше хвилюють різні верстви населення. Тому захист і збереження водних  ресурсів – це відповідальність кожного з нас.

Стабільний розвиток суспільства визначається сприятливим екологічним станом навколишнього природного середовища та наявністю достатньої кількості водних ресурсів відповідної якості. Вода – це основа життя, а якість життя великою мірою залежить від якості води.

«Вода і сталий розвиток»

     22 березня 2015року світова спільнота відзначатиме Всесвітній день води, проведення якого у 1992 році започатковано Генеральною Асамблеєю ООН з метою привернення уваги до проблем,пов’язаних з водним фактором. У 2000 році на засіданні Генеральної Асамблеї ООН була прийнята Декларація Тисячоліття, у якій були визначенні Цілі розвитку тисячоліття. Цю Декларацію затвердили 189 країн світу. Серед основних заходів Декларації – поліпшення стану довкілля та сталий розвиток водних ресурсів.

У  2015році відзначення Всесвітнього дня води пройде під гаслом «Вода і сталий розвиток».

Сутність сталого розвитку полягає в тому, що природні джерела повинні бути використані такими способами, які б забезпечували їхню придатність для майбутніх поколінь.

Сталий розвиток джерел вимагає, щоб ми не порушували гідрологічний цикл, споживаючи водні ресурси, які при такому користуванні не вичерпувалися б протягом тривалого часу.